Рішення

від 12.06.2007 по справі 5/1495

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/1495

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" червня 2007 р. Справа № 5/1495

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Корнійчук Е.В. - дов. від 15.03.07р.

від відповідача Лебедєва О.О. - дор. №2081 від 06.06.07р.  

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велус" (м. Житомир)  

до Підприємства Бердичівської виправної колонії № 70 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області (м. Бердичів)

про стягнення 106077,52 грн.

В судовому засіданні 07.06.07р. оголошувалась перерва до 12.06.07р.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 106077,52 грн. передоплати згідно договору купівлі-продажу №9 від 26.01.06р., з яких 8865,35 грн. - сума основного боргу, 97212,17 грн. - штрафні санкції, а також 1200 грн. витрат, пов'язаних з наданням юридичних послуг та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав на суму 105729,52 грн., оскільки пояснив, що відповідач поставив позивачеві товар згідно договору на суму 348,00 грн., яку останній зарахував відповідачеві в рахунок боргу після порушення провадження у справі, оскільки відповідач надав накладну №40352 від 23.05.06р. про поставку  продукції позивачеві тільки після порушення провадження у справі.

Представник відповідача в засіданні суду основний борг в сумі 8517,35 грн. визнав, пояснив, що на виконання умов договору поставив позивачеві товар на суму 348,00 грн. В підтвердження надав копію накладної №40352 від 23.05.06р. Але пояснив, що дійсно  зазначену накладну передав позивачнві після порушення провадження у справі. Проти стягнення штрафних санкцій та витрат на оплату юридичних послуг заперечував, оскільки пояснив, що на всі рахунки підприємства накладено арешт державною виконавчою службою. Тому відповідач не мав можливості своєчасно погасити заборгованість перед позивачем.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №9 від 26.01.06р., специфікації до договору, накладні, платіжне доручення, договір №02/2007 від 15.03.07р., свідоцтво про державну реєстрацію, акт звірки, відзив на позовну заяву, статути, довідки про включення до ЄДРПОУ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.06р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу пиломатеріалів №9 від 26.01.06р. (а.с.7-8), відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язувався поставити позивачеві (покупцю) пиломатеріали у номенклатурі, кількості, в терміни та за цінами, що зазначені в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору, а позивач зобов'язувався прийняти даний товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору, покупець (позивач) розраховується за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (відповідача) на умовах передоплати в сумі 20000 грн. По готовності партії до відправки покупець проводить остаточний розрахунок.

Поставка продукції проводиться на умовах самовивозу в термін не пізніше 30 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.3 договору).

На виконання умов договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 20000 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №15 від 26.01.06р. (а.с.14).

Проте, відповідач свої зобов'язання по договору щодо своєчасної поставки товару виконав частково, поставивши позивачеві товар на загальну суму 10134,65 грн., що підтверджується накладними №40118 від 28.02.06р. на суму 6199,27 грн., №40615 від 09.08.06р. на суму 3741,89 грн. та №40638 від 15.08.06р. на суму 193,49 грн. (а.с.10-12).

24.01.07р. позивач направив відповідачеві лист (вимогу) №2 від 24.01.07р. (а.с.13), в якому повідомляє, що за відповідачем рахується борг в сумі 9865,35 грн., а також відповідно до п. 7.6 договору, нараховуються штрафні санкції в розмірі 4% від суми попередньої оплати за кожен день затримки видачі товару, який відповідач залишив без відповіді, перерахувавши позивачеві 1000 грн.

Тому, станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахувався борг в сумі 8865,35 грн. (20000 грн. - 11134,65 грн.).

Проте, як вбачається з накладної №40352 від 23.05.06р., відповідач поставив позивачеві товар 23.05.06р. на виконання умов договору на суму 348,00 грн. ще до порушення провадження у справі, але не надав зазначену накладну позивачеві. Тому позивач правомірно зарахував дану суму в рахунок боргу відповідача після порушення провадження у справі, що не заперечується представником відповідача в засіданні суду. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона  (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно п. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Велус" в частині стягнення основного боргу в сумі 8517,35 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі п. 7.6 договору, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції, які згідно розрахунку становлять 97212,17 грн.

Дійсно, відповідно до п. 7.6 договору, в разі затримки повернення попередньої оплати, продавець сплачує покупцю штрафні санкції в розмірі 4% від суми попередньої оплати за кожен день затримки.

Згідно ст. 549 ЦК України,  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що нараховані позивачем штрафні санкції являються пенею.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема:  Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", та вважає за необхідне зробити перерахунок пені:

8,5 (ставка НБУ) х 2 \ 365 днів х 8865,35 грн. х 182,5 днів. \ 100 = 753,55 грн.

Отже, розмір пені, що підлягає задоволенню становитиме - 753,55грн., а в решті позову щодо стягнення пені суд відмовляє.   

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1200 грн. витрат, пов'язаних із сплатою юридичних послуг.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні стягнення витрат на оплату юридичних послуг враховуючи наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають  сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України " Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Стаття 2 Закону України " Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу  адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання юридичних послуг тільки адвокату, а не будь - якому представнику.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що виконавець по договору про надання юридичних послуг № 02/2007  від 15.03.07р. - Корнійчук Едуард Вікторович має статус адвоката в розумінні ст. 2 Закону України " Про адвокатуру".

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в акті звірки вазємних розрахунків суму боргу визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в сумі 8517,35 грн. основного боргу та 753,55 грн. пені  обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню. В частині стягнення 348,00 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, а в решті позову відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно- технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 693, 712 ЦК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства Бердичівської виправної колонії №70 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області, м. Бердичів, вул. Низгірецька, 1, р/р 26000060135913 в Бердичівському ТВБВ "Приватбанк", МФО 311744, код ЄДРПОУ 08679988

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велус", м. Житомир, вул. Ватутіна, 55 та м. Житомир, вул. Крошенська, 28, кв. 49, р/р 2600411288 в ЖОД АППБ "Аваль" м. Житомир, МФО 311528, код ЄДРПОУ 33732786

- 8517,35 грн. - основного боргу;

- 753,55 грн. - пені;

- 96,19 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита;

- 10,70 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 348,00 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 96458,62 грн  пені та 1200 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його підписання.

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання: 13.06.07р.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу