Постанова

від 04.05.2022 по справі 240/10663/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року

м. Київ

справа №240/10663/20

адміністративне провадження № К/9901/39884/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №240/10663/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест ЛТД»

до Державної служби геології та надр України,

третя особа - Обухівська районна рада Київської області,

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест ЛТД»

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Сторчака В.Ю., суддів Граб Л.С., Іваненко Т.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест ЛТД» (далі - ТОВ «Укрбудінвест ЛТД», позивач, скаржник) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - Держгеонадра, відповідач), третя особа - Обухівська районна рада Київської області, у якому просило:

визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо неприйняття рішення у формі наказу за заявою ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» від 17 травня 2019 року, зареєстрованою Державною службою геології та надр України за вхідним номером 10870/02/12-19 від 20 травня 2019 року, про надання ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування піску Ділянки Західна Трипільського родовища будівельних пісків, що розташована в руслі р. Дніпро поблизу с. Трипілля Обухівського району Київської області в північній частині акваторії Канівського водосховища;

визнати за ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» право з урахуванням принципу мовчазної згоди без отримання спеціального дозволу на користування надрами через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі або відмови у видачі спеціального дозволу на користування надрами (яким є 12 серпня 2019 року), тобто починаючи з 27 серпня 2019 року здійснювати господарську діяльність з користування надрами без проведення аукціону, з метою видобування корисних копалин місцевого значення - піску Ділянки Західна Трипільського родовища будівельних пісків, що розташована в руслі р. Дніпро поблизу с. Трипілля Обухівського району Київської області в північній частині акваторії Канівського водосховища, строком на 20 (двадцять) років, з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі спеціального дозволу на користування надрами з 12 серпня 2019 року до 12 серпня 2039 року;

зобов`язати Державну службу геології та надр України прийняти рішення у формі наказу за заявою ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» від 17 травня 2019 року, зареєстрованою Державною службою геології та надр України за вхідним номером 10870/02/12-19 від 20 травня 2019 року, про надання ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування піску Ділянки Західна Трипільського родовища будівельних пісків, що розташована в руслі р. Дніпро поблизу с. Трипілля Обухівського району Київської області в північній частині акваторії Канівського водосховища строком дії дозволу 20 (двадцять) років, з 12 серпня 2019 року до 12 серпня 2039 року;

зобов`язати Державну службу геології та надр України надати ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування піску Ділянки Західна Трипільського родовища будівельних пісків, що розташована в руслі ріки Дніпро поблизу села Трипілля Обухівського району Київської області в північній частині акваторії Канівського водосховища строком дії дозволу 20 (двадцять) років, з 12 серпня 2019 року до 12 серпня 2039 року;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Державної служби геології та надр України подати звіт про його виконання до Житомирського окружного адміністративного суду у строк п`ятнадцять днів з дня набрання чинності рішенням суду по даній справі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року позов задоволено.

3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок №615), однак, у встановлені строки відповідач дозвіл позивачу не надав, чим порушив права позивача. Не було прийнято також і відповідної відмови у такій видачі, а тому суд прийшов до висновку про протиправність бездіяльності відповідача як дозвільного органу, нездійснення розгляду у встановлений строк та неприйняття рішення у формі наказу за результатом розгляду заяви позивача від 17 травня 2019 року №17 (зареєстр. Держгеонадрами за №10870/02/12-19 від 20 травня 2019 року) щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, з метою видобування корисних копалин місцевого значення - піску Ділянки Західна Трипільського родовища будівельних пісків, що розташована в руслі ріки Дніпро поблизу села Трипілля Обухівського району Київської області в північній частині акваторії Канівського водосховища строком дії дозволу 20 (двадцять) років.

4. Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки надання дозволу на користування надрами законодавчо віднесено до виключної компетенції Державної служби геології та надр України, однак відповідач під час розгляду питання щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону діяв не в порядку та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, то зобов`язання відповідача надати спеціальний дозвіл на користування надрами позивачу строком дії на 20 років, встановивши датою видачі спеціального дозволу день закінчення встановленого Порядком №615 строку для видачі або відмови у видачі спеціального дозволу на користування надрами, буде належним способом відновлення порушених прав та інтересів останнього.

5. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року апеляційні скарги Державної служби геології та надр України і Обухівської районної ради Київської області задоволено частково: рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року скасовано; адміністративний позов ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» до Державної служби геології та надр України, третя особа - Обухівська районна рада Київської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

7. Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Укрбудінвест ЛТД», звернувшись 9 липня 2020 року до суду з позовними вимогами стосовно визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення у формі наказу про надання чи відмову у наданні ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» спеціального дозволу на користування надрами та неповідомлення про результат розгляду заяви позивача від 17 травня 2019 року №17, пропустило строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. Інші позовні вимоги позивача є похідними, відтак також вважаються такими, що подані з пропуском строку звернення до суду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята без дотримання судом положень статті 122 КАС України у зв`язку з цим суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність залишення позовної заяви ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» без розгляду.

10. Суд апеляційної інстанції у оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку, що позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом порушених, на його думку, прав протягом встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку з моменту, коли він дізнався про таке порушення, а звернувся до суду фактично через рік від початку періоду заявлених ним до захисту вимог.

11. Скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував вищевказану норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 9 квітня 2018 року у справі №800/426/17, від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18, від 7 лютого 2019 року у справі №295/6531/17, від 20 жовтня 2020 року у справі №523/4410/17, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19 та у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі №21-2231а15, у яких викладені позиції, що стосуються інституту строків звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Позиція інших учасників справи

12. Від інших часників справи відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 18 листопада 2021 року про відкриття касаційного провадження відповідачем отримано 29 листопада 2021 року, а третьою особою - 30 листопада 2021 року.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Касаційна скарга надійшла до суду 23 листопада 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №240/10663/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 4 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 5 травня 2022 року.

15. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

17. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

19. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

21. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

22. Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

23. Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

25. Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з даним позовом 9 липня 2020 року. У своїх позовних вимогах позивач просив суд, зокрема визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо неприйняття рішення у формі наказу за заявою ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» від 17 травня 2019 року та зобов`язати Державну службу геології та надр України прийняти рішення у формі наказу за заявою ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» від 17 травня 2019 року.

26. 17 травня 2019 року, на виконання вимог підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615, ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою №17 (вх. №10870/02/12-19 від 20 травня 2019 року) на отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування піску Ділянки Західна Трипільського родовища будівельних пісків, що розташована в руслі р. Дніпро поблизу с. Трипілля Обухівського району Київської області в північній частині акваторії Канівського водосховища, загальною площею 0,8925 км2 (89,25 га).

27. 24 травня 2019 року відповідачем до Обухівської районної ради Київської області було надіслано клопотанням про розгляд питання про надання погодження позивачу щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами на найближчій сесії за заявою позивача від 17 травня 2019 року.

28. 26 липня 2019 року Обухівською районною радою, за результатом розгляду клопотання відповідача щодо погодження надання позивачу спеціального дозволу на користування надрами, було прийнято Рішення №1048.41, яким відмовлено у погодженні надання спеціального дозволу на користування надрами позивачу.

29. З відомостей наданих відповідачем у відповідь на запит позивача від 25 травня 2020 року №25-05/20 судами попередніх інстанцій також установлено, що заява позивача від 17 травня 2019 року №17 листом №16760/01/12-19 від 14 серпня 2019 року була повернута позивачу.

30. Крім того, у відповідь на запит вих.№25-05/20 від 25 травня 2020 року, відповідачем повідомлено позивача, що Комісія з питань надрокористування (протокол від 8 серпня 2019 року №8/2019) розглянула заяву ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» від 17 травня 2019 року №17 та не прийняла позитивного рішення, у зв`язку з тим, що рішенням сесії Обухівської районної ради від 26 липня 2019 року №1048.41 (невідкладна) VII (лист від 29 липня 2019 року №100/02-03/498) відмовлено у погодженні щодо надання вищезазначеного спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Укрбудінвест ЛТД».

31. На переконання позивача вказані обставини свідчать, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно неприйняття рішення у формі наказу про надання чи відмову у наданні ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» спеціального дозволу на користування надрами та неповідомлення про результат розгляду заяви позивача від 17 травня 2019 року №17.

32. Звертаючись до суду з клопотанням про поновлення строку звернення, позивач зауважив, що пропуск процесуального строку не повинен слугувати засобом легалізації триваючого правопорушення. Також позивач просив суд врахувати, що до моменту звернення останнього до Державної служби геології та надр України з запитом вих№25-05/20 від 25 травня 2020 року, позивач не володів інформацією про стан розгляду заяви від 17 травня 2019 року №17, оскільки відповідачем не було повідомлено позивача про повернення ним зазначеної заяви з пакетом доданих документів.

33. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів, доводи позивача щодо його неповідомлення та неотримання ним пакету документів спростовується листом Державної служби геології та надр України від 14 серпня 2019 року №16760/01/12-19, яким ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» повернуто заяву від 17 травня 2019 року №17 та додані до неї документи.

34. Таким чином, враховуючи вимоги статті 122 КАС України, у разі незгоди з поверненням його заяви позивач повинен був звернутись до суду за захистом своїх прав протягом шести місяців з моменту, коли від дізнався про таке порушення.

35. Крім того, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, про порушення своїх прав, позивач дізнався у липні 2019 року, про що свідчить вимога ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» №15-07/19 від 15 липня 2019 року про прийняття Державною службою геології та надр України рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

36. Також, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, про обізнаність позивача щодо неприйняття рішення у формі наказу про надання чи відмову у наданні ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» спеціального дозволу на користування надрами на підставі заяви позивача від 17 травня 2019 року №17, свідчать неодноразові звернення останнього до відповідача з аналогічними заявами.

37. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 2 жовтня 2019 року ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» було подано заяву про отримання спеціального дозволу на користування надрам без проведення аукціону з метою видобування піску Західної ділянки Трипільської родовища у Київській області що зареєстрована Державною службою геології та надр України за вхідним номером 19596/02/12-19 від 7 жовтня 2019 року. Після опрацювання пакету документів ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» встановлено, що програма робіт із введення родовища в експлуатацію не відповідає затвердженому зразку, який розміщений на веб-сайті Держгеонадр; відсутній план підрахунку запасів корисної копалини на топографічній основі з нанесеними межами категорії запасів, межами земельного та гірничого відводів (за наявності), контуром ліцензійної площі з географічними координатами кутових точок ділянок надр, а також з лініями геологічних розрізів, як передбачено вимогами Порядку. Враховуючи зазначене, Держгеонадра листом від 15 жовтня 2019 року №21012/03/12-19 повернула позивачу заяву з доданими до неї документами.

38. 5 лютого 2020 року ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» було втретє подано заяву про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування піску Західної ділянки Трипільського родовища у Київській області, що зареєстрована Державною службою геології та надр України за вхідним номером 3837/02/11-20 від 20 травня 2019 року. Відповідну пропозицію щодо надання такого дозволу Державною службою геології та надр України було надіслано до Обухівської районної ради. Рішенням сесії Обухівської районної ради від 27 лютого 2020 року №1260.50 VІІ відмовлено у погоджені щодо надання вищезазначеного спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Укрбудінвест ЛТД».

39. Таким чином, наведене свідчить, що позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом порушених на його думку прав протягом встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку з моменту коли він дізнався про таке порушення, а звернувся до суду фактично через рік з від початку періоду заявлених ним до захисту вимог.

40. Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

41. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

41. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

42. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

43. Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

44. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18, від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19 та від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20.

45. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що перебіг строку звернення до суду з цим позовом розпочинається коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права, що кореспондуються з вимогами статті 122 КАС України. У вказаній справі це вимога ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» №15-07/19 від 15 липня 2019 року про прийняття Державною службою геології та надр України рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону за заявою позивача від 17 травня 2019 року №17. Колегія суддів наголошує, що незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

46. Оскільки про порушення свого права ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» знало, починаючи з липня 2019 року, однак своє право на звернення до суду реалізувало лише в липні 2020 року, тобто після спливу шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України, при цьому не надавши доказів поважності причин пропуску даного строку, то колегія суддів приходить до висновку, що наявні передбачені процесуальним законом підстави для залишення цього позову без розгляду.

47. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

48. Пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

49. При цьому пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

50. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

51. Таким чином, ТОВ «Укрбудінвест ЛТД», звернувшись 9 липня 2020 року до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення у формі наказу про надання чи відмову у наданні ТОВ «Укрбудінвест ЛТД» спеціального дозволу на користування надрами та неповідомлення про результат розгляду заяви позивача від 17 травня 2019 року №17, пропустило строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. Інші позовні вимоги позивача є похідними, відтак також вважаються такими, що подані з пропуском строку звернення до суду.

52. При цьому, той факт, що позивач вважає бездіяльність відповідача триваючою пасивною поведінкою, яка виразилась у формі не вчинення дій (дії), яку він зобов`язаний був вчинити, не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення свої прав та, відповідно, міг звернутися до суду з адміністративним позовом.

53. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у подібних відносинах суб`єктів господарювання з Держгеонадрами, зокрема у постановах від 4 березня 2020 року у справі №640/19015/18 та від 1 грудня 2021 року у справі №240/5375/18.

54. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджуються із судом апеляційної про наявність підстав для залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест ЛТД» до Державної служби геології та надр України, третя особа - Обухівська районна рада Київської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

55. З огляду на вказані мотиви цієї постанови, Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції статті 123 КАС України під час прийняття постанови про залишення без розгляду позову ТОВ «Укрбудінвест ЛТД».

56. Посилання в обґрунтування касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції при ухвалення рішення про залишення позову без розгляду висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 30 вересня 2015 року у справі №21-2231а15, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19 та Верховного Суду, викладених у постанові від 28 липня 2021 року у справі №640/675/20, є безпідставним, оскільки висновки, викладені у вказаних постановах, зроблені судами на підставі встановлених під час її розгляду обставин. У свою чергу, поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей конкретних обставин. У справі, що розглядається, зазначені позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду із позовом були оцінені апеляційним судом як неповажні.

57. Колегія суддів критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18, від 7 лютого 2019 року у справі №295/6531/17, від 20 жовтня 2020 року у справі №523/4410/17 та від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, оскільки спори у вказаних справах виникли з пенсійних правовідносин, у яких спеціальним законодавством встановлені певні особливості, а саме: перерахунок пенсій, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина третя статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»); нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (частина друга статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). З огляду на зазначене, Суд не приймає твердження позивача щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах у спорах, що виникли з пенсійних правовідносин.

58. Крім того, колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги щодо не врахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 9 квітня у справі №800/426/17, оскільки у вказаному судовому рішення відсутні висновки щодо застосування статей 118-123 КАС України.

59. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

60. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

61. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

62. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

63. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

64. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

65. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

66. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також мають забезпечувати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

67. Суд у цій справі враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Водночас, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

68. Важливо наголосити, що низка рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

69. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

70. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Умотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

71. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява №69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява №19867/12, пункт 85). Із цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

72. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява №6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, передусім, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. The Netherlands», заява №16034/90, пункт 59).

73. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

74. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява №22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

75. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

76. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

78. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест ЛТД» залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець