Рішення

від 01.05.2022 по справі 380/1674/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2022 року

справа №380/1674/22

провадження № П/380/1682/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10), Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства внутрішніх справ України від 05 серпня 2021 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок) відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення Інвалідності працівника міліції" про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, звільнений зі служби 31.05.2015. 08.05.2015 Військово-лікарська комісія Головного управління МВС України у Львівській області видала йому свідоцтво про хворобу № 113, в якому зазначено, що захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а 18.03.2020 Обласна МСЕК № 1 на підставі Акту огляду № 581 видала позивачу довідку серії 12 ААА № 011436 про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, що становить 45%. Згідно виписки з акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 333670 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 10.06.2020 позивач звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою (рапортом) та додатками, визначеними пунктом 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі Порядок № 850), у якій просив скерувати матеріали до Міністерства внутрішніх справ України (МВС України) для призначення та виплати одноразової грошової допомоги (ОГД) у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, проте, у вересні 2020 року листом Міністерства внутрішніх справ України від 27 серпня 2020 року № 28355/15-2020 подані документи повернені на доопрацювання. Не погодившись з такими діями Міністерства внутрішніх справ України у відмові в розгляді висновку про призначення ОГД, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021, яке набуло законної сили 22.04.2021, визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і додані до нього документи та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850. Проте, МВС України не прийнято жодного рішення, листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 11.08.2021 №36949/15-2021 у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відмовлено у зв`язку із відсутністю представника закладу охорони здоров`я МВС при проведенні медико-соціальної експертизи. Оскільки позивач вважає, що відповідачем порушено його права, за їх захистом звернувся до суду із цим позовом. Просить задоволити його позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення з огляду на невиконання відповідачем судового рішення про зобов`язання розглянути відповідне питання шляхом прийняття рішення.

Ухвалою від 01.03.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

29.04.2022 за вх. №5572ел від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України було встановлено, що медико-соціальну експертну комісію проведено з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 Питання медико-соціальної експертизи, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучались, зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. На виконання рішення суду МВС України розглянуло матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та за результатами розгляду затверджено висновок, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням ІІІ групи інвалідності у зв`язку із невідповідністю матеріалів вимогам Порядку №850.

Відповідач зазначає, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, покладено обов`язок з проведення окремих процедурних дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів. При цьому, саме лише подання позивачем передбачених п.7 Порядку №850 документів, не свідчить про наявність в нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги.

Копію ухвали від 01.03.2022 та копію позовної заяви з додатками відповідачі отримали 09.03.2022 та повторно 20.04.2022, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач-1 не скористався, жодних клопотань на адресу Львівського окружного адміністративного суду не надсилав. Відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З 01 вересня 1993 року по 31 травня 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 113 від 08 травня 2015 року, виданого військово-лікарською комісією ГУМВСУ у Львівській області, у позивача наявне захворювання, пов`язане з проходженням в органах внутрішніх справ; позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 011436 від 18 березня 2020 року, виданого Комунальним закладом Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Обласна МСЕК № 1, позивачу встановлено 45% ступеня втрати професійної працездатності.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 333670 від 18 березня 2020 року, виданої Комунальним закладом Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Обласна МСЕК № 1, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності (захворювання, пов`язане з проходженням в органах внутрішніх справ.

10 червня 2020 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою (рапортом), у якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що внаслідок отримання захворювання, пов`язаного із проходженням служби ОВС Львівською обласною МСЕК № 1 йому встановлено ІІІ групу інвалідності та 45% втрати працездатності. До заяви (рапорту) позивач долучив такі документи: 1. Довідку МСЕК № 1 про результати визначення професійної втрати працездатності; 2. Копію виписки МСЕК № 1 про встановлення групи інвалідності; 3. Копію Свідоцтва про хворобу; 4. Копію паспорта та ідентифікаційного коду; 5. Реквізити Банку; 6. Довідку ПАТ НАСК ОРАНТА.

Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області на підставі поданих позивачем документів склала висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ Про міліцію у зв`язку із встановленням йому інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ у розмірі 315300,00 грн.

Надалі ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області зазначений висновок разом з поданими позивачем документами надіслала до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується листом № 304/31/01-2020 від 14 липня 2020 року.

27 серпня 2020 року Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України скерував ліквідаційній комісії Головного управління МВС України у Львівській області лист № 28355/15-2020 Про повернення матеріалів, відповідно до якого за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія щодо нього проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 Питання медико-соціальної експертизи, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Зокрема, повідомлено про те, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися. Наявність зазначених недоліків унеможливила прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком № 850. Ураховуючи викладене, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повертаються на доопрацювання.

Вказані обставини встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №380/10018/20, яке набрало законної сили 22.04.2021, відтак такі відповідно до положень ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

За результатами розгляду вищевказаної справи №380/10018/20 рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і додані до нього документи та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №380/10018/20 та на підставі поданих позивачем матеріалів, Ліквідаційна комісія ГУ МВС у Львівській області склала та надіслала до МВС України разом з поданими позивачем матеріалами Висновок від 30.06.2021 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , розмір якої до виплати становить 315 300 грн.

На адресу Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області надійшов лист від 30.06.2021 №196/31/01-2021 від Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, в якому вказано, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 Питання медико-соціальної експертизи, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС до складу Комісії не залучалися. При цьому, поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 для проходження МСЕК не скеровувався. Ураховуючи невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення, прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно з Порядком та затверджено відповідний висновок.

Позивач не погоджуючись із вказаною позицією відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, вважаючи її протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 року №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №580-VIII), відповідно до частини 1 статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію.

Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.

Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.

До набрання чинності Законом України Про Національну поліцію порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України Про міліцію та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Так, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України Про міліцію від 20.12.1990 року №565-XII (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України Про міліцію, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 року (справа №464/5571/16-а), від 21.06.2018 року (справа №822/31/18), від 28.08.2018 року (справа №804/6297/17), від 05 листопада 2019 року (справа №405/705/17(2-а/405/30/17)).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про міліцію, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 року у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 року у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 року у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 року у справі №822/736/17, від 16 березня 2020 року у справі №641/10426/16-а, від 21 квітня 2021 року у справі №640/6031/19. від 11.08.2021 року у справі №809/1608/16.

Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пункт 8,9 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям МВС відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Неприйняття жодного рішення свідчить про недотримання МВС встановленого законодавством порядку вирішення цього питання. Як наслідок, така процесуальна дія як повернення документів через невідповідність вимогам законодавства Порядком №850 не передбачена, а тому дії МВС щодо повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечать зазначеним вище нормам.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, 10 жовтня 2018 року у справі № 733/1290/16-а, 19 лютого 2019 року у справі № 802/498/18-а та 5 лютого 2020 року у справі № 580/103/19.

З листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2021 №196/31/01-2021 судом встановлено, що підставою відмови у затвердженні Висновку зазначено порушення медико-соціальною експертною комісією пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 Питання медико-соціальної експертизи, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС, Зокрема, не залучення представників закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії при огляді позивача та не направлення лікарсько-консультативною комісією лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 на МСЕК, а також невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення.

Даючи оцінку відмови відповідача, оформлену листом від 30.06.2021 №196/31/01-2021, суд виходить з такого.

Вичерпний перелік випадків, за яких позивачу може бути відмовлено у призначенні і виплаті спірної грошової допомоги, наведено у пункті 14 Порядку №850.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Як встановлено судом, у Порядку №850 не визначено підстав, з яких виходив відповідач при прийнятті рішення, а отже, дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з одержанням ІІІ групи інвалідності від захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ є протиправними.

Крім того, зміст наведених норм зумовлює висновок про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям МВС відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

Однак, в даному випадку, відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги шляхом проставлення закреслення слова «Погодив» у висновку, складеному Ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Львівській області, без належного обґрунтування. Мотиви ж відмови, викладені відповідачем в листі від 30.06.2021 №196/31/01-2021, який не є рішенням відповідача, прийнятим відповідно до Порядку № 850.

Щодо посилання відповідачів на те, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 10 Положення залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

З наведеного слідує, що п. 10 Положення, на який покликається відповідач, містить загальні положення щодо порядку утворення комісій.

Суд також зазначає, що позивач не впливає на формування складу комісії та її фактичний склад, а також процедуру прийняття нею рішень, а тому не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії.

Також, суд звертає увагу, що пункт 14 Порядку №850 не передбачає можливості відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що медико-соціальна експертиза позивача проведена без представників закладів охорони здоров`я МВС, які до складу комісії не залучалися.

Вказане зумовлює висновок суду про те, що позивачу відмовлено у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, які не передбачені пунктом 14 Порядку № 850.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов`язок доведення правомірності свого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку висновку відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформленого листом від 30.06.2021 №196/31/01-2021, що зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що такий не відповідає вимогам Порядку №850 та визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості та порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування рішення відповідача-1 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, викладеного в листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2021 №196/31/01-2021.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок) відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення Інвалідності працівника міліції" про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, суд зазначає таке.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, водночас, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

До того ж слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у наступному. Оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву), суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пунктом 9 Порядку № 850 визначено імперативний обов`язок МВС в місячний строк після надходження, зазначених у пункті 8 цього Порядку документів, прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні особі грошової допомоги.

У межах спірних правовідносин, суд встановив, що підстави для відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, зазначені у пункті 14 Порядку № 850, відсутні.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено в ході розгляду даної справи обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у прийняті рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку №850.

З огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови у прийняті рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та поведінку відповідача, яка свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційного права фізичної особи права на належне соціальне забезпечення, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРОПУ 00032684), Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, викладеного в листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2021 №196/31/01-2021.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРОПУ 00032684) прийняти рішення (висновок) відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення Інвалідності працівника міліції" про призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРОПУ 00032684) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.