Постанова

від 03.05.2022 по справі 420/20334/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/20334/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Кравченка К.В.,

Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеської області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року, прийняте у складі суду судді Токмілової Л.М. в місті Одеса, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» до Головного управління ДПС в Одеської області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеської області, Державної податкової служби України, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603927/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603928/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603929/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603930/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603931/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603931/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603933/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603934/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603935/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603936/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603937/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603938/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603939/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603940/40318930;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2021 року №2603941/40318930;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових закладних податкові накладні №1 вiд 01.04.2021 року на суму 10 000 грн, №10 вiд 05.04.2021 року на суму 3500 грн, №11 вiд 06.04.2021 року на суму 9000 грн, №12 вiд 07.04 2021 на суму 3320 грн, №13 вiд 07.04.2021 року на суму 2260 грн. №14 вiд 08.04.2021 року на суму 26 402 грн 70 коп., №15 від 07.04.2021 року на суму 10 000 грн, № 2 вiд 02.04.2021 року на суму 92 404 грн 00 коп., №3 вiд 05.04.2021 року на суму 50 020 грн 00 коп., №4 вiд 06.04.2021 року на суму 50 000 грн 00 коп. №5 від 07.04.2021 року на суму 25 000 грн, №6 вiд 08.04.2021 року на суму 25 000 грн 00 коп., №7 вiд 12 04 2021 року на суму 25 000 грн 00 коп., №8 від 14.04.2021 року на суму 25 000 грн 00 коп. №9 від 05.04.2021 року на суму 17 000 грн 00 коп.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНМАР" до Головного управління ДПС в Одеської області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі.

21 лютого 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд винести додаткове рішення та стягнути з відповідачів на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року заяву представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто солідарно з Головного управління ДПС в Одеської області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеської області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що при винесенні зазначеного додаткового рішення судом були зроблені висновки з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нову постанову, якою зменшити ТОВ «СОНМАР» розмір витрат на правничу допомогу до 2270 грн.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що клопотання про ухвалення додаткового рішення з додатками на адресу Головного управління ДПС в Одеській області не надходило, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості надати клопотання про зменшення судових витрат. Оцінивши витрати, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, апелянт вважає, що ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому вважає справедливим призначити позивачеві компенсації витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 2270,00 грн.

Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та стягнути з відповідачів судові витрати за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи із аналізу вказаної норми чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року було винесене в порядку письмового провадження, судом першої інстанції було правомірно розглянуто заяву представника позивача про винесення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат в порядку письмового провадження. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу апелянта, що КАС України не передбачено обов`язку сторони направляти клопотання про ухвалення додаткового рішення на адресу іншої сторони, при цьому відповідач фактично скористався своїм правом на незгоду із розміром компенсованих витрат на правничу допомогу шляхом подання апеляційної скарги, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що в позовній заяві представник позивача просив суд, що у формі попередньої заяви (докази будуть надані у встановленому процесуальним законом порядку - не пізніше ніж на протязі 5 днів після ухвалення рішення суду) судові витрати в справі покласти на відповідача (а.с.15, т.1).

При цьому, до позовної заяви представником позивача додано договір про надання правової допомоги №154 від 11.05.2021 року (а.с.26-30, т.1), додаткову угоду №1 від 24.09.2021 року до договору про надання правової допомоги №154 (а.с.31-32, т.1) та платіжне доручення № СМНФ000704 від 27.09.2021 року на суму 40000 грн. (а.с.33, т.1).

В свою чергу, 21.02.2022 року представник позивача подав до суду заяву, до якої додав докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- договір про надання правової допомоги №154 від 11.05.2021 року;

- додаткову угоду №1 від 24.09.2021 року до договору про надання правової допомоги №154;

- копію банківської виписки ОО "ТДС ГРУП" про зарахування коштів у сумі 40000 грн;

- детальний розрахунок згідно договору про надання правової допомоги №154 від 11.05.2021 року.

Згідно детального розрахунку адвокатом виконано такі роботи:

- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції 2 години (500 грн);

- ознайомлення зі справою 2 години (1 000 грн);

- збір доказів 7 годин (3 500 грн);

- написання позовної заяви про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії + пошук судової практики 1 тиждень 27 000 грн;

- копіювання документів 8 годин 4 000 грн.

- написання відповіді на відзив 4 000 грн.

Загальна вартість наданих послуг склала 40 000 грн.

Отже, представник позивача просить суд стягнути 40 000 грн. судових витрат на правничу допомогу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному розрахунку переліком.

Отже, з огляду на зазначене та виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо заявленого представником позивача клопотання про стягнення з відповідачів судових витрат за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 та додаткових постановах від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано до суду договір про надання правової допомоги №154 від 11.05.2021 року, додаткову угоду №1 від 24.09.2021 року до договору про надання правової допомоги №154, а також виписку по рахунку від 27.09.2021 року, які не підтверджуються заявлену до відшкодування суму правничої допомоги під час апеляційного провадження.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, а також детального опису робіт та доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, клопотання представника позивача про стягнення з відповідачів судових витрат за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн. є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеської області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» до Головного управління ДПС в Одеської області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» про стягнення з відповідачів судових витрат за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн. відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: К.В. Кравченко

Суддя: Л.Є. Зуєва