Постанова

від 03.05.2022 по справі 240/8507/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2022 року

Київ

справа №240/8507/19

адміністративне провадження № К/9901/26865/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №240/8507/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (у складі судді Чернової Г.В.) від 18 листопада 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів - Гонтарука В.М., Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б.) від 08 вересня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Труд» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача у справі від 13 лютого 2019 року №0003221414, №0003231414 та №0003241414.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим повідомленням-рішенням від 13 лютого 2019 року № 0003221414 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне на суму 2 022 696 гривень, які застосовані на підставі висновків податкового органу щодо проведення операцій зі списання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) для власних потреб без складання акцизних накладних і реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних за період з 27 липня 2017 року до 30 вересня 2018 року на загальну кількість 800 943,1 л та проведення Товариством операцій з реалізації пального у період з 01 квітня 2017 року до 21 липня 2017 року на суму 197 682 гривень без реєстрації платником акцизного збору.

Позивач вважає такі висновки неправомірними, оскільки операції, які у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є реалізацією пального, Товариством не здійснювались. Споживання ПММ здійснювалось платником податків виключно в рамках внутрішніх потреб підприємства, складання акцизних накладних на такі обсяги не відбувалося задля запобігання використання «вхідних» сум обсягів пального, що надаються контрагентам-платниками акцизного податку в рамках відповідного виду діяльності; з укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» договору вбачається відсутність переходу права власності і права розпорядження паливом до виконавця (ТОВ «Експрес Техбуд»), а отже у податкового органу були відсутні підстави ідентифікувати такі операції як реалізація пального для цілей розділу VI «Акцизний податок» Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0003231414 підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 57960, 61 гривень на підставі розрахунків земельного податку згідно рішень Суслівської сільської ради, якими встановлено ставки земельного податку на 2016-2018 роки - 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вказує, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1824085600:03:000:0009, яка перебуває у власності товариства, - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами, відтак ставкою земельного податку за цю земельну ділянки в 2017- 2018 роках є 1%, а не 2%.

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 7-10 років, а тому, оскільки нормативна грошова оцінка землі кадастровий номер 1824085600:03:000:0009 була проведена в 2004 році, ставка земельного податку за цю земельну ділянку має визначатися відповідно до статті 277 Податкового кодексу України як на земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої не проведена.

Податковим повідомленням-рішенням №0003241414 Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 154 207 гривень внаслідок включення до складу витрат, пов`язаних з видобутком корисних копалин витрат на амортизацію екскаватора та витрат на списання товарно-матеріальних цінностей, пов`язаних з технічним обслуговуванням екскаватора ЕКГ, що був задіяний при видобутку корисних копалин.

Позивач вважає такі висновки неправомірними, оскільки ТМЦ, вартість яких відповідач включив до інших витрат Товариства, пов`язаних з видобуванням надр включає в себе ТМЦ, які не використовувалися для технічного обслуговування екскаватора ЕКГ, а відхилення в сумах амортизаційних нарахувань, врахованих підприємством при розрахунку рентної плати та даними перевірки лише в 3-х з 12 кварталів періоду, що підлягав перевірці, свідчить про допущену помилку в бухгалтерському обліку у зв`язку із переходом бухгалтерського обліку підприємства на нову програму. Крім того, нових основних засобів підприємство у спірний період не придбавало і в експлуатацію не вводило, тому амортизація не збільшувалась.

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, у жовтні 2020 року податковий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року.

5. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. 14 грудня 2021 року до Верховного Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу податкового органу відхилити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду призначено касаційний розгляд справи у порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Труд» з питань дотримання податкового, валютного та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2015 року до 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки №22/06-30-14-14/13720486 від 16 січня 2019 року.

9. Актом перевірки зафіксовано наступні порушення Товариства:

1) підпункту 213.1.2 пункту 213.1 статті 213, пункту 216.6 статті 216, пункту 231.3 статті 231 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством за період з 21 липня 2017 року до 30 вересня 2018 року проведено списання ПММ для власних потреб загальною кількістю 800 943,1 л без складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

підпункту 212.1.15 пункту 212.1, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством за період з 01 квітня 2017 року по 21 липня 2017 року здійснено реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку на загальну суму 197 682 гривень;

підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212, пункту 217.1 статті 217 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено акцизний податок на загальну суму 105 676,0 гривень, в тому числі: за липень 2017 року на 20562,26 гривень, за серпень 2017 року - на суму 22267,94 гривень, за вересень 2017 року на 21 316,88 гривень, за жовтень 2017 року - на 13272,75 гривень, за листопад 2017 року - на 13 196,99 гривень та за грудень 2017 року - на 15059,83 гривень.

2) пунктів 252.3, 252.6, підпункту 252.7.2 пункту 252.7, пунктів 252.10, 252.11, 252.12 статті 252 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження рентної плати за користування надрами за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2018 року на загальну суму 123 366 гривень, в тому числі: за 1 квартал 2016 року - на 31 303 гривень, за 2 квартал 2016 року - на 32 488,0 гривень, за 3 квартал 2016 року - на 4 890 гривень, за 4 квартал 2016 року - на 13 188 гривень, за 1 квартал 2017 року - на 20 314 гривень, за 2 квартал 2017 року - на 13 552 гривень, за 3 квартал 2017 року - на 2991 гривень та за 4 квартал 2017 року - на 4 640 гривень.

3) пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження земельного податку на загальну суму 46 368,49 гривень, в тому числі: за 2016 рік на 16 241,15 гривень, за 2017 рік на 17 215,62 гривень, за 9 місяців 2018 року на 12911,75 гривень.

10. Не погодившись із такими висновками, Товариство подало заперечення до акта перевірки за вих. №7 від 30 січня 2019 року, розглянувши які, Головне управління ДФС у Житомирській області виклало висновок акту перевірки стосовно першого порушення в наступній редакції:

1) підпункту 213.1.2 пункту 213.1 статті 213, пункту 216.6 статті 216, пункту 231.3 статті 231 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством за період з 21 липня 2017 року до 30 вересня 2018 року проведено списання ПММ для власних потреб загальною кількістю 800 943,1 л без складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних

та проведено реалізацію ПММ стороннім організаціям в кількості 24 176 л без складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

підпункту 212.1.15 пункту 212.1, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством за період з 01 квітня 2017 року до 21 липня 2017 року здійснено реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку на загальну суму 197 682 грн.

Друге та третє порушення залишились незмінними.

11. На підставі вказаних порушень, 13 лютого 2019 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0003221414, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне на суму 2 022 696,00 гривень;

- № 0003231414, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 57 960, 61 гривень, з нього: податкове зобов`язання - 46 368,49 гривень та штрафні (фінансові) санкції -11 592,12 гривень;

- № 0003241414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 154 207 гривень, з якого за податковими зобов`язаннями - 123 366 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 841 гривень.

12. На вказані рішення Товариство подало скаргу за вих.№29 від 27 лютого 2019 року, проте Державна фіскальна служба України (вих.№19325/6/99-99-11-04-01-25 від 24 квітня 2019 року) залишила без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 13 лютого 2019 року №0003221414, №0003231414, №0003241414, а скаргу Товариства без задоволення.

13. Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду для їх скасування.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позовні вимоги в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0003221414, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено, що Товариство в спірний період було зареєстровано платником акцизного податку і споживало пальне для власних потреб шляхом його реалізації з акцизного складу та/або з акцизного складу пересувного, які б давали підстави вважати, що товариство зобов`язане було складати акцизні накладні.

15. Також суди вказали на безпідставність твердження податкового органу щодо обов`язку реєстрації позивача в період з 01 квітня 2017 року до 21 липня 2017 року як платника акцизного податку, оскільки при здійсненні господарських операцій на виконання умов договору з ТОВ «Експрес Техбуд» реалізація пального позивачем не здійснювалась.

16. Щодо податкового повідомлення-рішення №0003241414, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що відповідачем не доведено та не підтверджено жодними належними доказами необхідність та правові підстави віднесення витрат по вказаним ТМЦ як таких, що використовувалися для технічного обслуговування екскаватора ЕКГ, зокрема, яким чином технічне обслуговування екскаватора включає в себе, наприклад, використання мила, ізоленти, відра будівельного тощо.

17. Суди вказали, що позивач зазначив, що у спірні періоди до видобутку корисних копалин не залучалась техніка (основні засоби), пов`язана технічно та технологічно з господарською діяльністю з видобування корисної копалини, окрім екскаватора ЕКГ, відрахування на амортизацію якого згідно прямолінійного методу, не могла збільшитись за 1 квартал 2016 року до суми 19841,97 гривень, за 1 квартал 2017 року до суми 60022,56 гривень, за 2 квартал 2017 року до суми 53692,14 гривень з урахуванням, наприклад, даних позивача за 3 квартал 2016 року щодо суми амортизації в розмірі 337,26 гривень, відхилень по якій контролюючим органом не було встановлено. Відповідачем на спростування вищенаведених обставин не було надано до судів належних та достатніх доказів.

18. Щодо податкового повідомлення-рішення №0003231414, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб, суди зазначили, що ставка земельного податку з кадастровим номером 1824085600:03:000:0009 має визначатися відповідно до статті 277 Податкового кодексу України (як за земельну ділянку нормативно грошова оцінка якої не проведена), а не як земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена.

19. Також суди вказали на те, що оскільки, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1824085600:03:000:0009 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами, то ставкою земельного податку за цю земельну ділянки в 2017-2018 роках є 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що додатково спростовує твердження податкового органу про застосування до товариства 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, припускаючи наявність такої відповідно до норм Закону України «Про оцінку земель».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. На обґрунтування касаційної скарги в частині податкового повідомлення-рішення №0003221414, відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано, що позивач був зареєстрованим платником акцизного податку, використовував пальне у господарській діяльності, у тому числі і для власного використання. Також на думку відповідача, судами не враховано, що суб`єкт господарської діяльності, який здійснює будь-які операції, визначені абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є особою, яка реалізує пальне і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статі 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку.

22. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003241414, податковий орган вказав на те, що судами попередніх інстанцій не враховано наданий контролюючим органом аналіз рахунку №23 «Виробництво», з якого вбачається, що позивачем визначено самостійно суми по статті витрат матеріальній, які вплинули на рахунок амортизації.

23. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003231414, податковий орган зазначив, що виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, зміна грошової оцінки з урахуванням її індексації, а відтак розмір орендної плати та розмір земельного податку, які вираховуються з грошової оцінки землі, як і застосування коефіцієнту індексації при визначенні орендної плати та земельного податку не потребує окремої згоди сторін, не може залежати від умов договору та є сферою регулювання саме податкового законодавства.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

25. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003221414, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне.

26. Згідно з підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

27. Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

28. Підпунктом 213.1.2 пункту 213.1 ст. 213 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування є операції з: реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу.

29. Згідно до п. 216.6 ст. 216 ПК України, при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов`язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).

30. Відповідно до абзацу першого пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

31. Згідно з абзацом другим пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального або спирту етилового, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального або спирту етилового, а також при здійсненні операцій, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування.

32. Акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

Акцизна накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо акцизні накладні не були складені на ці операції) за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у разі здійснення реалізації пального за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником акцизного податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок особи, що реалізує пальне). При цьому окремі обов`язкові реквізити акцизної накладної, що ідентифікують отримувача пального, визначені підпунктами "г" та "ґ" пункту 231.1 цієї статті, не заповнюються.

У разі забезпечення безперервного постачання пального особа, яка реалізує пальне, може скласти для кожного отримувача пального зведені акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД не пізніше останнього дня такого місяця на весь обсяг реалізованого пального протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту під безперервним постачанням вважається забезпечення особою, яка реалізує пальне, можливості для отримувачів пального (контрагентів) отримувати пальне в будь-яку годину доби та будь-який день відповідного місяця.

Акцизна накладна може бути складена не пізніше останнього дня звітного місяця на загальний обсяг втраченого пального протягом такого місяця за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, що втрачено (п.231.3 ст. 231 ПК України).

33. За змістом пунктів 231.4, 231.6 статті 231 Податкового кодексу України право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу. Реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

34. За змістом пункту 120-2.2 статті 120-2 Податкового кодексу України відсутність з вини платника акцизного податку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних/розрахунку коригування протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну/розрахунок коригування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, на які платник податку зобов`язаний скласти таку акцизну накладну/розрахунок коригування.

35. Проаналізувавши вказані вище норми, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що з метою притягнення до відповідальності платника акцизного податку згідно пункту 120-2.2 Податкового кодексу України, мають бути наявні наступні складові:

- реєстрація платником акцизного податку;

- не складення акцизної накладної, коли за законом така накладна має бути складена;

- відсутність реєстрації акцизної накладної з вини платника Єдиному реєстрі акцизних накладних/ складення акцизної накладної, коли за законом така накладна має бути складена, та її реєстрація з простроченням більш як на 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну.

36. Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.004847.

37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстроване платником акцизного податку з 21 липня 2017 року.

38. Судами встановлено та позивачем не заперечується, що за період з 21 липня 2017 року до 30 вересня 2018 року Товариством списано ПММ для власних потреб на загальну кількість 800 943,1 л без складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

39. Окрім того, товариством у періоді з 01 квітня 2017 року до 21 липня 2017 року (коли Товариство не було зареєстровано платником акцизного податку) здійснено списання дизельного палива для заправки вантажних автомобілів, які не є власністю товариства, а є орендованими, згідно актів списання на загальну суму 197 682 гривень.

40. При цьому, Товариством було укладено договір № 01/04-16 (ЕТБ) про надання послуг спецтехнікою з оператором від 01 квітня 2016 року з ТОВ «Експрес Техбуд» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати йому технічні послуги за допомогою автомобільної техніки, будівельної техніки й інших технічних засобів. Згідно додаткової угоди до цього договору від 01 квітня 2016 року, останній доповнено п. 4.2.9 наступного змісту: «За домовленістю з виконавцем здійснювати заправку спецтехніки виконавця паливно-мастильні матеріалами. ПММ замовника є власністю замовника і використовуються виконавцем виключно для надання послуг по даному договору без права розпорядження цим пальним. Виконавець використовує ПММ замовника відповідно до встановлених замовником норм використання ПММ та щомісячно подає замовнику звіт про використання ПММ.

41. Враховуючи вищенаведені обставини, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пальне позивача використовувалося виконавцем виключно для виконання укладеного договору №01/04-16 (ЕТБ) про надання послуг спецтехнікою з оператором від 01 квітня 2016 року, право власності на пальне до виконавця не переходило.

42. Проаналізувавши встановленні судами попередніх інстанцій обставини справи та вказані вище норми права, Суд дійшов до висновку про часткову помилковість висновків судів попередніх інстанцій стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення №0003221414.

43. Щодо списання Товариством списано ПММ для власних потреб на загальну кількість 800 943,1 л без складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних за період з 21 липня 2017 року до 30 вересня 2018 року, Суд вказує про наявність усіх складових для притягнення до відповідальності Товариства, платника акцизного податку, згідно пункту 120-2.2 Податкового кодексу України, а саме:

- Товариство зареєстроване платником акцизного податку з 21 липня 2017 року;

- позивачем здійснено списання ПММ для власних потреб без складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

- в Єдиному реєстрі акцизних накладних/ складення акцизної накладної відсутня реєстрація акцизної накладної з вини платника, коли за законом така накладна має бути складена, та її реєстрація з простроченням більш як на 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну.

44. Щодо посилання судів попередніх інстанцій на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних» від 24 лютого 2016 року № 114 акцизна накладна складається у разі власного споживання пального тільки у разі його реалізації з акцизного складу та/або з акцизного складу пересувного платника податку в одному примірнику, та те, що відповідачем не доведено, що Товариство споживало пальне для власних потреб шляхом його реалізації з акцизного складу та/або з акцизного складу пересувного, які б давали підстави вважати, що товариство зобов`язане було складати акцизні накладні, Суд вказує наступне.

45. Податковий кодекс України, який регулює спірні правовідносини, чітко встановлює випадки складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, одним з яких є використання пального для власного споживання. Будь-яких обмежень щодо необхідності складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних у випадку використання пального для власного споживання (в тому числі у разі його реалізації з акцизного складу та/або з акцизного складу пересувного платника податку в одному примірнику), Податковий кодекс України не містить.

46. Порядок № 114, на які посилаються суди попередніх інстанції, лише регулює механізм ведення реєстру акцизних накладних, однак не може встановлювати будь-які обмеження щодо виду накладної, яка може або не може бути зареєстрована у цьому реєстрі.

47. Вказане свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення №0003221414, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне в розмірі 1773851 гривня за списання Товариством ПММ для власних потреб на загальну кількість 800 943,1 л без складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних за період з 21 липня 2017 року до 30 вересня 2018 року є правомірним.

48. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003221414 списання дизельного палива на загальну суму 197 682 гривень, Суд вказує на те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що паливо було списано Товариством для власних виробничих потреб.

49. Пунктом 117.3 статті 117 Податкового кодексу України встановлено, що здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

50. В той же час, позивач, в період з 01 квітня 2017 року до 21 липня 2017 року не був зареєстрований платником акцизного податку, реалізацію пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не здійснював, відтак відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності встановленої пунктом 117.3 статті 117 Податкового кодексу України.

51. Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0003241414, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 154 207 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - 123 666 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 841 гривень, Суд зазначає наступне.

52. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство має спеціальний дозвіл на користування надрами № 3586 від 28 грудня 2004 року на розробку родовища «Конотоп» та проводило справляння рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Вид користування: видобування. Мета надрокористування: видобування гранітів, придатних для виробництва щебеню в якості сировини для заповнювачів важкого бетону, для виробництва сумішей асфальтобетонних, аеродромних, шляхових. Товариство при визначенні вартості одиниці товарної продукції за розрахунковою вартістю обраховує витрати по дебету рахунка 23 «Виробництво» у кореспонденції з рахунками 13 «Знос необоротних активів», 20 «Виробничі витрати», 25 «Напівфабрикати», 642 «Пільгові пенсії», 65 «Розрахунки за страхуванням», 66 «Витрати з оплати праці», 685 «Розрахунки з іншими контрагентами», 91 «Загальновиробничі витрати».

53. Зокрема, під час перевірки встановлено, що в склад витрат, понесених при видобутку корисних копалин не включено:

- за 1 квартал 2016 року: 122461,92 гривень інших витрат, 19841,97 гривень амортизації, 358327,54 гривень матеріальних витрат;

- за 2 квартал 2016 року: 453089,17 гривень інших витрат;

- за 3 квартал 2016 року: 446612,47 гривень інших витрат;

- за 4 квартал 2016 року: 336501,99 гривень інших витрат, 25148,01 гривень матеріальних витрат;

- за 1 квартал 2017 року: 432157,64 гривень інших витрат, 60022,56 гривень амортизації;

- за 2 квартал 2017 року: 573399,66 гривень інших витрат, 53692,14 гривень амортизації;

- за 3 квартал 2017 року: 770814,63 гривень інших витрат;

- за 4 квартал 2017 року: 376045,45 гривень інших витрат, 10490,71 гривень перевищено витрат з оплати праці.

54. Перевіркою у складі інших витрат було враховано витрати на технічне обслуговування екскаватора ЕКГ, що задіяний при видобутку корисних копалин, які не були враховані товариством, згідно актів списання ТМЦ, а саме: в 4 кварталі 2015 року на суму 176115,50 гривень; в 1 кварталі 2016 року на суму 331077,2 гривень; в 2 кварталі 2016 року на суму 359755,2 гривень; в 3 кварталі 2016 року на суму 446612,5 гривень; в 4 кварталі 2016 року на суму 336501,99 гривень; в 1 кварталі 2017 року на суму 432157,6 гривень; в 2 кварталі 2017 року на суму 573399,66 гривень; в 3 кварталі 2017 року на суму 770814,63 гривень; в 4 кварталі 2017 року на суму 341395,76 гривень.

55. Відповідно до пункту 2, розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 20 серпня 2015 № 727 (далі - Порядок) акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

56. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

57. При цьому, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 4 розділу ІІ Порядку).

58. Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

59. Суд звертає увагу на те, що при оформленні акту перевірки не достатньо лише зазначення, наприклад розміру заниження загального оподаткованого доходу та період такого заниження чи розміру безпідставно завищеної суми витрат, принциповим є вказати в акті перевірки за результатами яких видів господарських операцій, за якою подією, на підставі яких первинних документів податковим органом виявлено порушення законодавства.

60. Вказавши про заниження позивачем рентної плати, податковий орган зазначає про те, що Товариством в склад витрат, понесених при видобутку корисних копалин не включено - матеріальні витрати, амортизацію, витрати з оплати праці та інші витрати.

61. В той же час в акті перевірки відсутні будь-які відомості, які б обґрунтовували факт не включення Товариством в склад витрат, понесених при видобутку корисних копалин - матеріальні витрати, амортизацію та витрати з оплати праці.

62. Щодо інших витрат не включених позивачем в склад витрат, понесених при видобутку корисних копалин, Суд звертає увагу на наступне.

63. У відповідності до підпункту 252.1.1 пункту 252.1 статті 252 Податкового кодексу України, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб`єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр.

64. Згідно пунктом 252.7 статті 252 Податкового кодексу України, вартість відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) за більшою з таких її величин:

- за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

- за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.

65. Пунктом 252.8 статті 252 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі обчислення вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за фактичними цінами реалізації вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлюється платником рентної плати за величиною суми доходу, отриманого (нарахованого) від виконаних у податковому (звітному) періоді господарських зобов`язань з реалізації відповідного обсягу (кількості) такого виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

66. Відповідно до пункту 252.11 статті 252 Податкового кодексу України, у разі обчислення вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за розрахунковою вартістю до витрат платника рентної плати за податковий (звітний) період включаються:

- матеріальні витрати, у тому числі витрати, пов`язані з виконанням господарських договорів із давальницькою сировиною, за винятком матеріальних витрат, пов`язаних із: зберіганням; транспортуванням; пакуванням, у тому числі фасуванням (бутелюванням); проведенням іншого виду підготовки (включаючи передпродажну підготовку), крім операцій, що віднесені до операцій первинної переробки (збагачення) у значенні, наведеному у розділі I цього Кодексу, для реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини); виробництвом і реалізацією інших видів продукції, товарів (робіт, послуг);

- витрати з оплати праці, крім витрат з оплати праці працівників, які не зайняті в господарській діяльності з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

- витрати з ремонту основних засобів, крім витрат на ремонт основних засобів, не пов`язаних технічно та технологічно з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

- інші витрати, що належать до складу витрат, у тому числі витрати, розподілені згідно з принципами облікової політики платника рентної плати, понесені ним в періоди, коли господарська діяльність з видобування корисних копалин не провадилася у зв`язку із сезонними умовами проведення видобувних робіт, крім витрат, не пов`язаних з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), у тому числі: які виникають в результаті формування фінансових резервів; на сплату процентів боргових зобов`язань платника рентної плати; на внесення рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

67. Згідно з пунктом 252.12 статті 252 Податкового кодексу України, під час обчислення розрахункової вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) також враховуються:

- сума нарахованої амортизації, крім суми нарахованої амортизації на основні засоби і нематеріальні активи, що підлягають амортизації, але не пов`язані технічно та технологічно з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

- сума амортизації витрат, пов`язаних з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

68. Відповідно до пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за №288/4509, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

69. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за 1 квартал 2016 року 4 квартал 2017 року включно (дебет 91 кредит 20), Товариство включило до інших витрат Товариства, витрати пов`язані з видобуванням надр ТМЦ, які використовувалися для технічного обслуговування екскаватора ЕКГ, відповідно до актів списання.

70. Водночас, інші витрати згідно актів списання, такі як на арматуру, емаль чорну, фарби, замок навісний, мило, рукавиці робочі, картон прокладочний, втулки, електроди, діоксин вуглецю, кисень, колесо натяжне, лампи, ветош, ізоленти, коробки, краги, напилки, труби, світильники, окуляри зварювальника, відро будівельне тощо, позивачем не віднесено до інших витрат Товариства, пов`язаних з видобуванням надр, оскільки вони не використовувалися для технічного обслуговування екскаватора ЕКГ.

71. З огляду на вказане, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідачем не доведено та не підтверджено жодними належними доказами необхідність та правові підстави віднесення витрат по вказаним ТМЦ як таких, що використовувалися для технічного обслуговування екскаватора ЕКГ, зокрема, яким чином технічне обслуговування екскаватора включає в себе, наприклад, використання мила, ізоленти, відра будівельного тощо.

72. У зв`язку з цим, Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення №0003241414, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

73. Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003231414, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 57 960, 61 гривень, Суд вказує наступне.

74. Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки виявлено заниження Товариством земельного податку на загальну суму 46 368 гривень. На формування вказаного показника вплинула площа земельної ділянки 2,9870 га, що перебуває у власності Товариства відповідно до державного акту на право власності ЖТ № 155668 від 05 жовтня 2004 року, цільове призначення землі - для ведення підприємницької діяльності.

75. За рішенням Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області нормативно-грошова оцінка земельної ділянки проведена у 2004 році становить 69 9066 гривень, Товариство щорічно здійснює індексацію відповідно до затверджених коефіцієнтів індексації. Позивач сплачував за вказану земельну ділянку з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2018 року податок в розмірі 1% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

В той же час згідно рішення Суслівської сільської ради VII скликання 29-ї сесії ради від 15 липня 2015 року, а саме пункту 7 ставка земельного податку на 2016 рік становить 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для земель промисловості, зв`язку, енергетики, комерційного та іншого призначення.

Згідно рішення VII скликання 10-ї сесії ради від 26 січня 2017 року № 132, а саме підпункту 4.3 ставка земельного податку на 2017 рік становить 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на земельні ділянки комерційного призначення.

Згідно рішення VII скликання 13-ї сесії ради від 15 серпня 2017 року № 55 ставка земельного податку на 2018 рік становить 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на земельні ділянки комерційного призначення.

76. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 155668, виданого 05 жовтня 2004 року, у власності Товариства перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 1824085600:03:000:0009, площею 2,9870 га, що розташована за межами населеного пункту на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, цільове призначення земельної ділянки - для здійснення підприємницької діяльності.

77. За даними витягу від 15 лютого 2019 року № 32-6-0.19-1394/175-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого відділом у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1824085600:03:000:0009 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами. Нормативна грошова оцінка проведена у 2004 році.

78. Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є також власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

79. Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

80. Відповідно до статті 274 Податкового кодексу України, ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

81. Статтею 277 Податкового кодексу України визначено ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено: ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

82. Відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 7-10 років.

83. Аналіз вказаних вище норм, свідчить про те, що законодавство України зобов`язує проводити нормативну грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів не рідше ніж один раз на 7-10 років.

84. Судами попередніх інстанцій встановлено, що останній раз нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача проводилася у 2004 року, тоді як перевірка Товариства проводилася у 2019 року за період з 01 жовтня 2015 року до 30 вересня 2018 року. Відтак з моменту проведення останньої нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача до початку періоду за який проводилася перевірка пройшло понад 10 років, що свідчить про недотримання вимог законодавства в частині необхідності проведення нормативно грошової оцінки не рідше ніж один раз на 7-10 років.

85. З огляду на вказане, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ставка земельного податку за цю земельну ділянку має визначатися як за земельну ділянку нормативно грошова оцінка якої не проведена.

86. Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновками податного органу, щодо помилковості розрахунків позивача при сплаті земельного податку (оскільки позивач сплачував податок в розмірі 1% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки), тоді як ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно грошова оцінка яких не проведена встановлена в іншому розмірі. В той же час податковим органом помилково вказано про необхідність сплачувати податок в розмірі 2% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, оскільки вказаний розмір не відповідає розміру встановленому, як ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно грошова оцінка яких не проведена.

87. Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що податкове повідомлення-рішення №0003231414 є протиправними, а тому підлягає скасуванню.

88. За змістом частин першої, четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

89. Враховуючи зазначене вище, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, а саме: скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003221414 в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за платежем акцизний податок на пальне в розмірі 1 773 851 гривня, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003221414 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 197682 гривень, Суд вважає за необхідне залишити без змін.

90. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

91. З огляду на вказані вище обставини справи, Суд вважає за необхідне, рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2019 року №0003231414 та №0003241414 залишити без змін.

92. На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі №240/8507/19 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2019 року № 0003221414 в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за платежем акцизний податок на пальне в розмірі 1 773 851 гривня.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі №240/8507/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов