Ухвала

від 01.05.2022 по справі 910/11730/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/11730/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові орендні технології"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 (головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.)

у справі №910/11730/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові орендні технології"

до фізичної особи-підприємця Більчук Любові Іванівни

про стягнення 62050,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові орендні технології" (далі - ТОВ "Нові орендні технології") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця Більчук Любові Іванівни (далі - ФОП Більчук Л.І.) про стягнення: 33420,00 грн заборгованості з орендної плати та 1158,86 грн відшкодування вартості комунальних послуг за укладеним сторонами договором суборенди від 01.05.2021 №052/2021; 1089,60 грн пені, 25065,00 грн штрафу та 217,92 грн. 3% річних; 864,00 грн заборгованості з орендної плати за укладеним сторонами договором суборенди від 01.06.2021 №062/2021; 15,62 грн пені; 216,00 грн штрафу та 3,12 грн. 3 % річних, а всього 62050,14 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 22.09.2021 у справі №910/11730/21 позовні вимоги ТОВ "Нові орендні технології" до фізичної особи - підприємця ФОП Більчук Л.І. про стягнення 62050,14 грн задовольнив повністю; стягнув з ФОП Більчук Л.І. на користь ТОВ "Нові орендні технології": 33420,00 грн заборгованості з орендної плати за договором суборенди від 01.05.2021 №052/2021; 1158,86 грн відшкодування вартості комунальних послуг; 1089,59 грн пені; 25065,00 грн штрафу; 217,92 грн 3% річних; 864,00 грн заборгованості з орендної плати за договором суборенди від 01.06.2021 №062/2021; 15,62 грн пені; 216,00 штрафу; 3,12 грн 3% річних та 2270,00 грн судового збору; стягнув з ТОВ "Нові орендні технології" на користь ФОП Більчук Л.І. 865,25 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.12.2021 апеляційну скаргу ФОП Більчук Л.І. задовольнив частково; рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/11730/21 скасував частково в частині стягнення 25% штрафу та ухвалив в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу ТОВ "Нові орендні технології" про стягнення з ФОП Більчук Л.І. 25% штрафу задовольнив частково, а саме стягнув з ФОП Більчук Л.І. на користь ТОВ "Нові орендні технології" 33420,00 грн заборгованості з орендної плати за договором суборенди від 01.05.2021 №052/2021; 1158,86 грн відшкодування вартості комунальних послуг; 1089,59 пені; 12532,50 грн штрафу; 217,92 грн 3% річних; 864,00 заборгованості з орендної плати за договором суборенди від 01.06.2021 №062/2021; 15,62 грн пені; 216,00 грн штрафу; 3,12 грн 3% річних та 1811,52 судового збору; в решті позовних вимог відмовив.

Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 31.01.2022 у справі №910/11730/21 стягнув з ТОВ "Нові орендні технології" на користь ФОП Більчук Л.І. 1450,55 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції та 1143,51 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

ТОВ "Нові орендні технології" звернулося 08.02.2022 (згідно з даними на поштовому конверті) до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №910/11730/21 скасувати в частині задоволення вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити ФОП Більчук Л.І. у відшкодуванні витрат на правову допомогу у повному обсязі.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 62050,14 грн, що менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (227000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України справа №910/11730/21 є малозначною.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Нові орендні технології" зазначає про те, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Водночас, скаржник не зазначає жодних обґрунтувань, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться лише до незгоди із судовим рішенням.

Отже, у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність будь-якого обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Нові орендні технології" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №910/11730/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові орендні технології" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №910/11730/21.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. А. Кролевець

Л. В. Стратієнко