Рішення

від 22.02.2022 по справі 910/18225/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2022Справа № 910/18225/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/18225/21

за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (Україна, 54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код: 31821381)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдизельмаш" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81-А; ідентифікаційний код: 32114503)

про стягнення 2 442 049,72 грн

Представники сторін:

від позивача: Міняйло О.М., довіреність № 17-320 від 24.01.2022;

від відповідача: Кувшинчікова А.С., ордер серії КС № 851942 від 22.12.2021;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдизельмаш» про стягнення 2 442 049,72 грн, з яких 2 004 360,00 грн передоплати, 75 836,20 грн пені, 213 755,93 грн інфляційних втрат, 81 297,44 грн 3% річних від простроченої суми передоплати та 66 800,15 грн 3% річних за користування коштами покупця.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки оплаченого позивачем товару за Договором закупівлі товару №5949 від 11.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

25.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18225/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2021.

02.12.2021 позивачем сформовано в системі «Електронний суд» клопотання про залучення третьої особи, яка 02.12.2021 зареєстрована в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» за № 01-20/12108/21.

У підготовче засідання 22.12.2021 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, проте від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

У підготовчому засіданні 22.12.2021 судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, у зв`язку з його безпідставністю, оголошено перерву до 26.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 26.01.2022.

У підготовче засідання 26.01.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, проте від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено.

У підготовчому засіданні 26.01.2022 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2022.

У судове засідання 23.02.2022 з`явились представники сторін. Представник відповідача подав письмові пояснення на позовну заяву, які долучені судом до матеріалів справи, але через недотримання строку їх подання, не враховуються судом при ухваленні рішення.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 23.02.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2020 між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдизельмаш» (постачальник) було укладено договір закупівлі товару від № 5949 (далі - Договір), за умовами якого останній зобов`язався поставити позивачу металопродукцію, код 1462 «Сплави», відповідно до Національного класифікатора України «Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015», зазначений у специфікації № 1, що є додатком до цього договору, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити поставлений товар (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник зобов`язався поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця (адреса: 54018, Україна, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42-а), відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів «INCOTERMS» у редакції 2010 року.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що строк поставки товару становить 120 календарних днів від дати перерахування покупцем 50 % передоплати.

Наведеному кореспондує пункт 5.2 Договору, який визначає, що передоплата у розмірі 50% від ціни Договору здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати підписання Договору і отримання рахунку постачальника на оплату.

За умовами пункту 4.1 Договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікації № 1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з доставкою товару.

Згідно з п. 4.6 Договору, його ціна становить 4 008 720,00 грн.

Розділ 8 Договору визначає відповідальність сторін.

Так, згідно п. 8.3 Договору, у випадку порушення погоджених строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Крім того, у випадку порушення строків поставки товару, більше ніж на 30 календарних днів покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених коштів, які постачальник зобов`язаний повернути протягом 3 банківських днів, з моменту одержання повідомлення покупця.

У випадку порушення строку повернення раніше сплачених коштів за товар, який не було поставлено, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення повернення, за кожен день прострочення. Крім того, покупець зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, з урахуванням індексу інфляції, які нараховуються від дня здійснення покупцем повної/часткової передоплати і до дня повернення коштів (п. 8.4 Договору).

У випадку порушення постачальником передбачених даним Договором строків поставки товару, за яку покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцеві 3% річних від суми кошів, сплачених покупцем за період від дня оплати й до дня фактичної поставки товару (п. 8.9 Договору).

У специфікації № 1 від 11.06.2020, яка є додатком № 1 до Договору, сторони узгодили поставку товару «Диск UDN-062-2» у кількості 1 од. на суму 4 008 720,00 грн.

26.06.2020 позивач здійснив попередню оплату 50% вартості товару у розмірі 2 004 360,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6537, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, відповідно до умов пункту 3.3 Договору, відповідач мав поставити товар у строк до 25.10.2020, що, втім, останнім зроблено не було.

У зв`язку з чим, 05.08.2021 позивач направив контрагентові лист-вимогу № 17/5037 від 05.08.2021 про повернення раніше сплачених коштів у сумі 2 004 360,00 грн.

Вказаний лист-вимогу відповідач отримав 27.08.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового пересилання № 0505008483439 та не заперечується сторонами.

В подальшому позивач направив відповідачеві претензію № 17-6218 від 20.09.2021, у якій окрім повернення суми попередньої оплати вимагав сплатити 73 389,82 грн 3% річних та 36 298,14 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 910/9063/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдизельмаш» на користь Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» 521 133,60 грн пені та 280 610,40 грн штрафу у зв`язку з невиконанням постачальником своїх зобов`язань з поставки товару за Договором.

Звертаючись до суду із позовом у справі, що розглядається, заявник просить стягнути з відповідача 2 004 360,00 грн попередньої оплати, з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми передоплати, а також 3% річних за користування коштами покупця.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За встановленими обставинами справи, між сторонами існували договірні правовідносини щодо постачання металопродукції.

На виконання своїх зобов`язань, позивач здійснив попередню оплату 50% вартості товару у розмірі 2 004 360,00 грн, в підтвердження чого матеріали справи містять копію платіжного доручення № 6537 від 26.06.2020.

Таким чином, позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з оплати замовленого товару, що свідчить про виникнення обов`язку у відповідача такий товар поставити в обумовлений строк.

Відповідно до умов пункту 3.3 Договору, відповідач мав поставити товар у строк до 25.10.2020.

Докази виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за Договором в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, 05.08.2021 позивач сповістив відповідача, шляхом направлення листа-вимоги № 17/5037 від 05.08.2021, про відмову від товару і просив повернути раніше сплачені кошти у сумі 2 004 360,00 грн.

Вказаний лист-вимогу відповідач отримав 27.08.2021, проте відповіді не надав.

Відтак, з огляду на те, що зобов`язання з поставки не було виконано та вимога кредитора не була задоволена, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару на суму 2 004 360, 00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем як постачальником не виконано обов`язок щодо поставки товару, у зв`язку з чим у позивача, як покупця, виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем, в свою чергу, не спростовано факт отримання попередньої оплати за Договором та не надано доказів поставки позивачу товару, як і не надано доказів повернення передоплати за непоставлений товар, а відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 2 004 360,00 грн.

Керуючись пунктом 8.4 Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 75 836, 20 грн.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем строку повернення суми передоплати за товар, передбаченого Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені не суперечать закону.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд виявив у ньому помилку в даті, з якої грошове зобов`язання відповідача з повернення попередньої оплати вважається простроченим.

Так, у пункті 8.3 Договору визначено право покупця, у випадку порушення строків поставки товару, більше ніж на 30 календарних днів, відмовитися від подальшого приймання й оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених коштів, які постачальник зобов`язаний повернути протягом 3 банківських днів, з моменту одержання повідомлення покупця.

Відтак, для визначення дати прострочення зобов`язання з метою стягнення пені на підставі п. 8.4 Договору, є дата отримання вимоги покупця.

Як вже наголошувалось судом, лист-вимогу позивача № 17/5037 від 05.08.2021 про відмову від товару і повернення раніше сплачених коштів у сумі 2 004 360,00 грн відповідач отримав 27.08.2021, а відтак останній день строку (третій банківський день) для виконання зобов`язання є 01.09.2021. Отже, зобов`язання відповідача з повернення попередньої оплати вважається простроченим з 02.09.2021 і саме від цієї дати слід вести розрахунок пені.

За підрахунком суду, розмір пені, який належить до стягнення з відповідача на користь позивача склав 56 506,48 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 81 297,44 грн та 213 755,93 грн інфляційних втрат від простроченої суми передоплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Описана вище помилка не вплинула на правильність розрахунку позивачем 3% річних та інфляційних втрат, оскільки умови п. 8.4 Договору визначають, що ці суми нараховуються від дня здійснення покупцем оплати. Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд не виявив у них помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 66 800,15 грн 3% річних за користування коштами покупця на підставі п. 8.9 Договору.

Враховуючи допущене відповідачем правопорушення у сфері господарювання, а саме порушення строків поставки товару та не повернення суми попередньої оплати, суд вважає, що вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за користування коштами є арифметично правильним, а відтак заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

Таким чином, уклавши Договір, сторони погодились із запропонованими умовами.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що виробництво замовленого позивачем товару є технічно складним, і під час запланованого початку випуску продукції контрагенти відповідача зіткнулись з непередбачуваними ускладненнями, зокрема неврегульованістю технічних вимог на виріб та поширенням пандемії.

Суд зауважує, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19 від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки. До того ж, за висновками суду, розмір штрафних санкцій не є надмірно великим.

Твердження відповідача із посиланням на постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/422/18, від 10.07.2019 у справі № 912/2391/16, від 24.02.2020 у справі № 910/1199/19 та інші, про не підтвердження понесення позивачем збитків через затримку поставки, суд відхиляє, оскільки позовні вимоги не стосуються стягнення збитків.

Стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 2 422 720,00 грн, з яких 2 004 360,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 56 506,48 грн пені, 81 297,44 грн 3% річних, 213 755,93 грн інфляційних втрат та 66 800, 15 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 36 340,80 грн. Решта витрат зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдизельмаш" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81-А; ідентифікаційний код: 32114503) на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (Україна, 54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код: 31821381) 2 004 360 (два мільйона чотири тисячі триста шістдесят) грн 00 коп. попередньої оплати товару, 56 506 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот шість) 48 коп. пені, 213 755 (двісті тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн 93 коп. інфляційних втрат, 81 297 (вісімдесят одну тисячу двісті дев`яносто сім) грн 44 коп. 3 % річних, 66 800 (шістдесят шість тисяч вісімсот) грн 15 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 36 340 (тридцять шість тисяч триста сорок) грн 80 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 289,90 грн покласти на Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект".

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.05.2022

Суддя О.В. Нечай