Ухвала

від 01.05.2022 по справі 420/4493/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2022 року

м. Київ

справа № 420/4493/20

адміністративне провадження № К/990/10046/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №420/4493/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХЛОГІСТІК» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, Комісії Головного управління ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХЛОГІСТІК» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням змін та доповнень до позову, просило:

- визнати протиправним скасувати оформлене протоколом рішення Комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Комісія ГУ ДПС) про включення позивача до Переліку ризикових платників податків;

- зобов`язати Комісію ГУ ДПС виключити позивача з Переліку ризикових платників податків;

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС від 02 серпня 2019 року №№1243055/39217633,1243053/39217633,1243054/39217633,1243049/39217633,1243052/39217633, 1243051/39217633 про відмову у реєстрації податкових накладних: від 02 липня 2019 року №1, від 03 липня 2019 року №2, від 04 липня 2019 року №3, від 05 липня 2019 року №4, від 08 липня 2019 року №5, від 09 липня 2019 року №6, від 12 липня 2019 року №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих позивачем;

- зобов`язати ДПСУ зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 02 липня 2019 року №1, від 03 липня 2019 року №2, від 04 липня 2019 року №3, від 05 липня 2019 року №4, від 08 липня 2019 року №5, від 09 липня 2019 року №6, від 12 липня 2019 року №7, подані позивачем датою їх фактичного надходження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04 лютого 2020 року №4306 про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХЛОГІСТІК» до Переліку ризикових платників податків. Зобов`язано Комісію Головного управління ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних виключити товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХЛОГІСТІК» з Переліку ризикових платників податків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 28 липня 2021 року, від 16 листопада 2021 року та від 14 лютого 2022 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

25 квітня 2022 року до Верховного Суду надійшла вчетверте подана касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №420/4493/20.

Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У поданій вчетверте касаційній скарзі, як підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

У поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин.

Скаржник посилається на постанови Верховного Суду, у яких викладено правову позицію щодо відсутності реального характеру господарських операцій.

Водночас Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на висновки, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Подібність правовідносин між цією справою та наведеними в касаційній скарзі скаржник не доводить.

Наведені скаржником постанови Верховного Суду стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведених скаржником підстав для касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України).

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не зазначає від якого саме висновку Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції у спірному судовому рішенні слід відступити, не зазначено обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, не зазначено і чому, на переконання скаржника, норми права застосовано неправильно, а також не конкретизовано норму права, від висновку щодо застосування яких належить відступити. Крім того відповідач не зазначає, який саме висновок він вважає правильним.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №420/4493/20 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов