Ухвала

від 03.05.2022 по справі 380/7067/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7067/22

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

04 травня 2022 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-2017 (вул.Ольжича, 13/28, м.Львів, код ЄДРПОУ 41555453) до Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м.Київ, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПМК-2017 звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 26.01.2022 № ЛВ 344353.

02.05.2022 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якому просить суд:

-зупинити дію Постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) № 344353 від 26.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.

-заборони Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) чи безпосередньо Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) стягувати з ТОВ «ПМК-2017» грошові кошти згідно Постанови № 344353 від 26.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.

-зупинити стягнення з ТОВ «ПМК-2017» на користь Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) коштів по виконавчому провадженню № 68876043, відкритого Личаківським відділом державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів).

Заява обґрунтована тим, що невжиття вищезазначених засобів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим в подальшому виконання рішення адміністративного суду. Позивач зазначає, що застосування згаданих засобів забезпечення позову не порушує права та охоронювані законом інтереси стягувача та/чи інших осіб, що є (чи можуть бути) учасниками даного судового процесу в тому числі, вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації відповідачем усіх законних дій після розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При постановленні ухвали суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, суд зазначає, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Нормами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2, Пленум надав роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що Державною службою України з безпеки на транспорті постановою № 344353 від 26.01.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-2017 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень Личаківським відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №68876043 від 27.04.2022 в якому Товариство з обмеженою відповідальністю ПМК-2017 зазначається боржником, а Державною службою України з безпеки на транспорті стягувачем.

Також відомості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-2017 зазначені в Єдиному реєстрі боржників.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 15, 29 пункту 5 вказаного Положення встановлено, що завданням Укртрансбезпеки є складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, здійснення інших повноважень, визначених законом.

Зі змісту Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи накладаються шляхом винесення керівником (або його заступником) органу державного контролю (Укртрансбезпеки чи її територіального органу) відповідної постанови, яка є обов`язковою для виконання правопорушником.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III(даліЗакону України «Про автомобільний транспорт») адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1)звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2)звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3)вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4)заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5)інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1)проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2)зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3)зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4)відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5)звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому ч.5ст. 15 цього Закону;

6)надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7)якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно доЗакону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії";;

8)затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

9)надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому ч.3ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

10)включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно доЗакону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії";

11)встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що ні Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, ні ст.34 Закону України "Про виконавче провадження"не передбачено зупинення дії та виконання постанов Укртрансбезпеки чи її територіального органу про накладення штрафів безпосередньо державним виконавцем у разі оскарження останніх у судовому порядку.

Таким чином, примусове виконання оскаржуваної постанови може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить їй на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії постанови, та зупинення стягнення на підставі постанови не скасовує чинність останньої, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору, оскільки, як уже зазначено, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити дію Постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) № 344353 від 26.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн. до набрання судовим рішенням законної сили, ухваленим за наслідками розгляду справи № 380/7067/22.

Зупинити стягнення органами державної виконавчої служби на підставі поставнови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) № 344353 від 26.01.2022 до набрання судовим рішенням законної сили, ухваленим за наслідками розгляду справи № 380/7067/22.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоцим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законноїсили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Суддя Костецький Н.В.