Постанова

від 03.05.2022 по справі 160/12287/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року

м. Київ

справа №160/12287/20

провадження № К/9901/22100/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року (головуючий суддя Сафронова С.В., судді Мельник В.В., Чепурнов Д.В.)

у справі № 160/12287/20

за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Єврейське майбутнє»

до Дніпропетровської обласної державної адміністрації

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині.

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2020 року Благодійна організація «Благодійний фонд «Єврейське майбутнє» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12 квітня 1996 року №158-р «Про затвердження Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області» у частині включення в додаток до вказаного розпорядження об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 17, охоронний номер 9.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року, позов задоволено.

3. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 22 квітня 2021 року звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, та зобов`язано Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у строк десяти днів з моменту отримання даної ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, надавши до суду апеляційної інстанції:

-докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою;

- обґрунтовані пояснення щодо підстави подання апеляційної скарги.

5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 160/12287/20, оскільки колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі заступником прокурора належним чином не зазначено, які саме інтереси держави порушено, а також не надано доказів вжиття прокурором передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, до того ж суд апеляційної інстанції не встановив будь-яких поважних причин, що перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду з відповідною апеляційною скаргою.

6. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, а справу № 160/12287/20 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Від Дніпропетровської обласної державної адміністрації надійшов відзив, в якому відповідач вважає касаційну скаргу обґрунтованою, а її вимоги - такими, що підлягають задоволенню.

8. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

9. Від Дніпровської міської ради надійшли пояснення на касаційну скаргу.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, керувався тим, що прокурором у цьому випадку не доведено обставин порушення інтересів держави, як і не надано обґрунтованих доказів неможливості самостійної реалізації Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі. Заступником прокурора належним чином не зазначено, які саме інтереси держави порушено, а також не надано доказів вжиття прокурором передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.

11. Вирішуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначила, що можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з апеляційною скаргою залежала виключно від волевиявлення прокурора, тобто мала суб`єктивний характер. Будь-яких поважних причин, що перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду з відповідною апеляційною скаргою, судом у цій справі не встановлено.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

12. Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості звернення прокурора з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпропетровської міської ради та Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації є хибними.

13. У касаційній скарзі скаржник звертає увагу на те, що прокурор обґрунтував порушення інтересів держави та звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах особи, що не залучена до участі у справі №160/12287/20 - Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпропетровської міської ради, яке є органом охорони культурної спадщини на території міста Дніпра, а також в інтересах учасника справи - третьої особи - Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яке є органом охорони культурної спадщини Дніпропетровської області. Підставою для звернення прокурора в інтересах зазначених органів, зокрема, також було те, що у випадку задоволення позову Благодійної організації «Благодійний фонд «Єврейське майбутнє», вирішувалося питання щодо можливості виконання обов`язків вказаних органів, які зокрема, полягають в забезпеченні схоронності пам`ятки культурної спадщини місцевого значення - «Доходний будинок», за адресою: м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 9.

14. Скаржник не погоджується з висновками суду про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, адже прокурор, не будучи учасником справи, жодним чином не міг бути обізнаний про винесення оскаржуваного рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом з дати його винесення - 21 січня 2021 року, як зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень України вказане рішення оприлюднено лише 03 лютого 2021 року, та відповідно раніше не могло бути відшукане прокурором. При цьому судами відмовлено прокурору в ознайомлені з матеріалами справи (судом першої інстанції - 04 березня 2021 року, судом апеляційної інстанції - 22 квітня 2021 року). Лише 21.04.2021, отримавши від третьої особи у справі - Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації копії основних матеріалів у справі №160/12287/20, прокурор зміг реалізувати 22 квітня 2021 року своє право на звернення до суду з апеляційною скаргою та виконати вимогу процесуального закону щодо обґрунтованості апеляційної скарги.

15. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає доводи прокурора необґрунтованими, зазначає, що Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпропетровської міської ради в межах своїх повноважень та обов`язків винесло постанову про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 28 грудня 2020 року №7/6-222, а отже, не допустило бездіяльності в спірних правовідносинах, що підтверджує спроможність останнього самостійно вчиняти дії направлені на захист інтересів держави.

16. Благодійна організація «Благодійний фонд «Єврейське майбутнє» стверджує, що враховуючи предмет спору у цій справі, суб`єктом, який має захищати законні інтереси держави є Дніпропетровська обласна державна адміністрація, яка належним чином виконує покладені на неї обов`язки щодо представництва інтересів держави в суді у цій справі.

17. На думку позивача, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб`єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків апеляційного оскарження, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

18. Дніпровська міська рада у письмових поясненнях на касаційну скаргу вважає, що Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради є неналежною третьою особою у справі.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.

20. Частиною третьою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

21. Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України "Про прокуратуру".

22. Згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час подання позовної заяви до суду) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 даної статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

23. Зі змісту даної норми Закону вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

24. Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке "нездійснення захисту" полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

25. Водночас "здійснення захисту неналежним чином" полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

26. Проте "неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

27. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №802/4083/15-а, від 13 грудня 2019 року у справі №810/3160/18, від 27 грудня 2019 року у справі №826/15235/18.

28. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

29. У пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

30. У пункті 4 вказаного Рішення передбачено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

31. Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

32. Відтак, суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

33. Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

34. З огляду на викладене, прокурор в позові, скарзі чи іншому процесуальному документі зобов`язаний вказати докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

35. Як стверджує скаржник, підставою для звернення прокурора в інтересах держави було те, що у випадку задоволення позову Благодійної організації «Благодійний фонд «Єврейське майбутнє», вирішувалося питання щодо можливості виконання обов`язків вказаних органів, які зокрема, полягають в забезпеченні схоронності пам`ятки культурної спадщини місцевого значення - «Доходний будинок», за адресою: м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 9.

З урахуванням того факту, що скасування зазначеного розпорядження фактично позбавило пам`ятку архітектури місцевого значення статусу пам`ятки культурної спадщини та відповідно позбавило державного захисту, гарантованого Законом, що безсумнівно призведе до її фізичного знищення, суд першої інстанції зобов`язаний був залучити до участі у справі органи державної влади та місцевого самоврядування, на які законом покладено обов`язки з охорони об`єктів культурної спадщини, розташовані на території м. Дніпра та Дніпропетровської області, якими відповідно є Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпропетровської міської ради та Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

36. Дніпропетровська обласна прокуратура листами від 22 лютого 2021 року № 15/4-145 вих21 та від 29 січня 2021 року №15/4-67вих21 повідомляла Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради та Дніпропетровську обласну державну адміністрацію про винесення Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення від 21 січня 2021 року у справі №160/12287/20.

37. У відповідь на зазначені листи Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради повідомило про невиконання Благодійною організацією «Благодійний фонд Єврейське майбутнє» вимог статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо укладення охоронного договору щодо пам`ятки культурної спадщини місцевого значення - будинок по вул. Виконкомівській, 17 в м. Дніпро, що стало підставою для притягнення вказаної організації до адміністративної відповідальності за статтею 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Дніпропетровською обласною адміністрацією (лист від 12 лютого 2021 року №47- 664/0/2-21) надано формальну відповідь, з якої не вбачається, які саме заходи вжито Управлінням культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації з метою захисту інтересів держави.

Органами, уповноваженими захищати інтереси держави - Управлінням культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпропетровської міської ради не вжито заходів для оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №160/12287/20, що свою чергу свідчить про їх бездіяльність.

У відповідь на повторний запит Дніпропетровської обласної прокуратури, Управлінням культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації надано відповідь про те, що ними не вживалися заходи з метою оскарження рішення суду у справі №160/12287/20, водночас управління зазначає, що воно є уповноваженим органом охорони культурної спадщини.

38. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, проаналізувала правові висновки Верховного Суду та нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді у розрізі фактичних обставин, встановлених у розглядуваній справі, та вважає за необхідне підсумувати, що у цьому випадку прокурором не доведено обставин порушення інтересів держави, як і не надано обґрунтованих доказів неможливості самостійної реалізації Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

39. Варті уваги доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу про те, що Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпропетровської міської ради в межах своїх повноважень та обов`язків винесло постанову про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 28 грудня 2020 року №7/6-222, яка була предметом спору у справі № 932/286/21.

40. З тексту судового рішення у справі №932/286/21 вбачається, що Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради знало про існування судової справи №160/12287/20, а отже вказане управління могло самостійно звернутися до суду для участі у справі №160/12287/20 у разі необхідності захисту інтересів держави.

41. Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації є третьою особою у цій справі і мало можливість захищати законні інтереси держави у цій справі.

42. Більш того, Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка є відповідачем у цій справі.

43. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у прокурора підстав на подання апеляційної скарги в інтересах держави в контексті обставин цієї справи.

44. Статтею 296 КАС України встановлено вимоги до апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких, апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

45. Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

46. Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

47. За змістом пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

48. Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується скаржником, Заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури апеляційну скаргу було подано з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення.

49. Поважність пропуску строку він обґрунтував, зокрема, тим, що суди першої та апеляційної інстанції відмовляли прокурору в ознайомленні з матеріалами справи, що унеможливлювало підготувати мотивовану апеляційну скаргу.

50. При цьому відмови судів в ознайомленні обґрунтовані тим, що прокурор не є учасником справи і підстави для його участі у цій справі не доведені.

51. Зважаючи на викладене Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, надав правильну оцінку матеріалам апеляційної скарги з погляду дотримання скаржником вимог КАС України щодо форми, змісту та строків подання відповідного процесуального документа, а аргументи касаційної скарги стосовно цього питання не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

52. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст.341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Таким чином, оскільки при постановленні ухвали судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є підставами для скасування судових рішень, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного адміністративного суду - без змін.

54. Оскільки Верховний Суд залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №160/12287/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб