Постанова

від 25.04.2022 по справі 243/7514/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2022 року

справа № 243/7514/18

провадження № 61-17897 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; відповідачі: Миколаївська міська територіальна громада Слов`янського району Донецької області;

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Санікової О. С., Агєєва О. В., Канурної О. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Миколаївської міської територіальної громади Слов`янського району Донецької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, визнання права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що вони є спадкоємцями за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батько за життя прийняв, але не оформив спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,5559 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будинку та ведення особистого підсобного господарства; земельної ділянки, загальною площею 39,300 га, що надана в постійне користування ОСОБА_6 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б № 080383 від 1992 року для ведення фермерського господарства; земельної ділянки, загальною площею 10,800 га, що надана в постійне користування ОСОБА_6 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 20 жовтня 1993 року для ведення фермерського господарства; земельної ділянки, загальною площею 5,900 га, що надана безоплатно в приватну власність ОСОБА_6 на підставі рішення Слов`янської районної ради Донецької області від 26 вересня 2001 року для ведення фермерського господарства; земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 38,1 га, що надавалася в постійне спадкове володіння ОСОБА_5 ; земельної ділянки, загальною площею 11,00 га, що надавалася в користування ОСОБА_5 ; земельної ділянки, загальною площею 0,9 га, що надавалася в користування ОСОБА_5 ; земельної ділянки, загальною площею 5,900 га, що надана безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 на підставі рішення Слов`янської районної ради Донецької області.

Вони прийняли спадщину після померлого ОСОБА_5 у встановлений законом шестимісячний строк та звернулися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що спадкоємцями не надано правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності померлого на вищевказану спадкову масу.

Зазначали, що правовстановлюючі документи на житловий будинок не були отримані, оскільки він будувався у 1960-х роках у сільській місцевості. Згідно з експлікацією від 22 серпня 1983 року вищевказаний житловий будинок складається з: літ. А - житлового будинку, літ. Б - літньої кухні та літ. В -гаражу. Літ. В - гараж був знищений пожежею у 1997 році.

Вищевказаний житловий будинок було збудовано на земельній ділянці, загальною площею 0,5559 га, розташованої під АДРЕСА_1 , яка була надана в приватну власність на підставі рішення Малинівської сільської ради народних депутатів Слов`янського району Донецької області від 30 листопада 1994 року, на яку в подальшому було отримано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 050872 від 06 травня 1998 року.

Відтак, вони не мають можливості оформити свої спадкові права на вказане майно.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд визнати за ними право власності на: житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ; земельну ділянку, загальною площею 0,5559 га, розташовану під АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування будинку; земельну ділянку загальною площею 5,900 га, що надана безоплатно в приватну власність ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ; земельну ділянку, загальною площею 5,900 га, що надана безоплатно в приватну власність ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом; право довічного успадковуваного володіння: земельною ділянкою загальною площею 39,300 га, що надана в користування ОСОБА_6 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ; земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 38,1 га, що надавалася в постійне спадкове володіння ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом; право постійного користування: земельною ділянкою, загальною площею 10,800 га, що надана в користування ОСОБА_6 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ; земельною ділянкою, загальною площею 11,00 га, що надавалася в постійне користування ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом; земельної ділянки, загальною площею 0,9 га, що надавалася в постійне користування ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2019 року у складі судді Старовецького В. І. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку земельної ділянки, загальною площею 0,5558 гектарів, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 050872 від 06 травня 1998 року в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку земельної ділянки загальною площею 0,5558 гектарів, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 050872 від 06 травня 1998 року в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 28 серпня 2018 року, шляхом зняття заборони вчинення будь-яких дій щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1424283500:06:000:0003 площею 20,0278 га; кадастровий номер 1424283500:06:000:0005 площею 10,7768 га; кадастровий номер 1424283500:10:000:0055 площею 16,7177 га, які розташовані на території Миколаївської міської об`єднаної територіальної громади), у тому числі: заборони надання будь-яких дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі безоплатно у приватну власність; заборони внесення земельних ділянок до переліку земельних ділянок, для продажу прав на них на земельних торгах; заборони затвердження будь-якої проектної документації, щодо вище перелічених земельних ділянок.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 14 листопада 2018 року, шляхом зняття заборони вчинення будь-яких дій щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, а саме: земельною ділянкою площею 38,1 га, яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 1424283500:06:000:0161; земельною ділянкою загальною площею 11,0 га, яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 1424283500:06:000:0160; земельною ділянкою загальною площею 0,9 га, яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 1424283500:06:000:0161, які розташовані на території Миколаївської міської об`єднаної територіальної громади), у тому числі: заборони надання будь- яких дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення даних земельних ділянок для передачі безоплатно у приватну власність; заборони внесення вказаних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, для продажу прав на них на земельних торгах; заборони затвердження будь-якої проектної документації, заборони проводити державну реєстрацію щодо вище перелічених земельних ділянок.

Додатковим рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2019 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання права довічного успадковуваного володіння земельними ділянками площами 39,300 га та 38,1 га в порядку спадкування за законом, суд виходив з того, що право користування цими земельними ділянками припинилося зі смертю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . При цьому суд виходив з положень частини п`ятої статті 2, статті 19, частини першою статтю 14, статті 20, 23 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (чинного на момент видачі державних актів на право постійного користування земельними ділянками), статті 191, 182, 407 ЦК України, статті 92, 125, 126, 131 ЗК України, пункту 6 Перехідних положень ЗК України, пункт 8 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року по справі № 6-3113цс15, від 05 жовтня 2016 року по справі № 6-2329цс16 та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року по справі № 686/2333/16-ц, відповідно до яких право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Суд зазначив, що законом передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису, проте такий договір між районною радою та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не було укладено, останні за життя не переоформили у встановленому законом порядку надане їм право постійного користування земельними ділянками.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права довічного успадковуваного володіння земельними ділянками скасовано та ухвалено нове рішення, яким в цій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з інших правових підстав.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ні статтями 27 та 114 ЗК України в редакції 1990 року, ні статтею 141 ЗК України 2001 року не передбачено припинення права довічного успадковуваного володіння землею у зв`язку зі смертю особи. А тому висновок суду першої інстанції про припинення права користування земельними ділянками, площами 39,300 га та 38,1 га, у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , оскільки останні за життя не переоформили у встановленому законом порядку надане їм право постійного користування земельними ділянками, є помилковим. Отже, позивачка має право успадковувати за законом право довічного успадковуваного володіння земельними ділянками площею 39,300 га та 38,1 га для ведення селянського фермерського господарства. За життя ОСОБА_6 набув у довічне успадковуване володіння земельну ділянку площею 39,300 га для ведення селянського (фермерського) господарства та відповідно до рішення Слов`янської районної ради народних депутатів Донецької області від 17 квітня 1991 року створив фермерське господарство «Ніка». З матеріалів справи також вбачається, що згідно з державним актом на право користування землею серії Б № 080382 від 1992 року на підставі рішення Слов`янської районної ради народних депутатів Донецької області від 17 квітня 1991 року ОСОБА_5 набув в безстрокове успадковуване володіння земельну ділянку, загальною площею 38,1 га, для розміщення фермерського господарства та створив фермерське господарство «Ніва». Отже, спірні земельні ділянки були надані для ведення селянського (фермерського) господарства і є часткою майна фермерських господарств.

Разом з тим, відповідно до рішення господарського суду Донецької області від 02 жовтня 2007 року припинена діяльність юридичної особи - фермерського господарства «Ніва» у зв`язку з визнанням її банкрутом, а згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дана юридична особа припинена, запис про державну реєстрацію про припинення юридичної особи від 06 листопада 2007 року.

Крім того, відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/10156/13-а від 14 серпня 2013 року припинено підприємницьку діяльність юридичної особи - фермерського господарства «Ніка». Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дана юридична особа перебуває у стані припинення.

Оскільки на момент смерті ОСОБА_5 фермерські господарства вважаються такими, що припинили свою діяльність, то і відсутній склад спадщини, а саме - право користування земельними ділянками площами 39,3 га та 38,1 га.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права довічного успадковуваного володіння земельними ділянками скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 243/7514/18 із Слов`янського міськрайонного районного суду Донецької області.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що статтею 412 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється.

За змістом частини першої статті 14 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарства та його члени відповідно до закону мають право, зокрема продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 20 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Але земельні ділянки, на які встановлюється право довічного успадковуваного володіння надавалися у користування саме фізичним особам: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а не фермерському господарству, що юридично не прирівнює вказані земельні ділянки до майна фермерського товариства. Крім того, вказані земельні ділянки не передавалися засновниками фермерських господарств до складеного капіталу і не є майном фермерського господарства.

Стаття 22 Закону України «Про фермерські господарства» встановлює, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. Земельні ділянки, на які встановлюється право довічного успадковуваного володіння не перебували у власності фермерських господарств, як юридичної особи та не входили до складу його майна. Вважала, що суд апеляційної інстанції застосував норми закону, який не підлягав застосуванню.

Крім того, спірні земельні ділянки мають цільове призначення для ведення селянського (фермерського) господарства, а при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції прирівнює цільове призначення земельної ділянки до права власності на ці земельні ділянки і вважає їх майном фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, що є, на її думку, помилковим.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

В іншій частині судове рішення апеляційного суду не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26 грудня 1961 року, виданим Малинівською сільською радою Слов`янського району Донецької області (а.с. 105, т. 1).

Згідно з інвентаризаційною справою від 20 липня 1983 року житловий будинок АДРЕСА_1 складається з: літ. А - житлового будинку, літ. Б - літньої кухні та літ. В - гаражу. Користувачем даного житлового будинку вказано ОСОБА_6 (а.с. 26-27, т. 1).

Відповідно до проекту газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 , що був розроблений проектним інститутом «Укржилремпроект» Єнакіївського відділу Донецького філіалу від 1987 року, замовником даного проекту є ОСОБА_6 (а.с. 29-31, т. 2).

На підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 18 березня 1992 року, укладеного між районною радою народних депутатів Слов`янського району Донецької області Української РСР та ОСОБА_6 , останньому була надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 10,6 га до видачі державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею строком на 1 рік для сільськогосподарського використання (а.с. 20, т. 1).

ОСОБА_6 на підставі державного акту на право постійного користування землею, реєстраційний № 198, який було видано на підставі рішення Слов`янської районної ради Донецької області від 20 жовтня 1993 року, було надано земельну ділянку загальною площею 10,800 га, яка була надана для організації селянського (фермерського) господарства (а.с. 19, т. 1).

ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 050872 від 06 травня 1998 року, який було видано на підставі рішення Малинівської сільської Ради народних депутатів Слов`янського району Донецької області від 30 листопада 1994 року, належала земельна ділянка загальною площею 0,5558 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, розташована під АДРЕСА_1 (а.с.18, т. 1).

Згідно з державним актом на право користування землею серії Б № 080383 від 1992 року на підставі рішення Слов`янської районної Ради народних депутатів Донецької області від 17 квітня 1991 року за ОСОБА_6 було закріплено в безстрокове та безоплатне користування земельна ділянка загальною площею 39,3 га, що надавалася в постійне успадковуване володіння для розміщення фермерського господарства (а.с. 22, т. 1).

Згідно з рішенням Слов`янської районної ради Донецької області від 26 вересня 2001 року № 23/17-303 ОСОБА_6 було передано у приватну власність безкоштовно в розмірі середньої земельної долі земельна ділянка загальною площею 5,9 га (а.с. 25, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15 лютого 2010 року, виданим виконавчим комітетом Малинівської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

Після його смерті відкрилась спадщина на наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею 0,5559 га, розташовану під АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею 39,300 га; земельну ділянку, загальною площею 10,800 га; земельну ділянку, загальною площею 5,900 га (а.с. 224, т. 1).

Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли, подавши заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори в шестимісячний термін, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , проте свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується довідкою Другої слов`янської державної нотаріальної контори від 20 грудня 2018 року № 1259/02-14 та заявами про прийняття спадщини (а.с. 226, 234-235, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 07 червня 1984 року, виданим органом запису актів цивільного стану Малинівської сільської ради Слов`янського районного виконавчого комітету Донецької області, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 08 лютого 1988 року, виданим Малинівською сільською радою Слов`янського району Донецької області УРСР, ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10, 15, т. 1).

Відповідно до акту від 27 січня 1992 року про встановлення меж ділянки в натурі, що був виданий фермеру - ОСОБА_5 на підставі рішення Слов`янської районної Ради народних депутатів Донецької області від 17 квітня 1991 року, останньому було надано земельну ділянку загальною площею 38,1 га для розміщення фермерського господарства у довічне успадковуване володіння (а.с. 49, т. 2).

Згідно з державним актом на право користування землею серії Б № 080382 від 1992 року на підставі рішення Слов`янської районної Ради народних депутатів Донецької області від 17 квітня 1991 року за ОСОБА_5 була закріплена в безстрокове та безоплатне користування земельна ділянка загальною площею 38,1 га, яка була надана для розміщення фермерського господарства (а.с. 161, т. 1).

Рішенням Слов`янської районної ради Донецької області від 26 вересня 2001 року № 23/17-303 ОСОБА_5 було передано у приватну власність безкоштовно в розмірі середньої земельної долі земельна ділянка загальною площею 5,9 га (а.с. 25, т. 1).

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею, реєстраційний № 199, який було видано на підставі рішення Слов`янської районної ради Донецької області від 20 жовтня 1993 року, ОСОБА_5 було надано земельну ділянку загальною площею 11,0 га, яка була надана для організації селянського (фермерського) господарства (а.с. 164, т. 1).

Згідно з державним актом на право постійного користування землею, реєстраційний № 150, який було видано на підставі рішення Слов`янської районної ради Донецької області від 15 березня 1995 року, ОСОБА_5 було надано земельну ділянку загальною площею 0,9 га, яка була надана для організації селянського (фермерського) господарства (а.с. 164, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 22 січня 2018 року, виданим виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області, та після його смерті відкрилась спадщина на успадковане ним після смерті батька - ОСОБА_6 , вищевказане майна, а також земельні ділянки, загальною площею: 38,1 га, 5,9 га, 11,0 га, 0,9 га (а.с. 17, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про зміну імені від 21 вересня 2010 року серії НОМЕР_6 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області ОСОБА_7 було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (а.с. 11, т. 1).

Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_1 , яка подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в шестимісячний строк, та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, оскільки були зареєстровані разом із спадкодавцем. Свідоцтва про спадщину не видавалися, що підтверджується довідкою Другої слов`янської державної нотаріальної контори від 20 грудня 2018 року (а.с. 94-113, 226, т. 1).

Постановою державного нотаріуса Другої слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області Грецької Т. П. від 31 липня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їх батька - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, надану в постійне користування, було відмовлено у зв`язку із відсутністю документів, які посвідчують право власності на вказаний житловий будинок та земельні ділянки на ім`я спадкодавця (а.с. 16, т. 1).

Згідно з довідкою комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «БТІ») від 24 липня 2018 року № 2086-3/0.45/01 право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , станом на 01 січня 2013 року в КП «БТІ» не зареєстроване. Технічна інвентаризація за даною адресою не проводилася (а.с. 109, т. 1).

Відповідно до листа міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 24 липня 2018 року № 1039/116-18, станом на 01 січня 2013 року земельна ділянка, загальною площею 0,5558 га, що розташована по АДРЕСА_1 , знаходиться у власності ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 06 травня 1998 року серії ІІ-ДН № 050872 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства (а.с. 108, т. 1).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 06 вересня 2018 року № 9-5-0.222-5254/2-18 за ОСОБА_6 зареєстровано наступні земельні ділянки: земельна ділянка, загальною площею 0,5558 га, що належить йому на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 050872 від 06 травня 1998 року; земельна ділянка, загальною площею 10,800 га, що була надана на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування землею, реєстраційний № 198; земельна ділянка загальною площею 39,3 га, яка була надана на праві користування на підставі державного акту на право користування землею серії Б № 080383 від 1992 року. Інформація щодо земельної ділянки загальною площею 5,9 га та зареєстрованих прав на цю земельну ділянку на ім`я ОСОБА_6 відсутня (а.с. 144-145, т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 липня 2018 року ОСОБА_6 є засновником фермерського господарства «Ніка», діяльність якого становить розведення великої рогатої худоби, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин. Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/10156/13-а вказана юридична особа перебуває у стані припинення (а.с. 75-77, т. 2).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 липня 2018 року, ОСОБА_5 є керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівчанка», діяльність якого становить вирощування зернових та технічних культур. Відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 02 жовтня 2007 року вказану юридичну особу було припинено у зв`язку із визнанням її банкрутом. Крім того, ОСОБА_5 є одним із засновників (учасників) фермерського господарства «Ніва», діяльність якого становить вирощування зернових та технічних культур. 08 травня 2008 року вказану юридичну особу було припинено у зв`язку із визнанням її банкрутом (а.с. 78-82, т. 2).

Відповідно до технічного звіту відділу по відводам земель Донецького філіалу Українського науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту із землеустрою від 1992 року № 23-6383 по встановленню в натурі меж земельної ділянки, що відводиться ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства із земель запасу Слов`янського району Донецької області, було встановлено в натурі межі земельної ділянки загальною площею 115,8 га та на підставі матеріалів встановлення меж в натурі, виготовлені державні акти на право довічного успадковуваного володіння землею, а саме: ОСОБА_6 - серія Б № 080383, загальна площа 39,3 га; ОСОБА_9 - серія Б № 080381 загальна площа 38,4 га; ОСОБА_5 - серія Б № 080382 загальна площа 38,1 га (а.с. 42-48, 53, т. 2).

Згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 02 жовтня 2007 року припинена діяльність юридичної особи - фермерського господарства «Ніва» у зв`язку з визнанням її банкрутом, а згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дана юридична особа припинена, запис про державну реєстрацію про припинення юридичної особи від 06 листопада 2007 року.

Крім того, відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/10156/13-а від 14 серпня 2013 року припинено підприємницьку діяльність юридичної особи - фермерського господарства «Ніка». Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказана юридична особа перебуває у стані припинення.

Рішенням Миколаївської міської ради Донецької області від 11 травня 2018 року № 07-ХХІ-8 було надано згоду Головному правлінню Держеокадастру у Донецькій області на включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер 1424283500:06:000:0003 площею 20,0278 га; кадастровий номер 1424283500:06:000:0005 площею 10,7768 га; кадастровий номер 1424283500:10:000:0055 площею 16,7177 га, які розташовані на території Миколаївської міської об`єднаної територіальної громади), до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, підготовку лотів для проведення земельних торгів та реалізацію земельних торгів з продажу права оренди на земельні ділянки (а.с. 41, т. 1).

На підставі наказу від 06 червня 2018 року № 1466-СГ, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, та акту приймання-передачі від 06 червня 2018 року передано Миколаївській міській об`єднаній територіальні громаді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2532,9988 га, що розташовані на території Миколаївської міської об`єднаної територіальної громади Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів. Згідно з додатком до акту приймання-передачі, крім інших, до комунальної власності були передані земельні ділянки: кадастровий номер 1424283500:06:000:0005 площею 10,7768 га; кадастровий номер 1424283500:10:000:0055 площею 16,7177 га; кадастровий номер 1424283500:06:000:0003 площею 22,0278 га; кадастровий номер 1424283500:06:000:0161 загальною площею 46,4 га; кадастровий номер 1424283500:06:000:0160 загальною площею 21,73 га (а.с. 62-68, т. 1).

На підтвердження вказаних вище обставин Слов`янською районною державною адміністрацією Донецької області до Миколаївської міської ради надіслано лист від 22 жовтня 2018 року № 01-2581-54, з якого вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 1424283500:06:000:0161, загальною площею 46,4 га, та земельна ділянка кадастровий номер 1424283500:06:000:0160, загальною площею 21,73 га, з 13 грудня 2010 року передані в оренду строком до 12 грудня 2059 року (а.с. 206-208, т. 1).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03 липня 2018 року, земельна ділянка кадастровий номер 1424283500:10:000:0055 площею 16,7177 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, перебувала у державній власності (а.с. 53, т. 1).

Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі № 200/12168/18-а про закриття провадження у справі, що набрала законної сили 04 лютого 2019 року, судом було встановлено, що померлим ОСОБА_5 не спадкувалось право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1424283500:06:000:0003, 1424283500:06:000:0005, 1424283500:10:000:0055. За заявою померлого ОСОБА_5 розроблявся проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду.

Згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі № 200/12166/18-а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, третя особа - Миколаївська міська рада Донецької області, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Предметом даного позову було скасування наказу від 06 червня 2018 року № 1466-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за кадастровим номером 1424283500:06:000:0003 площею 22,0278 га; кадастровим номером 1424283500:06:000:0005 площею 10,7768 га; кадастровим номером 1424283500:10:000:0055 площею 16,7177 га; кадастровим номером 1424283500:06:000:0161 загальною площею 46,4 га; кадастровим номером 1424283500:06:000:0160 загальною площею 21,73 га; кадастровим номером 1424283500:06:000:0159 площею 23,27 га, що розташовані на території Миколаївської міської об`єднаної територіальної громади Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів; скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки за кадастровим номером 1424283500:10:000:0055 площею 16,7177 га; кадастровим номером 1424283500:06:000:0005 площею 10,7768 га; кадастровим номером 1424283500:06:000:0003 площею 22,028 га. Суд при ухваленні даного рішення дійшов до висновку, що Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області під час вчинення дій, що оскаржуються, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (а.с. 131-133, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

Вирішуючи спір, суди допустили порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення впливає безпосередньо на їх права чи обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог , ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 2, 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) викладено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджувала про те, що земельна ділянка, яка була передана на підставі державного акту у постійне спадкове володіння ОСОБА_6 , площею 39,3 га, включає земельні ділянки із кадастровим номером 1424283500:06:000:0003 площею 20,0278 га, кадастровим номером 1424283500:06:000:0005 площею 10,7768 га, кадастровим номером 1424283500:10:000:0055 площею 16,7177 га.

А земельна ділянка, загальною площею 38,1 га, яка була передана на підставі державного акту у постійне спадкове володіння ОСОБА_5 , складається із частин земельних ділянок із кадастровим номером 1424283500:06:000:0159 площею 23,27 га, кадастровим номером 1424283500:06:000:0160 площею 21,73 га, кадастровим номером 1424283500:06:000:0161 площею 46,4 га.

З матеріалів справи також вбачається, що земельні ділянки із кадастровим номером 1424283500:06:000:0159 площею 23,27 га, кадастровим номером 1424283500:06:000:0160 площею 21,73 га, кадастровим номером 1424283500:06:000:0161 площею 46,4 га, частини яких за твердженням позивачів є складовими земельної ділянки, загальною площею 38,1 га, перебувають у довгостроковій оренді у фермерських господарствах «Династія-1» та «Почин-1» із 13 грудня 2010 року (а.с.172 -174, 207-208 т.1).

За таких обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явлені вимоги щодо земельних ділянок, землекористувачі та /або власники яких не залучені до участі у справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, колегія суддів повністю погодитись не може із висновками апеляційного суду, викладеними в оскаржуваній постанові, та вважає, що постанову слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Доводи касаційної скарги про те, що спірні земельні ділянки не передавалися засновниками фермерських господарств до складеного капіталу і не є майном фермерського господарства в даному випадку правового значення не мають з підстав, викладених вище.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року змінити, виклавши її мотиви в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Осіян

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович