Рішення

від 02.05.2022 по справі 910/18864/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2022Справа № 910/18864/21

За позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велнес Холдінг»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторона позивача:

1) Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

2) Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав"

про стягнення 37 917,41 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велнес Холдінг" про стягнення заборгованості в розмірі 31 022, 04 грн, 3% річних в розмірі 1 863,80 грн, інфляційних втрат в розмірі 5 031, 57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором № ТЗ-122/09/19 від 01.09.2019 про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах.

Відповідно до ухвали суду від 23.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/18864/21, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та залучено до участі в справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору Приватну організацію "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Приватну організацію "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами".

07.12.2021 до суду від третіх осіб надійшли письмові пояснення на підтримання позовних вимог.

28.12.2021 через загальний відділ діловодства суду відповідачем подано письмовий відзив на позов.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велнес Холдінг» (далі - користувач), Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (далі - суміжна ОКУ), Приватною організацією «Організація колективного управління авторських та суміжних прав» (далі - авторська ОКУ) та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі - організація, ПО «УЛАСП») було укладено договір № ТЗ-122/09/19-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах, умовами якого передбачено, що користувач доручає організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (п. 3.1 договору).

Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права укладається строком на 1 рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (п. 3.2 договору).

За змістом п. 3.3 договору, за договорами, зазначеними в пунктах 3.1 та 3.2, користувач здійснює оплату за 1 рік шляхом виплати в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що зазначений в Додатку № 3 до цього договору на рахунок організації.

Відповідно до п. 3.4. договору, механізм розстрочки, передбачений цим договором, діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15 днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам це договір із додатками до нього.

Додатками № 1 та № 2 до договору № ТЗ-122/09/19-Н від 01.09.2019, між користувачем, від імені якого діє ПО «УЛАСП» та Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (суміжна ОКУ) були підписані договори про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав та про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права.

Додатком № 3 до договору № ТЗ-122/09/19-Н від 01.09.2019 погоджено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об`єктів суміжних прав та об`єктів авторського права (м. Київ, Дніпровська наб., 14К, Спорт-клуб «Dog»), а також розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, який становить 2 100,00 грн.

У пунктах 2.1. та 2.2. Додатку № 3 сторони погодили, що починаючи з 01.09.2020 користувач здійснюватиме платежі наступним чином: раз на 12 місяців користувач перераховує на поточний рахунок організації 25 200,00 грн не пізніше 25 серпня відповідного року. За період з 01.09.2019 о 31.08.2020 користувач перераховує на поточний рахунок організації 25 200, 00 грн не пізніше 30.09.2019.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо оплати винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів за договором № ТЗ-122/09/19-Н від 01.09.2019, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31 022,04 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 863,80 грн - 3 % річних та 5 031,57 грн - інфляційні втрати за період з 13.09.2019 по 01.11.2021.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилається, зокрема, на такі обставини:

- відповідач не маючи реальної інформації щодо обставин при підписанні договору був введений в оману щодо правомочностей позивача та третіх осіб, а тому сплатив на користь третьої особи-2 суму 25 200,00 грн;

- третя особа-2 не мала права вчиняти перерахування грошових коштів на користь організації, яка була позбавлена прав щодо збору коштів за використання об`єктів авторського права;

- поведінка позивача та третіх осіб зі збору коштів є шахрайською;

- відповідач вирішив розірвати договір, про що повідомив позивача в листі-повідомленні про припинення дії договору №4 від 10.12.2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судом, за змістом п. 3.3 договору № ТЗ-122/09/19-Н від 01.09.2019, за договорами, зазначеними в пунктах 3.1 та 3.2, користувач здійснює оплату за 1 рік шляхом виплати в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що зазначений в Додатку № 3 до цього договору на рахунок організації.

Відповідно до п. 3.5. договору № ТЗ-122/09/19-Н від 01.09.2019, отриманий ПО «УЛАСП» від користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується організацією на рахунок суміжної ОКУ та на рахунок авторської ОКУ. Пропорції щодо перерахування на суміжну ОКУ та на авторську ОКУ дотримуються ПО «УЛАСП» завжди в рівних частках (50 % на 50 %). Тобто 50 % від зазначеного платежу користувача має отримати суміжна організація, а інші 50 % - авторська організація.

Розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права становить 2100,00 грн (п. 2 Додатку № 3 до Договору).

Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується користувачем на розрахунковий рахунок організації відповідно до умов основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше, ніж за п`ять днів до початку місяця за який він здійснюється (п. 3 Додатку № 3 до Договору).

Як вбачається з доводів позивача та не спростовано відповідачем, договір ТЗ-122/09/19-Н від 01.09.2019 діє протягом трьох років, а саме:

- з 01.09.2019 по 31.08.2020;

- з 01.09.2020 по 31.08.2021;

- з 01.09.2021 по 31.08.2022.

За вказаними періодами позивач надав наступний розрахунок розміру загальної заборгованості за договором: 16 800,00 грн (з урахуванням дії карантинних обмежень за чотири місяці) за перший рік, 20 044,08 грн (з урахуванням дії карантинних обмежень за три місяці) за другий рік, 25 200,00 грн за третій рік.

У той же час, і позивачем і відповідачем підтверджено, що ТОВ «Велнес Холдінг» всього оплатило на виконання договору 25 200, 00 грн.

Відповідач зазначає, що такий платіж він провів за перший рік дії договору (з 01.09.2019 по 31.08.2020), однак не вказує конкретну дату такої транзакції.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача стосовно наявності заборгованості відповідача за перший рік дії договору на суму 16 800,00 грн, оскільки сторони у позові та у відзиві підтвердили оплату на суму 25 200, 00 грн.

Крім того, як стверджує відповідач, він не міг здійснювати свою діяльність у період дії карантинних обмежень з 12.03.2020 по 31.07.2020 та вважає, що за вказані 4 місяці він сплачувати за договором не зобов`язаний.

У позовній заяві в розрахунку заборгованості, позивач зазначає, що було зроблено перерахунок з урахуванням введення карантину в першому та другому році дії договору. Однак, встановити розмір знижки, котру застосовано позивачем не виявляється можливим, а сторонами договору не підписувалися жодні додаткові угоди з корегуванням плану оплати.

Щоби хоч якось полегшити негативні економічні наслідки від запровадження карантину, Верховна Рада України 17.03.2020 року прийняла Закон України № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)». Надалі, 30.03.2020 було прийнято ще один спеціальний закон - Закон України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

У той же час, відповідач у відзиві не навів жодних законодавчих або інших підтверджень того, що платежі за ліцензійним договором під час дії карантинних обмежень не повинні нараховуватися взагалі, або нараховуватися зі знижкою 50%.

Отже, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача стосовно суми загальної заборгованості за другий та третій роки дії договору в розмірі 20 044,08 грн та 25 200,00 грн (всього 45 244,08 грн) з урахуванням перерахунку.

Враховуючи наведені вище обставини, станом на час вирішення спору, відповідач визначеної договором винагороди (роялті) у повному обсязі на рахунок ПО «УЛАСП» не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 45 244,08 грн, з яких 50 % винагороди - 22 622,04 грн належить позивачу.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що не є предметом даної справи з`ясування обставин дострокового припинення або розірвання договору № ТЗ-122/09/19-Н від 01.09.2019. У справі також відсутні відповідні докази, які б підтверджували неправомірність вказаного правочину.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № ТЗ-122/09/19-Н від 01.09.2019, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, наявність та обсяг заборгованості відповідача за договором у розмірі 31 022,04 грн частково підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема, а тому підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 622,04 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 863,80 грн - 3 % річних та 5 031,57 грн - інфляційних втрат за період з 13.09.2019 по 01.11.2021.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Зважаючи на те, що матеріалами справи не підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за перший рік дії договору в розмірі 16 800, 00 грн, тоді й 3% та інфляція на вказану суму нараховуватися не можуть.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за другий та третій роки дії договору і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № ТЗ-122/09/19-Н від 01.09.2019, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 786,58 грн - 3 % річних та 2 618,52 грн - інфляційних втрат за період з 13.09.2020 по 01.11.2021, а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2021 між Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (далі також - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ІНТЕЛКРАФТС» (далі - адвокатське об`єднання) укладено договір № 14.268-Н про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу.

Професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велнес Холдінг» про стягнення заборгованості за договором №КБР-122/09/19-Н від 01.09.2019 (п. 1.2. договору).

17.12.2021 Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» та Адвокатським об`єднанням «ІНТЕЛКРАФТС» складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті (відповідно до договору № 14.268-Н про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2021), відповідно до якого адвокатським об`єднанням надана професійна правнича допомога по справі за позовом клієнта до «Велнес Холдінг» (справа № 910/18864/21) в суді першої інстанції на загальну суму 15 000, 00 грн без ПДВ, що підлягає сплаті клієнтом протягом 30 календарних днів з дати підписання цього акту.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги частково, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 10 296,28 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст.ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велнес Холдінг» (03039, м. Київ, вул. Деміївська, 13, офіс, 7; код ЄДРПОУ 41241267) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, 5, група приміщень 57, офіс 7; код ЄДРПОУ 42502769) заборгованість в розмірі 22 622,04 грн, 3% річних в розмірі 786,58 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 618,62 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 296, 28 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 558,17 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко