Вирок

від 03.05.2022 по справі 527/2318/18

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

527/2318/18

1-кп/532/5/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2022 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника-адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження №12017170140000319 про обвинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Глобине Полтавської області, з вищою освітою, тимчасово не працює, адвоката (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1339 від 28.09.2012, видане Радою адвокатів Полтавської області, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, зареєстрованого та проживає за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не судимого, невійськовозобов`язаного,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.2 ст.364, ч.3 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.2 ст.364, ч.3 ст. 190 КК України, які він вчинив за таких обставин:

Відповідно до розпорядження голови Глобинської РДА № 60-к від 12.05.2015 ОСОБА_5 призначено першим заступником голови Глобинської РДА з 13.05.2015, присвоєно ОСОБА_5 9 ранг IV категорії посад державних службовців.

Згідно з розпорядженням голови Глобинської РДА від 17.06.2016 припинено повноваження голови Глобинської РДА ОСОБА_8 та ОСОБА_5 приступив до виконання обов`язків голови Глобинської РДА та виконував їх до 28.03.2017.

Функціональні повноваження голови, першого заступника, заступника голови та керівника апарату Глобинської РДА визначені розпорядженням голови Глобинської РДА від 12.05.2015 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до зазначеного розпорядження голова районної державної адміністрації очолює районну державну адміністрацію, здійснює керівництво її діяльністю, одноосібно видає розпорядження, призначає на посади та звільняє з посад державних службовців райдержадміністрації у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Отже, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями обвинувачується в такому:

21.01.2016 до Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,0 га на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області звернулась ОСОБА_9 , жителька АДРЕСА_2 .

09.03.2016 Головним управлінням Дергеокадастру у Полтавській області видано наказ про надання ОСОБА_9 дозволу на виготовлення землевпорядної документації з метою передачі у власність земельної ділянки державної форми власності площею 1 га для ведення особистого селянського господарства на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла у віці 79 років.

05.10.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видвно наказ про затвердження землевпорядної документації та надання ОСОБА_9 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів.

ОСОБА_5 , будучи онуком та єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_9 за заповітом, володіючи достатніми знаннями у галузі правових та практичних аспектів безоплатного набуття громадянами у власність земельних ділянок, здобувши вищу юридичну освіту та досвід роботи на керівних посадах державної служби, достовірно знаючи про факт смерті ОСОБА_9 , розуміючи, що остання не набула права власності на вказану земельну ділянку внаслідок смерті, вирішив шляхом обману заволодіти зазначеною земельною ділянкою, передавши її у власність своїй матері ОСОБА_10 .

Діючи з корисливих мотивів, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, 18.10.2016 приблизно о 10 год. 25 хв. у приміщенні відділення АБ «Полтава банк» за адресою вул. Травнева в м. Глобино, ОСОБА_5 провів оплату від імені ОСОБА_9 в сумі 140 грн адміністративного збору за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та в сумі 34 грн за видачу витягу з державного реєстру прав та отримав квитанції 2Р18142 та 2Р18143 від 18.10.2016, у яких містились неправдиві відомості про оплату ОСОБА_9 адміністративного збору за реєстрацію права власності на нерухоме майно та видачу витягу з державного реєстру прав.

Продовжуючи свої злочинні дії, діючи умисно, ОСОБА_5 в той же день 18.10.2016 близько 14.00 год. прибув до Центру надання адміністративних послуг Глобинської РДА (далі ЦНАП), розташованого за адресою вул. Центральна, 271 в м. Глобине, де умисно приховавши факт смерті ОСОБА_9 , надав адміністратору ОСОБА_11 документи, а саме: квитанції про сплату адміністративного збору та за реєстрацію права власності та витягу з державного реєстру прав; заяву про реєстрацію за ОСОБА_9 земельної ділянки на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, яку підписав на підставі довіреності, виданої ОСОБА_9 на його ім`я; копію паспорту ОСОБА_9 , оригінал якого з 05.09.2016 був анульований Глобинським ДРАЦС у зв`язку зі смертю останньої, зберігався в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в подальшому був переданий до Глобинського РС ДМСУ у Полтавській області для знищення, на копії паспорту ОСОБА_5 поставив засвідчувальний напис «з оригіналом згідно» та власний підпис; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_9 ; копію власного паспорту; копію довіреності, виданої 10.09.2014 ОСОБА_9 , якою остання уповноважувала ОСОБА_5 представляти її інтереси та яка відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України втратила чинність у зв`язку зі смертю особи, яка її видала.

Таким чином, шляхом обману, який виразився у наданні документів (довіреність, копія паспорту), які втратили силу, замовчуванні факту смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_5 переконав адміністратора ЦНАП ОСОБА_11 у правомірності своїх дій, оскільки останній вважав, що ОСОБА_9 жива, довіреність від її імені на ім`я ОСОБА_5 є дійсною, а тому реєстрація права власності на земельну ділянку за нею є правомірною.

Перевіривши надані документи, адміністратор ЦНАП ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_5 про обов`язковість надання для реєстрації права власності оригіналу паспорту заявника, а саме оригіналу паспорту ОСОБА_9 .

ОСОБА_5 , діючи умисно, зловживаючи службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для себе та членів своєї родини, діючи всупереч інтересам служби, використовуючи права та можливості посади першого заступника - в.о. голови Глобинської РДА, яку обіймав, її авторитет та впливовість, надав адміністратору ЦНАП Глобинської РДА ОСОБА_11 , який перебував у правовій та організаційній залежності від ОСОБА_5 , незаконну вказівку про прийняття та реєстрацію останнім заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19079077 в інтересах ОСОБА_9 без пред`явлення оригіналу паспорту ОСОБА_9 , всупереч вимогам ч. 2 ст. 10 ст. 20, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 8, 10, 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, п. 3 розділу III загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158.

ОСОБА_11 , будучи введеним в оману щодо дійсності названих документів, перебуваючи у службовій залежності у ОСОБА_5 , указану незаконну вказівку виконав, прийняв та зареєстрував у порушення передбаченої законодавством процедури заяву за реєстраційним номером 19079077 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме про реєстрацію за ОСОБА_9 земельної ділянки на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер 5320680700:00:005:0130.

21.10.2016 державним реєстратором сектору державної реєстрації Глобинської РДА ОСОБА_12 на підставі поданих 18.10.2016 документів, прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_9 речових прав на нерухоме майно земельну ділянку, кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га.

Згідно з висновком судової земельно-оціночної експертизи від 13.07.2017 ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га становить 188 тисяч гривень без ПДВ.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 із державної власності незаконно вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га вартістю 188 тисяч гривень без ПДВ, що у 272 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у 2016 році, та у розумінні примітки до статті 364 КК України є тяжкими наслідками.

Продовжуючи свої злочинні дії, які охоплювались єдиним умислом, 17.11.2016, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що відповідно до вимог статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (яким є день смерті спадкодавця) і не припинилися внаслідок його смерті, усвідомлюючи, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га не входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 , та не може бути у законний спосіб набута ОСОБА_5 , як єдиним спадкоємцем за заповітом померлої ОСОБА_9 , діючи умисно, продовжуючи свої злочинні дії, з корисливих мотивів та метою, спрямованими на набуття шляхом обману ОСОБА_10 безоплатно у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га, прибув до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_13 , за адресою АДРЕСА_3 з метою передачі на підставі цивільно-правової угоди указаної земельної ділянки у власність своєї матері ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 17.11.2016 особисто підписав та подав приватному нотаріусу ОСОБА_13 від імені ОСОБА_9 заяву, якою посвідчив, що земельна ділянка є особистою власністю ОСОБА_9 , набутою останньою шляхом приватизації.

17.11.2016 ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_9 , на підставі довіреності від 10.09.2014, посвідченої приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу ОСОБА_14 , яка з 04.09.2016 відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України втратила чинність у зв`язку зі смертю ОСОБА_9 , та факт смерті якої ОСОБА_5 навмисно приховав, тобто шляхом обману уклав із ОСОБА_10 договір дарування земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_9 безоплатно передала, а ОСОБА_10 прийняла у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га, розташовану на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів. ОСОБА_5 особисто підписав указаний договір від імені ОСОБА_9 , договір посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за № 2510.

ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що діє без жодних законних повноважень, оскільки довіреність НАЕ 025613, видана 10.09.2014 ОСОБА_9 , якою остання уповноважувала ОСОБА_5 представляти її інтереси, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України втратила чинність у зв`язку зі смертю особи, яка її видала, умисно, особисто від імені ОСОБА_9 підписав указаний договір дарування.

Таким чином, шляхом обману, який виразився у наданні довіреності, яка втратила силу, замовчування факту смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_5 переконав приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_13 у правомірності своїх дій, оскільки остання вважала, що ОСОБА_9 жива, довіреність від її імені на ім`я ОСОБА_5 є дійсною, а тому реєстрація договору дарування земельної ділянки є правомірною. Указаний договір НВА 828759-760 від 17.11.2016 дарування земельної ділянки кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га, розташованої на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів, між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за № 2510.

На підставі укладеної угоди приватним нотаріусом ОСОБА_13 прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_10 права приватної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га, розташовану на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Згідно з висновком судової земельно-оціночної експертизи від 13.07.2017 ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га становить 188 тисяч гривень без ПДВ.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 ОСОБА_10 незаконно набула права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5320680700:00:005:0130 площею 1,0 га, вартістю 188 тисяч гривень без ПДВ, що у 272 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян у 2016 році, та у розумінні примітки до статті 185 КК України є великими розмірами.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа, зловживанні службовим становищем тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, іншої фізичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому у великих розмірах, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 190 КК України.

Допитаний під час розгляду справи в суді обвинувачений ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, заперечивши факт їх скоєння взагалі та наголосив, що діяв при цьому виключно в межах закону та у повній відповідності до своїх службових повноважень, не зловживаючи ними та не допускаючи їх перевищень, окрім цього про смерть своєї баби ОСОБА_9 він не був обізнаним, оскільки був у від`їзді, та ніхто з родини про смерть та про поховання баби його не повідомляв, також у випадку, коли б він був обізнаним про смерть своєї баби ОСОБА_9 , то в нього залишалося право на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування в судовому порядку, для чого не було б ніяких перешкод, оскільки процедура приватизації вже була розпочата й вимагалося лише її завершення.

Заперечуючи свою причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, обвинувачений ОСОБА_5 суду пояснив, що вважає взагалі безпідставними будь-які обвинувачення, оскільки до цього часу підозра йому не була оголошена.

Під час тривалого розгляду кримінального провадження судом детально й ретельно були досліджені всі документи, надані суду стороною обвинувачення, які суд не може оцінити як належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_5 в скоєнні кримінальних правопорушень, перпедбачених ч.4 ст. 358, ч.2 ст.364, ч.3 ст. 190 КК України.

З встановлених обставин справи стороною обвинувачення суду не було надано належних, допустимих, достовірних доказів, які б за своєю сукупністю були достатніми для визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених в КПК випадках,- на потерпілого.

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов`язаних з обвинуваченням (ст. 56 КПК України).

Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12 1989 у справі "Камасинського проти Австрії" №9783/82 п.79). Крім того, Суд константував, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції", п. 52, де Суд дійшов висновку, що було порушено право заявників на отримання докладної інформації про характер і причину обвинувачення проти них та право на отримання достатнього часу і можливостей для підготовки свого захисту. Отже, допущено порушення вимог підпунктів (a) і (b) пункту 3 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) разом із пунктом 1 цієї статті.).

Отже висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно з ст. 377 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві" від 24.10.2003 №8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення.

Суд приймає до уваги вимоги положень ст. 22 КПК України, відповідно до яких функцією суду є лише розгляд справи, під час якого він лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, і недопустимим є покладання на суд функцій, які властиві органам досудового розслідування і державного обвинувачення.

Також відповідно до ст. 337 КПК України, суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред`явленого, а також не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну.

Викладене у обвинувальному акті обвинувачення стосовно ОСОБА_5 сформульоване в загальних рисах, без розкриття суті суб`єктивної сторони, мотиву, мети вчинення кримінального правопорушення, в чому саме полягає вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є суперечливим, одночасно одні й ті самі дії кваліфіковані взаємовиключними складами злочинів, що не відповідає п.а ч. 3 ст.6 Європейської конвенції з прав людини та вимогам ст. 91 КПК України.

Як видно з обвинувального акту, в анкетних відомостях обвинуваченого ОСОБА_5 зазначено, що він є адвокатом (свідоцтво № 1339 від 28.09.2012, видане Радою адвокатів Полтавської області).

ОСОБА_5 на дату складення та підписання письмового повідомлення про підозру 06.07.2018 й на теперішній час має статус адвоката та є особою, щодо якої має здійснюватися особливий порядок кримінального провадження.

В матеріалах кримінального провадження наявне повідомлення про підозру, яке підписане прокурором Полтавської області ОСОБА_15 , однак підпис ОСОБА_5 про отримання повідомлення про підозру, про роз`яснення прав підозрюваного, відсутній.

Повідомлення про підозру включає в себе винесення та підписання такого повідомлення, вручення його підозрюваному та роз`яснення йому прав.

Відповідно до чинного п.1 ч. 1 ст.481 КПК України в період з 06.07.2018 до 02.11.2018 «Письмове повідомлення про підозру здійснюється 1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень».

Частиною другою стаття 481 КПК України була доповнена Законом України №187-IX від 04.10.2019, що набрав чинності 17.10.2019, яка надала право Генеральному прокурору (виконувачу обов`язків Генерального прокурора), його заступнику, керівнику регіональної прокуратури доручати іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.

А отже повідомлення про підозру адвокату мали здійснювати лише прокурори, визначені ст. 481 КПК України, в редакції чинній на час здійснення такого повідомлення.

Сторона обвинувачення в судовому засіданні доводила, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 було здійснене шляхом направлення його засобами поштового зв`язку.

Велика палата Верховного Суду своєю постановою від 11 грудня 2019 року в справі № 536/2475/14-к висловила свої правові позиції щодо алгоритму дій відповідних прокурорів в здійсненні вручення процесуального документу (повідомлення про підозру), а також роз`яснення прав підозрюваному спеціальному суб`єкту. Де відповідний прокурор, після складення та підписання, мав можливість доручити іншому прокурору або слідчому здійснити вручення повідомлення про підозру особі.

Як видно із матеріалів кримінального провадження в справі відсутній будь-який процесуальний документ, яким би відповідний прокурор доручав або уповноважував конкретному прокуророві чи слідчому здійснити вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 .

Сторона обвинувачення вказує, що в зв`язку із чисельними неявками обвинуваченого для вручення письмового повідомлення про підозру, було здійснене надіслання 06.07. 2018 письмового повідомлення ОСОБА_5 про підозру та пам`ятки про права та обов`язки підозрюваного, після їх підписання прокурором Полтавської області ОСОБА_15 . Здійснення повідомлення про підозру та роз`яснення прав підозрюваного шляхом надсилання поштового відправлення невідомою особою на адресу особи, яка в подальшому буде притягнута до кримінальної відповідальності ні чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, ані правовими позиціями, висловленими Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року в справі № 536/2475/14-к, не передбачено.

Факти доручення прокурором Полтавської області уповноваженому прокуророві чи слідчому здійснити повідомлення про підозру ОСОБА_5 та здійснення повідомлення про підозру не оформлені ніякими процесуальними документами й ніяким чином не відображені в реєстрі матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12017170140000319 від 03.05.2017, та спростовуються діями сторони обвинувачення й судовими рішеннями під час досудового розслідування, що набрали законної сили.

20.07.2018 прокурор Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури ОСОБА_16 звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з клопотанням про привід ОСОБА_5 до прокуратури Полтавської області, а саме безпосередньо до прокурора Полтавської області ОСОБА_15 .

В обґрунтування клопотання прокурор Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури ОСОБА_16 зазначав, що стосовно ОСОБА_5 треба застосувати примусовий привід до прокуратури Полтавської області для участі ним у виконанні процесуальних дій передбачених ч. 2 ст. 276 та п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, тим самим підтверджував, що станом на 25.07.2018 ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваної особи. Ухвалою слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 23.07.2018 справа № 527/1236 (провадження № 1-кс/527/498/18) в задоволенні клопотання прокурора Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури ОСОБА_16 про привід ОСОБА_5 за матеріалами кримінального провадження № 12017170140000319 від 03.05.2017 було відмовлено, саме однією з підстав, що в матеріалах клопотання були відсутні відомості, які підтверджують процесуальний статус ОСОБА_5 як підозрюваної особи.

Ухвалою слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 23.07.2018, що набрала законної сили встановлено, що станом на 23.07.2018 ОСОБА_5 не був особою, що повідомлена про підозру.

Стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідним прокурором в подальшому, а отже він так і не набув статусу підозрюваної особи.

Згідно з вимогами ст. ст. 42, 290 КПК України, обвинувачення може бути висунуте тільки особі, яка мала статус підозрюваного, в іншому випадку особа не набуває статусу обвинуваченого та не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, оскільки не здійснення належним чином повідомлення про підозру повноважним на це відповідним прокурором є суттєвим істотним порушенням права на захист особи, яка може бути притягнута до кримінальної відповідальності.

Суд відповідно до ст. 22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив усі необхідні умови для реалізації сторонами під час розгляду кримінального провадження в суді їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, щоб провадження було здійснено на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Цим правом сторони скористались повністю, надали на пропозицію суду, на їх розсуд, для дослідження всі докази, які мали в своєму розпорядженні та заявили про відсутність у них інших доказів.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходив з положень закону, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, та дійшов висновку про.

Враховуючи тривалість розслідування (із 2017 року), розгляду кримінального провадження та повне надання судом сторонам можливості вільно розпоряджатися своїми правами в частині доведення переконливості поданих доказів, суд, дотримуючись засад безсторонності та розумних строків, вважає, що можливості здобуття інших доказів вичерпані.

При цьому суд враховує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зі змісту ч. ч. 1 і 2 ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Виходячи з вимог ч. ч. 1 і 3 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримав усно.

Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас, виправдувальний вирок відповідно до підпункту 1 частини 1 цієї ж статті, може бути постановлений у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час досудового розслідування не було встановлено, а прокурором під час розгляду кримінального провадження не надано суду належних та допустимих доказів, які б забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування щодо обвинувачення ОСОБА_5 , тому його потрібно визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю що саме ним вчинені злочини, передбачені ч.4 ст. 358, ч.2 ст.364, ч.3 ст. 190 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.

Речові докази потрібно залишити у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 358, ч.2 ст.364, ч.3 ст. 190 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.

Речові докази залишити у справі.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що він має право на поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кобеляцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку вручити учасникам процесу в залі суду негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя