Ухвала

від 13.02.2022 по справі 911/3513/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/3513/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С., за участю секретаря судового засідання Харченко О.М. розглянув у судовому засіданні

заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія-Північ» Демчана Олександра Івановича

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

про покладення субсидіарної відповідальності

у межах справи №911/3513/16

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія-Північ» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський квартал, буд. 3, ідентифікаційний код 34258455)

У засіданні суду брали участь:

ліквідатор: Демчан О.І. (посвідчення №1773 від 02.12.2015);

інші учасники справи не з`явились;

за участю представника кредитора (АТ КБ «Приватбанк»): Зайцев В.Ю. (довіреність №8561-К-Н-О від 04.11.2021, посвідчення адвоката №000377 від 28.12.2018)

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 04.03.2019 до Господарського суду Київської області (далі суд) звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія-Північ» (далі ТОВ «Нова Лінія-Північ», боржник, товариство) Демчан Олександр Іванович (свідоцтво №1732 від 11.11.2015; далі ліквідатор) із заявою №02-01/26-104 від 04.03.2019 (вх. №4362/19 від 04.03.2019, із урахуванням заяви №02-01/26-114 від 11.07.2019 (вх. №13669/19 від 12.07.2019) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Нова Лінія-Північ» на керівників та учасників боржника, у зв`язку із доведенням останнього до банкрутства, а саме, на ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач-1), ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 , відповідач-2), ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 , відповідач-3) ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , відповідач-4).

В обґрунтування своєї заяви зазначає, що:

у період з 18.01.2013 по 18.02.2014 колишнім керівником боржника ОСОБА_1 із рахунків ТОВ «Нова Лінія-Північ» здійснювалося безпідставне, з метою особистого збагачення, перерахування грошових коштів підприємства на свою власну користь та на користь третіх осіб у загальному розмірі 9 924 785,00грн, при наявності у той час кредитних зобов`язань перед Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк», кредитор), що призвело до доведення боржника до банкрутства;

до 12.03.2014 ОСОБА_3 була учасником ТОВ «Нова Лінія-Північ», володіла 50% статутного капіталу боржника та входила до складу найвищого органу управління ТОВ «Нова Лінія-Північ», проте, вказаною особою не вчинялись дії для управління діяльністю боржника, що призвело до відповідних наслідків;

у період з 17.03.2014 по 03.04.2014 керівником та одноособовим учасником ТОВ «Нова Лінія-Північ» був ОСОБА_4 , однак, вказаною особою не вчинялись дії: погашення заборгованості боржника, стягнення дебіторської заборгованості, використання активів боржника для ведення господарської діяльності. Активи підприємства, які були ввірені ОСОБА_4 , ліквідатору не передавались та під час ліквідаційної процедури виявлені не були;

з 04.04.2014 ОСОБА_2 є учасником ТОВ «Нова Лінія-Північ» із 100% часток статутного капіталу боржника та є його генеральним директором, проте, вказаною особою не вчинено жодних дій для здійснення господарської діяльності ТОВ «Нова Лінія-Північ», погашення заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» та відновленням платоспроможності боржника, що призвело до його банкрутства. Крім того, ОСОБА_2 перешкоджав розпоряднику майна здійснювати свої повноваження.

1.2. ОСОБА_1 скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подав пояснення б/н від 16.07.2020 (вх. №14569/20 від 16.07.2020; т.10 а.с.24-33), в яких заперечив щодо задоволення заяви ліквідатора, та зазначив, про те, що:

відповідні дії вчинялись ним на виконання договорів, які є чинними;

не був керівником та/або учасником ТОВ «Нова Лінія-Північ» на момент виникнення зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк»;

не отримував кошти у розмірі 500тис.грн на користь боржника;

ліквідатор не надав докази на підтвердження обставин щодо заволодіння ОСОБА_1 будь-яким майном та грошовим коштами боржника, а також щодо прийняття рішень, спрямованих на зменшення активів ТОВ «Нова Лінія-Північ», що призвели до його банкрутства.

Крім того, відповідачем-1 заявлено суду клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

1.3. 17.07.2020 засобами поштового зв`язку до суд надійшли додаткові пояснення кредитора (вх.15031/20 від 20.07.2020, т.10 а.с.48-56) в яких зазначено, що:

особа, яка притягається до субсидіарної відповідальності, повинна доказати відсутність своєї вини;

до керівника (засновника) та засновників товариства застосовується субсидіарна відповідальність, у зв`язку із їх бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог конкурсного кредитора.

1.4. ОСОБА_4 скористався правом, передбаченим ст. 178 ГПК України, та подав письмові пояснення б/н від 12.07.2020 (вх. №15176/20 від 22.07.2020; вх.18770/20 від 04.09.2020 т. 10 а.с. 61-63, 204-205), в яких зазначив про те, що:

17.03.2014 ним отримано від ОСОБА_1 усю первинну документацію, а також матеріальні цінності боржника;

18.03.2014 здійснено оплату по раніше укладеним ним договорам поставки на загальну суму 500тис.грн, за рахунок кредитних коштів отриманих в АТ КБ «Приватбанк»;

відповідні товари та матеріальні цінності були перевезені до Автономної Республіки Крим, з метою здійснення господарської діяльності, однак, внаслідок анексії зазначеної території, вказані активи не були реалізовані;

03.04.2014 корпоративні права реалізовані ОСОБА_2 , у зв`язку із чим первинна документація ТОВ «Нова Лінія-Північ», матеріали та обладнання передані вказаній особі;

після продажу підприємства, вступив на службу до лав добровольчого батальйону та приймав участь у російсько-українській війні;

зазначені дії не є тими діями, які могли призвести до банкрутства боржника.

1.5. Ліквідатор, у відповідності до ст. 161 ГПК України, подав додаткові пояснення №02-26/138 від 22.07.2020 (вх. №15277/20 від 23.07.2020; т. 10 а.с. 66-76), в яких зазначив про те, що:

здійснення господарських операцій на загальну суму 9 924 785,00грн не мали будь-якого позитивного економічного ефекту для боржника;

надані ОСОБА_1 докази здійснення господарських операцій, не є належними доказами, а тому не можуть братись судом до уваги;

керівництво ТОВ «Нова Лінія-Північ» не ініціювало звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, коли існувала загроза неплатоспроможності;

до 17.03.2014 генеральним директором ТОВ «Нова Лінія-Північ» був ОСОБА_1 , а отже, останнім були вчинені дії для приєднання до «Умов та правил надання банківських послу» в АТ КБ «Приватбанк»;

відповідне твердження ОСОБА_4 про те, що останнім передавались активи боржника до ОСОБА_2 не підтверджено будь-якими доказами;

перебіг позовної давності за вимогами ліквідатора до третіх осіб, під час застосування ч. 6 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі Кодекс), може розпочатися лише після відкриття ліквідаційної процедури боржника і призначення ліквідатора, здійснення дій для виявлення активів банкрута, виявлення та аналізу документів підприємства. А тому заява відповідача-1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності є безпідставною.

1.6. ОСОБА_1 у відповідності до ст. 161 ГПК України подав письмові пояснення від 17.08.2020, від 09.10.2020 та від 04.11.2020 (вх. №17530/20 від 19.08.2020; вх. №22137/20 від 12.10.2020, вх. 24445/20 від 06.11.2020, т. 10 а.с. 154-159, т. 11 а.с. 38-41, а.с. 151-152), в яких додатково зазначив, зокрема, що:

позиція ліквідатора ґрунтується лише на його особистих поясненнях, без підтвердження їх будь-якими належними доказами. Водночас, відповідачем-1 надано усі наявні у нього докази, які є належними та у сукупності свідчать про відсутність вини останнього у доведені до банкрутства боржника;

жодного негативного впливу на діяльність боржника від перерахування коштів у розмірі 9 924 785,00грн на користь відповідача-1 та третіх осіб не було, оскільки зазначені кошти надавались цим особам з метою уникнення негативних наслідків для своїх контрагентів та ТОВ «Нова Лінія-Північ» відповідно;

надані докази вказують, що до банкрутства ТОВ «Нова Лінія-Північ» призвели не умисні дії або бездіяльність власників та керівників боржника, а збіг ряду обставин, які притаманні підприємницькій діяльності.

1.7. 19.10.2020 до суду надійшли нотаріально посвідчені пояснення ОСОБА_4 (т.11 а.с.96-97), які за своїм змістом є аналогічними поясненням, які надавались останнім щодо заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

1.8. Ліквідатор, у відповідності до ст. 161 ГПК України, подав додаткові пояснення №02-26/143 від 22.10.2020 (вх. №23094/20 від 23.10.2020; т. 11 а.с. 98-101) щодо вищевказаних письмових пояснень відповідача-1 та додатково вказав, що останнім у встановленому порядку не підтверджено наявність правовідносин між відповідними контрагентами та боржником за відповідними договорами. Крім того, частина із укладених договорів були укладені із заінтересованими особами, а саме, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

1.9. 14.02.2022 під час судового засідання ліквідатор підтримав свою заяву та просив суд її задовольнити із підстав викладених в ній.

1.10. Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, проте, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке протокольною ухвалою суду від 14.02.2022, на підставі ст.ст. 42-43, 202 ГПК України залишено без задоволення та постановлено здійснювати розгляд заяви ліквідатора без участі вказаного учасника справи.

1.11. Водночас, у судове засідання також не з`явився ОСОБА_4 , проте, подав до суду клопотання б/н від 12.07.2020 (вх. №15176/20 від 22.07.2020) про розгляд справи за його відсутності, яке судом на підставі ст. 42 ГПК України було задоволено.

1.12. Крім того, у судове засідання не з`явились ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, правом передбаченим ст. 178 ГПК України не скористались та відзиву на заяву ліквідатора не надали. Водночас, явка вказаних осіб обов`язковою судом не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе розглянути дану заяву без участі зазначених учасників справи.

2. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

2.1. 24.07.2020 до суду надійшла заява АТ КБ «Приватбанк» (вх.141/20) про вжиття заходів забезпечення позову, яка ухвалою суду від 27.07.2020 повернута заявнику без розгляду.

2.2. 24.07.2020 через канцелярію суду представником відповідача-1 подано клопотання б/н б/д (вх. №15387/20 від 24.07.2020) про відкладення розгляду справи, яке протокольною ухвалою суду від 27.07.2020 на підставі ст.ст. 42, 183, 202 ГПК України залишено судом без задоволення.

2.3. 20.08.2020 під час підготовчого засідання представником ОСОБА_1 заявлено суду клопотання про перенесення розгляду справи, яке судом у відповідності до ст.ст. 42, 183 ГПК України задоволено частково та оголошено перерву у відповідному засіданні, про що судом постановлено ухвалу від 20.08.2020, яка занесена до протоколу судового засідання.

2.4. 07.09.2020 під час підготовчого засідання ліквідатором подано до суду клопотання №02-26/139 від 27.07.2020 про виклик до суду ОСОБА_4 для допиту в якості свідка, яке судом на підставі відповідної заяви ліквідатора та положень ст.ст. 14, 42 ГПК України залишено без розгляду, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 09.11.2020.

Під час підготовчого засідання представником відповідача-1 заявлено суду клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні, яке судом згідно ст.ст. 42, 183 ГПК України задоволено та оголошено перерву у відповідному засіданні до 26.10.2020.

2.5. 08.10.2020 через канцелярію суду представником ОСОБА_1 подано клопотання б/н від 08.10.2020 (вх. №21860/20) про виклик до суду ОСОБА_6 у якості свідка для допиту, яке ухвалою суду, занесеної до протоколу судового засідання, від 09.11.2020 на підставі відповідної заяви відповідача-1 та положень ст.ст. 14, 42 ГПК України залишено без розгляду.

2.6. 09.10.2020 через канцелярію суду ліквідатором подано заяву №02-26/142 від 09.10.2020 (вх. №214/20 від 09.10.2020) про вжиття заходів забезпечення позову, яка ухвалою суду від 13.10.2020 була задоволена частково.

2.7. 05.11.2020 через канцелярію суду ліквідатором подано клопотання б/н б/д (вх. №24301/20 від 05.11.2020) про визнання доказів (висновок експертного дослідження) недопустимими, у задоволенні якого ухвалою суду від 09.11.2020 - відмовлено.

2.8. 09.11.2020 під час підготовчого засідання представником відповідача-1 заявлено суду усне клопотання про виклик у судове засідання експерта, яке ухвалою суду від 09.11.2020 залишено без задоволення.

2.9. 14.12.2020 на електронну пошту суду від ліквідатора надійшло клопотання №02-26/146 від 14.12.2020 (вх. №30779/20) про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено (ухвала суду від 14.12.2020).

2.10. 12.02.2021 на електронну пошту суду від представника відповідача-1 та ОСОБА_1 надійшли клопотання (вх. №3383/21 від 12.02.2021; вх. №3443/21 від 12.02.2020) про відкладення розгляду справи, які судом на підставі ст.ст. 42, 202, 216 ГПК України задоволені частково, та у відповідному засіданні оголошено перерву (протокольна ухвала суду від 15.02.2021).

2.11. 23.07.2021 на електронну пошту суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання б/н б/д (вх. №17628/21 від 23.07.2021) про повернення справи на стадію підготовчого провадження та призначення судової експертизи, у задоволенні якого ухвалою суду від 26.07.2021 - відмовлено.

2.12. 26.07.2021 під час судового засідання представником ОСОБА_1 подано клопотання б/н від 26.07.2021 про відкладення розгляду справи, яке залишено судом без задоволення, про що постановлено ухвалу від 26.07.2021.

2.13. 06.08.2021 на електронну пошту суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 06.08.2021 (вх. №18879/21) про зупинення провадження у справі, яке ухвалою суду від 09.08.2021 було задоволено.

2.14. 19.11.2021 через канцелярію суду відповідачем-1 подано клопотання б/н б/д (вх. №26773/21) про відкладення розгляду справи, яке судом на підставі ст.ст. 42, 202 ГПК України задоволено, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 22.11.2021.

2.15. 02.12.2021 через канцелярію суду представником ОСОБА_4 подано клопотання б/н від 30.11.2021 (вх. №27738/21 від 02.12.2021) про відкладення судового засідання, у задоволенні якого на підставі ст. 202 ГПК України судом відмовлено, про що постановлено протокольну ухвалу від 06.12.2021.

2.16. 02.12.20.21 через канцелярію суду відповідачем-1 подано клопотання б/н від 01.12.2021 (вх. №27732/22 від 02.02.2021) про відкладення судового засідання, яке судом на підставі ст.ст. 42, 202 ГПК України було задоволено.

2.17. 09.02.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 09.02.2022 (вх. №2968/22) про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого, на підставі ст. 202 ГПК України, судом відмовлено, про що постановлено протокольну ухвалу від 14.02.2022.

3. Процесуальні дії у справі

3.1. У провадженні суду перебуває справа №911/3513/16 про банкрутство ТОВ «Нова Лінія-Північ», провадження в якій порушено ухвалою суду від 30.01.2017 за заявою АТ КБ «Приватбанк».

Постановою суду від 23.06.2017, зокрема, визнано банкрутом ТОВ «Нова Лінія-Північ» та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво №1732 від 11.11.2015) та вирішено інші процесуальні питання по справі.

3.2. Ухвалою суду від 07.10.2019, яка залишена в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Нова Лінія-Північ» на керівників та учасників боржника, у зв`язку із доведенням останнього до банкрутства - відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020, зокрема, вищевказані судові рішення скасовані, а справу №911/3513/16 у скасованій частині постановлено передати на новий розгляд.

Як зазначає касаційний суд, судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності не враховано те не досліджено те, що:

обов`язок доведення відсутність своєї вини у доведені до банкрутства покладається саме на таких осіб;

відсутній аналіз фінансового становища ТОВ «Нова Лінія-Північ»;

вжиття ліквідатором всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника для погашення кредиторських вимог у справі про банкрутство;

обставини подання ліквідатором до суду заяв про визнання недійними чи фіктивними договорів позики, поставки, укладених між боржником та іншими особами;

оскарження ліквідатором дій/бездіяльності колишніх керівників та учасників ТОВ «Нова Лінія-Північ», пов`язані із ненаданням бухгалтерської та іншої документації, що унеможливлює здійснення реального аналізу щодо виявлення ознак фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства та ознак дій з приховування банкрутства.

3.3. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020, вищевказана справа у відповідній частині передана на розгляд судді Янюк О.С., яка ухвалою від 30.06.2020 в частині відповідної заяви ліквідатора прийняла її до свого провадження; постановила здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження; призначила підготовче засідання на 27.07.2020; зобов`язала Сектор з питань банкрутства у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції підготувати та надати суду висновок в порядку ч. 1 ст. 3 Кодексу щодо наявності/відсутності ознак доведення до банкрутства боржника.

На підставі ст. 183 ГПК України, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із відповідними змінами) у підготовчому засіданні неодноразово оголошувалась перерва, про що судом постановлено відповідні протокольні ухвали. Чергове засідання призначено на 26.10.2020.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 26.10.2020, на підставі ст.ст. 177, 183 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.11.2020.

3.4. За результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 14.12.2020, про що судом постановлено ухвалу від 09.11.2020.

На підставі ст. 216 ГПК України судове засідання відкладалось та у ньому оголошувалась перерва до 18.01.2021, до 15.02.2021 та до 18.03.2021, про що судом постановлені відповідні протокольні ухвали.

3.5. Ухвалою суду від 03.03.2021, зокрема, у зв`язку із надходженням від ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу суду від 19.05.2017 (про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника у справі про банкрутство), зупинено провадження у справі №911/3513/16 в частині розгляду відповідної заяви ліквідатора до перегляду відповідного судового рішення у порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів справи до суду.

3.6. Ухвалою суду від 29.06.2021, після отримання матеріалів справи з апеляційної інстанції, поновлено провадження у справі №911/3513/16 у відповідній частині та призначено судове засідання на 26.07.2021.

3.7. Ухвалою суду від 09.08.2021, зокрема, у зв`язку із надходженням від ОСОБА_1 касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, зупинено провадження у справі №911/3513/16 в частині розгляду відповідної заяви ліквідатора до перегляду відповідного судового рішення у порядку касаційного провадження та повернення матеріалів справи до суду.

3.8. На підставі ст. 230 ГПК України судом поновлено провадження у справі №911/3513/16 у відповідній частині та призначено судове засідання на 22.11.2021, про що постановлено відповідну ухвалу від 27.10.2021.

3.9. На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України судове засідання неодноразово відкладалось та у ньому оголошувалась перерва. Чергове засідання призначено на 14.02.2022.

3.10. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 14.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

4.1. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Державний реєстр), станом на 14.08.2013, ОСОБА_3 (50%) та ОСОБА_1 (50%) є співзасновниками ТОВ «Нова Лінія-Північ». Крім того, ОСОБА_1 є керівником зазначеного товариства (т. 5 а.с. 79-80).

12.03.2014 проведено загальні збори засновників (учасників) ТОВ «Нова Лінія-Північ» за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т. 5 а.с. 190-191). На вказаних зборах прийнято рішення, зокрема, про: виведення зі складу товариства його учасника ОСОБА_3 та передачу належну їй частку у статутному капіталі ТОВ «Нова Лінія-Північ» у розмірі 50% на користь ОСОБА_4 ; виведення зі складу товариства його учасника ОСОБА_1 та передачу належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Нова Лінія-Північ» у розмірі 50% на користь ОСОБА_4 ; затвердження нового складу засновників (учасників) товариства наступним чином: ОСОБА_4 володіє 100% статутного капіталу.

У зв`язку із зазначеним, у цей же день, між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладені відповідні договори купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Нова Лінія-Північ», за умовами яких відповідні особи відчужили на користь ОСОБА_4 частки у розмірі 50% (т. 5 а.с. 199-200).

Відповідно до протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ «Нова Лінія-Північ» (т. 5 а.с. 192) від 17.03.2014: звільнено з посади генерального директора ОСОБА_1 з 17.03.2014; звільнено з посади виконавчого директора ОСОБА_4 з 17.03.2014; генеральним директором призначено ОСОБА_4 з 17.03.2014.

Водночас, 17.03.2014 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 підписані показники фінансово-господарської діяльності підприємства та акт приймання-передачі оригіналів документів та матеріальних цінностей ТОВ «Нова Лінія-Північ», а саме: статут товариства, виписка з Державного реєстру, відповідні довідки та повідомлення, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, видаткові накладні з 2006 по 31.03.2014 (видані); видаткові накладні з 2006 по 31.03.2014 (отримані); договори з покупцями з 2006 по 31.03.2014; договори з постачальниками з 2006 по 31.03.2014; податкова, статистична звітність та звітність по фондам соціального страхуванням з 2006 по 31.03.2014; касові документи з 2006 по 31.03.2014; накази по підприємству та особовому складу з 2006 по 31.03.2014; особові картки та копії паспортів та ідентифікаційних кодів; вихідна кореспонденція 2006-2014; вхідна кореспонденція 2006-2014; журнал вихідної/вхідної кореспонденції; бухгалтерська довідка-розрахунок по податковим зобов`язанням за І квартал 2014р.; печатка. Крім того, із змісту показників фінансово-господарської діяльності підприємства вбачається, що на балансі товариства перебуває онікс (камінь декоративний, виробництво України) вартістю 308 750,00грн; мрамор соломка (камінь декоративний, виробництво України) вартістю 50 300,00грн (т. 5 а.с. 201-202, т.10 а.с.242).

03.04.2014 проведено загальні збори учасників ТОВ «Нова Лінія-Північ» за участю ОСОБА_4 , який володіє 100% часток статутного капіталу товариства, та ОСОБА_2 (т.5 а.с. 81). На вказаних зборах єдиним учасником товариства прийнято рішення, зокрема, про: зміну складу учасників ТОВ «Нова Лінія-Північ» шляхом передачі (відступлення) у повному обсязі частки (корпоративні права) у статутному капіталі ТОВ «Нова Лінія-Північ» учасника ОСОБА_4 , що становить 100% та дорівнює 37 500,00грн на користь третьої особи ОСОБА_2 ; звільнення з посади генерального директора товариства ОСОБА_4 з 03.04.2014; призначення новим генеральним директором товариства ОСОБА_2 з 04.04.2014; зміну місцезнаходження ТОВ «Нова Лінія-Північ» на 35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Татарська, 122-а.

03.04.2014 ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняв інформацію про передачу корпоративних прав (т.10 а.с.243).

Відповідно до витягу з Державного реєстру станом на 19.10.2017, єдиним засновником ТОВ «Нова Лінія-Північ» та керівником з 04.04.2014 є ОСОБА_2 (т.5 а.с.82-84).

Ухвалою суду від 10.04.2017 у справі №911/3513/16 про банкрутство ТОВ «Нова Лінія-Північ» припинено повноваження керівника боржника ОСОБА_2 та покладено виконання його обов`язків на розпорядника майна арбітражного керуючого Демчана О.І. (т. 5 а.с. 89-90).

4.2. Так, у період з 2013 по 2014 роки ОСОБА_1 самостійно або на підставі виданих ним довіреностей укладалися договори, а саме:

1) поставки від 02.01.2013 №2013/16 відповідно до якого ТОВ «Нова Лінія-Північ» продає ОСОБА_5 на умовах 100% оплати товар (телефони та комп`ютери Apple), який згідно угоди від 17.03.2014 був розірваний за взаємною згодою сторін (т. 6 а.с.204-207);

поставки від 02.01.2013 №2013/7 відповідно до якого ТОВ «Нова Лінія-Північ» продає ОСОБА_3 на умовах 100% оплати товар (телефони та комп`ютери Apple), який згідно угоди від 17.03.2014 розірваний за взаємною згодою сторін (т. 6 а.с.208-211).

Зазначені обставини також підтверджуються нотаріально посвідченими поясненнями контрагентів боржника (т.11 а.с.42-45);

2) про спільну діяльність підприємств від 07.01.2013 відповідно до умов якого ТОВ «Нова Лінія-Північ», ОСОБА_9 та ОСОБА_6 домовились про спільну господарську діяльність із метою отримання прибутку при поставці товарів. Зокрема, ОСОБА_9 зобов`язується надати ОСОБА_6 готівкові кошти для закупівлі товару згідно замовлення ТОВ «Нова Лінія-Північ»; Богдан Л.С. протягом 55 днів з моменту отримання передплати від ОСОБА_9 зобов`язується поставити товар у відповідності до замовлення ТОВ «Нова Лінія-Північ»; ТОВ «Нова Лінія-Північ» зобов`язується отримати передоплату на рахунок від замовників згідно договорів поставок та передати ОСОБА_9 . Проте, відповідно до угоди від 18.03.2014 зазначений договір розірвано за взаємною згодою сторін (т.10 а.с. 199-200).

Зазначені обставини також підтверджуються листуванням між сторонами договору, нотаріально посвідченими поясненнями ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (т.10 а.с.201, т.11 а.с.46,154);

3) позики від 24.01.2013 б/н на підставі якого ТОВ «Нова Лінія-Північ» отримано від ОСОБА_1 тимчасову фінансову допомогу в загальному розмірі 8 873 123,00грн, та які повернуті останньому у період з 24.01.2013 по 18.02.2014 у загальному розмірі 8 550 623,00грн (т.5 а.с.46, 48);

позики від 25.01.2013 б/н на підставі якого ТОВ «Нова Лінія-Північ» отримано від ОСОБА_1 тимчасову фінансову допомогу в загальному розмірі 280 832,00грн, та які повернуті останньому 04.02.2013 (т.5 а.с.47);

позики від 01.12.2013 б/н на підставі якого ТОВ «Нова Лінія-Північ» отримано від ОСОБА_1 тимчасову фінансову допомогу у розмірі 895 330,00грн, та які повернуті останньому 03.01.2014 у розмірі 840 130,00грн (т.5 а.с.69, 71).

Із змісту п. 1.2 договорів позики від 25.01.2013 та від 01.12.2013 вбачається, що позика надається шляхом внесення готівкових коштів в касу позичальника або шляхом перерахування грошових коштів на особистий рахунок позичальника.

Зазначені обставини також підтверджуються квитанціями до прибуткового касового ордеру, випискою по рахунку з 18.01.2013 по 19.06.2017 (т.5 а.с.25-39, 49-67, 71-72);

4) поставки від 03.03.2014 б/н на підставі якого ТОВ «Нова Лінія-Північ» купує у ТОВ «Паритет-Опт-Торг» товар (камінь декоративний (онікс) (т.6 а.с.182-184, 189-191);

поставки від 04.03.2014 №18 на підставі якого ТОВ «Нова Лінія-Північ» купляє у ФОП Герасимова Н.А. товар, визначений у додатках №1,№2 (комплект мебелі «Кабінет керівника», кухня офісна, корпусні меблі, крісло Atlant PL Tilt, стілець новий стиль ISO V-4, керамограніт «Ebano», диполь ЕПП 4,0 сланец тощо, т.6 а.с.195-198).

Зазначені обставини також підтверджуються видатковими накладними, випискою по рахунку з 18.01.2013 по 19.06.2017 (т.6 а.с.178-181,185-188,192-194).

Крім того, 17.01.2013 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Нова Лінія-Північ» підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої товариство приєдналось до «Умов та правил надання банківських послуг» та анкету-заяву на підключення до послуги Еквайрінг (т. 2 а.с. 18,-19 35). Відповідно до зазначеного договору, товариство отримало від АТ КБ «Приватбанк» кредитний ліміт у розмірі 500 000,00грн, які, як зазначають учасники справи, використанні товариством 18.03.2014.

Відповідні обставини також підтверджуються рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 у справі №918/1599/14 (т.5 а.с.19-21).

4.3. Так, за період з 17.03.2014 по 03.04.2014 ОСОБА_4 на підставі виданої ним довіреності укладалися договори поставки від 22.03.2014 на підставі яких ТОВ «Нова Лінія-Північ» продає ФОП Білому В.І. товар, визначений у додатках (у тому числі онікс, мармур соломка, меблі тощо) на загальну суму 592 610,90грн, із відстрочкою платежів: до 17.04.2014 - 300 000,00грн; до 17.05.2014 292 610,90грн (т.10 а.с. 233-240).

Зазначені обставини також підтверджуються видатковими накладними, нотаріально посвідченими поясненнями ОСОБА_10 та ОСОБА_4 (т.10 а.с. 235-240, т.11 а.с. 96-97).

У період з 16.03.2015 по 01.05.2016 ОСОБА_4 перебув на військовій службі Збройних Сил України, що підтверджується інформацією, наданою Міністерством оборони України від 01.02.2022.

4.4. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 у справі №918/1599/14 стягнуто з ТОВ «Нова Лінія-Північ» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 500 00,00грн - заборгованості за кредитом, 54 666,67грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 22 500,00грн заборгованість по комісії за користування кредитом, 12 471,54грн - пені та 11 869,43грн - витрати по сплаті судового збору (т.5 а.с.19-21).

На підставі зазначеного рішення та наявної заборгованості, за заявою кредитора ухвалою суду від 30.01.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Нова Лінія-Північ».

4.5. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У зв`язку із виникненням спірних питань, відповідачем-1 на підставі ст. 101 ГПК України ініційоване питання щодо проведення експертизи, за результатами якої складений висновок експертного дослідження від 22.07.2019 №215-06.19-1005 (т.7 а.с.89-131), яким підтверджено надання та повернення ТОВ «Нова Лінія-Північ» грошових коштів за договорами позики від 24.01.2013, від 25.01.2013 та від 01.12.2013, проте, останній не може братися судом до уваги, оскільки у супереч ч. 5 зазначеного припису висновок не містить у собі відомості щодо обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

4.6. 07.08.2020 судом отриманий лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.08.2020 № 20868/7-1-20 (т.10 а.с.138-142) із змісту якого вбачається, що у зв`язку з відсутністю документів, які є основними джерелами інформації для проведення аналізу та підготовки висновку, зокрема, визначення ознак дій з доведення до банкрутства ТОВ «Нова Лінія-Північ», управління не має можливості підготувати та надати висновок щодо наявності/відсутності ознак доведення до банкрутства боржника.

4.7. Відповідно до ч. 2 ст. 59 Кодексу, зокрема, встановлено, що протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону (аналогічне положення містилось у ч. 6 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Як зазначає ліквідатор у своїх поточних звітах, останнім, неодноразово здійснювалися запити відповідачу-4 щодо передачі бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток, штампів, матеріальних цінностей тощо. У зв`язку з невиконанням зазначених вимог 15.08.2017 ліквідатор звернувся із заявою про вчинення ОСОБА_2 злочинів, передбачених ст. 191, ст. 357 Кримінального кодексу України до Славутського ВП ГУ НП у Київській області, у зв`язку з чим розпочато досудове розслідування, яке закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України ( ).

5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

5.1. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства і Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній з 19.01.2013, втратив чинність.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних Кодексу з дня введення його в дію подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Отже, під час розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності підлягають застосуванню норми саме Кодексу.

5.2. Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.

Судом береться до уваги те, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Так, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Суб`єктами правопорушення є особи визначені в ч. 2 ст. 61 Кодексу.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

Водночас, за відсутності у диспозиції ч. 2 ст. 61 Кодексу конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій на користь інших юридичних осіб чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Таким чином, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №914/3812/15; від 20.04.2021 у справі №920/799/17; від 29.09.2021 у справі №904/7679/15; від 01.06.2021 у справі №911/2243/18; від 25.11.2021 у справі №33/30; від 17.11.2021 у справі 911/1810/18 (911/3398/20)).

Відповідно до п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361; далі Методичні рекомендації) визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Водночас, із змісту ч. 3 ст.22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного, на час проведення процедури розпорядження майном) вбачається, що зазначені дії попередньо зобов`язаний вчинити розпорядник майна.

Так, із матеріалів справи вбачається, що під час здійснення повноважень розпорядника майна арбітражним керуючим Демчаном О.І. (на даний час здійснює повноваження ліквідатора боржника) проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Нова Лінія-Північ» за період з 2011 року по 2013 рік щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, за результатами чого складено висновок (т. 2 а.с. 137-152) із змісту якого вбачається, що: на підприємстві відсутні ознаки фіктивного банкрутства; в діях керівництва ТОВ «Нова Лінія-Північ» відсутні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану боржника, доведення до банкрутства та приховування банкрутства.

Крім того, у звіті розпорядника майна, складного за результатами дій вчинених у процедурі розпорядження майном (т. 3 а.с. 3-5), зазначено, що після проведеної оцінки фінансово-господарського стану підприємства на предмет наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, встановлено, що в діях керівництва підприємства відсутні ознаки дій з фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та приховування банкрутства.

Судом береться до уваги та обставина, що ретельний пошук майна та детальний аналіз фінансової діяльності здійснюється саме ліквідатором у ліквідаційній процедурі боржника, і ті обставини, які не були відомі під час проведення розпорядження майном повинні братися до уваги у ліквідаційній процедурі та відображатися у відповідних звітах.

Так, ч. 1 ст. 61 Кодексу встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, аналізує фінансовий стан банкрута.

Аналіз фінансового стану - комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності боржника з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності тощо.

Отже, як зазначалось вище, саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство здійснений ліквідатором, дозволить останньому виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

При цьому, на необхідність дослідження зазначеного питання вказано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у даній справі.

Однак, ліквідатором ані з моменту його призначення (23.06.2017), ані під час розгляду відповідної заяви не було надано суду на дослідження узагальненого, детального фінансового аналізу боржника (єдиного документа), із змісту якого можна зробити висновок про конкретні дії/бездіяльність відповідних осіб, що призвело до неплатоспроможності та як наслідок подальше банкрутство боржника.

Суд вважає, що сама по собі заява ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності певних осіб не є тим документом, який досліджується судом як доказ, оскільки зазначене суперечить ст.ст.73-74, 76-80, 161 ГПК України та ст.61 Кодексу.

5.3. Водночас, відповідно до ст. 3 Кодексу Державний орган з питань банкрутства, зокрема, складає на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Проте, на виконання ухвали суду від 30.06.2020 відповідного висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції також надано не було, у зв`язку з відсутністю документів, які є основними джерелами інформації для проведення аналізу та підготовки висновку.

5.4. Як зазначалось вище, розмір субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності окрім вини є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Отже, ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).

До складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання (ч.1 ст.62 Кодексу).

Зокрема, одним із способів наповнення ліквідаційної маси є подання ліквідатором до суду заяв про: визнання недійними договорів, у даному випадку позики, поставки, укладених між боржником та іншими особами; повернення, витребування майна, яке знаходиться у третіх осіб.

На необхідність дослідження зазначеного питання вказував Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у своїй постанові направляючи дану справу на новий розгляд, а саме: вжиття ліквідатором всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника для погашення кредиторських вимог у справі про банкрутство; обставин подання ліквідатором до суду заяв про визнання недійними чи фіктивними договорів позики, поставки, укладених між боржником та іншими особами.

Проте, ліквідатор відповідним правом не скористався та відповідних заяв до суду не подавав. Про обставини щодо неможливості чи недоцільності звернення із відповідними заявами під час розгляду справи ліквідатором також не зазначено.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Як встановлено судом, за договором поставки від 22.03.2014 боржник повинен передати ФОП Білому В.І., а останній повинен оплатити із відстрочкою платежів відповідний товар тощо) на загальну суму 592 610,90грн.

Проте, доказів вжиття відповідних заходів щодо стягнення відповідної заборгованості на користь боржника, та як наслідок, наповнення ліквідаційної маси, або обґрунтованих пояснення щодо неможливості виконання зазначених дій, ліквідатором суду також надано не було.

5.5. Як зазначалось вище, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності. Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16).

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст.77 ГПК України).

5.5.1. Згідно із ч.ч. 1,5 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у спірний період укладались відповідні договори про спільну діяльність, позики, поставки, відповідно до умов яких як відповідачем-1 так і його контрагентами вчинялись дії, а саме, надання/отримання грошових коштів, купівля товару. Зазначені обставини підтверджує також наданими копіями: квитанцій до прибуткових касових ордерів, видатковими накладними, специфікаціями, листуванням, а також нотаріально посвідченими поясненнями контрагентів.

Як зазначає відповідач-1 у своїх заявах первинна бухгалтерська документація ТОВ «Нова Лінія-Північ» у нього відсутня, оскільки відповідні оригінали були передані наступному керівнику товариства за актом приймання-передачі, який наявний у матеріалах справи. Доказів, які б вказували на протилежне учасниками справи суду надано не було.

5.5.1.1. Щодо твердження ліквідатора в частині порушення відповідачем-1 як керівником ТОВ «Нова Лінія-Північ» введення бухгалтерського обліку товариства в частині перевищення ліміту готівкових розрахунків, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Так, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України 15.12.2004 №637 (чинне до 05.01.2018).

Відповідно до п.7.50 зазначеного Положення контроль за встановленням і дотриманням підприємствами встановлених лімітів каси та строків здавання готівкової виручки з каси здійснюють органи державної податкової служби України.

Із змісту ст. 58, п.86.1, п. 86.4, п.86.11 ст.86 Податкового кодексу України вбачається, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, на підставі якого у подальшому прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як зазначалось судом вище, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Узагальнюючи викладене суд вважає, що зазначені ліквідатором обставини не підтверджено допустимими доказами, а саме: актом перевірки, податковим повідомленням-рішенням, виданим контролюючим органом чи рішенням суду, яким встановлено порушення податкового законодавства в частині, зокрема: перевищення ліміту готівкових розрахунків, неналежного ведення бухгалтерського і/або податкового обліку, несвоєчасне/не в повному обсязі, поданням в контролюючі органи обов`язкової податкової звітності, а тому не можуть братися судом до уваги.

5.5.1.2. Як зазначає ліквідатор, відповідні господарські операції не мали будь-якого позитивного економічного ефекту для підприємства. Перерахування коштів призвело до неплатоспроможності товариства, а укладені договори не мали мети отримати прибуток. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (ст.44 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, мета одержання прибутку кінцевий результат підприємницької діяльності, який характеризує ефективність роботи. Однак, відсутність реально отриманого прибутку автоматично не означає, що зазначені угоди укладалися без відповідної мети.

Крім того, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду цієї заяви ліквідатором не надано суду доказів недійсності правочинів на підставі яких виникли зобов`язання, а відтак діє встановлена у ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі видами діяльності боржника, зокрема, є « 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля» (т.10 а.с.22-23). Цей клас включає оптову торгівлю різним асортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації (КВЕД-2010).

Аналізуючи наявні матеріали справи у своїй сукупності, можна зробити висновок, що у відповідний період ТОВ «Нова Лінія-Північ» здійснювало господарські операції в обраній сфері, у той спосіб, який вважало за необхідне. Допустимих доказів, а саме рішень контролюючих, правоохоронних органів або рішення судів, які б вказували на протилежне, під час розгляду даної заяви учасниками справи суду надано не було.

Водночас, як встановлено судом та підтверджено іншими учасниками справи, під час реалізації корпоративних прав як відповідачем-1 так і відповідачем-2, та звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора у боржника були наявні відповідні активи, а заборгованість, що стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Нова Лінія-Північ» була відсутня.

У свою чергу, саме укладення договору, на підставі якого наступний керівник отримав та використав відповідні кошти, не є безумовною підставою вважати дії, зокрема, відповідача-1 такими, що призвели до неплатоспроможності товариства та подальше його банкрутство.

Отже, твердження ліквідатора, що здійснення господарських операцій ОСОБА_1 у період з 18.01.2013 по 18.03.2014 призвели до порушення п.3.1 Статуту товариства, ч.2 ст. 3, ч. 1 ст. 42 ГК України, ч. 3 ст. 142 ГК України, суд вважає недоведеним, оскільки зазначене спростовуються вищевказаними обставинами.

5.5.2. Щодо покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_3 за її бездіяльність як учасника ТОВ «Нова Лінія-Північ», яка призвела до неплатоспроможності боржника, то суд вважає зазначене безпідставним, оскільки конкретних обставин та доказів, які б ці обставини підтверджували, суду ліквідатором не наведено та не надано.

5.5.3. Як встановлено судом та не спростовано учасниками справи, 18.03.2014 ОСОБА_4 використав кредитний ліміт, наданий АТ КБ «Приватбанк», на оплату договорів поставки від 03.03.2014, від 04.03.2014, за якими ТОВ «Нова Лінія-Північ» у ФОП Герасимова Н.А. та ТОВ «Паритер-Опт-Торг» придбало відповідний товар на загальну суму 498 000,00грн, та який за відповідним договором від 22.03.2014 повинен бути поставлений ФОП Білому В.І. на загальну суму 592 610,90грн.

Судом береться до уваги та обставина, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 28.11.2019 № 910/8357/18, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Проте, аналізуючи зміст ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинний до 21.10.2019) та ст.ст. 42, 61 Кодексу можна зробити висновок, що дослідження та, як наслідок, встановлення ознак фраудаторного правочину здійснюється у справах про банкрутство господарським судом за окремою заявою про визнання правочину недійсним, зокрема, арбітражного керуючого, яка, як вказано вище, останнім подана не була.

Ураховуючи зазначене та встановлені під час розгляду даної заяви інші обставини, стверджувати, що ОСОБА_4 як керівником вчинені дії, які б вказували на порушення ним п.3.1 Статуту товариства, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 42 ГК України, ч. 3 ст. 142 ГК України, у суду підстав не має, так як відповідач-3 діяв на підставі та умовах відповідних договорів.

5.5.4. Щодо твердження ліквідатора в частині бездіяльності Яремчука Є.Б. як генерального директора та учасника ТОВ «Нова Лінія-Північ» із 100% часток статутного капіталу, що призвело до його банкрутства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Кодексу (аналогічна норма була закріплена в ч. 6 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

Як встановлено судом та не спростовано учасниками справи, під час отримання корпоративних прав від ОСОБА_4 та початку виконання обов`язків керівника ТОВ «Нова Лінія-Північ» Яремчуком Є.Б., у підприємства були наявні, зокрема, оборотні активи (право вимоги за договором поставки від 22.03.2014).

Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Згідно з п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Таким чином, зменшення активів боржника через відсутність дій по стягненню дебіторської заборгованості або відсутність документів щодо такого стягнення (непередача арбітражному керуючому цих документів) в розумінні ст. 62 Кодексу є зменшення ліквідаційної маси.

Навмисне зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до недостатності майна боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні ч. 2 ст. 61 Кодексу. При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами ст. 62 Кодексу як передумова для субсидіарної відповідальності (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідні документи арбітражному керуючому не передав, доказів або письмових пояснень щодо неможливості їх передачі ані ліквідатору, ані суду не надав.

У зв`язку з чим, бездіяльність відповідача-4 стосовно непередачі документів ускладнили реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та своєчасного наповнення ліквідаційної маси, що, у свою чергу вказує на наявність причинного зв`язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства.

Водночас, суд вважає, що звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальність є однією із завершальних заходів ліквідаційної процедури, оскільки відповідне право у ліквідатора виникає після проведення останнім усіх можливих дій щодо остаточного формування ліквідаційної маси та погашення кредиторської заборгованості.

Розгляд питання щодо покладення субсидіарної відповідальність на третіх осіб не може собою замінювати чи виключати інші можливі дії ліквідатора щодо наповнення ліквідаційної маси.

Підсумовуючи вищевикладені обставини та докази, які ці обставини підтверджують чи спростовують, суд дійшов висновку, що ліквідатором у встановленому порядку попередньо не вжито усіх можливих заходів, за результатами яких можна, зокрема, остаточно визначити розмір вимог, які пред`являються до третіх осіб, а тому заява в частині покладення субсидіарної відповідальності, зокрема, на ОСОБА_2 є передчасною.

5.6. Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то суд вважає її безпідставною з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом норми цієї статті позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Частинами 2, 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

За загальними правилами ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила

З огляду на приписи ст. 253 ЦК України суд виходять із того, що перебіг строку позовної давності розпочинається з дня призначення ліквідатора, до повноважень якого законом віднесено право/обов`язок звернутися до суду із заявою про субсидіарну відповідальність.

Тож прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить, що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.

Із матеріалів справи вбачається, що боржника визнано банкрутом постановою суду від 23.06.2017, а із відповідною заявою ліквідатор звернувся до суду 04.03.2019, отже у межах строку, визначеного ст.257 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 2, 59-64, 68-69 Кодексу, ст.ст. 3, 232-225 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія-Північ» Демчана Олександра Івановича від 04.03.2019 (вх. №4362/19 від 04.03.2019; вх. №13669/19 від 12.07.2019) про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 14.02.2022 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.05.2022.