Постанова

від 03.10.2007 по справі 5/1495

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/1495

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "03" жовтня 2007 р.                                                           Справа № 5/1495

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Майора Г.І.

при секретарі                                                            Щепанській Т.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Воробей С.П., директор,

Піонтківський О.С., довіреність від 15.03.2007р.,

                          Партасюк С., засновник,

від відповідача: Лебедєва  О.О., довіреність від 01.10.2007р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велус", м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "12" червня 2007 р. у справі № 5/1495 (суддя Брагіна Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велус", м. Житомир

до Підприємства Бердичівської виправної колонії №70 Управління Державного  департаменту України  з питань виконання покарань  в  Житомирській області,                    м. Бердичів

про стягнення 106077,52 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.06.2007р.у справі №5/1495 позов Товариства з обмеженою відповідальністю  "Велус" до Підприємства Бердичівської виправної колонії №70 Управління  Державного  департаменту України  з питань виконання покарань  в  Житомирській області про стягнення 106077,52 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача  8517,35 грн. основного боргу, 753,55грн. пені, 96,19 грн. витрат, пов'язаних із сплатою державного мита та 10,70 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 348 грн. основного боргу припинено за відсутністю предмету спору.

В задоволенні позову в частині стягнення 96458,62 грн. пені та 1200 грн. витрат на оплату юридичних послуг відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся  до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти новий - про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ "Велус" посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування  місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає:

-суд не взяв до уваги, що відповідач у відзиві на позовну заяву суму основного боргу визнав повністю, відносно розміру штрафних санкцій не заперечив, лише послався на важкий фінансовий стан підприємства і зауважив, що застосування  штрафних санкцій у значних розмірах може зашкодити виконанню покладених на нього функцій та обов'язків. Крім того, перерахувавши  19.03.2007р. на рахунок позивача         1000 грн. в якості погашення кредиторської заборгованості за договором купівлі-продажу від 26.01.2006р., а не в якості  часткового повернення  предоплати, відповідач тим самим визнав заборгованість по сплаті штрафних санкцій;

-суд не врахував, що позивач у зв'язку з необхідністю захисту своїх прав і інтересів в судовому порядку  поніс збитки в розмірі 1200 грн., які пов'язані з оплатою юридичних послуг та безпідставно не застосував приписів ст.216 Господарського кодексу України, відповідно до яких потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи узгоджено це умовами договору.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Відповідач у письмовому відзиві від 03.10.2007р. на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів  та вимог апеляційної скарги, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки обставин справи, повноту їх встановлення, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку  про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, 26.01.2006р.  між Підприємством Бердичівської виправної колонії №70 (Продавець) та ТОВ "Велус" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №9, за умовами якого Продавець зобов'язувався поставити, а Покупець оплатити і прийняти пиломатеріали у номенклатурі, кількості, в терміни та за цінами, що зазначені у специфікаціях, що є невід'ємними частинами укладеного договору.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що Покупець розраховується за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах предоплати у сумі 20000 грн.  

Поставка продукції проводиться на умовах самовивозу не пізніше 30 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати. В разі непоставки товару в обумовлені строки, Продавець має повернути в повному обсязі попередню оплати за партію товару на розрахунковий рахунок Покупця протягом п'яти календарних днів (п.п. 5.3.,5.9.).

На виконання умов договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 20000 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням від 26.01.2006р. за №15 (а.с.14).

Однак, згідно накладних №40118 від 28.02.2006р., №40615 від 09.08.2006р. та  №40638 від 15.08.2006р.  відповідач свої зобов'язання за договором №9 виконав лише частково, поставивши позивачеві  товар на загальну суму 10134,65 грн. (а.с. 10-12).

24.01.2007р. ТОВ "Велус" звернувся до відповідача з листом, яким поставив до відома про свої наміри звернутися за захистом своїх прав до господарського суду у зв'язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов'язань щодо поставки продукції та неповерненням  залишку попередньої оплати. Як наслідок, відповідач перерахував позивачеві  ще 1000 грн.

Таким чином, заборгованість Підприємства Бердичівської виправної колонії №70 Управління  Державного  департаменту України  з питань виконання покарань  в  Житомирській області на 28.04.2007р. ( день звернення позивача до суду) становила 8865,35 грн.

Під час розгляду справи було встановлено, що по накладній №40352 від 23.05.2006р. відповідач на виконання умов договору поставив позивачу продукції на  348 грн. ще до порушення провадження у справі. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 348 грн. за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом, а  також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням  особливостей передбачених цим Кодексом.

На правовідносини, які виникають на підставі договору купівлі-продажу, поширюються положення глави 54 "Купівля - продаж" Цивільного кодексу України.

Так, згідно з правилами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Зокрема, у ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Укладаючи договір купівлі-продажу від 26.01.2006р. сторони  пунктом 7.6. передбачили, що в разі затримки повернення попередньої оплати, Продавець сплачує Покупцю штрафні санкції в розмірі 4% від суми попередньої оплати за кожен день затримки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого  господарського  суду про обгрунтованість позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій та з висновком про те, що нараховані позивачем санкції являються пенею, оскільки саме цей вид санкцій обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд безпідставно не застосував приписів ст.216 Господарського кодексу України, відповідно до яких потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи узгоджено це умовами договору, посилаючись на те, що позивач був  змушений  захищати  свої права і інтереси в судовому порядку, у зв'язку з чим  поніс збитки пов'язані з оплатою юридичних послуг  в розмірі 1200 грн.

З такими доводами не можна погодитись з огляду на те, що неможливо віднести  до збитків витрати по оплаті правового обслуговування, оскільки ці витрати не мають обов'язкового характеру й факт їх наявності і розмір не знаходиться у необхідному зв'язку із заборгованістю, яка заявлена до стягнення.  Витрати позивача у розмірі 1200 грн. не можуть бути  віднесені і  до судових витрат, так як такими витратами є згідно з положеннями ст.44 Господарського процесуального кодексу України лише витрати на оплату послуг адвоката.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Велус" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 12.06.2007р. має бути залишене  без змін.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 12 червня 2007 року у справі №5/1495 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велус", м. Житомир - без задоволення.

2. Справу №5/1495  повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Щепанська Г.А.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Майор Г.І.  

Віддрук. 4 прим.

1-до справи

2,3-сторонам

4-в наряд