Постанова

від 03.05.2022 по справі 925/683/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/683/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 (колегія суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий, Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2021 (суддя Кучеренко О.І.)

та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021

у справі № 925/683/21

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"

про стягнення 222051,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. У травні 2021 року заступник керівника Уманської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Черкаської міської ради (далі - Рада), Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - Виконавчий комітет) до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (далі - ТОВ "Термінал") про стягнення 222051,05 грн, з яких 195000,00 грн заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси, 8511,46 грн 3% річних, 18539,59 грн інфляційні втрати.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач є замовником об`єкта будівництва багатоярусного гаража з адмінприміщеннями на розі вулиць Пушкіна-Гоголя в м. Черкаси, який введено в експлуатацію 20.11.2019. Проте, відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, яка діяла до 31.12.2019), та не уклав з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. У зв`язку зі змінами у законодавстві, на даний час неможливо укласти з відповідачем договір про пайову участь, а тому неотриманні позивачем кошти мають бути стягнуті з відповідача як безпідставно збережені відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Стислий виклад рішення суду першої інстанції, додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.08.2021 у задоволенні позову відмовлено.

4. Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021 стягнуто з Ради на користь ТОВ "Термінал" 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Виконавчого комітету на користь ТОВ "Термінал" 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2021 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021 залишено без змін.

6. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що в цьому випадку застосування Прокурором до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК є безпідставним.

7. Також суди зазначили про те, що з 01.01.2020 у замовників відсутній обов`язок перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

8. Враховуючи викладене, суди відмовили в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси.

9. З огляду на відсутність законодавчих підстав для визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору про пайову участь в розвитку інфраструктури м. Черкаси та стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси, суди також відмовили в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат як похідних вимог в задоволенні яких було відмовлено.

10. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суди обох інстанцій дійшли висновку, що з позивачів пропорційно на користь відповідача підлягає стягненню 8000,00 грн витрат за надану професійну правничу допомогу.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

11. Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2021, додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а також стягнути з ТОВ "Термінал" на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати.

12. Скаржник вважає, що судами під час розгляду справи не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 11.04.2018 у справі № 909/239/17, від 22.09.2020 у справі № 925/756/19, від 16.10.2020 у справі № 922/3693/18 та у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15, від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15.

13. Також скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" стосовно питання сплати коштів пайового внеску без укладання договору.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

14. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2021, додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021 без змін, а касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури - без задоволення.

15. Відповідач зауважує на тому, що з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими скасовано ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

16. Згідно з п. 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-ІХ від 20.09.2019 договори про сплату пайової участі, які укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

17. Тобто, на думку відповідача, з 01.01.2020 у замовників відсутній обов`язок перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

18. Відповідач зазначає, що на час отримання відповідачем дозволу на будівництво у нього був відсутній обов`язок з укладення договору про пайову участь, а отже і обов`язок з її сплати. За таких обставин суму пайового внеску в розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси не можна вважати майном, яке збережене відповідачем за рахунок Черкаської міської ради без достатньої правової підстави, а тому застосування Прокурором до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України є безпідставним.

19. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

20. З метою будівництва багатоярусного гаража з адміністративними приміщеннями на розі вулиць Пушкіна-Гоголя у м. Черкаси ТОВ "Термінал" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № 1945 від 17.05.2005. Дозвіл виданий Управлінням містобудування та архітектури Черкаського міськвиконкому/Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю зі строком дії до IV кварталу 2007 року.

21. У подальшому вказаний дозвіл на виконання будівельних робіт був продовжений дозволом Управлінням містобудування та архітектури Черкаського міськвиконкому/Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю на виконання будівельних робіт № 2489 від 24.12.2007, та дозволом Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Черкаській області № 259/10 від 30.06.2010.

22. Рішенням сесії Ради № 2-672 від 05.06.2007 було затверджено методику визначення пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси.

23. Рішенням Ради "Про пайову участь (внесок) замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси" № 2-621 від 23.06.2011 скасовано рішення № 2-672 від 05.06.2007 та затверджено порядок залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси.

24. Відповідно до п. 7 рішення Ради № 2-621 від 23.06.2011, укладені до набуття чинності цим рішенням договори пайової участі діють до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, якщо їх зміст не суперечить чинному законодавству України.

25. ТОВ "Термінал" зверталось до Департаменту містобудування Черкаської міської ради щодо наявності у нього зобов`язань щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у місті Черкаси, у зв`язку з будівництвом багатоярусного гаража з адміністративними приміщеннями на розі вулиць Пушкіна-Гоголя у м. Черкаси, що підтверджується листами № 11-1 від 11.10.2012, № 13490-01-14 від 17.10.2012, № 11-2, № 13546-01-14 від 18.10.2012 та від 12.11.2012 № 12-1, № 14649-01-14 від 13.11.2012.

26. 20.11.2012 Департамент містобудування Черкаської міської ради на вказані листи надав відповідь, у якій, зокрема, повідомив ТОВ "Термінал", що оскільки дозвіл на виконання робіт заявником було отримано до набрання чинності рішенням Черкаської міської ради № 2-672 від 05.06.2007 "Про затвердження Методики визначення пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси", то з огляду на те, що закони та нормативні акти не мають зворотної сили у часі, законодавчого права на вимогу Ради до ТОВ "Термінал" щодо укладання договору про пайову участь не існує.

27. 12.06.2018 Радою прийнято рішення "Про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста" № 2-3429, згідно з яким рішення № 2-621 від 23.06.2011 втратило чинність.

28. Згідно з п. 3.1 додатку № 1 до рішення № 2-3429 від 12.06.2018, пайова участь сплачується у повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиними платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

29. Відповідно до п. 2.3 додатку № 1 до рішення № 2-3429 від 12.06.2018 Департамент економіки та розвитку не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня реєстрації виконавчим комітетом Черкаської міської ради звернення замовника департамент економіки та розвитку визначає розмір пайової участі та направляє проект договору замовнику для підписання (за умови надання замовником усіх необхідних документів). Протягом 2 робочих днів замовник повертає виконавчому комітету підписаний проект договору. Договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

30. 26.11.2019 ТОВ "Термінал" подало до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради заяву про прийняття у експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифікату, найменування об`єкта будівництво багатоярусного гаража з адмінприміщеннями на розі вулиць Пушкіна-Гоголя у м. Черкаси.

31. За результатами закінчення будівництва об`єкта, комісією було підписано акт готовності об`єкта до експлуатації від 20.11.2019 (далі - акт), згідно з яким було встановлено, що ТОВ "Термінал" закінчило будівництво багатоярусного гаража з адмінприміщеннями на розі вулиць Пушкіна-Гоголя у м. Черкаси.

32. Проектна документація затверджена наказом директора ТОВ "Термінал" № 26/04-1 від 26.04.2005, позитивний висновок Державного підприємства "Черкаська обласна служба української державної інвестиційної експертизи" № 1727-ІПО від 25.04.2005 (п. 3 акта).

33. Відповідно до п. 10 акта кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво становить 5010,7 тис. гривень, у тому числі витрати на будівельні роботи 3124,8 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 1885,9 тис. гривень.

34. 03.02.2020 Департамент економіки та розвитку виконавчого комітету Черкаської міської ради на адресу ТОВ "Термінал" направило лист № 230 від 31.01.2020, у якому повідомлено відповідача, що відповідно до законодавства замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, повинен сплатити пайову участь для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до ведення об`єкта у експлуатацію та про необхідність звернутись із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування.

35. 16.03.2020 Виконавчим комітетом на адресу ТОВ "Термінал" направлений розрахунок розміру пайової участі № 1186-01-14, згідно із яким пайова участь для створення і розвитку інфраструктури міста Черкаси у разі будівництва багатоярусного гаража з адмінприміщеннями на розі вулиць Пушкіна-Гоголя в м. Черкаси складає 200428,00 грн.

36. 19.02.2021 та 30.03.2021 Департаментом економіки та розвитку виконавчого комітету Черкаської міської ради на адресу ТОВ "Термінал" направлено листи № 338 та № 353 про необхідність сплати заборгованості до міського бюджету коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури міста Черкаси.

37. Проте, вказані листи залишились без відповіді, кошти пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту відповідачем сплачені не були, що і стало підставою для звернення Прокурора в інтересах держави з позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

38. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про стягнення 195000,00 грн заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси на підставі ст. 1212 ЦК України та 8511,46 грн 3% річних, 18539,59 грн інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

39. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на час прийняття об`єкта будівництва ТОВ "Термінал" в експлуатацію (26.11.2019) правовідносини щодо правової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювалися Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

40. За ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

41. Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

42. Станом на момент виникнення спірних правовідносин була чинною ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

43. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ч. 3 ст. 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

44. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

45. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини 5 та 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

46. Отже, відповідно до змісту ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка була чинною на момент прийняття об`єкта будівництва ТОВ "Термінал" в експлуатацію (26.11.2019), у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

47. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.

48. За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

49. Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки ТОВ "Термінал" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт 17.05.2005, а у подальшому термін дії дозволу на виконання будівельних робіт продовжувався дозволами № 2489 від 24.12.2007 та № 259-10 від 30.06.2010, у відповідача не виник обов`язок з укладення договору, оскільки Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким передбачений такий обов`язок набув чинності з 12.03.2011.

50. До 12.03.2011 був чинним Закон України "Про планування і забудову територій", який у редакції від 14 жовтня 2008 року містив ст. 27-1 "Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту".

51. Згідно з ч. 1 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

52. Відповідно до частин 2 та 3 вказаної статті замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

53. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об`єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

54. У частинах 5-7 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" було передбачено, що величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

55. Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

56. Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати:

- 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення);

- 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення.

57. Згідно із частинами 9-13 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

58. Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

59. Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін.

60. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

61. Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію.

62. Спори, пов`язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом (ч. 15 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій").

63. Закон України "Про планування і забудову територій" втратив чинність 12.03.2011 у зв`язку із прийняттям Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 40 якого визначала умови пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, подібні до наведених вище.

64. При цьому Верховний Суд вважає помилковими посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував застосування ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 11.04.2018 у справі № 909/239/17, від 22.09.2020 у справі № 925/756/19, від 16.10.2020 у справі № 922/3693/18 та у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15, від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15, з огляду на таке.

65. У постановах від 11.04.2018 у справі № 909/239/17, від 22.09.2020 у справі № 925/756/19, від 16.10.2020 у справі № 922/3693/18 вирішувалося питання про укладення договору пайової участі під час чинності ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на момент звернення позивача до суду та вирішення спору судами попередніх інстанцій, тоді як у справі, що переглядається ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" втратила чинність ще до звернення позивача до суду і предметом спору є стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

66. В свою чергу у постанові Верховного Суду України від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15 Верховний Суд України дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України з огляду на наявність між сторонами договірних правовідносин, а у постанові від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15 Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України з огляду на те, що позивач не довів що між ним та одним з відповідачів виникли договірні відносини на підставі написання розписки, а тому відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, що свідчить про наявність підстав для стягнення відповідних коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

67. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі та у справі, яка переглядається, не є подібними.

68. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" стосовно питання сплати коштів пайового внеску без укладання договору.

69. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

70. За змістом цього Закону та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

71. Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

72. Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

73. Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

74. Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

75. Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із ч. 2 ст. 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

76. Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності.

77. Крім того, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

78. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, яка була оприлюднена у Єдиному державної реєстрі судових рішень 06.01.2022, тобто після подання касаційної скарги, тоді як відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

79. При цьому визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

80. "Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

81. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

82. Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

83. Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

84. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

85. У зв`язку з припиненням правовідносин забудови земельної ділянки, визнанням договору укладеним та встановленням прав та обов`язків сторін на майбутнє на підставі нормативного акта, який було скасовано, не є законним та ефективним способом захисту, що не відновлює право органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури до здачі об`єкта будівництва в експлуатацію.

86. Абзацами шостим та сьомим ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

87. У зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

88. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

89. При цьому у відповідності із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

90. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

91. Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

92. Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

93. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

94. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

95. Отже, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

96. За таких обставин у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування".

97. Враховуючи вищевикладене, Прокурор звертаючись до суду з позовом у цій справі, обрав належний спосіб захисту та просив цілком обґрунтовано стягнути з відповідача кошти на підставі ст. 1212 ЦК України, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

98. У зв`язку з порушенням замовником будівництва зобов`язання про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до 20.11.2019, тобто під час чинності ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та сплати пайового внеску у позивача виникло право вимагати стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

99. Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ч. 3 статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

100. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (ч. 5 статті 40, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

101. Рішенням Ради від 12.06.2018 № 2-3429 "Про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", яке набрало чинності з 01.01.2019, затверджено Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси (далі - Положення).

102. Відповідно до п. 1.4 вказаного Положення замовник зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та п. 1.9 цього Порядку.

103. Пайова участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта в експлуатацію до міського бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури міста (п. 1.5 Положення).

104. Кошти замовників залучаються на підставі договору пайової участі і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси (далі - договір), укладеного між замовником та виконавчим комітетом Черкаської міської ради (п. 1.6 Положення).

105. Відповідно до абзацу 2 п. 2.3 Положення договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

106. Отже, обов`язок звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту законом покладено саме на замовника такого будівництва.

107. Суди першої та апеляційної інстанції установили, що за результатами закінчення будівництва об`єкта, комісією було підписано акт готовності об`єкта до експлуатації від 20.11.2019, згідно з яким було встановлено, що ТОВ "Термінал" закінчило будівництво багатоярусного гаража з адмінприміщеннями на розі вулиць Пушкіна-Гоголя у м. Черкаси.

108. Водночас на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного об`єкта відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Черкаси.

109. Суди встановили, що відповідно до п. 10 акта кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво становить 5010,7 тис. гривень.

110. Відповідно до п. 2.6 Положення визначений для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Черкаси складає 4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд іншого призначення.

111. У зв`язку з викладеним, Виконавчим комітетом правильно розраховано для відповідача суму пайової участі у розмірі 200428,00 грн, що складає 4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд іншого призначення від суми 5010,7 тис. гривень.

112. При цьому Верховний Суд враховує, що позивачем зменшено суму пайового внеску на 5428,00 грн, оскільки саме таку суму було сплачено відповідачем. Заперечення відповідача про те, що він не сплачував вказаної суми не мають значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог, що кореспондується з вимогами ст. 14 ГПК України щодо диспозитивності господарського судочинства.

113. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

114. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 погодилась з цим висновком.

115. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

116. Отже, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних підлягають стягненню виходячи з суми простроченого грошового зобов`язання, а саме 200428,00 грн (за період з 20.11.2019 по 08.04.2021) та 195000,00 грн (за період з 09.04.2021 по 20.04.2021), в сумі 8511,46 грн; а також підлягає сума інфляційних втрат, яку позивач нарахував за період з січня 2020 року по березень 2021 року і яка складає 18539,59 грн.

117. Щодо додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанції, якою додаткове рішення залишено без змін, Верховний Суд виходить з такого:

118. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

119. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

120. Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

121. Із аналізу змісту ст. 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

122. Зазначена правова позиція узгоджується, із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 (п. 9), Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19.

123. Отже, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.

124. Окрім цього, оскільки відсутнє рішення, ухвалене на користь ТОВ "Термінал", то, в силу положень п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, також відсутні підстави для відшкодування судових витрат такої сторони.

125. Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими вирішено спір по суті, підлягає скасуванню і додаткове рішення та постанова суду апеляційної інстанції, якою додаткове рішення залишено без змін, оскільки відшкодування судових витрат покладається на сторону, на користь якої ухвалене судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

126. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

127. Частиною 1 ст. 311 ГПК України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

128. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги Прокурора, скасування постанови апеляційного суду, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та додаткового рішення суду першої інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

129. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

130. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

131. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

132. Отже, враховуючи ситуацію, яка склалася в країні, Верховний Суд здійснив розгляд справи № 925/683/21 за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури у розумні строки.

Судові витрати

133. З огляду на висновок Верховного Суду про прийняття нового рішення у справі про задоволення позовних вимог судові витрати, понесені Прокурором за подання позову, апеляційної та касаційної скарг на загальну суму 13323,08 грн, у порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2021 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (вул. Пушкіна, 100, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 24418974) на користь Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 25212542) 195000,00 (сто дев`яносто п`ять тисяч 00 коп.) грн заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси, 8511,46 (вісім тисяч п`ятсот одинадцять грн 46 коп.) грн 3% річних, 18539,59 (вісімнадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять грн 59 коп.) грн інфляційних втрат.

6. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (18000, вул. Пушкіна, 100, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 24418974) на користь Черкаської окружної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, 60, м. Черкаси, 18015, код ЄДРПОУ 02911119) 3330,77 (три тисячі триста тридцять грн 77 коп.) грн за подання позову.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (18000, вул. Пушкіна, 100, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 24418974) на користь Черкаської обласної прокуратури (бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 02911119) 4996,16 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість грн 16 коп.) грн за подання апеляційної скарги та 6661,54 (шість тисяч шістсот шістдесят одна грн 54 коп.) грн за подання касаційної скарги.

9. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков