Ухвала

від 25.04.2022 по справі 914/4085/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.04.2022 справа № 914/4085/21

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглядаючи матеріали

позовної заяви: Хаммель Рециклінгтехнік ГмбХ (Hammel Recyclingtechnik GmbH), Федеративна республіка Німеччина

до відповідача: Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Буськ, Львівська область

про: зобов`язання повернути майно вартістю 240 253,25 Євро

За участю представників сторін:

від позивача: Шубак О.І. - адвокат

від відповідача: Живко О.Б. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

Хаммель Рециклінгтехнік ГмбХ (Hammel Recyclingtechnik GmbH) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про зобов`язання повернути майно вартістю 240 253,25 Євро.

Ухвалою від 04.01.2022 було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.02.2022.

В межах підготовчого провадження розгляд справи відкладався з підстав викладених в ухвалах суду від 03.02.2022р., 22.02.2022р., 22.03.2022р.

03.02.2022 від відповідача поступив відзив на позовну заяву та заперечення проти вирішення спору в господарському суді, у зв`язку з укладенням між сторонами арбітражного застереження щодо вирішення всіх спорів в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

15.03.2022р. від позивача поступила заява про зменшення позовних вимог та відповідь на відзив відповідача.

Ухвалою від 19.04.2022р. чергове судове засідання було призначено на 26.04.2022р.

В судове засідання 26.04.2022р. з`явилися представники сторін.

На початку судового засідання судом було оголошено про розгляд клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав непідвідомчістю даного спору Господарському суду Львівської області у зв`язку з укладенням між сторонами арбітражного застереження щодо вирішення всіх спорів в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

В обгрунтування поданого клопотання виступила представник відповідача та зазначила наступне:

05.07.2007 року між Фірмою Хаммель Рециклінгтехнік ГмбХ (Hammel Recyclingtechnik GmbH) та Спільним українсько-німецьким підприємством «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю було укладено Контракт №2 на виготовлення продукції з давальницької сировини.

За умовами вказаного договору замовник - Хаммель Рециклінгтехнік ГмбХ доручає, а виконавець ТОВ «Олнова» зобов`язується на власний ризик на виробничих площах виконавця виконувати у відповідності до умов договору роботи по виготовленню подріблювальних машин та їх частин за замовленням із сировини та комплектуючих замовника згідно технічної документації, а замовник зобов`язується приймати цю роботу та оплачувати її.

Відповідно до п. 14.2. Контракту №2, всі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв`язуються відповідно до матеріального права України в Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно регламенту цього суду, рішення якого для обох сторін буде остаточним та оскарженню не підлягає.

Вподальшому, до даного контракту сторонами неодноразово вносилися зміни.

Згідно п. 16.9. контракту, він вступає в силу з моменту підписання, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному контракту.

Так, відповідач вважає, що замовлення на виготовлення продукції, на які покликається позивач (стор. 2 позовної заяви), були здійснені на виконання Контракту №2, а тому всі спори між сторонами з приводу поставки сировини та виконання замовлень відповідачем мають вирішуватися на підставі п. 14.2 контракту, тобто в Міжнародному Комерційному Арбітражному суді, про що сторонами було попередньо обумовлено, а не в господарських судах України.

Враховуючи наведене, у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, даний позов повинен бути залишений без розгляду з підстав укладення між сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Заперечуючи проти такого клопотання відповідача, позивач наголошував на наступному:

Так, позивач підтверджував факт існування між сторонами, в тому числі й у спірний період з 2018р. 2019р. договірних відносин з відповідачем згідно контракту №1 від 2002р. та контракту №2 від 2007р.

Водночас, щодо замовлень позивача та укладених між сторонами на їх виконання товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур тощо, останній стверджує, що такі здійснювалися в позадоговірний характер і на них не поширюють свою дію укладені контракти.

Основним доводом позивача є те, що до таких замовлень та відносин між сторонами не складалося окремих Специфікацій, як того вимагають умови Контракту №2, а тому такі замовлення виконувалися в позадоговірний спосіб.

Крім того, позивач стверджував, що його поведінка послідовно підтверджує позадоговірний характер відносин між сторонами за спірними замовленнями, що підтверджується направленою відповідачем 20.08.2021р. вимогу про повернення майна (невикористаної давальницької сировини). Зокрема у такій вимозі позивач зазначав, що протягом тривалого часу між сторонами існували ділові відносини, які полягали в переробці ТОВ «Олнова» давальницької сировини з подальшим реекспортом готової продукції, однак враховуючи припинення згаданих ділових відносин, просив відповідача не пізніше 30.08.2021р. повернути невикористану частину сировини згідно доданого переліку.

Отже, позивач вважає, що з урахуванням наведених ним тверджень, даний спір підлягає розгляду господарськими судами України та поданий загальними правилами підсудності спорів за місцезнаходженням відповідача до Господарського суду Львівської області.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали мирову угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

З наведеної норми вбачаються ряд встановлених законодавцем умов, за наявності яких, позов підлягає залишенню без розгляду:

-укладення між сторонами угоди (арбітражного застереження);

-наявність відповідної заяви-заперечення від відповідача;

-подання такого заперечення до початку розгляду справи по суті, але до подання першої заяви щодо суті спору;

-визнання судом дійсності та чинності такої угоди.

Як встановлено судом та підтверджено сторонами, між ними було укладено Контракт №2 від 05.07.2007р. із наявністю арбітражного застереження в п. 14.2.

Крім того, суд констатує, що процесуально заперечення щодо розгляду спору господарським судом, було подано відповідачем вчасно, тобто разом із першою заявою по суті спору. Згідно п. 16.9. контракту, він вступає в силу з моменту підписання, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному контракту.

Позивач у даній справі стверджував, що обов`язок у відповідача щодо повернення майна позивача, виник в останнього не в силу вимог Контракту №2, а у зв`язку з пред`явленням вимоги відповідно загальних положень ЦК України та норм, що стосуються підряду.

З такими твердженнями позивача суд не погоджується з наступних підстав:

По-перше. Судом було з`ясовано, що між сторонами тривалий час, починаючи з 2002р. існували договірні відносини однотипного характеру, тобто на виготовлення продукції з давальницької сировини. Контракти, що укладалися між сторонами, в межах яких відповідач виготовляв на замовлення позивача продукцію постійно пролонговувалися та до них вносилися зміни в тій чи іншій частині, строків поставки тощо. Крім того, термін дії контрактів обмежувався лише повним їх виконанням. Сторонами також було підтверджено, що такі контракти не розривалися та не були визнані недійсними.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що у товаросупровідних документах, які спрямовувалися на виконання замовлень позивача протягом 2018р. 2019р. було покликання на Контракт№1 та Контракт№2, зокрема у митних деклараціях, оскільки давальницька сировина доставлялася позивачу з іноземної держави ФРН. Крім того, без конкретної підстави, якою і слугував контракт, давальницька сировина позивача не могла б потрапити на митну територію України.

По-друге. Твердження позивача про те, що оскільки між сторонами не складалися ті чи інші Специфікації на виконання замовлень, то відносини перестали бути договірними суд відхиляє. Так, здійснення замовлення та підписання Специфікації не є єдиними документами, що підтверджують виконання умов контракту. Як вже зазначалося вище, виконання замовлення на виготовлення певної продукції супроводжувалося певною процедурою, від отримання давальницької сировини на території ФРН, перевезенням її відповідачем на митну територію України та безпосередня робота на потужностях відповідача щодо складання з сировини готової продукції. Всі ці дії супроводжувалися підписанням та складанням великої кількості товаросупровідних документів, які випливають із умов згаданого контракту.

По-третє. У відповіді на вимогу про повернення майна від 01.09.2021р., стосовно якого і заявлено даний позов, відповідач заперечуючи щодо повернення сировини позивача покликався на необхідності виконання ним умов Контракту №2 щодо зустрічного обов`язку з оплати виконаних робіт. Тобто, ще в досудовому порядку спір між сторонами стосувався виконання умов саме контракту та майна, яке було передане позивачем та отримане відповідачем на виконання такого контракту, а не будь-яких інших домовленостей.

Що стосується твердження позивача, що у згаданій відповіді на вимогу останній визнав факт наявності у нього спірного майна та обов`язку його повернути, то суд не надає цьому правової оцінки, оскільки не розглядає спір по суті та не вирішує питання обгрунтованості чи необгрунтованості позовних вимог, а лише розглядає питання підсудності спору господарському суду.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обгрунтованість заперечень відповідача щодо розгляду справи господарським судом, а відтак даний позов слід залишити без розгляду.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі залишення позову без розгляду.

Таким чином, суд роз`яснює право позивача звернутися до господарського суду з відповідною заявою про повернення судового збору, яка буде розглянута у встановленому законом порядку.

Керуючись п. 7 ч.1 ст. 226, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Хаммель Рециклінгтехнік ГмбХ (Hammel Recyclingtechnik GmbH) залишити без розгляду.

2.Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 255-257 ГПК України.

Суддя Юркевич М.В.