Постанова

від 25.04.2022 по справі 280/3918/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3918/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року в адміністративній справі №280/3918/21 (головуючий суддя першої інстанції Бойченко Ю.П.) за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГС» про стягнення коштів за податковим боргом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.06.2021 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГС», в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просив стягнути з рахунків платника податків у всіх банках, що обслуговують такого платника податків - відповідача, а також за рахунок готівки податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 61480,79 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем обліковується заборгованість, яка виникла в результаті несплати зобов`язань за самостійно поданими деклараціями, донарахованих контролюючим органом штрафних санкцій та пені. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг відповідачем не сплачено, а тому борг підлягає примусовому стягненню у судовому порядку, узв`язку із чим просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 61480,79 грн..

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто кошти з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «ПГС», а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1708 гривень 67 коп., який перерахувати на р/р UА508999980334139812000008479, отримувач ГУК у Зап.обл./ТГ м.Запоріжжя/18010600, код платежу 18010600, код отримувача - 37941997, банк - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено, що судом не повно з`ясовано та не надано оцінку всім фактичним обставинам справи та доводам позивача, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Контролюючий орган зазначає, що за даними інформаційної системи «Податковий блок» у відповідача обліковувався податковий борг з орендної плати з юридичних осіб, який виник у 2014 році та залишається несплаченим; у зв`язку з існуванням податкового боргу відбулось його зменшення згідно з черговістю виникнення. Також апелянт вказує, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 року №0049865006 рішенням ДФС України залишене без змін, та у судовому порядку не оскаржувалось.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах виконує надані йому Податковим Кодексом України повноваження.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПГС» (код ЄДРПОУ 31637822) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.

У зв`язку з несплатою платником податків винесених та узгоджених сум податкового зобов`язання, контролюючим органом на адресу відповідача згідно п.59.1 ст.59 ПК України було направлено податкову вимогу форми «Ю» №15-11 від 05.02.204 року та отримана останнім 10.02.2014 року

З тексту позову вбачається, що податковий борг виник внаслідок самостійно поданої відповідачем до контролюючого органу декларації №9008274593 від 31.09.2018 року, якою самостійно визначено суму податку за 2018 рік у розмірі 136468,84 грн. з помісячною слатою 1472,40 грн. з січня по листопад 2018 року та 11372,44 грн. грудень 2018 року.

Крім того, податковий борг виник внаслідок проведеної контролюючим органом перевірки, за результатами якої складено акт №879/08-01-50-06/31637822 від 22.03.2019 року. На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми ПС №0049865506 від 25.04.2019 року, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 1020 грн.. Вказане ППР надіслано на адресу платника податків та отримане ним 06.05.2019 року (а.с.14).

Податкове повідомлення-рішення форми ПС №0049865506 від 25.04.2019 року було оскаржене відповідачем в адміністративному порядку та рішенням ДФС України скарга залишена без змін (а.с.16).

Крім того, на підставі ст.129 ПК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 12949,47 грн..

З урахуванням вимог п.288.7 ст.288, п.285.1 ст.285, п287.4 ст.287 ПК України податковий борг згідно інтегрованої картки платника податків з орендної плати юридичних осіб на час подання позову становить: 56862,04 грн. (нараховано по декларації №9008274593) 9350,72 грн. (сплата) +1020 грн. (ППР №0049865506) + 12949,47 грн. (пеня) = 61480, 79 грн..

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків та довідки про заборгованість за відповідачем рахується податкова заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 61480,79 грн..

У зв`язку із несплатою вищезазначені суми грошового зобов`язання відповідача набули статусу податкового боргу та у добровільному порядку відповідачем не погашені, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на те, що у відповідача наявний податковий борг з орендної плати з юридичних осіб, який виник у 2014 році та залишається несплаченим, у зв`язку з чим відбулось його зменшення згідно з черговістю виникнення до уваги не приймаються, оскільки в даному випадку, хоча станом на 30.06.2020 року за відповідачем і обліковувався податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 61480,79 грн., підстави виникнення такого боргу, з урахуванням подання уточнюючого розрахунку, є іншими, аніж несплата податкового зобов`язання за серпень - грудень 2018 року за звітною податковою декларацією з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 30.01.2018 року. Проте, контролюючий орган у позовній заяві на такі підстави не посилався. Стосовно пені, нарахованої на звітну податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 30.01.2018 року суд зазначив, що приписи вимог пп.129.1.3 п.129.1, пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України вказують, що нарахування пені розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, а закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань. Всупереч цьому, позивач нараховував відповідачу пеню на суми, на які згідно уточнюючих декларацій платником зменшено зобов`язання з орендної плати по звітній декларації. Тобто, нарахування пені здійснювалось на податкові зобов`язання, які були відсутні. Отже, в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із приписами п.36.1, п.36.2 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

У відповідності до положень п.57.2, п.57.3 ст.57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Так, відповідачем самостійно подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9008274593 від 30.01.2018 року, в якій самостійно визначено податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за 2018 рік у загальному розмірі 136468,84 грн. (по 11 372,40 грн. щомісяця, 11 372,44 грн. - у грудні 2018 року).

Посилання відповідача, з якими погодився суд першої інстанції на подання відповідачем 21.09.2018 року уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій зменшено податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за 2018 рік у загальному розмірі 136468,84 грн., апеляційний суд вважає безпідставним та необгрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків з орендної плати з юридичниї осіб, у відповідача наявний податковий борг, який виник у 2014 році та мав тенденцію до збільшення протягом наступних років та залишається несплаченим до теперішнього часу.

Вказана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України, погашення податкового боргу-зменьшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю ого виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачени законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної платита єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У зв`язку з існуванням податкового боргу, відбулось його зменьшення згідно з черговістю виникнення зазначеного боргу.

Також податковий борг виник внаслідок проведення контролюючим органом перевірки відповідача, за результатами якої складено акт №879/08-01-50-06/31637822 від 22.03.2019 року та на підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення від 25.04.2019 року №0049865006, яким до відповідача застосовано штрафні санкції за платежем «орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 1020,00 грн..

Вказане ППР надіслано відповідачу та отримано останнім 06.05.2019 року.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «ПГС» оскаржило його до ДФС України, рішенням якої за №330548/6/99-99-11-06-01-25 від 04.07.2019 року у задоволенні скарги відмовлено.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому порядку матеріали справи не містять.

Апеляційний суд зазначає, що зважаючи на відсутність доказів оскарження платником вказаного вище податкового повідомлення-рішення, сума заборгованості відповідача за цими податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженою і набула статусу податкового боргу платника податків.

Крім того, на підставі статті 129 ПК України відповідачу нарахована пеня на суму податкових зобов`язань, не сплачених в установленому порядку, в розмірі 12949,47 грн..

Таким чином, податковий борг згідно інтегрованої картки платника податків з орендної плати юридичних осіб на час подання позову становить: 56862,04 грн. (нараховано по декларації №9008274593) 9350,72 грн. (сплата) +1020 грн. (ППР №0049865506) + 12949,47 грн. (пеня) = 61480,79 грн..

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, у зв`язку з несплатою платником податків винесених та узгоджених сум податкових зобов`язань, контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме- платнику податків засобами поштового зв`язку направлялась податкова вимога форми «Ю» №15-11 від 05.02.2014 року, яка отримана відповідачем 10.02.2014 року.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Податковим кодеком не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу, а тому податкові вимоги на борг, що утворився після надіслання вимоги форми «Ю» №15-11 від 05.02.2014 року, не приймаись та не надсилались.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги не погашалася повністю, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, отже процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.

Апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що сума податкових зобов`язань відповідачем не була сплачена своєчасно, таких доказів матеріали справи не містять, а тому вона набула статусу податкового боргу.

Доказів оскарження вищезазначених та/або відкликання податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов`язаннями у добровільному порядку відповідачем суду апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, відповідачем фактично не спростовується наявність та розмір податкового боргу (будь-якого спору про це не існує, ані окремо, ані в рамках цієї справи зустрічного позову не подавалось), та вказана сума боргу на час розгляду справи відповідачем не погашена у добровільному порядку й доказів протилежного відповідачем не надано.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 242, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року в адміністративній справі №280/3918/21 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року в адміністративній справі №280/3918/21 скасувати.

Позов Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГС» про стягнення коштів за податковим боргом задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГС» на користь держави суму податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600) у розмірі 61480 (шістдесят одна тисяча чотириста вісімдесят) 79 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко

суддяС.Ю. Чумак