Постанова

від 21.02.2022 по справі 911/3260/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. Справа№ 911/3260/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тарасенко К.В.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 22.02.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "АНОНА"

на рішення Господарського суду Київської області

від 25.08.2021 (повний текст складено 04.10.2021)

у справі №911/3260/20 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АПК"

до 1) Сквирської міської ради Київської області

2) Фермерського господарства "АНОНА"

3) Сквирської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Яремко Марина Василівна

про визнання незаконними рішення та дії, визнати договори оренди недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АПК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Рудянської сільської ради Сквирського району Київської області (далі - відповідач-1), Фермерського господарства "АНОНА" (далі - відповідач-2, скаржник) та Сквирської районної державної адміністрації (далі - відповідач-2) про визнання незаконними рішення та дії, визнати договори оренди недійсними.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.08.2021 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано рішення сесії Рудянської сільської ради Сквирського району Київської області № 25-38-07 від 20 лютого 2020 року про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 Фермерському господарству "Анона" із земель комунальної власності в межах Рудянської сільської ради;

Визнано недійсним договір оренди землі № 6 від 25 лютого 2020 року, укладений між Рудянською сільською радою та Фермерським господарством "Анона", щодо передачі в оренду земельну ділянку загальною площею 3,7747 га, кадастровий номер 3224086400:06:003:0024;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо договору оренди землі № 6 від 25 лютого 2020 року, укладеного між Рудянською сільською радою та Фермерським господарством "Анона", щодо передачі в оренду земельну ділянку загальною площею 3,7747 га, кадастровий номер 3224086400:06:003:0024 (індексний номер: 52121697 від 04.05.2020 року).

Стягнуто з Сквирської міської ради Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АПК" 4 204,00 грн судового збору та 7 714,28 грн. адвокатських витрат.

Стягнуто з Фермерського господарства "АНОНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АПК" 3 857,14 грн. адвокатських витрат та 2 102,00 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "АНОНА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що отримано повний текст 29.10.2021 засобами поштового зв`язку.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при укладенні договору оренди від 25.02.2020 Рудянська сільська рада правомірно керувалася переважним правом ФГ «АНОНА» на укладення договору оренди землі, як користувача спірної земельної ділянки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2021 апеляційну скаргу Фермерського господарства "АНОНА" на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Яковлєва М.Л., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 задоволено клопотання Фермерського господарства "АНОНА" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20. ВідновленоФермерському господарству "АНОНА" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "АНОНА" на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20. Призначено справу до розгляду на 19.01.2022. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

05.01.2021 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов выдзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скарзу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20 без змін.

Зокрема, у своєму відзиві позивач зазначає, що надані скаржником списки власників не витребуваних сертифікатів станом на 01 жовтня 2013 року та станом на 08 травня 2018 року, ніяким чином не змінюють суть оскаржуваного рішення і не дозволяють встановити місцезнаходження та ідентифікувати орендовані земельні ділянки за Договорами оренди землі від 09 лютого 2015 року, від 14 березня 2016 року та від 13 березня 2017 року, тому суд, на переконання позивача, дійшов вірного висновку про відсутність документального підтвердження виникнення у скаржника переважного права оренди земельної ділянки загальною площею 3,7747 га.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "АНОНА" на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20 на 22.02.2022

21.02.2022 від Сквирської міської ради надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника Ради.

Представники позивача та відповідача-2 з`явилися в судове засідання 22.02.2022 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання 22.02.2022 не з`явився.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності інших учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні 22.02.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, предметом позову у даній справі є визнання незаконними та скасування рішення сесії Рудянської сільської ради Сквирського району Київської області № 25-38-07 від 20.02.2020 про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 Фермерському господарству "Анона" із земель комунальної власності в межах Рудянської сільської ради;

- визнання недійсним договору оренди землі № 6 від 25.02.2020, укладеного між Рудянської сільською радою та Фермерське господарство "Анона", щодо передачі в оренду земельну ділянку загальною площею 3,7747 га, кадастровий номер 3224086400:06:003:0024;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо даного договору оренди (індексний номер: 52121697 від 04.05.2020);

- визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договору оренди землі від 09.02.2015;

- визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договору оренди землі ві 14.03.2016;

- визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договору оренди землі від 13.03.2017;

- визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення додаткової угоди № 1 від 23.05.2018 до договору оренди землі від 13.03.2017.

20.02.2020 Рудянською сільською радою Сквирського району Київської області було розглянуто клопотання ФГ "АНОНА" про передачу в оренду земельної ділянки (паю) загальною площею 3,7747 га із земель комунальної власності та прийнято рішенням № 25-38-07 Рудянської сільської ради, яким надано в оренду Фермерському господарству "АНОНА" земельну ділянку (пай) кадастровий номер 32244086400:06:003:0024 загальною площею 3,7747 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 7 (сім) років, з дати реєстрації договору оренди.

25.02.2020 на виконання вищезазначеного рішення між Рудянською сільською радою (далі - орендодавець) та Фермерським господарством "АНОНА" (далі - орендар, відповідач-2) було укладено договір оренди землі №6 від 25.02.2020 (далі - договір 1).

Відповідно до п. 1. договору 1, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3224086400:06:003:0024 загальною площею 3,7747 га, у тому числі ріллі 3,7747 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Рудянської сільської ради Сквирського району Київської області.

Пунктом 2 договору 1 визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,7747 га, посвідчена витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 35517005 від 13.02.2020 р.

Згідно з пунктом 4 договору 1, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації становить 168 509,56 грн. (сто шістдесят вісім тисяч п`ятсот дев`ять грн. 56 коп.).

Відповідно до п. 6 договору 1, договір укладено строком на 7 (сім) років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити дію.

Державним реєстратором Яременко М. В. Сквирської міської ради Київської області здійснено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо права оренди ФГ "АНОНА" на земельну ділянку за кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 загальною площею 3,7747 га. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52121697 від 04.05.2020 року. Підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі серія та номер - виданий 27.04.2020, видавник ФГ "АНОНА", Рудянська сільська рада. Строк дії 27.04.2027.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається безпосередньо на порушення відповідачем-1 під час прийняття рішення про надання вищезазначеної земельної ділянки в оренду, чинного законодавства України в частині процедури, яка чітко передбачена ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, а саме - щодо надання юридичним особам в оренду ділянок із земель комунальної власності після проведення земельних торгів за їх результатами, оскільки передання ділянки в користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення аукціону можливе лише у випадку передбаченому в ч. 2 ст. 134 ЗК України, тому позивач стверджує, про порушення права останнього взяти участь в проведенні земельних торгів і отриманні права оренди зазначеної комунальної земельної ділянки.

При цьому, в обґрунтування зазначеного порушення процедури надання земельної ділянки відповідачем-1 відповідачу-2, позивач наголошує, що наявність договорів оренди землі від 09.02.2015, від 14.03.2016 та від 13.03.2017 разом із додатковою угодою № 1 від 23.05.2018 до договору оренди землі від 13.03.2017, які були укладені між відповідачами, ніяким чином не впливають на обов`язок відповідача-1 в частині проведення земельних торгів щодо передання спірної земельної ділянки в оренду, оскільки, із умов зазначених договорів не можливо ідентифікувати земельну ділянку, яка є предметами зазначених договір.

Звертаючись із позовом до суду про визнання незаконними та скасування рішення сесії Рудянської сільської ради Сквирського району Київської області № 25-38-07 від 20.02.2020 про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 Фермерському господарству "Анона" із земель комунальної власності в межах Рудянської сільської ради; визнання недійсним договору оренди землі № 6 від 25.02.2020, укладеного між Рудянської сільською радою та Фермерське господарство "Анона", щодо передачі в оренду земельну ділянку загальною площею 3,7747 га, кадастровий номер 3224086400:06:003:0024; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо даного договору оренди (індексний номер: 52121697 від 04.05.2020); а також, визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договорів оренди землі від 09.02.2015, від 14.03.2016, від 13.03.2017 та додаткової угоди № 1 від 23.05.2018 до договору оренди землі від 13.03.2017, позивач стверджує про порушення відповідачами законодавства України в частині непроведення земельних торгів щодо спірної земельної ділянки, що, в свою чергу, на думку позивача позбавило його законних прав щодо можливості прийняти участь в проведенні обов`язкових земельних торгів і отримати право оренди спірної земельної ділянки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення сесії Рудянської сільської ради Сквирського району Київської області № 25-38-07 від 20.02.2020 про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 Фермерському господарству "Анона" із земель комунальної власності в межах Рудянської сільської ради нормативно обґрунтованими та доведеними належними доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, судом першої інстанції зазначено, що предмет позову, а саме вимога про визнання дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договорів оренди землі від 09.02.2015; від 14.03.2016; від 13.03.2017, а також укладення додаткової угоди № 1 від 23.05.2018 до договору оренди землі від 13.03.2017 незаконними, не відповідає способам захисту прав, передбачених законом, оскільки позивач не просить суд визнати недійсними рішення на підставі яких були укладені зазначені договори, а безпосередньо, просить суд визнати незаконними саме дії відповідача-3 в частині укладання ним наведених договорів. Так само позивач не просить суд визнати недійсними ці договори оренди.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договорів оренди землі від 09.02.2015 року; від 14.03.2016; від 13.03.2017, а також укладення додаткової угоди № 1 від 23.05.2018 до договору оренди землі від 13.03.2017 незаконними є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "АНОНА", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч.1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В силу частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Колегією суддів встановлено, що під час винесення спірного рішення відповідача-1 № 25-38-07 від 20.02.2020, а також, укладання спірного договору оренди землі № 6 від 25.02.2020, останній керувався наявністю у відповідача-2 переважного права щодо оренди спірної земельної ділянки, оскільки відповідач-2 протягом певного строку, а саме: з 09.02.2015 і по дату укладання договору № 6, користувався спірною земельною ділянкою на праві оренди.

Дослідивши укладені між відповідачем-2 та відповідачем-3 договори оренди землі від 09.02.2015 (далі - договір-2), від 14.03.2016 (далі - договір-3) та від 13.03.2017 (договір - 4) разом із додатковою угодою № 1 від 23.05.2018 до договору оренди землі від 13.03.2017, колегія суддів зазначає наступне.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (стаття 14 Закону України "Про оренду землі").

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Істотні умови договору оренди визначені в статті 15 Закону України "Про оренду землі" і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), істотними умовами договору оренди землі, окрім інших, є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Колегія суддів зазначає, що в п. 1 договору-2 визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки (паї)) у кількості 5 шт. загальною площею 19,33 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться в межах Рудянської сільської ради

Пунктом 2 зазначеного договору встановлено, що, в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки (паї)) у кількості 5 шт. загальною площею 19,33 га, посвідчені сертифікатами на право власності на земельні частки (паї), власники яких не скористались своїм правом або не оформили це право в установленому порядку.

Відповідно до п. 1 договору-3 визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки (паї)) у кількості 5 шт. загальною площею 19,33 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться в межах Рудянської сільської ради

Пунктом 2 зазначеного договору встановлено, що, в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки (паї)) у кількості 5 шт. загальною площею 19,33 га, посвідчені сертифікатами на право власності на земельні частки (паї), власники яких не скористались своїм правом або не оформили це право в установленому порядку.

Згідно з п. 1 договору-4, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки (паї)) у кількості 4 шт. загальною площею 15,78га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративних межах Рудянської сільської ради.

Пунктом 2 зазначеного договору встановлено, що, в оренду передаються земельні ділянки (невитребувані земельні частки (паї)) у кількості 4 шт. загальною площею 15,78га, права на які посвідчені сертифікатами на право власності на земельні частки (паї), власники яких не скористались своїм правом або не оформили це право в установленому порядку.

З урахуванням додаткової угоди № 1 до договору-4, пункт 1 та 2 зазначеного договору викладено в наступній редакції: "Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки (паї)) у кількості 2 шт. загальною площею 7,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Рудянської сільської ради.В оренду передається земельна ділянка (невитребувані земельні частки (паї)) у кількості 2 шт. загальною площею 7,46 га,право на яку посвідчене сертифікатом на право власності на земельну частку (пай), власник якої не скористався своїм правом або не оформив це право в установленому порядку.

Отже, здійснивши аналіз вищенаведених договорів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в жодному із перелічених договорів не зазначено кадастрові номери земельних ділянок, а також, конкретне місце розташування останніх (зазначення фрази в умовах договорів "в межах Рудянської сільської ради" не є конкретизацією місця розташування).

Разом із тим, як було зазначено колегією суддів вище, відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), істотними умовами договору оренди землі, окрім інших, є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовою колегією під час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, встановлено, що договори оренди землі від 09.02.2015, від 14.03.2016 та від 13.03.2017 разом із додатковою угодою № 1 від 23.05.2018 до договору оренди землі від 13.03.2017 були укладені без дотримання вимог чинного законодавства України, а саме ст. 15 Закону України "Про оренду землі" в частині не зазначення в умовах спірних договорів кадастрових номерів земельних ділянок, які були передані в оренду.

Разом із тим, виходячи з меж заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає, що на момент розгляду справи, спірні договори в судовому порядку недійсними не визнавались.

В той же час, з урахуванням заявлених позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За правилом статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється па підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такою дозволу.

В інших випадках передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам відбувається відповідно до договору купівлі - продажу права оренди на аукціоні.

Відповідно до ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі:розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; абзац шостий виключено; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); абзац чотирнадцятий виключено;будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;абзац сімнадцятий виключено;абзац вісімнадцятий виключено;надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;абзац двадцятий виключено;поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;абзац двадцять третій виключено;передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;абзац двадцять шостий виключено;надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37 1 цього Кодексу;надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення;надання земельної ділянки державної або комунальної власності в користування (оренду) інвестору із значними інвестиціями для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями.

Як зазначалось колегією суддів раніше, 20.02.2020 Рудянською сільською радою Сквирського району Київської області було розглянуто клопотання ФГ "АНОНА" про передачу в оренду земельної ділянки (паю) загальною площею 3,7747 га із земель комунальної власності та прийнято рішенням № 25-38-07 Рудянської сільської ради, яким надано в оренду Фермерському господарству "АНОНА" земельну ділянку (пай) кадастровий номер 32244086400:06:003:0024 загальною площею 3,7747 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 7 (сім) років, з дати реєстрації договору оренди.

25.02.2020 на виконання вищезазначеного рішення між Рудянською сільською радою (далі - орендодавець) та Фермерським господарством "АНОНА" (далі - орендар) було укладено договір оренди землі № 6 від 25.02.2020 (далі - договір-1).

Відповідно до п. 1. договору 1, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3224086400:06:003:0024 загальною площею 3,7747 га, у тому числі ріллі 3,7747 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Рудянської сільської ради Сквирського району Київської області.

В той же час, оскільки раніше колегією суддів було встановлено відсутність у договорах оренди землі від 09.02.2015, від 14.03.2016 та від 13.03.2017 зазначення кадастрових номерів земельних ділянок, які були передані в оренду, що, фактично, свідчить про неможливість здійснення ідентифікації зазначених земельних ділянок по цим договорам, а також, віднесення їх саме до земельної ділянки з кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 загальною площею 3,7747 га, яка є предметом спірного договору, колегія суддів зазначає, що твердження скаржника про наявність у останнього переважного права щодо укладання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 загальною площею 3,7747 га юридично не спроможні та документально не доведені.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, колегія суддів зазначає, що надані скаржником списки власників не витребуваних сертифікатів станом на 01.10.2013 та станом на 08.05.2018, ніяким чином не змінюють суть оскаржуваного рішення і не дозволяють встановити місцезнаходження та ідентифікувати орендовані земельні ділянки за Договорами оренди землі від 09.02.2015, від 14.03.2016 та від 13.03.2017.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, колегія суддів зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 загальною площею 3,7747 га, яка є предметом спірного договору, не підпадає під виключення визначені ч.2 ст. 134 ЗК України, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена земельна ділянка могла бути передана в оренду лише з проведенням відкритих земельних торгів.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що орган місцевого самоврядування прийнявши рішення сесії Рудянської сільської ради Сквирського району Київської області № 25-38-07 від 20.02.2020 про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 Фермерському господарству "Анона" із земель комунальної власності в межах Рудянської сільської ради та, в подальшому, уклавши з Фермерським господарством "Анона" договір оренди землі № 6 від 25 лютого 2020 року, щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 3,7747 га, кадастровий номер 3224086400:06:003:0024 без проведення аукціону, вийшов за межі наданої йому законодавством компетенції та порушив чинне законодавство України, зокрема, ст. 123 та ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено згадуваним п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення сесії Рудянської сільської ради Сквирського району Київської області № 25-38-07 від 20.02.2020 про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 Фермерському господарству "Анона" із земель комунальної власності в межах Рудянської сільської ради нормативно обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Колегією суддів встановлено, що вищенаведеними нормами земельного законодавства визначено порядок та підстави набуття права на оренду земельної ділянки, яке (право на оренду земельної ділянки) у цьому випадку набувається згідно з вимогами статті 134 Земельного кодексу України лише на конкурентних засадах (земельних торгах).

Правовою підставою для виникнення права оренди у скаржника на земельну ділянку з кадастровим номером 3224086400:06:003:0024, є рішення Рудянської сільської ради Сквирського району Київської області № 25-38-07 від 20.02.2020.

З огляду навстанволені вище колегією суддів порушення органом місцевого самоврядування процедури під час укладення договору оренди землі, а також враховуючи, що договір оренди № 6 від 25.02.2020 є похідним від рішення Рудянської сільської ради, яке визнано судом незаконним, у звякзук із чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого та проавмірного висновку, що зазначений договір підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення.

При цьому, колегією суддів взято до уваги, що 22.12.2020 Сквирською міською радою було прийнято рішення № 34-3-V-III "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між Рудянською сільською радою та Фермерським господарством "Анона" від 27.04.2020" (копія рішення наявна у матеріалах справи).

Водночас, будь-яких інших доказів розірвання чи припинення договору оренди № 6 від 25.02.2020 (додаткової угоди тощо) матеріали справи не містять. Так само матеріали справи не містять відомостей щодо внесення державним реєстратором запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну користувача земельної ділянки з кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 загальною площею 3,7747 га.

Також колегія суддів зазначає, що якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналогічний правовий висновок викладено упостанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 394/301/19.

Частиною 1, 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав і на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну /або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у ^Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі (ч.5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України про державну реєстрацію № 1952 викладено у новій редакції, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 якої відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставісудового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи визнання судом недійсним договору оренди № 6 від 25.02.2020, на підставі якого Державним реєстратором Яременко М. В. Сквирської міської ради Київської області було здійснено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо права оренди ФГ "АНОНА" на земельну ділянку за кадастровим номером 3224086400:06:003:0024 загальною площею 3,7747 га. щодо договору оренди № 6 від 25.02.2020 (індексний номер: 52121697 від 04.05.2020 року), судом першої інстанції правомірно визнано позовну вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо договору оренди № 6 від 25.02.2020 (індексний номер: 52121697 від 04.05.2020 року) нормативно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В той же час, як зазначалось колегією суддів вище, позивачем також заявлено вимоги про:

- визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договору оренди землі від 09.02.2015;

- визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договору оренди землі від 14.03.2016;

- визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договору оренди землі від 13.03.2017;

- визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення додаткової угоди № 1 від 23.05.2018 до договору оренди землі від 13.03.2017.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов`язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено згадуваним п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із предметів позову у даній справі є вимога про визнання дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договорів оренди землі від 09.02.2015; від 14.03.2016; від 13.03.2017, а також укладення додаткової угоди № 1 від 23.05.2018 до договору оренди землі від 13.03.2017 незаконними.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що предмет позову, визначений позивачем, не відповідає способам захисту прав, передбачених законом, оскільки позивач не просить суд визнати недійсними рішення на підставі яких були укладені зазначені договори, а безпосередньо, просить суд визнати незаконними саме дії відповідача-3 в частині укладання ним наведених договорів. Так само позивач не просить суд визнати недійсними ці договори оренди.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання дій Сквирської районної державної адміністрації щодо укладення договорів оренди землі від 09.02.2015; від 14.03.2016; від 13.03.2017, а також укладення додаткової угоди № 1 від 23.05.2018 до договору оренди землі від 13.03.2017 незаконними є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства "АНОНА" на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "АНОНА" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі №911/3260/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №911/3260/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 05.05.2022.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

К.В. Тарасенко