Постанова

від 23.02.2022 по справі 911/133/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2022 р. Справа№ 911/133/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

від 18.05.2021 (повний текст складено 28.05.2021)

у справі № 911/133/21 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Житлово-комунального підприємства "Немішаєве"

про стягнення боргу, пені, 3% річних, втрат від інфляції та збитків за договором постачання природного газу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Житлово-комунального підприємства "Немішаєве" про стягнення боргу, збитків, інфляційних втрат, трьох відсотків, річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання на підставі укладеного між сторонами договору поставки природного газу №2607/18-ТЕ-17 від 08.10.2018

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ) позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного договору в частині розрахунків за поставлений газ, що складає 150000,00 грн. та внаслідок чого відповідачу було нараховано з підстав прострочення строків оплати вартості природного газу 18351,29 грн. пені, 12050,89 грн. 3% річних, 18802,68 грн. втрат від інфляції та 346,43 грн. збитків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.05.2021 у справі № 911/133/21 позов задоволено частково. На підставі рішення суду з Житлово-комунального підприємства "Немішаєве" підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 150000,00 грн. боргу, 18351,29 грн. пені, 12050,89 грн. 3% річних, 18506,06 грн. втрат від інфляції та 346,43 грн. збитків, а також 2963, 33 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з тих обставин справи, що позивачем виконано свої зобов`язання за договором належним чином, проте відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив у повному обсязі кошти за отриманий ним природний газ у визначений договором термін. Разом із тим встановлено, що позивачем інфляційні втрати нараховані частково неправильно, а тому перевіривши розрахунок позивача судом стягнуто втрати від інфляції у розмірі 18 506, 06 грн., а не у розмірі 18802, 68грн. заявленого позивачем. В іншій частині позов задоволено повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягнення інфляційних втрат у розмірі 296, 62 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задовольнити повністю та стягнути 296, 62 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не повністю досліджено обставини справи та порушено норми матеріального права, зокрема ст. 625 ЦК України та всупереч правовим висновкам Об`єднаної палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 05.07.2019. у справі № 905/600/18, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні 296,62 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду на те, що розрахунок інфляційних втрат позивачем було здійснено відповідно до порядку нарахування інфляції, передбаченого листом Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 17.07.2018 у справі № 904/10108/13 та у постанові від 04.12.2018 у справі № 904/10242/17.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( постачальник за умовами договору) та Житлово-комунальним підприємством "Немішаєве" (споживач за умовами договору) укладено договір постачання природного газу №2607/18-ТЕ-17 від 08.10.2018 (далі договір), за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний споживачу повний обсяг природного газу, зазначений у пункті 2.1. цього договору, споживач визначає самостійно. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений позивачем на митну територію України (п. 1.2. 1.4. договору).

Згідно п. 2.1. - 2.4 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3 тис. куб. метрів. Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх призначення. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планованих обсягів, зазначених в п. 2.1. цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному періоді, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому, споживач не позбавляється права на коригування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного періоду постачання газу в розмірі +/- 5% від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінації) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.7. цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу.

Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладення договору становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Всього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. (п. 5.2. Договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 8.1. та 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатковими угодами №1 та №2 від 22.10.2018 та 29.10.2018 до договору сторони, зокрема, погодили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 26.10.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 9 тис. куб. метрів та до 13 тис. куб метрів відповідно.

Додатковою угодою №3 від 02.11.2018 до договору, сторони, зокрема, погодили наступні зміни до договору, а саме доповнили пункт 2.1 розділу 2. "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" абзацом: постачальник передає споживачу з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10 тис. куб. метрів. Також сторонами змінено ціну природного газу - ціна за 1000 куб.м газу з 01.11.2018 становить 3235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.

Додатковою угодою №4 від 05.12.2018 до договору, сторони виклали розділи 1-12 основного договору в іншій редакції, а саме у п. 2.1. сторони погодили, що постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 67,764 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 2,764 тис. куб. метрів, листопад 2018 - 12,0 тис. куб. метрів; грудень 2018 - 12,0 тис. куб. метрів; січень 2019 - 12,0 тис. куб. метрів; лютий 2019 - 12,0 тис. куб. метрів; березень 2019 - 11,0 тис. куб. метрів, квітень 2019 - 6,0 тис. куб. метрів.

Крім того, п. 3.13 та п. 3.13.1 Додаткової угоди №4 сторони погодили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього Договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період.

Водночас Додатковою угодою № 5 від 20.03.2019 сторони виклали п. 2.1. Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" у наступній редакції: постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 51,955 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях жовтень 2018 - 2,764 тис. куб. метрів, листопад 2018 - 8,987 тис. куб. метрів; грудень 2018 - 10,773 тис. куб. метрів; січень 2019 - 10,524 тис. куб. метрів; лютий 2019 - 8,907 тис. куб. метрів; березень 2019 - 8,00 тис. куб. метрів, квітень 2019 - 2,0 тис. куб. метрів.

Додатковою угодою №6 від 29.03.2019 сторони по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінили словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відмінку.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 16391,63 грн; акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 67246,24 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 80610,18 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 78747,01 грн; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 на суму 66647,63 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 62180,51 грн; акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 на суму 3202,56 грн, позивачем на виконання умов договору, передано позивачу природного газу на загальну суму 375025,76 грн. Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані представниками позивача та відповідача, а також скріплені їх печатками.

Відтак, з наведеного слідує, що сторонами вчинені всі необхідні юридично-значимі дії на виконання п. 3.1. договору, а отже, в суду наявні підстави стверджувати про факт поставки природного газу позивачем відповідачу загальною вартістю 375025,76 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору з моменту поставки природного газу відповідач повинен до 25 числа (включно) наступного місяця здійснювати остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, відповідно до акту приймання-передачі.

Водночас, як вбачається з доданих до матеріалів справи банківських виписок з АТ "Ощадбанк", відповідачем за період з 27.12.2018 по 01.02.2021 сплачено позивачу 225025,76 грн. Інших доказів оплати відповідачем вартості поставленого природного газу суду не надано.

Таким чином, несплаченим залишився обсяг поставленого позивачем природного газу на суму 150000,00 грн. (375025,76 - 225025,76) грн.

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 150000,00 грн., а також позивачем з підстав прострочення відповідачем строків оплати вартості природного газу, нараховано відповідачу 18351,29 грн. пені, 12050,89 грн. 3% річних, 18802,68 грн. втрат від інфляції та 346,43 грн. збитків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексуУкраїни та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 3.1. договору позивачем поставлено відповідачу газ загальною вартістю 375025,76 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору з моменту поставки природного газу відповідач повинен до 25 числа (включно) наступного місяця здійснювати остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, відповідно до акту приймання-передачі.

Водночас, як вбачається з доданих до матеріалів справи банківських виписок з АТ "Ощадбанк", відповідачем за період з 27.12.2018 по 01.02.2021 сплачено позивачу 225025,76 грн., а отже несплаченим залишився обсяг поставленого природного газу на суму 150 000,00 грн. (375025,76 - 225025,76) грн. Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за договором поставки природного газу.

Оскільки відповідач в порушення умов договору взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив у повному обсязі кошти за отриманий ним природний газ у визначений договором термін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позовні вимоги по стягнення з відповідача 150 000грн. заборгованості за поставлений товар за договором постачання природного газу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 статті 216 ГК України).

Відповідно до ч. 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 18351,29 грн. пені, 12050,89 грн. 3% річних та 18802,68 грн. втрат від інфляції, які за висновком суду першої інстанції є арифметично правильними, а тому штрафні санкції у вигляді 18351,29 грн. пені та 12050,89 грн. 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Одночасно позивачем було заявлено до стягнення та нараховано втрати від інфляції у розмірі 18802,68 грн., правильність нарахувань яких є предметом оскарження у даній справі.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється згідно із встановленими індексами інфляції щомісячно, а відтак, якщо виникнення заборгованості та її погашення відбулось в межах одного місяця, то відсутні підстави вважати, що кредитор зазнав знецінення грошових коштів по сумі боргу внаслідок інфляційних процесів.

Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ вміщені у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97, відповідно при розрахунку суми інфляційних слід враховувати, що сума боргу, яка підлягає оплаті з 1-го до 15-го дня відповідного місяця індексується з урахуванням цього місяця (в разі якщо не здійснено погашення заборгованості до кінця місяця), а якщо сума боргу підлягає оплаті з 16-го до 31-го дня місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го до 31-го дня місяця, то інфляційні розраховуються з урахуванням цього місяця.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат, здійснений судом першої інстанції та встановлено, що позивачем під час розрахунку інфляційних втрат не враховано періодів, в яких мала місце дефляція. Розрахунок суду першої інстанції розміру втрат позивача є цілком обґрунтованим та складає 18 506, 06 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також нараховано відповідачу збитки у розмірі 346,43 грн, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору п. 2.1 договору, розраховані на підставі п. 3.13 та 5.7. договору та п. 1 Розділу VI Правил, за квітень 2019 року.

Сторони договору погодили, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13 та п. 3.13.1 додаткової угоди №4).

При цьому сторонами погоджено, що постачальник передає споживачу у квітні 2019 - 2,0 тис. куб. метрів газу, водночас з Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2019, за квітень позивачем фактично передано відповідачу природний газ, в обсязі 0,428 тис. куб. метрів.

Відповідачем порушено умови пунктів 3.13 та 3.13.1 Додаткової угоди №4, позаяк, обсяг використаного природного газу відрізняється більше ніж на 5% від замовленого обсягу природного газу за відповідний період (квітень 2019). Відповідачем використано природний газ в обсязі 0,428 тис. куб. метрів, тоді як допустимими нормами обсягів споживання природного газу у даний період мали були обсяги споживання природного газу від 1,9 до 2,1 тис. куб. метрів газу (+/- 5% від 2.0 тис. куб. метрів).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування збитків, здійснений відповідно до п. 3.13.1 договору обґрунтовано встановлено, що він є арифметично вірним, розмір збитків складає 346,43 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Зважаючи на обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставні та необґрунтовані, такі, що зводяться до намагань апелянта здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судом першої інстанції та не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильність викладених в судовому рішенні висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для його скасування або зімни не вбачається.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2021 у справі № 911/133/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2021 у справі № 911/133/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2021 у справі № 911/133/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/133/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 02.05.2022.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка