Рішення

від 02.05.2022 по справі 128/321/22

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/321/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2022 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хейніс Олександр Григорович, до Агрономічненської середньоїзагальноосвітньої школиІ-ІІІступенів Вінницькогорайону Вінницькоїобласті про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького районного суду Вінницької області із позовною заявою до Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи.

Позовна заява мотивована наступним.

13 грудня 2017 року Наказом № 69 по Агрономічненській СЗШ І-ІІІ ступенів позивачку було призначено на посаду прибиральниці. Наказом від 09.11.2021 року № 267-зп від 09.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », позивачку було відсторонено від роботи з 09 листопада 2021 року у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. Позивачка вважає, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Позивачка у позовній заяві посилається на те, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, своїм листом від 24.12.2021 № 3223/0/208-21 надав роз`яснення щодо правового регулювання відсторонення невакцинованих працівників. Відповідно до цих роз`яснень, Касаційний цивільний суд зауважив, що «відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом. Тому в наказі про відсторонення мають бути зазначені підстави та строк такого відсторонення». При цьому, позивачка зауважує, що статтею 46 Кодексу законів про працю України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Відповідно до частини другої статті 27 Закону 4004 обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Пунктом 2.3 Інструкції 66 встановлено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб. Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897. Відповідно до 2.2 Інструкції 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб. Пунктом 2.5 Інструкції 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додаток 1 до Інструкції 66. Згідно з пунктом 2.7 Інструкції 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб. Зважаючи на викладені вище положення законодавства позивачка та його представник вважають, що за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним. Також позивачка вважає, що за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом. Наголошує, що відстороненням її від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 не передбачено жодним законом, а лише підзаконним нормативно-правовим актом. Натомість, Наказ МОЗ №2153 від 04.10.2021р. та п.41-6 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року не є тими нормативно-правовими актами (законами), відповідно до яких можна відстороняти працівника від роботи, згідно із ст. 46 КЗпП України. Із огляду на вищевказане, позивачка та його представник вважають, що оспорюваний наказ порушує право позивачки на працю, гарантоване статтею 43 Конституції України та КЗОТ України, яке до того ж суперечить ст. ст. 1, 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Стверджують, що оспорюваний наказ порушує її права, так як вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень ні як обов`язкові, ні як обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями, що передбачено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Завдяки цьому позивачка та її представник вважають, шо оспорюваним наказом відповідача про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 порушено її права гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод.

З огляду на вищевказане позивачка просить визнати незаконним та скасувати Наказ Директора Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області АНУФРІЄВОЇ НАТАЛІЇ МИКОЛАЇВНИ № 267-зп від 09.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 , прибиральницю службових приміщень Агрономічненської СЗШ І-ІІІ ступенів було відсторонено від роботи з 09 листопада 2021 року у зв`язку з відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати, оскільки на її думку даний наказ суперечить Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тому що вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень. Зауважує, що спірний Наказ № 114-к від 05.11.21 року був прийнятий до набрання чинності змінами до Постанови КМУ № 1236 від 09.12.20 р. та Наказу МОЗ № 2153 від 04.10.21 р.

Також позивачка просить стягнути із відповідача на її користь понесені неї судові витрати на професійну правничу допомогу, в сумі 10000, 00 грн., згідно із розрахунку понесених судових витрат, наданого представником позивачки до Вінницького районного суду Вінницької області.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву (а.с. 53-55), в якому викладені заперечення проти позовних вимог позивачки та відповідач просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та зазначає, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Зауважує, що Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щеплення. Відсторонюючи працівника, директор діяла в спосіб та в межах повноважень, передбачених Законом. Зміст оскаржуваного Наказу повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Позивачка була ознайомлені зі змістом Наказу №267-зп, що підтверджується її підписом. Працюючи прибиральницею службових приміщень ОСОБА_1 постійно контактувала із великою кількістю здобувачів освіти, педагогічними працівниками та технічним персоналом. Враховуючи особливості виконуваної роботи ОСОБА_1 неможливо ізолювати від вище перелічених категорій людей під час виконання своїх обовязків. Із огляду на вищевказане, в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою суду Вінницького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 128/321/22 за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, розгляд якої здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 33).

Дослідивши наявні у матеріалах судової справи заяви по суті, інші докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 11 липня 1995 року Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Агрономічне Вінницького району Вінницької області та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 16-19).

Згідно із карткою платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був присвоєний реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_2 (а.с. 20).

Відповідно до Наказу Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, Вінницького району Вінницької області від 13 грудня 2007 року № 69 ОСОБА_1 було прийнято на посаду прибиральниці, що підтверджується копією Наказу по Агрономічненській СЗШ І-ІІІ ступенів від 13 грудня 2007 року та копіями першої та третьої сторінки трудової книжки позивачки. 18 серпня 2014 року Наказом Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області від 18 серпня 2014 року № 56-К посада прибиральниці була перейменована на посаду прибиральник службових приміщень (а.с. 21, 22-23).

09 листопада 2021 року Наказом Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, Вінницького району Вінницької області від 09 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , прибиральника службових приміщень Агрономічненської СЗШ І-ІІІ ступенів було відсторонено від роботи з 09 листопада 2021 року у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, до усунення причин, що зумовили таке відсторонення і отримання допуску до роботи за результатами контролю, - без збереження заробітної плати (а.с. 24).

26 січня 2022 року представником позивачки адвокатом Хейніс О.Г. був направлений лист до директора Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області Ануфрієвої Наталії Миколаївни про допуску позивачки до виконання її службових обов`язків із підстав, викладених у даному листі. Відповіді відповідача на вказаний лист стороною позивачка до суду не було надано (а.с. 25-29).

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем наявні трудові відносини, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення позивачки на роботі, тому до спірних правовідносин підлягають застосування положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані усуватиза поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а такожосіб, які ухиляються відобов`язкового медичного огляду абощеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.У разі необґрунтованої відмови від щепленняза поданням відповідних посадовихосібдержавної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.041995 №66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за №270/806.

Пунктом 2.3 вказаної Інструкції встановлено, щоподання про відсторонення від роботи або іншої діяльності це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України,який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 вказаної Інструкціїособами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаютьсягромадяни та неповнолітні діти, а такожокремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897.

Відповідно до 2.2 Інструкції правовнесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності наданоголовному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкціївизначено,що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Поданняпро відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додаток 1 до Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком №2 до цієї Інструкції.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, щооргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевказані норми матеріального права, суд дійшов висновку, що посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб, тому за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним. Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається із одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Постановою Кабінету міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ,з відповідними змінами, визначено, що з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України карантин.

У зв`язку з цим на території регіонів, на яких установлений червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3цієї постанови, забороняється, зокрема:

- відвідування закладів освіти здобувачами освіти, крім здобувачів дошкільної освіти, учнів спеціальних закладів освіти та 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, а також крім закладів освіти, усі працівники яких мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія); (п.п.10п.3-5 Постанови).

Крім того, Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбаченапереліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. (п.41-6 Постанови).

Згідно з Постановою КМ України № 1096 від 20.10.2021, пункт 41-6 Постанови набирає чинності з 8 листопада 2021 року.

Згідно Наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Мін`юсті 07.10.2021 за №1306/36928, на час карантину обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних підрозділів.

2. Місцевих державних адміністрацій.

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказ набирає чинність через один місяць з дня його публікації.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 12 цього Закону рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено порядок відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями:

У разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов`язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Зазначені в частині першій цієї статті особи можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними за станом здоров`я для виконання певних видів робіт.

Рішення про тимчасову чи постійну непридатність осіб, які є бактеріоносіями, для виконання певних видів робіт приймається медико-соціальними експертними комісіями на підставі результатів лікування, даних медичних оглядів тощо. Таке рішення медико-соціальної експертної комісії може бути в установленому порядку оскаржено до суду.

Перелік видів робіт, для виконання яких особи, які є бактеріоносіями, можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

У Статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» дано визначення поняттю «календар профілактичних щеплень» нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення;

Статтею 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено організацію та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Організацію та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів у межах територій, об`єктів, частин і підрозділів, підпорядкованих центральним органам виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Службі безпеки України, забезпечують зазначені органи, підпорядковані їм установи державної санітарно-епідеміологічної служби, медичні служби, а також керівники зазначених об`єктів, частин, підрозділів.

Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та органи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Прикінцевими положеннями передбачено, що за порушення встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів особи несуть відповідальність згідно із законом».

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

В п. п. 3.2 п.3 Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020р. №10-р/2020 в справі № 1-14/2020(230/20), Суд зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

З огляду на вищевикладене вбачається, шо відстороненням позивачки від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 відбулось на підставі Наказу МОЗ № 2153 від 04.10.2021р. та п. 41-6 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року, проте як із змісту статті 46 КЗпП України слідує, що підстава для відсторонення працівника має бути передбачена саме законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом.

Оскільки положеннями закону, яким у даному випадку є Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено, що вакцинація від COVID-19 включена до календаря щеплень, наявні підстави для визнання незаконним та скасування наказу Директора Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області Ануфрієвої Н.М. № 267-зп від 09.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 , прибиральницю службових приміщень Агрономічненської СЗШ І-ІІІ ступенів було відсторонено від роботи з 09 листопада 2021 року у зв`язку з відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати, оскільки наказ було винесено в порушення вимог статті 46 КЗпП України, так як відсторонення позивачки від роботи відбулось не у спосіб, встановлений законом.

Також при винесенні рішення по цій справі суд звертає увагу не те, що у своєму відзиві на позовну заяву відповідач керувався ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій зазначено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Серед наведених у вказаному нормативно-правовому акті хвороб COVID-19 не значиться.

При цьому, суд враховує положення ст. 7, 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 14.041995 № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за № 270/806, положення яких викладені у даному судовому рішенні, із яких слідує, що посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб, тому за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що для забезпечення єдності судової практики Верховний Суд надає роз`яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства при вирішенні судових справ, тому при винесені даного рішення Вінницьким районним судом Вінницької області було враховано Роз`яснення Верховного Суду, викладене у листі від 24.12.2021 № 3223/0/208-21 щодо правового регулювання відсторонення невакцинованих працівників, в якому Верховний Суд відзначив, що відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом. Натомість, як було встановлено судом, відповідач діяв у спосіб, що передбачений підзаконним нормативно-правовим актом. До того, оспорюваний наказ суперечить Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб", оскільки вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Наказ Директора Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області Ануфрієвої Н.М. № 267-зп від 09.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до положень статті 46 КЗпП України підстави для відсторонення працівника від роботи мають бути визначені конкретним нормативно-правовими актом. У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено, що вакцинація від COVID-19 включена до календаря щеплень. Оскільки відсторонення позивачки від роботи відбулось із підстав, які не передбачені законом, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог позивачки.

Відповідно до ч.1, п. 1 ч., 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Представником позивачки було надано до суду розрахунок понесених судових витрат, в якому було надано детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до статті 137 ЦПК України. Для документального підтвердження понесення позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу до даного розрахунку було надано копію договору про надання правової допомоги від 17 січня 2022 року, укладеного між адвокатом Хейніс О.Г. та Лазурко Н.Г., копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 17 січня 2022 року та копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 17/01/22 від 17 січня 2022 року.

Судом встановлено, що відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 17 січня 2022 року розмір гонорару адвоката за підготовку та написання позовної заяви та представництво інтересів позивачки у Вінницькому районному суді Вінницької області по цій судовій справі склав 10000, 00 (десять тисяч) гривень. Оплата гонорару адвоката була передбачена у готівковій формі, у фіксованому розмірі, відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловленої у додатковій постанові від 02 липня 2020 року по справі № 924/447/18, факт сплати якого підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 17/01/22 від 17 січня 2022 року.

З огляду на вищезазначене, оскільки наявні підстави для задоволення позовних вимог позивачки, стороною позивачки було документально підтверджено розмір понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу, при визначенні яких було дотримано вимоги частини четвертої статті 137 ЦПК України, дані витрати є співмірними із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, понесені позивачкою судові витрати у повному обсязі, в розмірі 10000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133, ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання даного позову до суду, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь держави.

Керуючись Конституцією України, ст. 46 КЗпП України, Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 137, 141, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хейніс Олександр Григорович, до Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району, Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи задоволити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Директора Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області № 267-зп від 09.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 , прибиральницю службових приміщень Агрономічненської СЗШ І-ІІІ ступенів було відсторонено від роботи із 09 листопада 2021 року у зв`язку з відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

Стягнути із Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 21724179) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 10 000,00 (десять тисяч) грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути із Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 21724179) на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Відповідач Агрономічненська СЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області, вул. Мічуріна, 2, код ЄДРПОУ 21724179.

Суддя Л.П. Шевчук