Постанова

від 03.05.2022 по справі 932/7187/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3176/22 Справа № 932/7187/21 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Городничої В.С.,

суддів Лаченкової О.В.,Петешенкової М.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 18 371,78 грн, котра складається з наступного: заборгованість за кредитом 13 689,20 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 4 682,58 грн, штраф 0,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги банк посилався на те, що 07.11.2018 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобов`язання банк виконав, проте відповідач порушив умови договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційнійскарзі апелянтпосилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті Банку.

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалась.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судув межахдоводів апеляційноїскарги,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга непідлягає задоволенню,виходячи знаступного.

Так,судом встановлено,що 07.11.2018року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Відповідач засвідчив, що він ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов`язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті Акцент-Банку www.a-bank.com.ua.

Позивач посилається на те, що на підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Суд встановив, що згідно наданого банком розрахунку, заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.11.2018 року становить 18 371,78 грн, котра складається з наступного: заборгованість за кредитом 13 689,20 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 4 682,58 грн, штраф 0,00 грн.

Як на підставу позовних вимог, АТ «Акцент-Банк» посилалось на те, що між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Проте зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав, тому наявні підстави для стягнення з нього заборгованості у розмірі 18 371,78 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору № б/н від 07.11.2018 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 07.11.2018 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07.11.2018 року, посилався на витяг про умови кредитування з використанням кредитки А-Банку «Універсальна» (Тарифи А-Банку) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими умовами кредитування з використанням кредитки А-Банку «Універсальна» (Тарифами А-Банку) та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку як невід`ємними частинами спірного договору погодився відповідач, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.а-bank.com.ua) могли неодноразово змінюватися самим банкам в період - з часу виникнення спірних правовідносин (07.11.2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06.09.2021), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису відповідача, який мав би засвідчити його згоду із запропонованими умовами.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача, АТ «Акцент-Банк» надало суду копію анкети-заяви відповідача від 07.11.2018 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», розрахунок заборгованості, копію паспорта відповідача, копію паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та розміру заборгованості за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку не містять підпису ОСОБА_1 .

Анкета-заява містять лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , його контактну інформацію, проте не містять даних про умови кредитування, у ній відсутні відмітки про те, яку картку відповідач просив видати.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» не є документом, котрий може підтверджувати умови кредитування, оскільки у вказаному документі передбачено умови кредитування для кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД», проте, з його змісту не вбачається умови якої саме кредитної картки погоджувалися.

Крім того, Паспорт споживчогокредиту непідтверджує домовленостіміж АТ"Акцент-Банк"та ОСОБА_1 про істотніумови кредитногодоговору,оскільки міститьузагальнену інформаціюпро умовикредитування таорієнтовну загальнувартість кредиту,відсутні даніщодо фактичноголіміту,річна процентнаставка обчисленана основіприпущення.Відповідно до змісту розділу 4 вказаного паспорту, обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами кредитного договору конкретних умов стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом та неустойки за порушення зобов`язання, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою та містить два типи кредитного продукту без зазначення, який саме з них обирає позичальник.

Розрахунок заборгованості не є документом, який може підтверджувати умови кредитування та факт видачі кредитної картки.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивачем надано до суду апеляційної інстанції виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 07.11.2018 по 25.01.2022 року, котра не надавалася позивачем до суду першої інстанції.

Колегія суддів не приймає зазначений доказ з огляду на наступне.

Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Про наявність будь-яких перешкод у наданні суду першої інстанції вказаного доказу матеріали справи не містять.

Отже, АТ «Акцент-Банк» скористався своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд, та не надав до суду першої інстанції належних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору.

Таким чином, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,-

П ОС ТА НО ВИ ЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства«Акцент-Банк»- залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 28грудня 2021року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Городнича В.С.

Судді: Лаченкова О.В.

Петешенкова М.Ю.