Окрема думка

від 03.05.2022 по справі 461/3672/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Антоненко Н. О.

04 травня 2022 року

м. Київ

справа № 461/3672/20

провадження № 61-3987св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , підписаної адвокатом Посікірою Романом Романовичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року в складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р.П., Шеремети Н. О. постановив ухвалу, якою задовольнив спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди; затвердив у викладеній сторонами редакції мирову угоду між Львівською міською радою та ОСОБА_1 ; рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року визнав нечинними, а провадження у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіннязакрив.

Колегія суддів виходила з того, що мирова угода сторін відповідає вимогам статей 206 і 207 ЦПК України.

Не можу погодитися з указаним висновком із таких мотивів.

Право сторін укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, передбачено частиною другою статті 207 ЦПК України.

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (частина перша статті 207 ЦПК України). Якщо умови мирової угоди суперечать закону, порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними, - суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди (частина п`ята статті 207 ЦПК України).

У справі, що переглядається, предметом спору є витребування позивачем як власником майна спірного приміщення від відповідача, який незаконно без відповідної правової підстави володіє ним. Мировою угодою сторони вийшли за межі спору про витребування майна і просили затвердити відмову позивача від будь-яких претензій на це приміщення за рахунок компенсації відповідачем позивачу його вартості (оплатний правочин).

Для вирішення спору про витребування майна має значення факт належності спірного приміщення позивачу. Оскаржуючи в касаційному порядку судове рішення, відповідач зазначав, що апеляційний суд установив обставину належності спірного приміщення позивачу на праві власності на підставі неналежних та недопустимих доказів та безпідставно відхилив висновок експертного дослідження про те, що спірне приміщення є допоміжним, що виключає набуття будь-якою особою права власності на таке майно.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні).

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

У разі якщо спірне приміщення у багатоквартирному будинку є допоміжним, затвердження мирової угоди, на підставі якої відповідач зберігає за собою оспорене позивачем одноособове право власності на спільне майно будинку, матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції встановив, що спірне приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, пославшись на висновок експертного дослідження, наданий відповідачем. Апеляційний суд виходив із того, що спірне приміщення є нежитловим, а наданий відповідачем доказ (висновок експертного дослідження) про те, що це нежитлове приміщення є допоміжним, відхилив з формальних міркувань, пославшись виключно на технічну неточність - зазначення експертом номеру приміщення 30-А', а не 30а-1, не встановивши при цьому обставину, що має значення для правильного вирішення спору, а саме: чи є спірне нежитлове приміщення допоміжним.

Оскільки апеляційний суд, відхиливши без належного мотивування доказ, на підставі якого суд першої інстанції встановив обставину, що має значення для вирішення спору, і залишив указану обставину невстановленою, і це унеможливлює висновок про наявність чи відсутність порушення мировою угодою сторін прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, а саме співвласників багатоквартирного будинку, - вважаю, що Верховному Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду слід було постановити ухвалу про відмову в затвердженні мирової угоди згідно частини п`ятої статті 207 ЦПК України; продовжити касаційний розгляд, за результатами якого направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для виконання його процесуального обов`язку щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору (частина третя статті 411 ЦПК України).

Суддя Н. О. Антоненко