Постанова

від 04.05.2022 по справі 805/3181/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року

м. Київ

справа № 805/3181/18-а

адміністративне провадження № К/9901/13270/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом Комунального підприємства «Добропільський міський транспорт» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу, наказу про проведення інспекційного відвідування, визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Комунального підприємства «Добропільський міський транспорт» на рішення Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Шинкарьової І.В. від 22.11.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г. від 08.04.2019,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2018 року Комунальне підприємство «Добропільський міський транспорт» (далі також КП «Добропільський міський транспорт», Підприємство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі також ГУ Держпраці, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило:

визнати неправомірними дії та бездіяльність відповідача, які складаються з проведення інспекційного відвідування КП «Добропільський міський транспорт» у період з 16 по 19 березня 2018 року;

не внесення повних відомостей щодо інспекційного відвідування КП «Добропільський міський транспорт» у період з 16 по 19 березня 2018 року в Журнал повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспекторів праці про відвідування;

не пред`явлення інспекторами відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області своїх службових посвідчень;

обмеження пересування представника позивача по території підприємства КП «Добропільський міський транспорт"» 16.03.2018 під час інспекційного відвідування інспекторами відділу контролю західного напрямку управління праці з питань Головного управління Держпраці у Донецькій області;

заборони представнику позивача проведення збирання інформації шляхом відеозйомки під час інспекційного відвідування КП «Добропільський міський транспорт» 16.03.2018 інспекторами відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій;

не використання державної мови під час інспекційного відвідування КП «Добропільський міський транспорт» 16.03.2018 інспекторами відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій;

складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування у перший день проведення інспекційного відвідування КП «Добропільський міський транспорт» 16.03.2018 інспекторами відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій;

проведення розгляду справи про накладення штрафу на КП «Добропільський міський транспорт» за адресою вул. Паркова 43а м. Краматорськ без врахування обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи та повідомлення за два дні до її розгляду;

скасувати наказ відповідача №237 від 13.03.2018 про проведення інспекційного відвідування КП «Добропільський міський транспорт»;

скасувати постанову про накладення штрафу від 12.04.2018 №ДЦ139/337/НД/АВ/СПТД-ФС (далі також спірні, оскаржувані наказ і постанова);

2. Обґрунтовуючи позов, КП «Добропільський міський транспорт» посилалося на те, що призначення інспекційного відвідування на підставі наказу №237 від 13.03.2018, на його думку, є незаконним, а під час його проведення були допущені грубі порушення, у зв`язку з чим позивач вважає протиправним винесення спірної постанови про накладення на нього штрафу, яка за таких обставин підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зібрані у справі докази свідчать про наявність законних підстав для призначення інспекційного відвідування, а також для застосування до позивача фінансових санкцій, а отже позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на доведений факт вчинення позивачем дій для створення перешкод уповноваженим особам у проведенні інспекційного відвідування.

5. При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій зазначали, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів, що, на переконання судів, дозволяє стверджувати про законність дій відповідача зі складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування та прийняття спірних наказу і постанови про накладення штрафу, які ґрунтуються на вимогах закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Згідно з установленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи відповідачем, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 13.03.2013 №237 «Про проведення інспекційного відвідування Комунального підприємства «Добропільський міський транспорт» здійснено вихід для проведення інспекційного відвідування позивача.

8. Підставою для проведення інспекційного відвідування зазначено підпункти 3, 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації ст. 259 Кодексу законів про працю України» та на підставі листа Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12.07.2017 №12610/06 щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.

9. Згідно з пунктом 1 наказу №237 відділу контролю західного напрямку управління з питань праці провести інспекційне відвідування позивача у період з 16.03.2018 по 19.03.2018 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

10. На підставі зазначеного вище наказу, відповідачем складено повідомлення про проведення інспекційного відвідування від 13.03.2018 №04.3-13-6/2168-18, з яким 16.03.2018 ознайомлено директора підприємства, про що свідчить його підпис на повідомленні. У повідомленні зазначено, що буде проведено інспекційне відвідування, щодо дотримання вимог законодавства про працю.

11. Відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.03.2018 №133/043/15-14-12 для проведення інспекційного відвідування направлено головного державного інспектора відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Федорову О.В. та головного державного інспектора відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Ковальову Я.М.

12. З цим направленням 16.03.2018 також було ознайомлено директора, про що свідчить його підпис на направленні.

13. За результатами виходу на об`єкт відвідування, відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 16.03.2018 №ДЦ139/337/НД/АВ/СПТД-ФС, який був направлений на адресу підприємства поштовим відправленням 19.03.2018.

14. Відповідно до повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 23.03.2018 №04.3-13-6/2464/-18 (скерованого поштою 26.03.2018), розгляд справи про накладення штрафу буде розглядатись за адресою Головного управління Держпраці у Донецькій області: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд. 43а, 05.04.2018 о 10 год. 30 хвилин. Повідомлення було вручено позивачу 29.03.2018, що підтверджується з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

15. 05.04.2018 представником позивача Сакуном В.А. подане письмове повідомлення про адміністративне правопорушення адресоване Головному управлінню Національної поліції в Донецькій області, яким представник виклав пояснення щодо спірного питання, посилаючись на відмову представників Головного управління Державної праці у Донецькій області надавити службові посвідчення, з чого вбачаються ознаки перевищення влади та своїх повноважень при здійснення перевірки. У листі представник зазначив, що на підставі статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, просить скласти адміністративний протокол та розглянути справу. Про прийняте рішення повідомити представника позивача.

16. Листом начальника Покровського СВ Донецької області, у зв`язку відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань, матеріали по заяві ОСОБА_1 були направлені до Добропільського відділення поліції для розгляду відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

17. З листа начальника СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУ Нацполіції в Донецькій області від 23.05.2018 за вихідним №С-8аз/403/06-2018 вбачається, що ОСОБА_1 надана відповідь на його звернення від 05.04.2018 відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

18. У зв`язку з надходженням від директора КП «Добропільський міський транспорт» клопотання про відкладення розгляду справи про накладення адміністративного штрафу, відповідачем, 05.04.2018 за вихідним №04.3-13-6/3361-18 було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, який відбудеться за адресою Головного управління Держпраці у Донецькій області: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд. 43 а, на 12.04.2018 о 12 год. 00 хвилин. У повідомленні зазначено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування, відповідальність за яке передбачене абзацом сьомим частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України.

19. З рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення вбачається, що 10.04.2018 позивач отримав повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу на 12.04.2018.

20. 11.04.2018 представником позивача Сакун В.А на адресу відповідача направлено запит на доступ до публічної інформації у якому він просив надати інформацію та копію документа (за наявності) з яких правових підстав ГУ Держпраці у Донецькій області розглядає справи про накладення штрафів не за місцем знаходження, а за адресою вул. Паркова 43-а, м. Краматорськ. Запит було отримано відповідачем 12.04.2018.

21. 12.04.2018 представником позивача В.А. Сакун надано клопотання, у якому зазначено, що 03.04.2018 представником позивача направлено відповідачу адвокатський запит, за яким просили надати інформацію та документи, а саме: яка саме інформація була підставою для прийняття рішення про інспекційне відвідування КП «ДМТ»; надати копію наказу про направлення для проведення інспекційного відвідування КП «ДМТ»; копію направлення на проведення інспекційного відвідування КП «ДМТ»; надати копію повідомлення про проведення інспекційного відвідування «КП «ДМТ» із розписом директора; копію сторінок журналу реєстрації наказів начальника управління Держпраці у Донецькій області з основної діяльності, із відомостями про реєстрацію наказу про призначення інспекційного відвідування КП «ДМТ». Крім цього, представник Сакун В.А. у клопотанні зазначив, що він зайнятий у двох судових засіданнях, що призначені на 11:30 год. 12.04.2018, а тому виключає можливість його участі під час розгляду справи про накладення штрафу на КП «ДМТ». На підставі чого просив відкласти та провести розгляд справи за юридичним та фактичним місцезнаходженням ГУ Держпраці у Донецькій області за адресою: вул. Прокоф`єва, буд. 82 м. Покровськ Донецька область. Вказане клопотання надано 12.04.2018 до канцелярії відповідача за адресою вул. Прокоф`єва, б.82, м. Покровськ, Донецька область.

22. 12.04.2018 за результатами розгляду справи, було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ДЦ139/337/НД/АВ/СПТД-ФС за створення посадовими особами КП«ДМТ» перешкоди у проведені інспекційного відвідування, чим порушено абзац сьомий частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України, відповідно до якої на Комунальне підприємство «Добропільський міський транспорт» накладено штраф у розмірі 327 300 грн.(сто мінімальних заробітних плат).

23. У постанові зазначено, що під час інспекційного відвідування інспекторами праці було пред`явлено свої службові посвідчення директору КП «ДМТ» та головному бухгалтеру. Також, директору КП «ДМТ» було пред`явлено під розпис повідомлення про проведення інспекційного відвідування від 13.03.2018 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.03.2018. Після ознайомлення директора та головного бухгалтера КП «ДМТ» зі службовим посвідченням інспекторів праці, повідомленням про проведення інспекційного відвідування та направленням на проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці було здійснено вимогу в усній формі про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування. На вимогу інспекторів праці директор КП «ДМТ» відповів, що через 30 хвилин приїде юрист підприємства і будуть надані всі необхідні документи для перевірки. Через 30 хвилин до кабінету директора зайшов невідомий чоловік, який почав провокувати на конфлікт та вимагати від інспекторів держпраці повідомити про причини знаходження на території підприємства та взагалі в кабінеті директора. Невідомий чоловік довгий час морально тиснув на інспекторів праці, у зв`язку з чим, вони були вимушені викликати швидку допомогу та поліцію. Після приїзду швидкої (до приїзду поліції) у час, невідомий чоловік зник так і не повідомивши, яке він має відношення до КП «ДМТ». Через деякий час прибула поліція та зафіксувала перешкоджання у проведення інспекційного відвідування.

24. При розгляді справи про накладення штрафу представники позивача не були присутні.

25. Незгода із такими діями та актами відповідача слугувала підставою для звернення Підприємства до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

26. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги наводяться аргументи про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійним обставинам справи. Цей суд, на переконання позивача, не надав у сукупності оцінки доказам та обставинам, які підтверджують незаконність проведення перевірки під виглядом інспекційного відвідування, а також не навів обґрунтування відхилення відповідних доводів позивача.

27. Скаржник вважає, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції в порушення вимог пункту 1 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, не з`ясував, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

28. Суд першої інстанції, як стверджує позивач, не вмотивовано відмовив у задоволенні частини вимог про визнання неправомірними дій щодо складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування у перший день проведення інспекційного відвідування КП «Добропільський міський транспорт», оскільки суд посилався на спірні не встановлені обставини (що нібито інспекторів було допущено до інспекційного відвідування, яким чином допущено, а якщо допущено, то в чому тоді перешкоди) без посилання на достовірні докази.

29. Помилковими скаржник вважає й викладені у рішенні суду першої інстанції мотиви про те, що «інспекційне відвідування є формою здійснення перевірки, як заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю». При цьому суд не посилався на жодну норму права. Прийшовши до хибного висновку щодо тлумачення норм, суд першої інстанції розширив повноваження відповідача, які суворо обмеженні статтею 19 Конституції України.

30. У касаційній скарзі також зауважується, що відмовивши у задоволенні вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування в період з 16 по 19 березня 2018 року, суд першої інстанції оцінив лише один доказ (а не сукупність доказів та факти порушень, що зазначені у позові). Так, суд посилався лише на Лист Добропільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 12.07.2017 №12610/06 щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно - правових договорів, наданий до матеріалів справи, та нього було посилання у наказі від 13.03.2018 №237. Але суд першої інстанції, на переконання позивача, на звернув увагу на те, що зазначений лист не містить будь-якої інформації про порушення законодавства про працю Підприємством, а є лише інформацією. Тобто суд не дослідив зібрані у справі докази як окремо та і в сукупності.

31. Крім того, позивач наголошує, що суд першої інстанції не розглянув вимоги про визнання неправомірними заборони представників відповідача проводити представнику позивача відеозйомки та щодо не використання представниками відповідача державної мови під час інспекційного відвідування. Поза увагою суду залишалась також вимога щодо незаконності розгляду справи про накладення штрафу не за юридичною адресою відповідача (у м. Покровськ), а за іншою адресою (у м. Краматорськ), а щодо обмеження пересування представника позивача суд вказав, що нібито «обрано невірний спосіб судового захисту» та «не тягне за собою будь-яких правових наслідків і не впливає на обсяг прав та інтересів позивача».

32. Вищезазначені доводи, на думку Підприємства, надають підстави критично ставитись до рішення першої інстанції та зумовлюють його повне скасування.

33. Водночас, як підкреслюється у касаційній скарзі, апеляційний суд не усунув вищевказаних недоліків рішення суду першої інстанції та допущених ним процесуальних порушень і не скасував таке рішення.

34. Замість цього, як вважає позивач, суд апеляційної інстанції доповнив своєю постановою мотивацію суду першої інстанції з питань «не використання представниками відповідача державної мови» та «розгляд справи про накладення штрафу не за юридичним місцезнаходженням відповідача», і при цьому відхилив апеляційну скаргу, не звернувши увагу на заявлене представником позивача клопотання про виклик для допиту свідків, дослідження у судовому засіданні відеозапису та відтворенні технічного запису судового засідання у суді першої інстанції.

35. Окрім цього, як вказується у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відкладав розгляд справи та продовжував строк апеляційного розгляду нібито для подання нових доказів відповідачем, які, втім, так і не були надані.

36. У подальшому суд апеляційної інстанції з технічної причини не зміг провести судове засідання 08.04.2019 у режимі відеоконференції, але розглянув справі за відсутності представників позивача, чим було порушено їх право на участь у розгляді справи. Сторона позивача двічі особисто з`являлась до суду, але суд не розглядав справу, а як тільки виникли технічні причини - то суд апеляційної інстанції швидко ухвалив рішення без дослідження доказів, на які звертав увагу представник позивача у своєму клопотанні про дослідження доказів. Суд апеляційної інстанції не дослідив докази у встановленому порядку, а тому не мав права на них посилатись у своєму рішенні.

37. Так, згідно з доводами касаційної скарги, суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначає, що нібито дослідив відеодоказ інспекційного відвідування. Але таке дослідження не відбувалось у судовому засіданні, а проводилось поза процедурою розгляду справи. Тому суд апеляційної інстанції не мав права посилатись на нього та надавати йому оцінку, бо з технічних причини представники позивача не були присутні під час розгляду справи та були позбавлені можливості надати пояснення щодо цього відеозапису та прокоментувати його, що є порушенням в реалізації прав позивача, передбачених статтями 44 та 47 Кодексу адміністративного судочинства України. І це призвело до не вірної оцінки наданого суду доказу.

38. Позивач вважає, що якби керівник КП «Добропільський міський транспорт» був допитаний в порядку приведення його до присяги в якості свідка, як просили клопотанням, то суд би не ставився «критично» до «пояснень» керівника підприємства з того факту, що йому не надавали на огляд посвідчення інспекторів праці. Зазначені обставини вказують на неповноту судового розгляду та суперечливість фактів, які сторони не визнавали та намагались спростовувати належними доказами, які суд необґрунтовано не прийняв до уваги.

39. Отже, скаржник зазначає про наявність у цьому випадку обов`язкових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд, передбачених пунктом З частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою).

40. Крім того, як вказує Підприємство, і суд першої, і апеляційної інстанції грубо порушили норму матеріального права, хибно вважаючи, що якщо інспектори Держпраці були допущені до перевірки, то не повинні були надавати посвідчення вдруге, або втретє за вимогою об`єкта відвідування.

41. З цього приводу скаржник звертає увагу на норми пункту 9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, згідно з якими під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, а пунктом 14 цього ж порядку встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення.

42. У зв`язку з вищевикладеним, Підприємство вважає, що надання на огляд не розкритого посвідчення, а лише обкладинки посвідчення (як зазначає апеляційний суд у своїй постанові) не є належним виконанням перевіряючими особами закріпленого за ними обов`язку пред`явлення службового посвідчення, що є підставою для визнання незаконним подальшого ходу проведення інспекційного відвідування. Невірне ж тлумачення такої дії тягне за собою невірне застосування норми матеріального права.

43. Скаржник висловлює незгоду й з висновком судів попередніх інстанцій про законність застосування відповідачем санкцій, передбачених абзацом сьомим частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України, яка встановлює відповідальність юридичних осіб, які використовують найману працю, у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

44. Але позивач зауважує, що за наказом відповідача проводилось інспекційне відвідування, а не перевірка, оскільки, на переконання Підприємства, перевірка здійснюється в Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю й передбачає повідомлення роботодавця про проведення перевірки не пізніше за п`ять робочих днів до її початку. Тобто суд підміняє поняття інспекційного відвідування перевіркою для застосування відповідальності за недопущення до перевірки за абзацом сьомим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

45. Касаційна скарга містить аргументи й про те, що судами попередніх інстанцій повністю проігноровані приписи статті З Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (який діяв на час проведення інспекційного відвідування, і якому суди першої та другої інстанції не надали належної оцінки), згідно з яким органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

46. Згідно з наведеною у касаційній скарзі аргументацією місто Добропілля (Добропільська міська рада) відповідно до пункту 1 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, визначеного розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, є місцем проведення АТО.

47. Підприємство також звертає увагу касаційного суду на норми статті 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою встановлено до 31.12.2018 мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Такими заходами у розумінні абзацу третього статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

48. Тобто, на думку скаржника, існує щонайменше дві причини заборони проведення контролю у вигляді перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

49. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

50. Згідно з положеннями частини першої статті 259 Кодексу Законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

51. За приписами частини четвертої статті 2 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

52. Згідно з пунктами 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

53. Спірні правовідносини урегульовані й нормами частин першої, другої статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» №1985-IV від 08.09.2014, якою передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: I) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; II) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; III) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; IV) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

54. Статтею 18 вищевказаної Конвенції також передбачено, що відповідні санкції за порушення правових норм, виконання яких повинні забезпечувати інспектори праці, та за перешкоджання інспекторам праці у виконанні їх обов`язків повинні передбачатися національним законодавством та ефективно застосовуватись.

55. Згідно з абзацами шостим та сьомим частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

56. Частиною четвертою вищевказаної статті 265 Кодексу Законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановлену Кабінетом Міністрів України.

57. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

58. Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

59. Відповідно до вимог підпункту 6 пункту 5 вищевказаного Порядку інспекційні відвідування проводяться за інформацією: Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»);

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

60. Приписами пункту 8 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкт відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

61. Відповідно до пункту 9 цього ж Порядку під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

62. Пунктами 12, 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організацій робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

63. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

64. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

65. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

66. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

67. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

68. Відповідно до повноважень Верховного Суду, встановлених частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

69. Перевіряючи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

70. Зважаючи на викладені у касаційній скарзі доводи про незаконність призначення відповідачем інспекційного відвідування з огляду на приписи норм статті З Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і статті 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», такі підлягають першочерговій оцінці судом касаційної інстанції, оскільки висновки за наслідками обговорення таких аргументів матимуть значення для відповіді на інші питання, поставлені перед касаційним судом, зокрема, щодо правомірності наступних дій при проведенні інспекційного відвідування і прийнятих відповідачем рішень за результатами такого заходу контролю.

71. Питання щодо правомірності проведення перевірок Державною службою України з питань праці та її територіальними органами у період дії вищевказаних актів законодавства вже досліджувалось Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.10.2021 у справі №264/2279/18.

72. Розглядаючи у касаційному порядку вищенаведену справу, Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо наявності заборони проведення заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України від 03.11.2016 №1728-VIII «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) в т.ч. Державною службою України з питань праці та її територіальними органами.

73. Щодо мораторію, встановленого статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Верховний Суд зауважив, що основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295.

74. Провівши системний аналіз норм підпункту 6 пункту 5 згаданого вище Порядку Верховний Суд дійшов висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

75. У постанові від 24.12.2019 у справі №360/403/19, обставини якої є подібними, Верховний Суд зазначив:

« 43. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на встановлення ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції мораторію на проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

44. Натомість, суд вважає за необхідне зазначити, що поняття «планові та позапланові перевірки» та «інспекційні відвідування та невиїзні інспектування» згідно з приписами чинного законодавства не є тотожними за своєю суттю та врегульовані різними нормативно-правовими актами.

Крім того, слід зазначити, що за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з Порядком №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

45. Тобто, перевірки є однією з форм планових та позапланових заходів і інспекційні відвідування також є однією з форм планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Своєю чергою, ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» введено мораторій саме на таку форму заходів державного нагляду (контролю) як перевірки, а не інспекційні відвідування.

Також Верховний Суд враховує, що на час проведення перевірки відповідачем були відсутні будь-які нормативно-правові акти, які б обмежували повноваження інспекторів праці органів Держпраці, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин), покладені на них Порядком №295, та встановлювали мораторій на проведення інспекційних відвідувань».

76. Відступу від таких висновків Верховним Судом не здійснювалося і колегія суддів не вбачає підстав для цього при розгляді у касаційному порядку цієї справи.

77. За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неможливість проведення інспекційного відвідування відповідачем у зв`язку з дією норм Законів України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

78. Водночас, враховуючи наявні у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які могли унеможливити встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку саме цим доводам Підприємства перед перевіркою оскаржуваних судових рішень в частині висновків судів попередніх інстанцій по суті спору.

79. Так, позивач у касаційній скарзі вказує, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності представників позивача, чим порушено їх право на участь у розгляді справи. Скаржник також наголошує, що внаслідок таких порушень сторона позивача не змогла реалізувати наявні у неї процесуальні права, зокрема, на участь у дослідженні доказів, надання щодо доказів пояснень, коментарів та зауважень.

80. Ці обставини, на думку Підприємства, зумовлюють наявність у такому випадку обов`язкових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд, передбачених пунктом З частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою).

81. Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що сторона позивача була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду цієї справи у судовому засіданні, яке відбувалось 08.04.2019 у режимі відеоконференції й було розпочате у присутності представників позивача.

82. За вказаних обставин відсутні умови для застосування пункту З частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України і направлення відповідно до цієї норми справи на новий розгляд.

83. При цьому, як зазначено у оскаржуваній постанові апеляційного суду, у зв`язку з відсутністю Інтернет з`єднання відеоконференція 08.04.2019 була перервана й, водночас, за телефонною згодою представників апелянта судовий розгляд справи продовжено за їх відсутністю, у зв`язку з чим останні не були присутні під час оголошення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатом апеляційного перегляду справи.

84. Колегія суддів звертає увагу на те, що за правилами частини четвертої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

85. Окрім цього згідно з пунктом 3 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

86. Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою (частина перша статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України).

87. Однією з особливостей розгляду справи у суді апеляційної інстанції є те, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

88. Колегія суддів акцентує увагу й на приписах частини першої, третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

89. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (частини перша, друга статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України).

90. Згідно з статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

91. Враховуючи зміст вищевикладених норм та зазначені у оскаржуваній постанові апеляційного суду обставини, колегія суддів не знаходить обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки позивач був повідомлений про день, час та місце розгляду справи у судовому засіданні, яке відбувалось 08.04.2019 у режимі відеоконференції, й у якому на початку брали участь представники позивача.

92. Колегією суддів береться до уваги те, що представником позивача у судовому засіданні апеляційного суду, проведеному 13.03.2019, були надані пояснення по суті вимог апеляційної скарги і щодо суті спору, а судове засідання, яке відбулось 08.04.2019 у режимі відеоконференції, було перерване з технічних причин (відсутність Інтернету), однак правомірно не було відкладено, оскільки представник позивача надав згоду на його продовження без його участі, а відповідно до особливостей апеляційного перегляду справи, встановлених процесуальним законом, судове засідання у суді апеляційної інстанції може відбутися без участі такої особи.

93. Колегія суддів критично оцінює аргументи скаржника на порушення його процесуальних прав, оскільки судом апеляційної інстанції досліджувався доказ, поданий саме стороною позивача, а отже й право на надання пояснень, коментарів та зауважень стосовно нього належить насамперед іншій стороні - відповідачу.

94. Оцінка ж судом доказів у справі здійснюється за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, а відповідні мотиви викладаються у судовому рішенні.

95. Отже відсутність представника позивача при дослідженні апеляційним судом поданого ним же доказу (відеозапису, зробленого представником позивача Сакуном В.А.) не призвела до порушення порядку дослідження цього доказу і до порушення наявних у учасників цієї справи процесуальних прав.

96. У якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень позивач наводить доводи й про те, що уповноваженими особами відповідача під час призначення інспекційного відвідування та його проведення було грубо порушено процедуру здійснення такого заходу контролю, а саме:

інспекційне відвідування призначене за відсутності передбачених законом правових підстав, оскільки лист пенсійного органу, щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно - правових договорів, і на який наявне посилання у наказі від 13.03.2018 №237, має виключно інформативний характер і не містить будь-якої інформації про порушення законодавства про працю Підприємством.

усупереч пункту 9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці не пред`явив об`єкту відвідування (керівнику підприємства) або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення;

акт про неможливість проведення інспекційного відвідування складено у перший же день проведення інспекційного відвідування.

97. Надаючи оцінку таким аргументам касаційної скарги, колегія суддів наголошує, що як установлено судами попередніх інстанцій інспекційне відвідування проводилось на підставі підпунктів 3 та 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, якими установлено, що інспекційні відвідування проводяться: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.

98. Видаючи наказ про проведення інспекційного відвідування, відповідачем проаналізовано лист Добропільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 12.07.2017 №12610/06 щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно - правових договорів. Цей лист наданий до матеріалів справи, та нього було посилання у наказі від 13.03.2018 №237 щодо проведення інспекційного відвідування.

99. На переконання колегії суддів, повідомлення, у якому зазначено про Підприємство як про роботодавця, у якого 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно - правових договорів, давало Держпраці підстави вважати про можливе порушення позивачем вимог законодавства про працю, зокрема, свідчити про високу імовірність фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

100. Колегія суддів звертає увагу й на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №1640/3141/18, де вказано, що згідно з статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі 1947 року №81 (ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV) інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

101. Аналіз вказаних положень Конвенції дав підстави Верховному Суду для висновку, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, у тому числі й нормами міжнародної конвенції, яка ратифікована Україною у встановленому законом порядку.

Однак, такими повноваженнями інспектор наділений виключно в рамках здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, за наявності підстав, визначених законодавством.

102. Ця ж Конвенція застосовувалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.10.2019 у справі №200/11885/18-а, у якій міститься правовий висновок про те, що Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

103. Отже колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про безпідставність призначення відповідачем інспекційного відвідування.

104. На думку колегії суддів необґрунтованими є й доводи скаржника про те, що під час проведення інспекційного відвідування інспекторами праці не пред`явлено об`єкту відвідування (керівнику підприємства) або уповноваженій ним особі своїх службових посвідчень.

105. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що наявні у цій справі докази підтверджують виконання особами, які здійснювали інспекційне відвідування, вимог пункту 9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, і позивачем ці обставини справи не спростовано.

106. Суд апеляційної інстанції дослідив, зокрема, наявний у справі відеозапис, зроблений під час інспекційного відвідування, з якого установлено, що під час проведення інспекційного відвідування посадові особи відповідача були направлені директором підприємства до свого кабінету для очікування прибуття особи, яка надасть відповідні документи, однак через деякий час до кабінету зайшов чоловік (як згодом встановлено судом - ОСОБА_1 ), який не представився на вимогу інспекторів та не надав документальних підтверджень виконання відповідних доручень відносно підприємства (посвідчення, довіреності, договору про надання юридичних послуг), зазначив, що він є приватною особою, та на вимоги інспекторів надати документи підтверджуючі його повноваження на представництво інтересів підприємства, відповів відмовою.

107. При цьому ОСОБА_1 почав відеозйомку та вимагав від посадових осіб надати йому посвідчення.

108. Інспектори пред`явили свої посвідчення, однак не надали їх до рук ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він не вказав на свій статус представника підприємства. При цьому посадові особи попередили його про те, що знаходяться в кабінеті директора за його згодою та очікують надання ним відповідних документів, оскільки були допущені до інспекційного відвідування та перевірки з попереднім пред`явленням своїх посвідчень директору ОСОБА_2 .

109. За таких обставин, суди слушно визнали необґрунтованими посилання позивача щодо непред`явлення інспекторами своїх посвідчень, оскільки ці факти не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи. У зв`язку з цим у суду апеляційної інстанції не виникло підстав для задоволення клопотання сторони позивача стосовно допиту свідків, оскільки у матеріалах справи містилось достатньо доказів щодо цих обставин.

110. Доводи ж касаційної скарги зводяться до переоцінки цих доказів, що однак лежить поза межами повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

111. Не вказують на наявність підстав для задоволення касаційної скарги й викладені у ній аргументи про те, що відповідач, на думку позивача, неправомірно склав акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у перший же його день, оскільки згідно з положеннями пункту 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю такий акт складається негайно в разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці.

112. Що ж до суті порушення, за вчинення якого до позивача застосовано відповідальність у вигляді штрафу, то колегія суддів зазначає таке.

113. У спірній постанові зазначено, що під час інспекційного відвідування інспекторами праці було пред`явлено свої службові посвідчення директору КП «ДМТ» та головному бухгалтеру. Також, директору КП «ДМТ» було пред`явлено під розпис повідомлення про проведення інспекційного відвідування від 13.03.2018 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.03.2018. Після ознайомлення директора та головного бухгалтера КП «ДМТ» зі службовим посвідченням інспекторів праці, повідомленням про проведення інспекційного відвідування та направленням на проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці було здійснено вимогу в усній формі про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування. На вимогу інспекторів праці директор КП «ДМТ» відповів, що через 30 хвилин приїде юрист підприємства і будуть надані всі необхідні документи для перевірки. Через 30 хвилин до кабінету директора зайшов невідомий чоловік, який почав провокувати на конфлікт та вимагати від інспекторів держпраці повідомити про причини знаходження на території підприємства та взагалі в кабінеті директора. Невідомий чоловік довгий час морально тиснув на інспекторів праці, у зв`язку з чим, вони були вимушені викликати швидку допомогу та поліцію. Після приїзду швидкої (до приїзду поліції) невідомий чоловік зник так і не повідомивши, яке він має відношення до КП «ДМТ». Через деякий час прибула поліція та зафіксувала перешкоджання у проведення інспекційного відвідування.

114. У оскаржуваній постанові апеляційного суду згадується й про наявність у матеріалах справи талона-повідомлення №36 про прийняття заяви Федорової О.В. про повідомлення вчинення кримінального правопорушення або події. З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження 12018050230000386 від 17.03.2018 вбачається, що 16.03.2018 надійшло повідомлення від Федорової О.В. про те, що 16.06.2018 об 11:45 год. невідомий чоловік, перебуваючи у кабінеті директора підприємства КП «Добропільський міський транспорт» за адресою: м. Добропілля, вул. Гагаріна, 1, без причин хапав її за руки та плечі.

115. За висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними у постанові від 07.02.2022 у справі №260/177/19 створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення інспекційного відвідування у його проведенні, отриманні необхідної інформацію, тобто у реалізації своїх повноважень, що є підставою для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

До інших підстав для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування законодавець відносить відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, а також відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, тобто такий акт складається у випадку неможливості проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, не пов`язаного із створенням перешкод.

116. Як засвідчують вищевикладені обставини справи, позивачем і його представником було створено перешкоди у діяльності інспекторів праці, зокрема: не надано керівником Підприємства жодних документів, ведення яких передбачено законодавством про працю і які були необхідні для проведення інспекційного відвідування; вчинено зі сторони представника позивача дії, які перешкоджали подальшому проведенню інспекційного відвідування і який з місця проведення такого заходу контролю зник, не повідомивши причини такої поведінки.

117. Тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем створювались перешкоди у діяльності інспекторів праці й це унеможливило проведення інспекційного відвідування. Це також свідчить про правомірний характер дій інспекторів праці щодо складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування 16.03.2018.

118. Заперечуючи наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності відповідно до положень абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України, Підприємство посилалось на те, що у цій нормі передбачається можливість накладення на юридичних осіб штрафу за створення перешкод у проведенні саме перевірки, а не інспекційного відвідування.

119. Визначаючи зміст понять «планові та позапланові перевірки» та «інспекційні відвідування та невиїзні інспектування» Верховний Суд у постанові від 28.10.2021 у справі №264/2279/18 дійшов висновку про те, що згідно з приписами чинного законодавства такі поняття не є тотожними за своєю суттю та врегульовані різними нормативно-правовими актами.

120. Однак, Верховний Суд зазначив, що за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

121. Згідно ж з Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

122. Тобто, перевірки є однією з форм планових та позапланових заходів і інспекційні відвідування також є однією з форм планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

123. Розглядаючи у касаційному порядку справу №815/3024/18, Верховний Суд у постанові від 28.10.2021 дійшов висновку про законність постанови територіального органу Держпраці про накладення штрафу, прийнятою за схожих фактичних обставин справи, зокрема, також на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України і у випадку проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у вигляді інспекційного відвідування, а не перевірки.

124. Колегія суддів з таким висновком Верховного Суду щодо застосування норм права погоджується і не вбачає підстав для відступу від нього при розгляді у касаційному порядку цієї справи, оскільки іншої форми здійснення Держпраці контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами окрім проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці національним законодавством не передбачено.

125. Отже термін «перевірка», який вживається законодавцем у статі 265 Кодексу Законів про працю України, необхідно розуміти як одну з форм планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, до яких за висновками Верховного Суду у постанові від 28.10.2021 у справі №264/2279/18 належать й інспекційні відвідування, передбачені Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

126. Нагляд за додержанням законодавства про працю у даному випадку не здійснювався, оскільки Підприємство не є об`єктом нагляду у розумінні пункту 1 Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, а отже й посилання скаржника на цей документ є недоречним.

127. Зважаючи на обставини, які передували інспекційному відвідуванню і слугували підставами для його проведення (інформація про працю на Підприємстві 30 і більше відсотків працівників на умовах цивільно-правових договорів), у колегії суддів відсутні сумніви стосовно того, що такий захід контролю проводився саме з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України, а саме - фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

128. Узагальнюючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно наявності у відповідача передбачених законом правових підстав для проведення інспекційного відвідування та прийняття спірних наказу і постанови про накладення штрафу.

129. Що ж до посилань скаржника на процедурні порушення, допущені, на його переконання, відповідачем при прийнятті постанови, колегія суддів зазначає таке.

130. Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо проведення розгляду справи про накладення штрафу на відповідача за адресою: вул. Паркова, буд. 43 а м. Краматорськ без врахування обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи та повідомлення відповідача за два дні до її розгляду.

131. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

132. У відповідності з пунктами 4-7 цього Порядку про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

133. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 23.03.2018 №04.3-13-6/2464/-18 (скерованого поштою 26.03.2018), розгляд справи про накладення штрафу буде розглядатись за адресою Головного управління Держпраці у Донецькій області: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд. 43а, 05.04.2018 о 10 год. 30 хв. Повідомлення було вручено позивачу 29.03.2018, що підтверджується з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

134. Тобто відповідачем дотримано встановленого вищевказаними нормами права порядку повідомлення позивача розгляд справи про накладення штрафу.

135. У зв`язку з надходженням від директора КП «Добропільський міський транспорт» клопотання про відкладення розгляду справи про накладення адміністративного штрафу, відповідачем, 05.04.2018 за вихідним №04.3-13-6/3361-18 було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, який відбудеться за адресою Головного управління Держпраці у Донецькій області: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд. 43 а, на 12.04.2018 на 12 год. 00 хв.

136. З рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення вбачається, що 10.04.2018 позивач отримав повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу на 12.04.2018.

137. 11.04.2018 представником позивача Сакуном В.А на адресу відповідача направлено запит на доступ до публічної інформації у якому він просив надати інформацію та копію документа (за наявності) з яких правових підстав ГУ Держпраці у Донецькій області розглядає справи про накладення штрафів не за місцем знаходження, а за адресою вул. Паркова 43-а, м. Краматорськ. Запит було отримано відповідачем 12.04.2018.

138. У цей же день представником позивача В.А. Сакун надано клопотання, у якому зазначено, що 03.04.2018 представником позивача направлено відповідачу адвокатський запит, за яким просили надати інформацію та документи, а саме: яка саме інформація була підставою для прийняття рішення про інспекційне відвідування КП «ДМТ»; надати копію наказу про направлення для проведення інспекційного відвідування КП «ДМТ»; копію направлення на проведення інспекційного відвідування КП «ДМТ»; надати копію повідомлення про проведення інспекційного відвідування «КП «ДМТ» із розписом директора; копію сторінок журналу реєстрації наказів начальника управління Держпраці у Донецькій області з основної діяльності, із відомостями про реєстрацію наказу про призначення інспекційного відвідування КП «ДМТ».

139. Крім цього, представник Сакун В.А. у клопотанні зазначив, що він зайнятий у двох судових засіданнях, що призначені на 11:30 год. 12.04.2018, а тому виключає можливість його участі під час розгляду справи про накладення штрафу на КП «ДМТ», на підставі чого просив відкласти та провести розгляд справи за юридичним та фактичним місцезнаходженням ГУ Держпраці у Донецькій області за адресою: вул. Прокоф`єва, буд. 82 м. Покровськ Донецька область. Вказане клопотання надано 12.04.2018 до канцелярії відповідача за адресою вул. Прокоф`єва, б.82, м. Покровськ, Донецька область.

140. У контексті таких обставин справи колегія суддів вважає, що відповідач вчинив усі залежні та передбачені законом заходи для повідомлення позивача про розгляд справи, зокрема, завчасно і у встановленому законом порядку повідомив Підприємство про розгляд справи 05.04.2018.

141. За клопотанням директора КП «Добропільський міський транспорт» розгляд справи відкладено на 12.04.2018 о 12 год. 00 хв., тобто у межах встановлених законом строків її розгляду, і у цей же день на адресу позивача направлено відповідне повідомлення, яке отримано адресатом 10.04.2018.

142. Колегія суддів не вважає порушенням повідомлення позивача про розгляд справи на 12.04.2018 за два дні до його проведення, оскільки Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення зобов`язує повідомляти саме про розгляд справи за п`ять днів до її розгляду, а не про її відкладення.

143. При цьому, строки розгляду справи про накладення штрафу чітко регламентовані законом і не можуть бути продовженими уповноваженою посадовою особою більше ніж на 10 днів.

144. У справі ж, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не встановили наявності об`єктивних обставин непереборного характеру, які унеможливили участь у розгляді справи про накладення штрафу позивача в особі керівника Підприємства або його представника, а наведені ним підстави для відкладення розгляду справи вдруге правильно визнані відповідачем неповажними й, до того ж, у разі задоволення такого клопотання справу неможливо було б розглянути упродовж встановлених законом строків.

145. Безпідставними є й твердження скаржника про порушення відповідачем Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в частині місця розгляду справи про накладення штрафу, оскільки вказаний Порядок не містить жодної регламентації щодо цього.

146. Проте, у Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначено суб`єктів, уповноважених на прийняття постанов про накладення штрафу.

147. Такими суб`єктами у розумінні пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є, у тому числі, начальники територіальних органів Держпраці.

148. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу №380-к від 14.09.2017и, закріплене фактичне робоче місце начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області знаходиться за адресою м. Краматорськ, вул. Паркова, б. 43а відповідно до Договору оперативної оренди нежитлового приміщення №1/18 від 30.01.2018.

149. Саме за вказаною вище адресою і відбувався розгляд справи про накладення штрафу на Підприємство, а тому колегія суддів вважає, що відповідачем було дотримано вимоги Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення при вирішенні питання стосовно накладення штрафу на позивача.

150. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем дотримано процедуру проведення інспекційного відвідування Підприємства й на законних підставах притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу згідно з абзацом сьомим частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України.

151. Наведені ж у касаційній скарзі мотиви таких висновків не спростовують і не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

152. Здійснюючи касаційний розгляд справи, колегія суддів враховує Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

153. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

154. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

155. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Добропільський міський транспорт» залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець