Постанова

від 03.05.2022 по справі 200/3239/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року

м. Київ

справа № 200/3239/19-а

адміністративне провадження № К/9901/24223/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, Інспекції міської ради з благоустрою м. Маріуполя Маріупольської міської ради про визнання протиправними і скасування рішень, визнання незаконними дій,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Маріупольської міської ради, Інспекції міської ради з благоустрою м. Маріуполя Маріупольської міської ради про:

- визнання неправомірним та скасування рішення Комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м. Маріуполя, прийняті по п. 3 порядку денного Протоколу засідання Комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м. Маріуполя Маріупольської міської ради №22 від 10 липня 2017 року (а саме: №з/п 1, 18, 19, 24, 41. 44, 48, 51, 54, 55, 57, 59, 60, 64, 67), та рішення Комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м. Маріуполя, прийняті по п. 3 порядку денного Протоколу засідання комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м. Маріуполя Маріупольської міської ради №36 від 31 серпня 2018 року (а саме: №з/п 1, 2, 5, 6, 9, 15, 21, 23, 27, 32, 38, 46, 47, 60, 69, 70, 79, 89, 90, 31);

- визнання незаконними дій відповідачів щодо демонтажу та вилучення майна (тимчасових споруд) за адресами у АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_17; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_12 ; АДРЕСА_13 ; АДРЕСА_14 ; АДРЕСА_15 ; АДРЕСА_16 , та зобов`язати повернути зазначене майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу на праві приватної власності належать торгівельні павільйони із назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які розташовувались за вказаними позивачем адресами, що було відомо відповідачу. Однак представники відповідача провели демонтаж указаних торгівельних павільйонів без надання ані приписів на демонтаж, ані листів, ані актів про обстеження, ані рішень комісії, та взагалі без надання жодного іншого документа, на підтвердження наявності права на демонтаж торгівельних павільйонів.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційну скаргу, серед іншого, обґрунтовано тим, що судами не надано належної правової оцінки протиправним діям відповідачів, які позбавляють її права володіння власним майном. Вказувала на грубе порушення порядку проведення демонтажу та протиправність дій, що передували незаконному вилученню належного їй майна.

У відзиві на касаційну скаргу відповідачі просили залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, за твердженням позивача їй на праві власності належить належать торгівельні павільйони із назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Урожай», які були розташовані в місті Маріуполі. У вказаних торгівельних павільйонах здійснювалась підприємницька діяльність - реалізація та продаж хлібобулочних виробів та інших продовольчих товарів.

На підтвердження належності вказаних торговельних павільйонів позивач посилається на договори купівлі-продажу, вчинені у простій письмовій формі без нотаріального засвідчення та внесення в реєстр нерухомості.

Відповідно до даних договорів, позивач в червні- серпні 2016 року придбала 17 об`єктів нерухомості -торгівельних кіосків за різними адресами у м. Маріуполі площею 19 кв.м за ціною 75000 грн.( кожний) у громадянки ОСОБА_2 , однак в договорі не зазначено, на підставі яких документів продавець є власником цих об`єктів, не зазначено розміру та власника земельної ділянки, на яких збудована нерухомість.

Згідно з протоколом засідання Комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м. Маріуполя Маріупольської міської ради № 22 від 10 липня 2017 року надано дозвіл Інспекції міської ради з благоустрою м. Маріуполя демонтувати тимчасові споруди згідно зі списком.

Також, протоколом засідання Комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м. Маріуполя Маріупольської міської ради № 36 від 31 серпня 2018 року затверджений перелік торгівельних об`єктів, які підлягають демонтажу у зв`язку з порушенням суб`єктами господарювання умов розміщення тимчасових споруд.

На підставі оскаржених у цій справі рішень Комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м. Маріуполя Маріупольської міської ради, перелічені позивачем торговельні павільйони були демонтовані.

Не погоджуючись за такими діями відповідачів ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом порушеного права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, зокрема, виходив з того, що посилання позивача на демонтаж павільйонів без попередження власника є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано підтвердження щодо обізнаності відповідачів про належність демонтованих павільйонів до власності позивача через відсутність відповідних дозвільних документів на їх розміщення. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Положеннями статті 334 ЦК України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Судами установлено, що згідно договорів купівлі-продажу, позивач в червні- серпні 2016 року придбала 17 об`єктів нерухомості -торгівельних кіосків за різними адресами у м. Маріуполі, площею 19 кв.м за ціною 75000 грн. (кожний) у громадянки ОСОБА_2 , однак в договорі не зазначено, на підставі яких документів продавець є власником цих об`єктів , не зазначено розміру та власника земельної ділянки, на яких збудована нерухомість.

Крім того, позивачем не надано відомостей та відповідних доказів про наявність будь-яких дозволів на розміщення торговельних об`єктів за вказаними у позовній заяві адресами чи інших підстав для здійснення підприємницької діяльності з розміщенням у встановленому порядку торговельних павільйонів.

Також не зазначено, відповідно до яких документів , за якою адресою та на якій земельній ділянці надано позивачу згоду на здійснення торгівлі хлібо - булочними виробами, з якими органами погоджена зазначена підприємницька діяльність.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли слушних висновків, що позивачем не доведена наявність права власності на перелічені нею об`єкти нерухомого майна.

При цьому судами вірно вказано, що предметом даного спору не є встановлення факту наявності або відсутності права власності або порушення такого речового права, оскільки ці питання відносяться до спору про право цивільне, яке не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України закріплено у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до положень статті 26 указаного Закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, які вирішуються на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій.

Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Маріупольської міської ради від 28.09.2016 за № 7/11-729 затверджено Положення про користування об`єктами благоустрою комунальної власності на території м. Маріуполя (далі - Рішення).

Так, положення про користування об`єктами благоустрою комунальної власності на території м. Маріуполя (далі - Положення) є місцевим нормативно-правовим актом, який регулює правові відносини, що виникають у зв`язку із розміщенням окремих елементів для здійснення підприємницької діяльності.

Положення є обов`язковим для виконання усіма розміщеними на території міста Маріуполя органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності та підпорядкування, їх посадовими та службовими особами.

Пунктом 2.3. розділу II «Контроль розміщення тимчасових споруд та провадження підприємницької діяльності» Положення про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого Рішенням, у випадку виявлення самовільно встановлених ТС, встановлення порушень умов розміщення ТС та/або провадження підприємницької діяльності в ТС, інших вимог діючого законодавства спеціаліст Інспекції міської ради з благоустрою м. Маріуполя проводить фотофіксацію та направляє Власнику ТС (попередження) з вимогою щодо їх усунення. Строки усунення вказаних порушень не можуть перевищувати 14 календарних днів.

Згідно з пунктом 2.7 указаного Положення підставою для демонтажу ТС є відповідне рішення Комісії, у якому визначається ТС, що підлягають демонтажу, підстави прийняття відповідного рішення Комісії та термін проведення демонтажу.

Згідно з пунктом 14 Положення про Комісію з питань користування об`єктами благоустрою на території м. Маріуполя результати роботи комісії оформлюються протоколом.

Підпунктом 4.8 пункту 4 Положення про Комісію встановлено, що комісія приймає рішення щодо демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Так, протоколом № 22 від 10 липня 2017 року надано дозвіл Інспекції міської ради з благоустрою м. Маріуполя демонтувати тимчасові споруди згідно до списку.

Крім того, судами встановлено, що Рішенням Маріупольської міської ради від 22 серпня 2018 року №7/34-3025 «Про внесення змін до рішення Маріупольської міської ради від 28 вересня 2016 року №7/11-729 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» внесено зміни у розділ II «Положення про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» виклавши пункт 2.3. у новій редакції, а саме:

« 2.3. У випадку виявлення нової незаконно встановленої ТС головою районної адміністрації протягом одного робочого дня організовується комісійне обстеження виявленого об`єкту за участю представників районної адміністрації, департаменту по роботі з активами міської ради, інспекції міської ради з благоустрою м. Маріуполя, департаменту з питань безпеки та запобігання корупції міської ради та Національної поліції України. За результатами проведеного обстеження, інспекцією міської ради з благоустрою м. Маріуполя складається акт, в якому зазначається, що ТС підлягає демонтажу. Демонтована ТС може бути повернена власнику у разі надання правовстановлюючих документів та за письмовою заявою».

На засіданні Комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м. Маріуполя від 31 серпня 2018 року прийнято рішення, яке оформлено у вигляді Протоколу № 36, в якому визначено перелік торгівельних об`єктів, які підлягають демонтажу у зв`язку із порушенням суб`єктами господарювання умов розміщення тимчасових споруд.

Аналізуючи наведене в сукупності можна дійти висновку, що прийняті відповідачами рішення та дії щодо демонтажу самовільно встановлених торговельних павільйонів за відсутності оформлення дозвільних документів, вчинені відповідно до наданих повноважень органу місцевого самоврядування.

В свою чергу, за відсутності будь -яких документів, що підтверджують право власності позивачки на демонтовані об`єкти, посилання на демонтаж павільйонів без попередження власника судами вірно визнано необґрунтованими.

При цьому позовні вимоги щодо повернення демонтованих торговельних павільйонів не можуть бути предметом розгляду у вказаному провадженні з огляду на наявність спору щодо права власності на демонтовані об`єкти.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Не дають підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи позивача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.

Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук