Постанова

від 27.04.2022 по справі 161/14801/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/14801/21 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/335/22 Категорія: 76 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Кіт А. Д.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за апеляційною скаргою представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Чорномаза Андрія Васильовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2021 року позивач звернулась в суд первинно до відповідачів ВП Західна електроенергетична система ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго та Волинського регіонального експлуатаційного центру ВП Західна електроенергетична система ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго з вищевказаним позовом, у якому просила витребувати у відповідача належну їй трудову книжку, змінити дату звільнення зазначену у трудовій книжці на фактичну дату видачі трудової книжки, стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки та судові витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказала, що 10.06.2003 року її було прийнято на посаду лаборанта хімічного аналізу у службу діагностики та захисту від перенапруг Волинських магістральних електромереж, 18.02.2008 році - переведена в службу діагностики ізоляції, захисту від перенапруг, лаборантом хімічного аналізу п`ятого розряду, 01.09.2017 році переведена на посаду інженера-лаборанта групи діагностики, ізоляції, захисту від перенапруг Волинського ремонтно-експлуатаційного центру.

15.07.2021 році наказом №318-к позивача було звільнено з посади інженера-лаборанта групи діагностики, ізоляції, захисту від перенапруг Волинського ремонтно-експлуатаційного центру з 16.07.2021 року.

Вказала, що на момент звільнення з нею був проведений повний розрахунок, надано ксерокопію наказу про звільнення, однак не видано трудової книжки.

19.07.2021 році вона повторно звернулась до відділу кадрів, а саме до ОСОБА_4 та до керівника підрозділу ОСОБА_5 , на що їй було вказано очікувати лист із роз`ясненнями. Стверджує, що на наступні неодноразові усні звернення відповіді не надходило.

Наголосила, що у зв`язку із відсутністю у неї трудової книжки, вона була позбавлена можливості працевлаштуватися на нове місце та отримувати дохід, чим її та членів її сім`ї було поставлено в тяжке матеріальне становище, унеможливило забезпечення їх нормального існування, що стало наслідком виникнення у неї тяжкого психологічного стану.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 липня 2021 року по 13 жовтня 2021 року в розмірі 59 523 (чотириста вісімдесят три) гривні 23 коп.

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго внести зміни до трудової книжки ОСОБА_3 , а саме змінити дату звільнення на дату фактичного отримання трудової книжки ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (код ЄДРПОУ 20851817) на користь ОСОБА_3 (РНОКК НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 483 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду,представник відповідача ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» Чорномаз А. В. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що з рішенням суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки суд дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права, просить рішення скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом технічного директора Відокремленого підрозділу Західна електроенергетична система ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго №318-к від 15.07.2021, ОСОБА_3 , інженера-лаборанта ІІ категорії лабораторії діагностики, ізоляції, захисту від перенапруг електротехнічного відділу Волинського регіонального експлуатаційного центру ВП ЗЕС , звільнено з роботи 16.17.2021 року за угодою сторін відповідно до ст.36 п.1 КЗпП, на підставі заяви ОСОБА_6 про звільнення від 08.07.2021 та Угоди про припинення трудового договору від 08.07.2021 року (а.с.6, 25-27).

Згідно п.6 Угоди про припинення трудового договору від 08.07.2021, адміністрація відповідача зобов`язалась в день припинення трудового договору видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (а.с.26).

Позивач вказує, що на момент проведення повного розрахунку у день звільнення їй не було видано трудову книжку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення позивачці ОСОБА_3 не було видано трудову книжку з вини підприємства.

Зокрема, судом встановлено, що в останній робочий день що є днем звільнення (16.07.2021) ОСОБА_3 перебувала на робочому місці у Волинському регіональному експлуатаційному центрі відокремленого підрозділу ЗЕС (що у с. Струмівка, Луцького р-ну), з нею проведено повний розрахунок та видано копію наказу про звільнення, що відповідачем не заперечується.

Зі слів позивача вона також 19.07.2021 році зверталась з усним зверненням безпосередньо до відділу кадрів за місцем роботи та керівника структурного підрозділу, де вона працювала, про видачу їй оригіналу трудової книжки, на що їй було вказано очікувати лист із роз`ясненням.

16.07.2021 року ВП ЗЕС ПрАТ НЕК Укренерго (м. Львів) позивачу було направлено лист №24 з повідомленням про необхідність з`явитись до ВП ЗЕС ПрАТ НЕК Укренерго для вручення трудової книжки та оригіналу Угоди про припинення трудового договору. Вказаний лист повернути відправнику за закінченням терміну зберігання (а.с.28-33).

Листи аналогічного змісту №04/39533 та №04/39534 від 08.09.2021 були направлені позивачу повторно (а.с.36, 38), згідно даних трек-сервісу Укрпошта за №7901104347269 такі поштові відправлення станом на 17.09.2021 вручено

17.09.2021 (а.с.36, 40), що за часом припадає на період розгляду справи за даним позовом.

Станом на день розгляду справи, трудову книжку ОСОБА_3 видано 13.10.2021 в судовому засіданні, умисне ухилення позивачки від отримання трудової книжки відповідачем не доведено.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції покликався на вимоги ст. 47 КЗпП України, зазначивши, що даною нормою передбачено, щовласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівник а.

Крім того, суд керувався ч.5 ст.235 КЗпП України у старій редакції, якою передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Такий висновок суду зроблено з порушенням норм матеріального права, оскільки з дати набуття чинності(з 10.06.2021 року)Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 року№1217 ІХ частину 1 ст.47 КЗпП України викладено в новій редакції, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, а також на вимогу працівника внести належні записи до трудової книжки, що зберігається у працівника. Отже, чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція ст. 47 КЗпП України не містить обов`язку роботодавця в день звільнення видавати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Так само в діючій редакції ч. 5 ст. 235 КЗпП України, на яку покликається суд першої інстанції, змінено підставу для виплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, такою підставою є затримка видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення, а не трудової книжки.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до чинного законодавства відсутня відповідальність відповідача за затримку видачі трудової книжки у вигляді виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Що стосується вимоги щодо зміни дати звільнення у трудовій книжці на дату отримання трудової книжки, то в даному випадку висновок суду першої інстанції про задоволення цієї вимоги також не ґрунтується на нормах матеріального права, враховуючи внесені зміни в законодавство щодо зобов`язання вручити трудову книжку працівнику в день звільнення.

Суд першої інстанції покликався на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.

У п.2.4. цієї Інструкції вказано, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У п. 4.1. Інструкції вказано, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.Цим же пунктом передбачено,що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

На підставі зазначених в Інструкції вимог суд вважав, що днем звільнення ОСОБА_3 є день фактичної видачі їй трудової книжки 13.10.2021, а тому постановив зобов`язати відповідача внести відповідний запис до даного документа.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що пунктом 4 глави ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення зміндо деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.0.2.2021 року №1217-ІХ передбачено приведення Кабінетом Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Законусвої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

У зв`язку з тим, що вище зазначену Інструкцію ще не приведено у відповідність до Закону, суд першої інстанції мав керуватися роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення», згідно з ч. 3 п.2 якої, якщо є суперечності між нормами процесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді і вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини 4 ст. 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу.

В даному випадку чинний КЗпП України по відношенню до вище згаданого Порядку має вищу юридичну силу, а тому положення Інструкції, на які покликався суд, не підлягають до застосування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим через порушення норм матеріальногоправа.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупредставника відповідача Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Чорномаза Андрія Васильовича задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року в даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 травня 2022 року.

Головуючий

Судді :