Постанова

від 20.04.2022 по справі 380/3340/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/3340/21 пров. № А/857/23004/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Кушнерика М.П.

з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63» до Львівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівського комунального підприємства «Спортресурс» про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов`язання до вчинення дій за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській, 63» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року (суддя першої інстанції Лунь З.І., м. Львів, повний текст складено 22.09.2021)

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській, 63» (далі по тексту ОСББ «На Ковельській, 63») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали від 07.09.2020 № 6737 Львівської міської ради «Про відмову ОСББ «На Ковельській, 63» у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1 »; зобов`язання затвердити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. Ковельській, 63 у місті Львові, площею 0,2108 га, у користування для Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63» та надати вказану земельну ділянку (кадастровий номер 4610137200:08: 009:0203) у постійне користування .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСББ «На Ковельській, 63» зазначило, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що такий не погоджено в порядку, встановленому ст.186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Суд першої інстанції безпідставно послався на ухвалу Львівської міської ради №2914 від 25 січня 2018 року «Про затвердження змін до містобудівної документації «План зонування території м.Львова (зонінг)» і встановив пріоритетність її застосування, оскільки таку було прийнято пізніше ніж у 2015 році мали місце погодження проекту Управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради та відділу Держземагенства у Львові. Висновок суду першої інстанції про правомірність відмови органу місцевого самоврядування у затвердженні проекту через його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів є безпідставним, оскільки така перевірка має здійснюватися на етапі погодження проекту, а не на етапі його затвердження.

У судовому засіданні представник апелянта Бобер А.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Представник відповідача Коржевич У.Ф. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову по пояснила, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення.

Представник третьої особи Гелемей Ю.М. також заперечив щодо задоволення апеляційної скарги з огляду на її безпідставність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до ухвали Львівської міської ради №3994 від 23.10.2014 ОСББ «На Ковельській, 63» було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2119 га на вул. Ковельській, 63 для обслуговування житлового будинку.

На замовлення позивача цей проект землеустрою на підставі ухвали Львівської міської ради №3994 від 23.10.2014 та договору №351 від 29.10.2014 був розроблений КП «Картограф».

09 квітня 2015 року управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради висновком №2401-2 вих.-404 погоджено позивачу матеріали відведення земельної ділянки площею 0,2108 га у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. Ковельській, 63 у м.Львові (а.с.68).

28 травня 2015 року відділом Держземагенства у м.Львові Львівської області висновком №19-1323-0.3-6551/9-15АП погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ «На Ковельській, 63» у власність площею 0,2108 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. Ковельській, 63 у м.Львові (а.с.69).

03 липня 2015 року відділом Держземагенства у м.Львові означена земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер №461013700:08:009:0203, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-4602314682015 від 03.07.2019 (а.с.23).

24 червня 2019 року позивач звернувся до управління адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг ЛМР ЦНАП м.Львова із заявою №2-19258/ПП-2403, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ковельській, 63 у м. Львові (а.с14).

27 червня 2019 року в.о. начальника управління земельних ресурсів Департаменту містобудування ЛМР листом №2403-2767 повернув позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на те, що для вирішення заявленого звернення позивачу необхідно відкоригувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , в частині межі земельної ділянки відповідно до рішення суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі №1.380.2019.004171 визнано протиправними дії Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо відмови Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській, 63» листом №2403-2767 від 27.06.2019 у передачі для затвердження до Львівської міської ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , площею 0,2108 га. Зобов`язано Львівську міську раду розглянути заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , площею 0,2108 га у користування для Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63».

Відповідно до рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01.04.2013 року гр. ОСОБА_1 , який проживає у квартирі АДРЕСА_2 зобов`язано демонтувати самовільно влаштовану металеву огорожу на АДРЕСА_1 , яка розмежовує земельну ділянку прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 і територію спортивного майданчика на АДРЕСА_3 , оскільки судом було встановлено, що спірна огорожа розміщена за межею прибудинкової території та зміщена в сторону спортивного майданчика на АДРЕСА_3 .

Відповідно до листа Юридичного управління Львівської міської ради від 13.06.2014 визначено, що відповідно до графічних матеріалів межа земельної ділянки проходить по влаштованому паркану. Водночас Управління архітектури повідомило, що межі території спортивного майданчика не накладаються на територію земельної ділянки, яку пропонується надати у власність для обслуговування багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 .

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 25.01.2018 №2914 «Про затвердження змін до містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг)»: Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка: Том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району», пунктом 3.4.2 передбачено, що в підзоні САН-1 (в якій розташована земельна ділянка площею 0,2108 га), санітарно-захисних зонах підприємств не допускається розміщування житлових будинків.

Ухвалою міської ради від 11.07.2019 №5340 «Про надання ЛКП «Спортресурс» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 » надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3285 га (у тому числі площею 0,037 га у межах червоних ліній) на АДРЕСА_3 для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об`єктів рекреаційного призначення.

07.09.2020 Львівська міська рада прийняла ухвалу №6737 «Про відмову ОСББ «На Ковельській, 63» у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1 » на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2020, виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 №1.380.2019.004171. Цією ухвалою відмовлено ОСББ «На Ковельській, 63» у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки містобудівній документації «План зонування території м. Львова (зонінг) Том 1 Частина 6. Зонування Личаківського району», затверджений ухвалою Львівської міської ради від 01.12.2016 №1283 та відсутністю документів, передбачених ст. 82, 123 ЗК України, ухвалою міської ради від 13.07.2018 №3772 «Про затвердження тимчасового порядку надання об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків земельних ділянок у постійне користування» та рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2017 №2372 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада».

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про законність рішення відповідача щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою відведення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Положеннями підпунктів «а», «в» ч. ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до п. «д» ч.2 ст.92 Земельного кодексу України співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Частиною 1-2 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до ч. 6 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ч.15 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року №858-IV (далі - Закон №858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону №858-IV передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, частино 1 статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 4 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій-третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).

Згідно з частиною 6 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною 9 статті 118 ЗК України.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом , зокрема, у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 560/1334/19.

Як уже було зазначено раніше, проект землеустрою був погоджений 09 квітня 2015 року управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради висновком №2401-2 вих.-404 та 28 травня 2015 року відділом Держземагенства у м.Львові Львівської області висновком №19-1323-0.3-6551/9-15АП.

Також земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер, що ідентифікує земельну ділянку як окремий об`єкт.

Отже, у відповідача не було правових підстав для відмови у затвердженні вже погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про протиправність ухвали Львівської міської ради від 07.09.2020 № 6737 «Про відмову ОСББ «На Ковельській, 63» у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні земельної ділянки на вул.Ковельській, 63».

Слід також зазначити, що як видно з матеріалів справи, позивач вже звертався до міської ради з вимогою про затвердження вже розробленого та погодженого проекту землеустрою, і отримував відмови, не пов`язані з невідповідністю земельної ділянки містобудівній документації .

Фактично ухвала міської ради, якою визначено санітарну підзону на частині земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у користування, було прийнято значно пізніше, ніж погоджено позивачу проекти землеустрою.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про правомірність відмови у затвердженні проекту землеустрою з огляду на прийняття ухвали Львівської міської ради від 25.01.2018 №2914 «Про затвердження змін до містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг)»: Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка: Том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району», пунктом 3.4.2 якої встановлено підзону САН-1 (в якій розташована погоджена позивачу земельна ділянка площею 0,2108 га), в якій не допускається розміщення житлових будинків, є безпідставним.

Із приводу позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою і надати земельну ділянку у власність, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте, як зазначено вище, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною 9 статті 118 ЗК України.

Так, у цій справі, судом встановлено, що проект землеустрою погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, є підстави вважати, що у відповідача, у даному випадку, відсутні повноваження діяти на власний розсуд, а отже і відсутні перешкоди у прийнятті рішення про затвердження Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. Ковельській, 63 у місті Львові, площею 0,2108 га, у користування для Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63» та надання земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:08: 009:0203) у постійне користування

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, викладені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому його необхідно скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Також у відповідності до частини 1 статті 139 КАС України стягненню на користь позивача підлягають судові витрати, а саме сплачений при поданні позову та апеляційному оскарженні судовий збір.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській, 63» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 07.09.2020 № 6737 «Про відмову ОСББ «На Ковельській, 63» у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні земельної ділянки на вул.Ковельській, 63»;

Зобов`язати Львівську міську раду затвердити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. Ковельській, 63 у місті Львові, площею 0,2108 га у користування для Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63» та надати вказану земельну ділянку (кадастровий номер 4610137200:08: 009:0203) у постійне користування.

Стягнути з Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04055896) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ковельській,63» (ЄДРПОУ 37919940) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 02.05.2022.