Постанова

від 01.05.2022 по справі 910/10434/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2022 р. Справа№ 910/10434/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Євсікова О.О.

Попікової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю «БС ТРАНС»

на рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2021 (повне судове рішення складено 02.09.2021)

у справі № 910/10434/21 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІКО ЛЬВІВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БС ТРАНС»

про стягнення 34 026, 21 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНІКО ЛЬВІВ» (далі - позивач; ТОВ «ДАНІКО ЛЬВІВ») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БС ТРАНС» (далі - відповідач, ТОВ «БС ТРАНС») про стягнення 34 026,21 грн з яких 33 500, 00 грн основного боргу, 526, 21 грн пені, нарахованих за період з 21.04.2021 по 16.06.2021 та з 29.04.2021 по 16.06.2021 та 6 270, 00 грн судових витрат.

Позов обґрунтовано порушенням умов договору надання та організації послуг № Н.24.03.21 від 24.03.2021 та укладених в його межах разових договорів-заявок №Н.24.03.21 від 24.03.2021, №Н.05.04.21 від 05.04.2021, №Н.13.05.2021 від 13.05.2021 в частині своєчасної оплати отриманих послуг з автотранспортного перевезення вантажів.

Матеріально-правовою підставою позову визначені ст.ст. 526, 530, 909, 916, 920 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), ст.ст. 174, 193, 202, 307 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на ненадання позивачем актів надання послуг та доказів їх належного направлення відповідачу. Зазначив, що позивач не учасником транспортних відносин, виходячи із вказаних в ТТН відомостей.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2021 у справі №910/10434/21 позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ «БС ТРАНС» на користь ТОВ «ДАНІКО ЛЬВІВ» 33 500, 00 грн основного боргу, 526, 21 грн пені, 2 270, 00 грн судового збору та 4 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості, у зв`язку з тим, що замовник не виконав взятих на себе зобов`язань за договором №Н.24.03.21 від 24.03.21 та заявками №Н.24.03.21 від 24.03.2021, №Н.05.04.21 від 05.04.2021 та № Н.13.05.21 від 13.05.2021, не сплативши перевізнику (позивачу) вартість наданих йому послуг у визначений строк, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 33 500, 00 грн.

В судовому рішенні суд зазначив, що доводи позивача і докази надані на їх підтвердження, про факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань по перевезенню вантажу відповідача - є більш вірогідними, ніж доводи, надані на їх спростування відповідачем.

З огляду на прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення й похідної вимоги про стягнення з відповідача пені, розрахунок якої визнано судом правильним.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу та витрат по сплаті судового збору з огляду на належне підтвердження понесення цих витрат та задоволення позову у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Позиції інших учасників справи.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Підставами для скасування судового рішення скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального права (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України) та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про отримання відповідачем актів надання послуг. Вказав, що із змісту взятих до уваги судом скрін-шотів квитанцій з мобільного додатку поштового сервісу «Нова Пошта» не вбачається за можливе встановити зміст відправлення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість. Позивач зауважує на тому, що зобов`язання по надсиланню відповідачу оригіналів документів належним чином виконане, що підтверджується наявними у справі скрін-шотами з мобільного додатку поштового сервісу «Нова Пошта» і є підставою для оплати наданих послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «БС ТРАНС» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2021 у справі № 910/10434/21; апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М. та Владимиренко С.В. у відпустках за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/6197/21 від 01.12.2021 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи №910/10434/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 за клопотанням скаржника поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2021 у справі №910/10434/21 та відкрито апеляційне провадження; постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи на підставі ст. 270 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

24.03.2021 між ТОВ «БС ТРАНС», як експедитором або замовником, та ТОВ «ДАНІКО ЛЬВІВ», як перевізником, укладено договір надання та організації послуг № Н.24.03.21 (далі - договір; договір № Н.24.03.21 від 24.03.2021).

За умовами цього договору:

- перевізник зобов`язується перевезти наданий йому експедитором вантаж в міжнародному та/або в міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а експедитор, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього договору, зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (пп. 1 п.1 договору);

- конкретні умови кожного перевезення зазначаються сторонами у разових договорах-заявках (далі - заявка), які при підписанні сторонами стають невід`ємними частинами цього договору. Підписані сторонами умови заявки мають пріоритетну силу щодо умов цього Договору. Сторони керуються умовами договору, якщо ці умови не змінено заявкою (пп. 1.5 п. 1 договору);

- експедитор зобов`язується здійснювати оплату перевізнику в порядку та згідно умов заявок та договору (пп. 2.1.4. п. 2);

- перевізник зобов`язується: забезпечити виконання всіх зобов`язань, зазначених у підтвердженій заявці; надати експедитору протягом чотирьох робочих днів з моменту розвантаження автомобіля оригінали наступних документів, які є підтвердженням виконаного перевезення та є підставою для оплати: рахунок-фактура по кожному рейсу із обов`язковим зазначенням номеру заявки; оригінальна ТТН/CMR з відміткою для вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача про отримання вантажу; акт наданих послуг з обов`язковим зазначенням маршруту, № ТТН/CMR, вартості наданих послуг, суми ПДВ; довіреність від вантажоодержувача на отримання вантажу; додатково, якщо були складені - акт про недостачу/пошкодження вантажу, акт огляду вантажу, акт запізнення, акт порушення температурного режиму, інші документи, які свідчать про порушення зобов`язань; картка на перевезення, маршрутний лист; податкова накладна (оформлена відповідно до вимог податкового законодавства) (для платників ПДВ). У випадку ненадання експедитору вищевказаних документів (надання не всіх документів), оплата за перевезення не здійснюється. При цьому перевізник не має права притримувати вантаж в якості забезпечення експедитором зобов`язань по оплаті (пп. 2.2.1, 2.2.17 п. 2.2 договору);

- експедитор проводить оплату за відповідне перевезення на протязі двадцять банківських днів після отримання від перевізника всіх оригінальних документів, вказаних у п. 2.2.17 договору, якщо інший строк оплати не вказаний у заявці, та виключно після реєстрації перевізником виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Сторони домовились, що перевізник зобов`язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 (п`яти) днів її складання (п. 3.2. п. 3 договору);

- за прострочення виконання платіжних зобов`язань по даному договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення (п.п. 4.4 п. 4 договору);

- договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомить одна одну про бажання розірвати його, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний рік (пп. 8.12 п. 8 договору).

У період дії договору № Н.24.03.21 від 24.03.2021 між позивачем та відповідачем були укладені разові договори-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № Н.24.03.21 від 24.03.2021, № Н.05.04.21 від 05.04.2021 та № Н.13.05.21 від 13.05.2021.

В цих договорах-заявках, сторони серед іншого узгодили (п.п. 5, 6), що перевізник зобов`язується протягом семи днів з моменту розвантаження надіслати експедитору поштовим відправленням з повідомленням про вручення документи, передбачені даною заявкою та договором, які свідчать про належне виконання перевезення; у разі порушення умов перевезення, вказаних в даній заявці, ненадання документів, надання неправильних документів, пошкодження вантажу в процесі перевезення, невиконання інших зобов`язань тощо, експедитор застосовує до перевізника оперативну-господарську санкцію у вигляді призупинення виконання своїх платіжних зобов`язань по конкретній заявці з перевізником із звільненням від відповідальності за це, з моменту порушення умов заявки, ненадання документів, надання неправильних документів, встановлення пошкодження вантажу тощо та до моменту відшкодування перевізником спричинених експедитору збитків, вартості пошкодженого вантажу, сплати належних штрафних санкцій та надання документів тощо.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем умов разових договорів-заявок на перевезення вантажів автотранспортом та умов договору, стверджує, що відповідач зобов`язання з оплати отриманих послуг не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 33 500 грн.

В порядку досудового врегулювання спору з письмовою претензією позивач до відповідача не звертався.

На підтвердження факту надання відповідачу послуг, позивачем було надано товарно-транспортні накладні № МЛ 876/1 від 25.03.2021, № МЛ 1035/1 від 05.04.2021 та № МЛ 1923/1 від 13.05.2021, свідоцтво про реєстрацію автомобіля MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 (яким здійснювалось перевезення вантажу за цими ТТН), накази про прийняття на роботу до ТОВ "ДАНІКО ЛЬВІВ" водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (які здійснювали відповідні перевезення), скрін-шоти з мобільного додатку поштового сервісу Нова Пошта по відправленням №59000662093574 від 26.03.2021, №59000672321124 від 07.04.2021 та №59000687094526 від 17.05.2021 (як докази відправлення вказаних документів відповідачу на виконання договірних зобов`язань).

Оскільки відповідач не сплатив грошові кошти, на суму основного боргу (33 500 грн) позивач здійснив нарахування 526, 21 грн пені за період з 21.04.2021 по 16.06.2021, з 29.04.2021 по 16.06.2021 та звернувся з даним позовом до суду.

Отже, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ «ДАНІКО ЛЬВІВ» про стягнення з ТОВ «БС ТРАНС» 33 500, 00 грн основного боргу, 526, 21 грн пені та 6 270, 00 грн судових витрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Між сторонами виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами пп. 3.2. п. 3 укладеного сторонами договору відповідач (експедитор або замовник) проводить оплату за відповідне перевезення протягом двадцять банківських днів після отримання від перевізника всіх оригінальних документів, вказаних у п. 2.2.17 договору, якщо інший строк оплати не вказаний у заявці, та виключно після реєстрації перевізником виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Сторони домовились, що перевізник зобов`язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 (п`яти) днів її складання.

Водночас, в пп. 2.2.1, 2.2.17 п. 2.2 договору сторонами погоджено, що перевізник (позивач) зобов`язується забезпечити виконання всіх зобов`язань, зазначених у підтвердженій заявці; надати експедитору протягом чотирьох робочих днів з моменту розвантаження автомобіля оригінали наступних документів, які є підтвердженням виконаного перевезення та є підставою для оплати, а саме: рахунок-фактура по кожному рейсу із обов`язковим зазначенням номеру заявки; оригінальна ТТН/CMR з відміткою для вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача про отримання вантажу; акт наданих послуг з обов`язковим зазначенням маршруту, № ТТН/CMR, вартості наданих послуг, суми ПДВ; довіреність від вантажоодержувача на отримання вантажу; додатково, якщо були складені - акт про недостачу/пошкодження вантажу, акт огляду вантажу, акт запізнення, акт порушення температурного режиму, інші документи, які свідчать про порушення зобов`язань; картка на перевезення, маршрутний лист; податкова накладна (оформлена відповідно до вимог податкового законодавства) (для платників ПДВ). У випадку ненадання експедитору вищевказаних документів (надання не всіх документів), оплата за перевезення не здійснюється.

В підписаних сторонами разових договорах-заявках на перевезення вантажів автомобільним транспортом №Н.24.03.21 від 24.03.2021, №Н.05.04.21 від 05.04.2021 та №Н.13.05.21 від 13.05.2021 (п.п. 5, 6), зазначено, що перевізник зобов`язується протягом семи днів з моменту розвантаження надіслати експедитору поштовим відправленням з повідомленням про вручення документи, передбачені даною заявкою та договором, які свідчать про належне виконання перевезення; у разі порушення умов перевезення, вказаних в даній заявці, ненадання документів, надання неправильних документів, пошкодження вантажу в процесі перевезення, невиконання інших зобов`язань тощо, експедитор застосовує до перевізника оперативну-господарську санкцію у вигляді призупинення виконання своїх платіжних зобов`язань по конкретній заявці з перевізником із звільненням від відповідальності за це, з моменту порушення умов заявки, ненадання документів, надання неправильних документів, встановлення пошкодження вантажу тощо та до моменту відшкодування перевізником спричинених експедитору збитків, вартості пошкодженого вантажу, сплати належних штрафних санкцій та надання документів тощо.

Отже виходячи із аналізу наведеного, свідченням належного виконання перевезення та виникнення у замовника або експедитора (відповідача) грошового зобов`язання з оплати послуг у даному випадку обумовлене виконанням позивачем, як перевізником, вимоги щодо належного надіслання визначеного пп. 2.2.17 п. 2.2 договору переліку документів замовнику, а також виключно після реєстрації перевізником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, які є підставою для оплати та наявності доказів їх отримання іншою стороною.

Належним слід вважати надсилання з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17.

За результатами оцінки наявних у справі доказів колегія дійшла висновку про недоведеність факту належного надсилання позивачем відповідачеві та отримання ним (як це було передбачено умовами договору та разових договорів-заявок на перевезення вантажів) всього пакету документів в оригіналах, оскільки надані позивачем скрін-шоти з мобільного додатку поштового сервісу «Нова Пошта» по відправленням №59000662093574 від 26.03.2021, №59000672321124 від 07.04.2021 та №59000687094526 від 17.05.2021, як докази відправлення документів відповідачу на виконання договірних зобов`язань, в дійсності не містять даних про зміст цих відправлень.

Відповідачем належне надсилання та отримання від позивача оригіналів документів заперечується.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пункт 201.10 ст. 201 ПК визначає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Доказів виконання позивачем, як перевізником, його обов`язку (пп. 3.2. п. 3 договору) щодо складання і реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, матеріали справи не містять.

Отже, невиконання вказаних вимог або недотримання встановленого порядку надіслання документів, які є підставою для оплати має наслідком для позивача відсутність відповідних правових підстав для заявлення до відповідача вимог про стягнення та виключає настання прострочення боржника і його обов`язок, передбачений договором між сторонами, оплатити надані послуги.

За таких обставин, враховуючи недоведення позивачем належними і допустимим доказами виконання ним вимог пп. 2.2.17 п. 2.2 договору перевезення в частині надіслання відповідачеві передбаченого цим пунктом пакету документів та їх подальше отримання останнім, пп. 3.2 п. 3 договору щодо реєстрації податкової накладної, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення суми основної заборгованості та про задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно іншої частини позовних вимог про стягнення пені на підставі пп. 4. п. 4 договору перевезення, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем нараховано відповідачеві пеню у відповідності до пп. 4. п. 4 договору перевезення у сумі 526, 21 грн пені за період з 21.04.2021 по 16.06.2021, з 29.04.2021 по 16.06.2021

Згідно зі ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених положень законодавства та того, що позивачем не доведено факту прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати та відсутності правових підстав для стягнення основної суми заборгованості, колегія не вбачає підстав для задоволення й похідних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Частиною 5 статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія доходить висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Отже апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

З огляду на наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову та на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БС ТРАНС» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2021 у справі №910/10434/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНІКО ЛЬВІВ" (Україна, 81551, Львівська обл., Городоцький р-н, село Воля-Бартатівська, вулиця Львівська, будинок 33, корпус 3; ідентифікаційний код 42496939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БС ТРАНС" (Україна, 02081, місто Київ, Проспект Петра Григоренка, будинок 22/20, офіс 434; ідентифікаційний код 42712461) 3 405, 00 грн (три тисячі чотириста п`ять гривень нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/10434/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 02.05.2022 (у зв`язку з перебуванням суддів на лікарняному (Ходаківської І.П. - з 13.12.2021 по 14.03.2022, Євсікова О.О. - з 04.04.2022 по 22.04.2022), та у зв`язку із зупиненням здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом у період з 03.03.2022 по 31.03.2022 (накази Голови ПАГС № 1 від 03.02.2022, № 11 від 31.03.2022)).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді О.О. Євсіков

О.В. Попікова