Постанова

від 21.02.2022 по справі 910/19990/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. Справа№ 910/19990/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 22.02.2022,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 (повний текст складено 10.01.2022)

у справі №910/19990/20 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 10 620 357,76 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19990/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» 9 703 654,52 грн - суму основного боргу, 124 794,58 грн - 3 % річних, 108 493,04 грн - інфляційних втрат та 159 305,37 грн витрати по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» 180,41 грн - переплачену суму сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №472 від 11.12.2020.

06.04.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» надійшла заява про відшкодування витрат на надання правової допомоги у сумі 28 000,00 грн та транспортних витрат адвоката у сумі 2 192,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі №910/19990/20 присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» 9 500 грн 00 коп. витрат на послуги адвоката.

У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» - відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд зазначив, що аналогічні справи за позовами виробників електроенергії за «зеленим» тарифом до ДП «Гарантований покупець» вже розглядалися судом, отже правова позиція вже була сформована на підставі аналогічних справ, а відтак суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених судових витрат до 9 500,00 грн, з яких складання адвокатом позовної заяви - 3 500,00 грн; складання адвокатом заяви про зменшення розміру позовних вимог - 1 000,00 грн; складання адвокатом відповіді на відзив - 2 000,00 грн; участь адвоката у судових засіданнях - 3 000,00 грн. У задоволенні іншої частини заявлених до стягнення адвокатських витрат суд відмовив, зазначивши, що за вказаних обставин заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, 10.01.2022 Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі №910/19990/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат (доказів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги), яких позивачем суду надано не було;

- розмір гонорару, визначений позивачем, не відповідає критеріям дійсної необхідності їх понесення та розумності їх розміру, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням витраченого адвокатом часу, принципу розумності та є явно завищеним і неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на послуги адвоката;

- заявником не вказано, скільки часу було витрачено на складання документів, зазначених в акті приймання-передачі послуг від 01.04.2021. Крім того, в пункті 2 акту приймання-передачі послуг від 01.04.2021 зазначено вартість складання заяви про зменшення позовних вимог у даній справі. У свою чергу, зменшення розміру позовних вимог не знадобилось би, якби адвокати АО «ІнВерітас» якісно склали позовну заяву;

- заявник просив стягнути з відповідача транспортні витрати, однак жодних належних та допустимих доказів їх понесення позивачем не надано.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі №910/19990/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19990/20. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі №910/19990/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

24.01.2022 матеріали справи №910/19990/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі №910/19990/20, розгляд справи призначено на 22.02.2022.

У судове засідання, призначене на 22.02.2022, з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем наведено орієнтований розрахунок судових витрат позивача в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у разі задоволення позовних вимог позивача у даному процесі - 219 305,38 грн.

Після прийняття судом першої інстанції 30.03.2021 основного рішення позивач протягом п`яти днів (02.04.2021 засобами поштового зв`язку) подав до місцевого господарського суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн та транспортних витрат адвоката у сумі 2 192,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 28 000,00 грн позивачем надано у матеріали справи копії Договору №2020/19 (№011220) про надання правової допомоги від 01.12.2020, укладеного між ТОВ «Еней Солар» та Адвокатським об`єднанням «ІнВерітас», Додаткового правочину №2020/20 від 04.12.2020, ордера серія АТ №1006153 від 08.12.2020, виданого АО «ІнВерітас» адвокату Кузьмічовій Т.М. на представлення інтересів ТОВ «Еней Солар» у Господарському суді міста Києва на підставі договору про надання правової допомоги №2020/19 від 01.12.2020, свідоцтва серія ІФ №001241 про право Кузьмічової Тетяни Валеріївни на заняття адвокатською діяльністю, Акту приймання-передачі послуг за договором №2020/19 (№011220) на суму 28 000,00 грн, платіжного доручення №666 від 01.04.2021 на суму 28 000,00 грн.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №2020/19 (№011220) від 01.12.2020 Адвокатське об`єднання «ІнВерітас» за завданням клієнта зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 6.2 Договору клієнтом та адвокатом узгоджено, що вартість послуг АО визначається в актах наданих послуг.

Оплата послуг здійснюється протягом 5 робочих днів з дня підписання акту наданих послуг (пункт 6.5. Договору).

Відповідно до пункту 5 додаткового правочину №2020/20 від 04.12.2020 сторони погодили, що витрати клієнта на правничу допомогу розраховуються на підставі даних: складання позовної заяви 7 000,00 грн; складання відповіді на відзив та інших заяв по суті справи, а також заяв, клопотань з процесуальних питань 3500,00 грн - 5000,00 грн; участь адвоката у судових засіданнях першої інстанції від 4000,00 грн + 3000,00 грн за другий та наступні судодні; покриття транспортних витрат адвоката для забезпечення його участі в судових засіданнях - згідно із цінами на перевезення.

Остаточне визначення розміру витрат клієнта на професійну правничу допомогу в спірних взаємовідносинах визначається на підставі оформлених між клієнтом та АО актів наданих послуг, на підставі яких проводиться розрахунок за надану правничу допомогу протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту наданих послуг (пункт 6 додаткового правочину).

Відповідно до підписаного між позивачем та АО акту приймання-передачі послуг від 01.04.2021, адвокат АО Кузьмічова Т.В. надала, а клієнт прийняв послуги по договору №2020/19 від 01.12.2020 щодо надання професійної правничої допомоги клієнту у спірних взаємовідносинах між клієнтом та ДП «Гарантований покупець» в частині недотримання ДП «Гарантований покупець» порядку розрахунків за відпущену електричну енергію, вироблену клієнтом за «зеленим» тарифом відповідно до умов укладеного між клієнтом та ДП «Гарантований покупець» договору №16716/01 від 20.03.2019 в редакції додаткової угоди №390/01/20 від 20.03.2019 та стягнення заборгованості у судовому порядку; вартістю 28 000,00 грн.

Згідно Акту приймання-передачі послуг від 01.04.2021 зазначено наступний перелік послуг:

- складання адвокатом позовної заяви - 7 000,00 грн;

- складання адвокатом заяви про зменшення розміру позовних вимог - 1 000,00 грн;

- складання адвокатом відповіді на відзив - 4 000,00 грн;

- складання адвокатом клопотання про приєднання доказів - 1 000,00 грн;

- складання адвокатом пояснень - 3500,00 грн;

- складання клопотання про проведення підготовчого засідання - 1000,00 грн;

- складання адвокатом клопотання про проведення судового засідання без представника позивача - 3500,00 грн;

- складання адвокатом заяви про відшкодування витрат на надання правової допомоги - 4 000,00 грн;

- участь адвоката у судових засіданнях - 3 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивач надані йому послуги за підписаним сторонами актом наданих послуг від 01.04.2021 оплатив у повному обсязі згідно платіжного доручення №666 від 01.04.2021.

Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, погоджується із доводами скаржника про те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

13.04.2021 від відповідача до суду першої інстанції надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги адвоката у даній справі у заявленому розмірі 28 000,00 грн, судом першої інстанції враховано, що аналогічні справи за позовами виробників електроенергії за «зеленим» тарифом до ДП «Гарантований покупець» вже розглядалися судом, отже правова позиція вже була сформована на підставі аналогічних справ, а відтак суд зменшив розмір заявлених судових витрат до 9 500,00 грн, з яких складання адвокатом позовної заяви - 3 500,00 грн; складання адвокатом заяви про зменшення розміру позовних вимог - 1 000,00 грн; складання адвокатом відповіді на відзив - 2 000,00 грн; участь адвоката у судових засіданнях - 3 000,00 грн. У задоволенні іншої частини заявлених до стягнення адвокатських витрат суд відмовив, зазначивши, що за вказаних обставин заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що розмір гонорару, визначений позивачем, не відповідає критеріям дійсної необхідності їх понесення та розумності їх розміру, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням витраченого адвокатом часу, принципу розумності та є явно завищеним і неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на послуги адвоката.

Дослідивши вказані заперечення відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів наголошує, що втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про нескладність справи, незазначення скільки часу було витрачено адвокатом на складання документів, зазначених в акті приймання-передачі послуг від 01.04.2021, безпідставність стягнення з відповідача витрат за складання заяви про зменшення позовних вимог у даній справі, оскільки зменшення розміру позовних вимог не знадобилось би, якби адвокати АО «Інверітас» якісно склали позовну заяву, завищення заявленого розміру витрат, невідповідність їх встановленим ринковим тарифам вартості послуг адвоката в м. Київ, що покладає надмірний тягар на відповідача.

Суд першої інстанції зменшив розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з 28 000,00 грн до 9 500,00 грн, а відповідачем не надано належних доказів з метою доведення надмірності присуджених до стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, порушення критерію реальності та розумності наданих послуг професійної правничої допомоги на присуджену суму, їх неспівмірності зі складністю справи та обсягом проведених адвокатом робіт. Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, як вбачається із матеріалів справи, було обумовлено підписанням сторонами вже після подання до суду позову в даній справі 16.12.2020 акту коригування за липень 2020 року та, відповідно, зменшення суми заборгованості. Отже, твердження скаржника про неякісно складену позивачем позовну заяву, що призвело до необхідності подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, не відповідають дійсності.

Доводи про завищення вартості послуг порівняно з ринковими тарифами відхиляються судом, оскільки вказані аргументи не відповідають свободі вибору клієнтом захисника своїх прав, у т.ч. зважаючи на доведення матеріалами справи дійсності та підставності надання послуг професійної правничої допомоги у даній справі.

Судом встановлено, що дії представника позивача були спрямовані на прагнення до якнайшвидшого вирішення спору, присуджений розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Присуджена судом до стягнення з відповідача сума витрат на правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн становить приблизно 0,1% від присудженої до стягнення за основним рішенням суду суми та не може вважатися неспівмірною із предметом спору в даній справі.

Стосовно доказів фактичної оплати витрат на правничу допомогу, то позивачем до матеріалів справи додано копію платіжного доручення №666 від 01.04.2021 на суму 28 000,00 грн на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в повному обсязі. Відтак, посилання скаржника на їх відсутність у матеріалах справи є безпідставними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Інші посилання відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судом, оскільки вони не спростовують доводи і докази, які надані позивачем у підтвердження отримання ним правової допомоги. Розрахунок заявлених витрат, викладений в акті наданих послуг від 01.04.2021 судом перевірено в частині переліку наданих послуг, їх фактичного надання.

Стосовно недоведеності позивачем понесення ним транспортних витрат колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не присуджував до стягнення із відповідача транспортні витрати, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині судом до уваги не приймаються.

Підсумовуючи викладене, доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, покладені в обґрунтування його апеляційної скарги, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі №910/19990/20 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі №910/19990/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/19990/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2022 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка