Постанова

від 15.02.2022 по справі 925/823/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. Справа№ 925/823/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.02.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Струмок"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 16.11.2020

у справі №925/823/19 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Фермерського господарства "Агрофірма "Базис

до Фермерського господарства "Струмок"

про стягнення 412260 грн. 65 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Агрофірма "Базис" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "Струмок" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок з кадастровими номерами 7124381500:03:000:0103, 7124381500:03:000:0113, 7124381500:03:000:00114, 7124381500:03:000:0115, 7124381500-03-000-1435, 7124381500-03-000-1436, 7124381500-03-000-1437, 7124381500:03:000:1438, 7124381500:03:000:1439, 7124381500:03:000:1440, 7124381500:03:000:1441, у розмірі 314921 грн. 60 коп., 86711 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 10628 грн. 05 коп. 3% річних, що разом складає 412260 грн. 65 коп., та відшкодування судових витрат, що складаються із 20000 грн. витрат на правничу допомогу адвокаті і 6183 грн. 91 коп. сплаченого судового збору.

Позов мотивовано тим, що позивач набув право користування цими земельними ділянками на умовах оренди, але відповідач їх не звільнив і у 2018 році продовжував їх використовувати для власного сільськогосподарського виробництва всупереч вимогам позивача, засіяв ячменем у квітні 2018 року.

До позову додано розрахунок спірної заборгованості, яка складається із упущеної вигоди у розмірі 314921 грн. 60 коп., 86711 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 10628 грн. 05 коп. 3% річних, нарахованих за користування відповідачем грошовими коштами у період з 01.08.2018 по 01.07.2019 року. При визначенні розміру упущеної вигоди позивачем враховано, що загальна площа самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення складає 22,9175 га, середня урожайність ячменю, вирощеного позивачем у 2018 році, становила 3,61 тонн з 1 га, загальна, яка могла б бути ним вирощена - (22,9175*3,61) 82,74 тонн. Середня вартість ячменю, реалізованого позивачем у цьому ж році становила 6137,9 грн. за 1 тонну, його затрати на виробництво 1 тонни ячменю - 2330 грн. Відтак сума упущеної вигоди, заявлена до стягнення складає (82,7*(6138-2330)= 314921 грн. 60 коп.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства "Струмок" на користь Фермерського господарства "Агрофірма "Базис" - 314921 грн. 60 коп. збитків, 4723 грн. 89 коп. судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 86711 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 10628 грн. 05 коп. 3% річних, 1460 грн. 02 коп. судових витрат відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Фермерське господарство "Струмок" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що земельні ділянки, перелічені позивачем, перебувають у правомірному користуванні відповідача, оскільки їх частина для зручності обробітку отримана від позивача шляхом обміну на рівнозначні, а інша частина територіально розміщена на землі, відведеній в користування відповідачу.

Також скаржник зазначає, що дії Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. в частині проведення перевірки визнано протиправними, постанова від 18.06.2018 №212ДК/027По/08 скасовані, а тому доказів самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки матеріали справи не містять.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Струмок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Струмок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

08.02.2021 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов лист на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 про усунення недоліків, до якого додано клопотання про поновлення строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 задоволено клопотання Фермерського господарства "Струмок" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19. Відновлено Фермерському господарству "Струмок" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Струмок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19. Призначено справу до розгляду на 07.04.2021. Зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №925/823/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 для розгляду справи №925/823/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Струмок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. Призначено справу до розгляду на 02.06.2021.

02.06.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення судового розгляду та винесення кінцевого рішення в справі №705/981/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 клопотання Фермерського господарства "Агрофірма "Базис" про зупинення провадження у справі №925/823/19 - задоволено. Провадження у справі №925/823/19 зупинено до перегляду судового рішення у справі №705/981/20 у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.08.2021 касаційну скаргу Фермерського господарства "Агрофірма "Базис" - залишено без задоволення. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 №705/981/20 - залишено без змін.

Від Фермерського господарства "Струмок" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання, в якому зазначено, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 17.08.2021 справу №705/981/20 розглянуто.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 поновлено провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Струмок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19. Призначено справу до розгляду на 26.01.2022.

У зв`язку із перебуванням суддів Яковлєва М.Л. та Шаптали Є.Ю. на лікарняному, розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Струмок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 призначено справу до розгляду на 16.02.2022.

Представники відповідача з`явилися в судове засідання 16.02.2022 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання 16.02.2022 не з`явився. Про поважність неявки суд не повідомив.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності позивача.

В судовому засіданні 16.02.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 03.01.2018 Артеменко Тетяна Валеріївна, як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали договір оренди землі № 06-2/2018 (далі - Договір-1), за умовами п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець надала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,6595 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:1439) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської області, строком на 10 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 110936394 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 11.01.2018 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 24425374.

03.01.2018 ОСОБА_1 , як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали договір оренди землі № 01-2/2018 ( далі - Договір-2), за умовами п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець надала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,6595 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:1440) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської області, строком на 10 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 110510732 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 05.01.2018 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 24370362.

03.01.2018 ОСОБА_2 , як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали договір оренди землі № 02-2/2018 (далі - Договір-3), за умовами п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,6595 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:1436) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської області, строком на 10 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 110510894 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 05.01.2018 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 24370384.

03.01.2018 ОСОБА_3 , як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали договір оренди землі № 07-2/2018 (далі - Договір-4), за умовами п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець надала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,6595 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:1438) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської області, строком на 10 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 110511090 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 05.01.2018 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 24370421.

03.01.2018 ОСОБА_4 , як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали договір оренди землі № 05-2/2018 (далі - Договір-5), за умовами п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець надала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,6595 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:1437) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської області, строком на 10 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 110510991 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 05.01.2018 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 24370406.

03.01.2018 ОСОБА_5 , як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали договір оренди землі № 03-2/2018 (далі - Договір-6), за умовами п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець надла, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,6594 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:1441) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської області, строком на 10 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 110510611 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 05.01.2018 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 24370342.

03.01.2018 ОСОБА_6 , як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали договір оренди землі № 08-2/2018 (далі - Договір-7, т. 1 а.с. 62-64), за умовами п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,6595 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:1435) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської області, строком на 10 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 112993403 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 31.01.2018 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 24699324.

10.05.2017 ОСОБА_7 , як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали договір оренди землі № 05-2/2017 (далі - Договір-8), за умовами п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець надала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,7054 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:0103) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської області, строком на 15 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 96013557 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 23.08.2017 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 22116746.

15.02.2017 ОСОБА_8 , як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали договір оренди землі № 1-2/2017 (далі - Договір-9, т. 1 а.с. 70-72), за умовами п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець надала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,1432 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:0115) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської області строком на 15 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 98878662 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 25.09.2017 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 22590215.

01.06.2012 ОСОБА_9 , як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали договір оренди землі № 15-2/2012 (далі - Договір-10, т. 1 а.с. 74-76), за умовами п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,7054 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:0113) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської області, строком на 25 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 107467931 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 08.12.2017 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 23919553.

05.03.2016 ОСОБА_10 , як орендодавець, і позивач - Фермерське господарство "Агрофірма "Базис", як орендар, уклали додаткову угоду № 30-2/2016 до договору оренди земельної ділянки № 41 від 21.03.2005 року (далі - Договір-11, т. 1 а.с. 78-79), за умовами п.п. 1, 2, 3 якої орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,7370 га (кадастровий номер 7124381500:03:000:0114) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Городецької сільської ради за межами села Городецьке Уманського району Черкаської, області строком на 25 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 59170930 вбачається, що право оренди землі на підставі цього договору зареєстроване 10.05.2016 року за Фермерським господарством "Агрофірма "Базис", номер запису про інше речове право 14522056.

Із поданих позивачем разом з позовною заявою платіжних відомостей, платіжних доручень, відомостей про нарахування і видачу орендної плати, податкових декларацій за 2018 рік вбачається, що спірні земельні ділянки позивач фактично прийняв у користування від їх власників, за користування ними нараховував і виплачував їх власникам орендну плату, звітувався перед податковими органами за користування ними і сплачував податки.

29.01.2018 позивач листом за вих. № 59 попередив відповідача про набуття права користування на земельні ділянки загальною площею 11,6164 га, які раніше перебували у користування відповідача на підставі договору оренди № 615 від 16.02.2011, а також на земельні ділянки, власниками яких є ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , та попередив про недопустимість їх самовільного зайняття з метою недопущення судових спорів. Повідомлення вручене адресату 06.02.2018.

23.04.2018 позивач звернувся з письмовою заявою за вх. № 142 до Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області, в якій повідомив про самовільне зайняття відповідачем 11 земельних ділянок, право користування якими належить позивачу, та просив вжити заходів відновлення його прав, до заяви додав документи на її підтвердження.

22.05.2018 позивач звернувся з такою ж письмовою заявою за вх. № 172 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Із матеріалів перевірки звернення позивача від 22.05.2018, наданих суду на його вимогу Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області вбачається, що у зв`язку з розглядом листа позивача від 22.05.2018, наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05.06.2018 призначено проведення перевірки використання земель та визначено службову особу, якій доручено її проведення.

18.06.2018 державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Гороховим В.В., в присутності службових осіб Паланської ОТГ ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , без участі представників позивача і відповідача, проведена перевірка з питань дотримання земельного законодавства, використання і охорони земель усіх категорій і форм власності в адмінмежах с. Городецьке, яке входить в Паланську ОТГ. За результатами перевірки складено Акт перевірки № 212-ДК/458/АП/09/01/-18, Акт обстеження земельної ділянки № 212/ДК/232/АО/10/01/-18, Протокол про адміністративне правопорушення № 212-ДК/0276П/07/01/-18 стосовно голови ФГ "Струмок" ОСОБА_13 , Припис № 212-ДК/0290Пр/03/01/-18 про усунення виявлених порушень, Розрахунок розміру заподіяної шкоди, Постанову № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_13 із яких вбачається, що в ході перевірки виявлено порушення, що полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок з кадастровими номерами 7124381500:03:000:0103, 7124381500:03:000:0113, 7124381500:03:000:00114, 7124381500:03:000:0115, 7124381500-03-000-1435, 7124381500-03-000-1436, 7124381500-03-000-1437, 7124381500:03:000:1438, 7124381500:03:000:1439, 7124381500:03:000:1440, 7124381500:03:000:1441, загальною площею 22,9075 га в адмінмежах Паланської ОТГ с. Городецьке Уманського району за межами населеного пункту, яке вчинене головою ФГ "Струмок" ОСОБА_13

20.06.2018 акт перевірки, припис про усунення виявлених порушень і постанова про накладення адміністративного стягнення відправлені поштою ОСОБА_13 , ним отримані 26.06.2018, суми адміністративного штрафу і нарахованого розміру заподіяної шкоди ним у добровільному порядку не сплачені, постановою заступника начальника Уманського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області від 09.01.2019 постанова № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_13 повернена стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з пропущенням строку пред`явлення її до примусового виконання.

Згідно з довідкою Уманського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 02.12.2019 № 14097/2, приєднаної до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача, за інформацією бази даних АСВП за період з 01.06.2018 по 01.12.2019 в Уманському РВ ДВС виконавчі документи про стягнення боргів з ОСОБА_13 на примусовому виконанні не перебували.

На виконання припису № 212-ДК/0290Пр/03/01/-18 від 18.06.2018 про усунення виявлених порушень та у зв`язку з розглядом листів ФГ "Агрофірма "Базис" та Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області, наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 11.04.2019 призначено проведення перевірки, відповідальною особою за її проведення визначено державного інспектора Горохова В.В.

Із Акту перевірки від 22.04.2019 № 134-ДК/202/АП/09/01-19 вбачається, що припис № 212-ДК/0290Пр/03/01/-18 від 18.06.2018 ОСОБА_13 виконаний, земельні ділянки використовує орендар ФГ "Агрофірма "Базис".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі № 705/981/20 за адміністративним позовом ОСОБА_13 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, за участі третьої особи - головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Горохова В.В. про визнання дій протиправними і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення скасовано рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2020, яким відмовлено у задоволені позову повністю, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними дії головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Горохова В.В. щодо складання постанови від 18.06.2018 № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП, скасовано постанову від 18.06.2018 № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на ОСОБА_13 , відшкодовано позивачу понесені судові витрати. Із зазначеної постанови апеляційного адміністративного суду вбачається, що підставою прийняття цього судового рішення є встановлені судом порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності.

За розрахунком позивача сума спірної упущеної (втраченої) вигоди (неодержаного прибутку) складає 314921,6 грн.

На обґрунтування розрахунку позивачем надано статистичний звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур на 01.12.2018, договори поставки позивачем ячменю третім особам у 2018 році, видаткові накладні, довіреності на отримання товару до них, технологічну карту поля.

У відповідь на звернення позивача про захист його права оренди спірних земельних ділянок керівником Уманської місцевої прокуратури повідомлено позивача листом від 04.12.2018 № 1/141-215-18 про те, що підстав участі у спірних правовідносинах прокурор не вбачає, позивачу рекомендовано за захистом порушеного права звернутись до суду та окремо наголошено, що за фактом самовільного зайняття земельних ділянок Уманським РВП УВП ГУНП в Черкаській області розпочате кримінальне провадження № 12018250100000244 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Відповідно до витягу з ЄРДР, 26.04.2018 проведена реєстрація кримінального провадження № 12018250100000244 за ст. 356 КК України за зверненням голови ФГ "Агрофірма "Базис" про те, що керівництво ФГ "Струмок", ігноруючи наявність у заявника договорів оренди землі в адмінмежах с. Городецьке Уманського району, провели весняно-польові роботи по обробітку землі.

Постановою старшого слідчого СВ Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області від 26.04.2019 кримінальне провадження № 12018250100000244 по факту самоуправства закрите на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. При прийнятті цього рішення слідчим враховано, що ОСОБА_13 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 53 КУпАП, правопорушення, передбачені ст. 356 КК України, віднесені до злочинів невеликої тяжкості, строк досудового розслідування закінчився.

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 12018250100000244 вбачається, що спір стосується земельних ділянок, які були у нього в користуванні на підставі договору оренди землі загальною площею 11,6164 га, укладеного в 2011 році з Уманською РДА. Крім того, у зв`язку з наявністю спору головним спеціалістом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 18.06.2018 у проводилась перевірка, про її проведення і про результати її проведення йому було відомо, з результатами перевірки він не згоден і має намір оскаржити їх у суді.

Із договору оренди землі, укладеного 16.02.2011 Уманською РДА, як орендодавцем, з ОСОБА_13 як орендарем, вбачається, що в оренду передавалась земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду Городецької сільської ради, кадастровий номер 7124381500:03:000:0027, площею 11,6164 га ріллі, договір укладено на 5 років з 16.02.2011 по 16.02.2016.

Із відповіді Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській від 10.02.2020 року № 29-23-0.211-20/115-20 на адвокатський запит представника позивача вбачається що земельні ділянки з кадастровими номерами 7124381500-03-000-1435, 7124381500-03-000-1436, 7124381500-03-000-1437, 7124381500:03:000:1438, 7124381500:03:000:1439, 7124381500:03:000:1440, 7124381500:03:000:1441 раніше входили в масив земельних ділянок, які використовувало ФГ "Струмок" по договору оренди землі від 16.02.2011 загальною площею 11.6165 га, строк дії якого закінчився, договір не поновлено. Земельні ділянки з кадастровими номерами 7124381500:03:000:0103, 7124381500:03:000:0113, 7124381500:03:000:00114, 7124381500:03:000:0115 були в схемі розпаювання земель колективної власності КСПП "Городецьке", в 2004-2006 роках на них видані державні акти. Усі зазначені земельні ділянки не накладаються межами на землі, орендовані ФГ "Струмок" по договору від 2008 року, строк дії якого до 13.05.2021.

Відповідно до договору оренди землі від 30.08.2008, укладеного Уманською РДА, як орендодавцем, з ФГ "Струмок" як орендарем, приєднаного до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача, об`єктом оренди по цьому договору є земельні ділянки загальною площею 12,6124 га, із яких 9,1033 га заболочені сіножаті, 1,5024 га і 2,0067 га - під лісосмугами.

Відповідно до договору оренди землі від 27.06.2000 (з наступними змінами), укладеного Городецькою сільською радою, як орендодавцем, з ФГ "Струмок" як орендарем, останній набув у користування на умовах оренди земельну ділянку площею 4,5 га, з якої 2,1 га водойма, 2,4 га - болото для промислового рибальства терміном на 25 років.

Із письмових пояснень ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , приєднаних до справи за клопотанням представника відповідача, вбачається, що належні їм земельні ділянки, відповідно кадастровий номер 7124384501:02:1314 площею 2,8360 га і кадастровий номер 7124384500:03:000:1314 площею 3,1525 га, передані ними у користування ФГ "Струмок", але фактично їх використовує ФГ "Агрофірма "Базис" за домовленісю між цими господарствами.

Із договорів оренди землі, укладених ФГ "Агрофірма "Базис":

04.08.2004 з ОСОБА_16 зі змінами земельна ділянка площею 3,1525 га передана в оренду ФГ "Агрофірма "Базис" до 25.12.2018, після смерті ОСОБА_16 спадкоємцем цієї земельної ділянки є ОСОБА_15 ;

24.09.2004 з ОСОБА_14 зі змінами, земельна ділянка площею 2,8360 га передана в оренду ФГ "Агрофірма "Базис" до 25.12.2018;

04.08.2004 з ОСОБА_17 зі змінами, земельна ділянка площею 2,9994 га передана в оренду ФГ "Агрофірма "Базис" до 25.12.2018.

Орендну плату ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 нараховує ФГ "Агрофірма "Базис".

Дійсність договорів оренди землі ФГ "Агрофірма "Базис" з ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 підтверджують довідки Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській від 26.11.2019.

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення майнової шкоди у виді упущеної (втраченої) вигоди (неодержаного прибутку), завданої йому відповідачем самовільним зайняттям земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих за користування відповідачем грошовими коштами у період з 01.08.2018 по 01.07.2019.

Обґрунтовуючи позов як на правову підставу своїх вимог позивач послався на норми ст.ст. 22, 625 ч. 2, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 125, 152, 156, 157, 211 Земельного кодексу України, правові позиції щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17, від 14.08.2018 у справі № 910/18461/17, від 16.05.2018 у справі № 918/633/16.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що докази, надані позивачем на підтвердження обставин заподіяння спірної майнової шкоди і її розміру, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування, тому, суд першої інстанції вважав доведеною наявність обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині вимог про стягнення 314921,60 грн. майнової шкоди підлягає задоволенню.

Водночас, судом першої інстанції зазначено, що з вимогою про сплату суми спірної майнової шкоди позивач до відповідача не звертався, відтак у відповідача зобов`язання сплатити позивачу 86711 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 10628 грн. 05 коп. 3% річних, нарахованих і заявлених до стягнення позивачем за користування відповідачем грошовими коштами у сумі 314 921 грн. 60 коп. у період з 01.08.2018 по 01.07.2019, не настало.

Розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Струмок", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання ст. 22, параграфа 1 глави 82 "Відшкодування шкоди" Цивільного кодексу України.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків (господарських зобов`язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства - безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 224, абз. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Земельним кодексом України встановлено, що:

- право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125);

- власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відшкодування заподіяних збитків (ч. 1, п. "ґ" ч. 2 ст. 152);

- громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок (п. "б" ч. 1 ст. 211).

Під самовільним зайняттям земельної ділянки, відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", визнаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі":

- об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17);

- орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону (ст. 27);

- спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст. 35).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність врахування впровадженого Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" стандарту доказування "вірогідності доказів" у господарському процесі. Зокрема, про це йдеться у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №914/847/19, від 16.02.2021 у справі №927/645/19, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права мають загальний характер, тому підлягають врахуванню, зокрема, під час розгляду цієї справи.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що докази, надані позивачем на підтвердження обставин заподіяння спірної майнової шкоди і її розміру, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування, тому колегія суддів вважає доведеною наявність обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, із цих підстав позов в частині вимог про стягнення 314921,60 грн. майнової шкоди задовольняє. Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладеного.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За їх змістом грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Такі правові висновки щодо застосування норми ч. 2 ст. 625 ЦК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів в Україні", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Однак, частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з вимогою про сплату суми спірної майнової шкоди позивач до відповідача не звертався, відтак колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача зобов`язання сплатити позивачу 86 711 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 10628 грн. 05 коп. 3% річних, нарахованих і заявлених до стягнення позивачем за користування відповідачем грошовими коштами у сумі 314921 грн. 60 коп. у період з 01.08.2018 по 01.07.2019 року, не настало.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, скаржник як на матеріальну підставу своїх заперечень поклався на преюдиціальні обставини, встановлені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі № 705/981/20. Цим судовим рішенням встановлено протиправними дії головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Горохова В.В. щодо складання постанови від 18.06.2018 № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за результатами проведеної ним перевірки, скасовано постанову від 18.06.2018 № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на керівника юридичної особи відповідача Гнатюка С.В. з підстав порушення перевіряючим процедури притягнення ОСОБА_13 до відповідальності.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, колегія суддів звертає увагу скаржника, що наведеним судовим рішенням апеляційного адміністративного суду у справі № 705/981/20 не виключаються обставини заподіяння позивачу спірної шкоди, які доводяться сукупністю поданих позивачем доказів, тому ці заперечення колегія суддів відхиляє.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Струмок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Струмок" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №925/823/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 18.04.2022.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала