Постанова

від 14.02.2022 по справі 927/1103/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2022 р. Справа№ 927/1103/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15.02.2022,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 (повний текст складено 06.09.2021)

у справі №927/1103/20 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроп-Інкріс»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур»

2) ОСОБА_1 ,

про стягнення (солідарно) 724 231,06 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроп-Інкріс» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» (далі, відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі, відповідач-2) про стягнення (солідарно) основної заборгованості за Договором поставки №00263-ЧН від 02.03.2020 на умовах товарного кредиту та Договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020 у розмірі 517 173,32 грн; 103 434,66 грн - штрафу; 58 511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості; 25 091,10 грн - пені; 73 645,12 грн - заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом; 30 649,71 грн втрат від курсових коливань.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1, як боржником, та відповідачем-2, як поручителем відповідача-1 згідно Договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020, взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем згідно умов Договору поставки №00263-ЧН від 02.03.2020 товару.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" 517 173, 32 грн основної заборгованості, 103 434, 66 грн штрафу, 58511, 04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25 091, 10 грн пені, 73 645, 12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30 649, 71 грн втрат від курсових коливань.

Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" 517 173,32 грн основної заборгованості, 103 434,66 грн штрафу, 58 511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25 091,10 грн пені, 73 645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30 649,71 грн втрат від курсових коливань.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" 6 063, 78 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" 6 063,68 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано факту поставки товару відповідачу-1 на підставі Договору поставки №00263-ЧН від 02.03.2020 та додатків до нього. Відповідачем-1 як покупцем за Договором поставки та відповідачем-2 як поручителем відповідача-1 згідно Договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020 неналежним чином виконані свої зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим загальна сума основної заборгованості відповідача-1 за всіма додатками до Договору поставки становить 517 173,32 грн і підлягає стягненню на користь позивача солідарно з відповідачів. Водночас, керуючись положеннями пунктів 2.4, 7.2. Договору поставки, суд також дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення 103 434,66 грн - штрафу (20% від 517 173,32 грн); 58 511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25 091,10 грн пені, 73 645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30 649,71 грн втрат від курсових коливань, донарахованих до сплати за період з 02.06.2020 по 01.03.2021.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 15.09.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Цензур" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до наступного:

- первинні бухгалтерські документи, а саме договір поставки №00263-ЧН від 02.03.2020, додатки до нього, видаткові накладні на поставку та договір поруки №00263-ЧН від 02.03.2020 підписані зі сторони відповідача-1 не директором ТОВ «Цензур», і не поручителем, а сторонньою особою, у зв`язку з чим дані документи є фіктивними і не можуть слугувати підтвердженням правомірності вимог позивача. Під час розгляду справи судом першої інстанції суд безпідставно відмовив відповідачу-1 у призначенні судової почеркознавчої експертизи, що була заявлена з метою встановлення достовірності підпису від імені директора та поручителя у названих договорах, чим порушено приписи статей 7, 11, 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, скаржник наголошує, що ТОВ «Цензур» було ініційовано позов щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними з одночасною перевіркою всіх додатків до них та документів на підтвердження проведення операцій (справа №927/335/21). У названій справі ТОВ «Цензур» заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, однак ТОВ "Кроп-Інкріс" виявив явне і відверте небажання щодо її проведення, тому наразі ТОВ «Цензур» розраховує на те, що хоча б в одній із цих справ матиме реальну можливість провести дане дослідження та з огляду на це долучив до апеляційної скарги клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, у задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено.

Також відповідач-1 зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не врахував подане клопотання стороною відповідача від 25.08.2021 про необхідність відкладення розгляду справи з доказами у вигляді наявного квитка, обмежившись формальним підходом до з`ясування всіх фактичних обставин справи в порушення статей 198, 236 Господарського процесуального кодексу України, попередньо відмовивши у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, чим обмежив сторону відповідача у можливості з використанням процесуальних засобів довести зворотне.

До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про витребування оригіналів доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи у справі.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

01.11.2021 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1 із проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на наступному:

- суд дослідив оригінали документів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, натомість відповідачем-1 не надано суду жодних доказів, окрім своїх усних тверджень, які б спростовували або ставили під сумнів факт підписання директором товариства досліджуваних документів;

- у матеріалах справи містяться належним чином завірені копії та витребувані судом оригінали документів, що підтверджують господарські операції між позивачем та відповідачем-1, а саме договір поставки на умовах товарного кредиту №00263-ЧН від 02.03.2020 з додатками до нього, які є його невід`ємною частиною, договору поруки, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків на оплату, що в повній мірі відповідає вимогам допустимості, належності, достовірності доказів.

Також позивач у відзиві заперечив проти прийняття до розгляду та можливого задоволення клопотання ТОВ «Цензур» про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи, зазначивши, що судова почеркознавча експертиза призначена ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2021 у справі №927/225/21, а його заявлення, за таких обставин, у межах даної справи свідчить про зловживання відповідачем-1 своїми процесуальними правами.

Представник відповідача-2 відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" у справі №927/1103/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Цензур", що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 16 295, 20 грн.

20.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №393 від 19.10.2021 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16 295, 20 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 23.11.2021.

Також суд в ухвалі від 25.10.2021, дослідивши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" оригіналів договору поставки №00263-ЧН на умовах товарного кредиту від 02.03.2020; додатку №КІ000000423 від 17.03.2020, коригування №КІ000000035 від 25.03.2020 до Договору №00263-ЧН від 02.03.2020, видаткових накладних №945 від 30.03.2020, №988 від 31.03.2020, №974 від 31.03.2020, №1024 від 03.04.2020, №1421 від 29.04.2020; додатку №КІ000000424 від 17.03.2020, коригування №КІ000000036 від 26.03.2020 до Договору №00263-ЧН від 02.03.2020, видаткової накладної № 956 від 18.05.2020; додатку №КІ000001130 від 08.05.2020 до Договору №00263-ЧН від 02.03.2020, видаткової накладної №1647 від 18.05.2020, листа вх. №07 від 16.06.2020; додатку №КІ000001397 від 01.06.2020 до Договору №00263-ЧН від 02.03.2020, видаткової накладної №1820 від 01.06.2020 року; додатку № КІ000001455 від 05.06.2020 до Договору №00263-ЧН від 02.03.2020, видаткової накладної № 1861 від 05.06.2020; додатку №КІ000001455 від 16.06.2020 до Договору №00263-ЧН від 02.03.2020, видаткової накладної №1976 від 16.06.2020; додатку №КІ000001663 від 18.06.2020 до Договору №00263-ЧН від 02.03.2020, видаткової накладної №2034 від 19.06.2020; додатку №КІ000001745 від 24.06.2020 до Договору №00263-ЧН від 02.03.2020, видаткової накладної №2126 від 25.06.2020; додатку №КІ000001744 від 24.06.2020 до Договору №00263-ЧН від 02.03.2020, видаткової накладної №2125 від 25.06.2020; договору поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020, видаткової накладної № 2034 від 19.06.2021, відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що оригінали вказаних документів вже містяться у матеріалах справи (том 1, а.с. 215-241, 245).

22.11.2021 від відповідачів через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №927/1103/20 до моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/335/21.

У зв`язку із перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/6069/21 від 23.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 справу №927/1103/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Разіна Т.І., розгляд справи №927/1103/20 призначено на 25.01.2022.

07.12.2021 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі, у яких позивач наголосив на тому, що таке клопотання було подано до суду з порушенням господарського процесуального законодавства, а саме статей 252, 270 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованим та таким, що не підлягає прийняттю до розгляду або задоволенню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" про участь у судовому засіданні 25.01.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судове засідання, призначене на 25.01.2022, з`явилися представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2022, під час з`єднання із представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс", виникли технічні проблеми, які унеможливлювали встановлення відеоконференцзв`язку, а саме погана якість звуку зі сторони представника позивача.

Враховуючи зазначене, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20 відкладено в режимі відеоконференції на 15.02.2022.

У зв`язку із перебуванням судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1060/22 від 15.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 справу №927/1103/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М., розгляд справи №927/1103/20 вирішено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції 15.02.2022.

У судовому засіданні 15.02.2022 колегія суддів, розглянувши заявлене відповідачем-1 разом із апеляційною скаргою клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підписів від імені директора ТОВ «Цензур» Волошка Сергія Михайловича та поручителя Волошко Сергія Михайловича на договорі поставки, додатках до нього, коригуваннях, видаткових накладних, договорі поруки, оголосила протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні з підстав, що будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

Водночас, розглянувши клопотання відповідачів про зупинення апеляційного провадження у справі №927/1103/20 до моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/335/21, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 вказане клопотання залишено без розгляду як таке, що було подане із пропуском встановленого законом та судом строку та без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.

У судовому засіданні 15.02.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 15.02.2022, з`явилися представник позивача та відповідача-1.

Відповідач-2 у судове засідання, призначене на 15.02.2022, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Отже, за вказаних обставин, неявка у судове засідання відповідача-2 у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача-1, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" (далі -ТОВ "Кроп-Інкріс" як Постачальником (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цензур" як Покупцем (відповідач-1 у справі) укладено Договір поставки №00263-ЧН на умовах товарного кредиту (далі - Договір), на умовах якого в строки, визначені Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пунктів 2.1.-2.8. Договору загальна вартість договору складається з загальної вартості товару, визначеної із урахуванням вимог пунктів 2.2-2.5 цього Договору, що передається за цим Договором. Вартість (ціна) Товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору.

Сторони погодили, що на дату оплати авансової частини ціна Товару підлягає обов`язковому уточненню без додаткового узгодження за формулою: Ц = Цдог х (Коп/Кдог), де: Цдог ціна товару на дату складання Додатку до Договору; Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати; Кдог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання Додатку до Договору, якщо на дату, що передує даті оплати Коп/Кдог більше або дорівнює 1,01.

На дату поставки ціна товару (неоплачена частина) підлягає обов`язковому уточненню без додаткового узгодження за наступною формулою: Ц = Цдог, х (Кпост/Кдог), де: Цдог ціна товару на дату складання Додатку до Договору; Кпост комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання; Кдог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання Додатку до Договору, якщо на дату, що передує даті постачання Кпост/Кдог більше або дорівнює 1,01.

Якщо на дату проведення уточнення ціни Товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті складання Додатку до Договору, уточнений ціни Товару, передбачене пунктами 2.2 та 2.3 Договору не здійснюється.

У випадку, коли на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна Товару підлягає уточненню без додаткового узгодження, у цьому випадку ціна Договору підлягає розрахунку за наступною формулою: Цоп = Цпост х (Коп/Кпост), де: Цпост, ціна постачання, розрахована з врахуванням пунктів 2.1-2.3; Коп комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення досуду; Кпост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання.

Якщо на дату проведення уточнення ціни Товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті поставки, уточнення ціни товару, передбачене пунктом 2.4 цього Договору не здійснюється.

Вирахувана курсова різниця ціни Договору, що є додатковими витратами Покупця на втрати від курсових коливань, відображається Постачальником у Акті узгодження ціни Товару.

У разі, якщо одержані кошти не покривають вартість Товару на день проведення розрахунків (через зміну курсу продажу іноземної валюти до гривні), Постачальник має право направити Покупцю додатковий рахунок (рахунки) на оплату решти коштів для покриття повної вартості Товару на день проведення розрахунків. Постачальник має право, а Покупець зобов`язаний оплати ти зазначені кошти в строки, вказані в такому рахунку.

Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http:minfin.com.ua/currency/mb/). Покупець підтверджує, що має доступ до даної інтернет сторінки Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Додатках до Договору.

Вартість (ціна) Товару в іноземній валюті визначена на день підписання Договору. У випадку введення нових або зміни існуючих ставок ввізного мита ПДВ при імпорті Товару, введенні нових/додаткових обов`язкових платежів/зборів, ціна Договору збільшується в односторонньому порядку Постачальником на відповідну величину. В цьому разі Покупець зобов`язаний компенсувати Постачальнику суму збільшення.

Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) Товару, визначеної із врахуванням вимог пунктів 2.2-2.5, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Постачальника.

За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті покупцем (пункт 2.9. Договору).

Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар (пункт 2.10. Договору).

Відповідно до пункту 7.2. Договору у випадках порушення умов Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов Договору Покупець:

A) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

Б) сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

B) сплачує на користь Постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2.1. Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості товару та/або відсотків за користування товарним кредитом строком на 30 календарних днів або більше, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язується сплатити та погоджується з тим, що відсотки за користування товарним кредитом протягом усього періоду користування цим кредитом встановлюються у розмірі 14% та мають бути сплачені покупцем на рахунок постачальника на умовах, встановлених розділом 2 Договору.

Згідно додатку №КІ000000423 від 17.03.2020 та коригування №КІ000000035 від 25.03.2020 до Договору та видаткових накладних №945 від 30.03.2020 на суму 178 807,15 грн, № 988 від 31.03.2020 на суму 38 965,68 грн, № 974 від 31.03.2020 на суму 16 322,64 грн, № 1024 від 03.04.2020 на суму 140 845,64 грн, № 1421 від 29.04.2020 на суму 9 635,64 грн було поставлено Товар на суму 384 576,76 грн з встановленням наступних строків оплати: передплата 76 915,35 грн до 18.03.2020, кредит в розмірі 307 661,41 грн до 15.10.2020.

Позивачем враховано здійснення передплати у розмірі 76 915,33 грн, сплачені платіжними дорученнями № 34 від 19.03.2020 на суму 15 383,07 грн, № 36 від 20.03.2020 на суму 61 532,26 грн. Сума заборгованості за вказаним додатком відповідно до відомостей позивача складає 307 661,42 грн.

Згідно додатку №КІ0000000424 від 17.03.2020 та коригування №К1000000036 від 26.03.2020 до Договору, видаткової накладної №956 від 18.05.2020, було поставлено відповідачу Товар на суму 37 250,39 грн з графіком оплати: передплата у розмірі 7 527,60 грн до 18.03.2020 кредит у розмірі 29 722,79 грн до 15.10.2020.

Покупцем здійснено передплату у розмірі 7 527,60 грн платіжними дорученнями № 35 від 19.03.2020 у сумі 1 505,52 грн, № 37 від 20.03.2020 на суму 6 022,08 грн. Заборгованість з основного боргу по даному додатку становить 29 722,79 грн.

Згідно додатку №КІ000001130 від 08.05.2020 до Договору, видаткової накладної № 1647 від 18.05.2020 на суму 120 556,80 грн позивачем, було поставлено відповідачу Товар на суму 120 556,80 грн з графіком оплати: передплата 44 003,23 грн до 08.05.2020, кредит - 76 553,57 грн до 01.10.2020.

Відповідачем здійснено передплату у розмірі 44 074,37 грн платіжним дорученням № 20 від 13.03.2020 у сумі 44 074,37 грн та листа вих. №07 від 16.06.2020. Сума заборгованості за додатком складає 76 482,43 грн.

Відповідно до додатку №КІ000001397 від 01.06.2020 до Договору та видаткової накладної № 1820 від 01.06.2020 відповідачем отримано Товар на суму 58 705,32 грн з умовою здійснити оплату згідно графіку: передплата 11 741,06 грн до 01.06.2020, кредит - 46 964,26 грн до 15.10.2020 Покупцем оплату за вказаним додатком не здійснено. Заборгованість за отриманий товар - 58 705,32 грн.

Згідно додатку №КІ000001455 від 05.06.2020 до Договору та видаткової накладної №1861 від 05.06.2020 поставлено Товар на суму 16 110,00 грн з графіком оплати: передплата 3 222,00 грн. до 05.06.2020, кредит - 12 888,00 грн до 15.10.2020. Доказів здійснення оплат по додатку суду не надано, заборгованість по додатку становить 16 110,00 грн.

За умовами додатку №КІ000001455 від 16.06.2020 до Договору та видаткової накладної №1976 від 16.06.2020 поставлено Товар на суму 2 719,56 грн (передплата 543,91грн до 16.06.2020 року, кредит - 2 175,65 грн до 15.10.2020). Доказів оплати не надано.

Відповідно до додатку №КІ000001663 від 18.06.2020 до Договору та видаткової накладної № 2034 від 19.06.2020 поставлено відповідачу Товар на суму 2 462,04 грн із терміном здійснити 100 % оплату до 15.10.2020.

Згідно додатку №КІ000001745 від 24.06.2020 до Договору та видаткової накладної № 2126 від 25.06.2020 поставлено відповідачу Товар на суму 14 898,24 грн. з обов`язком здійснити 100% оплату до 01.07.2020.

За умовами додатку №КІ000001744 від 24.06.2020 до Договору та видаткової накладної № 2125 від 25.06.2020 (8 411,52 грн.), було поставлено Товар на суму 8 411,52 грн з обов`язком здійснити 100 % оплату до 01.07.2020.

Таким чином, позивач стверджує, що загальна сума основної заборгованості відповідача-1 за всіма додатками становить 517 173,32 грн і підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, позивач, керуючись умовами пунктів 2.4. - 2.6., 2.9., 2.10., 7.2., 7.2.1. Договору, також нарахував до стягнення з покупця 103 434,66 грн - штрафу; 58 511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості; 25 091,10 грн - пені; 73 645,12 грн - заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом; 30 649,71 грн втрат від курсових коливань.

Водночас, як зазначав позивач, звертаючись до суду із позовом про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, 02.03.2020 між ТОВ "Кроп-Інкріс" - як Кредитором, з однієї сторони, ТОВ «Цензур» - як Боржником, з другої сторони та ОСОБА_1 - як Поручителем, з третьої сторони, укладено Договір поруки №00263-ЧН, на умовах якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати по всім зобов`язанням Боржника, що виникли з договору поставки на умовах товарного кредиту №00263-ЧН від 02.03.2020 (Основний договір), укладеним між Кредитором (який в Основному договорі є Постачальником) та Боржником (який в Основному договорі є Покупцем) (пункт 1.1. Договору поруки).

Відповідно до пункту 5.1. Договору поруки у разі невиконання Боржником зобов`язання за Основним договором Кредитор має право звернутися з вимогою про виконання такого зобов`язання до Поручителя.

Пунктом 4.1. Договору поруки сторони погодили у разі порушення Боржником зобов`язання за Основним Договором Поручитель зобов`язується солідарно виконувати за Боржника зобов`язання останнього у 5-денний термін з дня отримання вимоги від Кредитора.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (пункт 2.1. Договору поруки).

Пунктом 7.1. Договору поруки сторони погодили, що строк дії такого договору збігається із строком дії Основного договору.

ТОВ "Кроп-Інкріс" звернулось до ТОВ «Цензур» із вимогою вих. №601 від 03.11.2020 про погашення дебіторської заборгованості у строк до 06.11.2020, направлення вимоги підтверджується наданим позивачем описом вкладення в цінний лист від 03.11.2020.

Також ТОВ "Кроп-Інкріс" направлено на адресу поручителя - гр. ОСОБА_1 вимогу кредитора вих. №605 від 03.11.2020, направлення вимоги підтверджується наданим позивачем описом вкладення в цінний лист від 03.11.2020.

Відповідей на направлені вимоги матеріали справи не містять, заборгованість не погашена.

Відтак, оскільки у відповідності до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а станом на 06.11.2020 зобов`язання щодо сплати боргу, ні відповідачем-1, ні відповідачем-2 не виконані, позивач і звернувся до суду із позовом у даній справі про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Відповідачі у справі, натомість, заперечували підписання Договору поставки, додатків до нього, договору поруки, видаткових накладних Волошком Сергієм Михайловичем, як директором ТОВ "Цензур", так і поручителем; позивачем, на думку відповідачів, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки Товару; відповідачі наполягають, що така поставка взагалі не здійснювалась, а товарно-розпорядчі документи підписано сторонньою особою, а не Волошком Сергієм Михайловичем.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву позивача на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Цензур" не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

До обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт порушення відповідачем-1 договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача-1 неустойки (штрафу, пені), стягнення 28% річних від суми простроченої заборгованості, заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом за фактом порушення грошових зобов`язань, втрат від курсових коливань; факт порушення відповідачем-2 умов договору поруки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №00263-ЧН від 02.03.2020 з додатками до нього є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата виписки видаткової накладної на товар (пункт 2.14. Договору).

Згідно пункту 2.8. Договору покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) Товару, визначеної із врахуванням вимог пунктів 2.2-2.5, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до пункту 3.2.1. Договору покупець зобов`язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та термінів, передбачених пунктом 2 Договору та додатку до Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору та додатків до нього із урахуванням коригувань позивачем був поставлений відповідачу-1 товар згідно видаткових накладних №945 від 30.03.2020 на суму 178 807,15 грн, №988 від 31.03.2020 на суму 38 965,68 грн, №974 від 31.03.2020 на суму 16 322,64 грн, №1024 від 03.04.2020 на суму 140 845,64 грн, №1421 від 29.04.2020 на суму 9 635,64 грн, №956 від 18.05.2020 на суму 37 250,39 грн, №1647 від 18.05.2020 на суму 120 556,80 грн, №1820 від 01.06.2020 на суму 58 705,32 грн, №1861 від 05.06.2020 на суму 16 110,00 грн, №1976 від 16.06.2020 на суму 2 719,56 грн, №2034 від 19.06.2020 на суму 2 462,04 грн, №2125 від 25.06.2020 на суму 8 411,52 грн та №2126 від 25.06.2020 на суму 14 898,24 грн. Оригінали та належним чином завірені копії вказаних видаткових накладних долучені позивачем до матеріалів справи.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У свою чергу відповідач-1 лише частково сплатив позивачу за поставлений товар згідно відповідних додатків до Договору, що підтверджується платіжними дорученнями №34 від 19.03.2020 на суму 15 383,07 грн, №36 від 20.03.2020 на суму 61 532,26 грн, №35 від 19.03.2020 у сумі 1 505,52 грн, №37 від 20.03.2020 на суму 6 022,08 грн, № 20 від 13.03.2020 у сумі 44 074,37 грн (із урахуванням листа відповідача-1 вих. №07 від 16.06.2020), копії яких долучені до позовної заяви.

Дослідивши зміст умов Договору, додатків до нього та визначених у них графіків оплати, колегія суддів доходить висновку, що загальна сума основної заборгованості відповідача-1 за всіма додатками до Договору із урахуванням коригувань становить 517 173,32 грн, висновки суду першої інстанції з приводу чого обґрунтованими.

Заперечуючи проти наявності у відповідача-1 заборгованості за Договором поставки та відсутності у поручителя солідарного обов`язку зі сплати заборгованості за Договором поруки, скаржник зазначає, що первинні бухгалтерські документи, а саме договір поставки №00263-ЧН від 02.03.2020, додатки до нього та коригування, видаткові накладні на поставку та договір поруки №00263-ЧН від 02.03.2020 підписані зі сторони відповідача-1 не директором ТОВ «Цензур», і не поручителем, а сторонньою особою, у зв`язку з чим дані документи є фіктивними і не можуть слугувати підтвердженням правомірності вимог позивача.

Зазначені доводи скаржника відхиляються колегією суддів, враховуючи наступне.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії та оригінали договору поставки №00263-ЧН від 02.03.2020 з додатками до нього та коригуваннями, видаткових накладних на поставку товарів за договором поставки №00263-ЧН від 02.03.2020, договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому, приписи вказаної статті кореспондуються з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Згідно відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» (код ЄДРПОУ 39371362) керівником підприємства є Волошко Сергій Михайлович.

Колегія суддів зазначає, що Договір поставки, додатки до Договору поставки та коригування, видаткові накладні, на підставі яких поставлено товар, договір поруки містять всі необхідні реквізити, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для первинних бухгалтерських документів, та у графі від імені покупця містять підпис особи із зазначенням її посади як директора підприємства - Волошка Сергія Михайловича.

Вказані документи скріплені печаткою юридичної особи ТОВ «Цензур».

Відповідно до частин 1 та 4 статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Згідно пунктів 1, 5, 9, 10 глави 3 розділу 2 Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року №1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Зазначене свідчить про те, що відповідач-1 несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, інших первинних бухгалтерських документах.

Однак, скаржник не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що його печатка, відбиток якої було проставлено як на договорах, додатках до договору поставки, так і на видаткових накладних, була загублена відповідачем-1, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач-1 несе повну відповідальність за законність використання його печатки та за відсутності доказів того, що печатка була загублена відповідачем-1, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, враховуючи наявність відбитку печатки відповідача-1 на Договорі поставки, додатках до Договору поставки та коригуваннях, видаткових накладних, суд дійшов висновку про реальність господарської операції з поставки товарів на підставі перелічених документів.

Додатково факт поставки товарів підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи договором на перевезення вантажів №12112019 від 11.11.2019, укладеним між ТОВ «Кроп-Інкріс» та ФОП Теслюком А.В., товарно-транспортними накладними на переміщення товарів, завіреними печатками позивача та відповідача-1, рахунками позивача на оплату №28821 від 10.03.2020, №4231 від 17.03.2020, №4241 від 17.03.2020, виставленими на підставі Договору поставки №00263-ЧН від 02.03.2020 та додатками до них, податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних (том 1, а.с. 128-174).

Разом із тим, у в матеріалах справи містяться платіжні доручення №34 від 19.03.2020, №36 від 20.03.2020, №35 від 19.03.2020, №37 від 20.03.2020, №20 від 13.03.2020, відповідно до яких позивачу від відповідача-1 перераховувались грошові кошти. Реквізити «призначення платежу» у названих платіжних дорученнях, якими ТОВ «Цензур» перераховано позивачу грошові кошти, містять пряме посилання на номери виставлених позивачем до оплати рахунків, в яких у свою чергу відображено повне найменування Товару з посиланням на відповідний додаток до договору і який, у свою чергу, відповідає найменуванню товарних позицій, визначених такими додатками.

На противагу наведеному ТОВ «Цензур» доказів наявності між сторонами інших правовідносин, відповідно до яких такими платіжними дорученнями було перераховано грошові кошти не надав, як не надав суду і доказів звернення до органів податкової служби щодо внесення відповідних змін та коригування відомостей за зареєстрованими позивачем податковими накладними.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними, ніж нічим не підтверджені доводи, наведені відповідачем-1 на їх спростування.

Факт порушення відповідачем-1 умов Договору поставки щодо строків оплати за отриманий товар підтверджений матеріалами справи та ним не спростований.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів враховує, що Господарським судом Чернігівської області розглядається справа №927/335/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» та ОСОБА_1 про визнання недійсними договору поставки, додатків до нього та договору поруки, у межах якої ухвалою від 09.06.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, призначено судову почеркознавчу експертизу підписів від імені директора ТОВ «Цензур» ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_1 на спірних документах.

Однак, станом на дату прийняття судом оскаржуваного рішення у справі №927/1103/20 та станом на дату прийняття даної постанови судова експертиза у справі №927/335/21 не проведена, рішення суду, яке б набрало законної сили у справі №927/335/21 про визнання недійсними вказаних договорів відсутнє.

При цьому колегія суддів приймає до уваги те, що під час розгляду справи №927/1103/20 ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2021 розгляд даної справи за клопотанням відповідача-1 зупинявся до розгляду справи №927/335/21, однак дана ухвала була у подальшому була скасована постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі №927/1103/20, яка є чинною. Суд апеляційної інстанції у названій постанові дійшов висновку, що незалежно від розгляду справи №927/335/21 про визнання недійсними договору поставки та договору поруки у місцевого господарського суду є достатньо правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті у справі №927/1103/20 на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Отже, у суду відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у справі №927/335/21, а суд першої інстанції, маючи достатньо доказів для вирішення спору в даній справі, правомірно розглянув справу, не зупиняючи провадження.

Також відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-1 про призначення у даній справі №927/1103/20 судової почеркознавчої експертизи, яке заявлене відповідачем-1 разом із апеляційною скаргою, оскільки експертиза з аналогічних питань вже призначена у межах справи №927/335/21 про визнання недійсними договорів поставки та поруки.

Водночас, у разі задоволення позову у справі №927/335/21, ТОВ «Цензур» не позбавлене можливості подати заяву про перегляд рішення суду у справі №927/1103/20 за нововиявленими обставинами.

Отже, враховуючи презумпцію правомірності правочину та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів доходить висновку про доведеність позивачем факту поставки Товару на підставі укладеного сторонами Договору поставки із додатками до нього.

За змістом статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних.

Суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, пунктом 2.4. Договору визначено, що у випадку, коли на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна Товару підлягає уточненню без додаткового узгодження, у цьому випадку ціна Договору підлягає розрахунку за наступною формулою: Цоп = Цпост х (Коп/Кпост), де: Цпост, ціна постачання, розрахована з врахуванням пунктів 2.1-2.3; Коп комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення досуду; Кпост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання. Якщо на дату проведення уточнення ціни Товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті поставки, уточнення ціни товару, передбачене пунктом 2.4 цього Договору не здійснюється.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у випадках порушення умов Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов Договору Покупець:

A) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

Б) сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

B) сплачує на користь Постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи доведеність факту прострочення відповідачем-1 строків оплати поставленого позивачем товару, на підставі наведених норм та керуючись положеннями пунктів 2.4, 7.2. Договору позивач просив стягнути на його користь 103 434,66 грн - штрафу (20% від 517 173,32 грн); 58 511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25 091,10 грн пені, 73 645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30 649,71 грн втрат від курсових коливань, донарахованих до сплати за період з 02.06.2020 по 01.03.2021.

Заперечень щодо порядку нарахування вказаних сум, доказів своєчасності оплати отриманого товару, контррозрахунку заявлених до стягнення сум, встановлення інших строків оплати відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не надано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки згідно умов Договору, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача в цій частині також є обґрунтованими.

За змістом статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У відповідності до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути борг з відповідачів солідарно, оскільки ОСОБА_1 є поручителем ТОВ «Цензур» на підставі Договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020.

Як встановлено судом, обґрунтованими є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроп-Інкріс» на суму 517 173,32 грн основної заборгованості, 103 434,66 грн штрафу, 58 511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25 091,10 грн пені, 73 645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30 649,71 грн втрат від курсових коливань.

Оскільки Договір поруки є чинним, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів зазначеної суми боргу є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з відмово у задоволенні клопотання відповідачів від 25.08.2021 про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як на підставу для відкладення розгляду справи ОСОБА_1 послався на неможливість явки у судове засідання 26.08.2021 у якості представника відповідачів через відрядження до м. Києва, на підтвердження чого надав проїзний документ на автобус.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, враховуючи зміст наведених правових норм, суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

Колегія суддів зазначає, що відповідачами не доведено неможливості заміни Волошка С.М. (директора ТОВ «Цензур») іншим представником, враховуючи, у тому числі, що представництво ТОВ «Цензур» у суді першої інстанції здійснювалось також адвокатом Новик М.С. (був присутній у судовому засіданні 08.04.2021, про що зазначено у протоколі судового засідання).

При цьому, у матеріалах справи містяться відзиви відповідачів на позовну заяву, у яких останні висловили свою правову позицію щодо поданого позову. Водночас, явка представників відповідачів у судове засідання, призначене на 26.08.2021, обов`язковою не визнавалась.

За вищенаведених обставин справи колегія суддів не вбачає у діях місцевого господарського суду порушень норм процесуального права у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову щодо солідарного стягнення суми боргу з відповідачів. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Цензур».

Матеріали справи №927/1103/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2022 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка