Рішення

від 27.04.2022 по справі 914/1970/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2022 Справа № 914/1970/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг», м. Київ,

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бік Марк», с.Солонка, Львівська область

відповідача 2: ОСОБА_1 , с. Воютичі, Львівська область

про: стягнення заборгованості 86 428, 97 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кравчук І.В.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача 2: Богомазова І.О. представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області 30.03.2021р. надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бік Марк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 86 428, 97 грн.

Ухвалою суду від 14.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/1970/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 02.08.21.

На адресу Господарського суду Львівської області 29.07.2021 надійшов відзив на позовну заяву відповідача -1.

Ухвалою суду від 02.08.2021 розгляд справи по суті відкладено на 14.09.2021.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 06.09.2021 зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідь на відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 13.09.2021 зареєстровано клопотання (письмові пояснення) відповідача 1.

Письмові пояснення долучено до матеріалів справи.

З долученої до матеріалів справи відповідачем - 1 Довідки №3/52 від 02.12.2020, вбачається що відповідач - 2, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом Міністра оборони України від 24 листопада 2020 року №602 призваний на військову службу за призовом осіб офіцерського складу до Збройних Сил України строком на 18 місяців та направлений для проходження служби на 1 курси перепідготовки та підвищення кваліфікації Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Ухвалою суду від 14.09.2021 суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/1970/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження; підготовче засідання у справі призначено на 18.10.21.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 05.10.2021 зареєстровано письмові пояснення Першого заступника начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, у яких повідомлено суд , що молодший лейтенант ОСОБА_1 не являється військовослужбовцем Національної академії сухопутних військ. Після завершення курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації 03.03.2021 військовослужбовець вибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідачем-1 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх.№ 24089/21 від 18.10.2021).

Відповідні докази долучено до матеріалів справи.

Відповідачем-2 подано до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з укладенням 18.10.2021 між АО «Лемеха та Партнери» і ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги та з метою підготовки відзиву; про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№ 24068/21 від 18.10.2021).

Ухвалою суду від 18.10.2021 клопотання представника відповідача 2 задоволено, підготовче судове засідання відкладено на 08.11.2021.

Ухвалою суду від 08.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/1970/21 на 30 днів з 15.11.2021; постановлено підготовче засідання відкласти на 15.11.2021.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 10.11.2021 зареєстровано пояснення до відзиву на позовну заяву відповідача 2 (вх.№26542/21 від 10.11.2021).

Канцелярією Господарського суду Львівської області 11.11.2021 зареєстровано клопотання відповідача -1 про долучення до матеріалів справи доказів (вх. №26679/21 від 11.11.2021).

Представником відповідача -1 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. №26984/21 від 15.11.2021)

Докази долучено до матеріалів справи.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 02.12.2021 зареєстровано відповідь на заперечення на пояснення до відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, подану представником відповідача -2.

Відповідь на заперечення долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 13.12.2021 закрито підготовче провадження у справі №914/1970/21, розгляд справи №914/1970/21 по суті призначено на 10.01.2022.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань.

У судове засідання 28.04.2022 представник позивача не з`явився.

У судове засідання 28.04.2022 представник відповідача - 1 не з`явився.

У судове засідання 28.04.2022 представник відповідача-2 з`явився.

Заяв та клопотань від представників учасників справи, зокрема про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом, з метою розгляду справи у розумні строки та забезпечення права сторін на справедливий і публічний розгляд справи, у судовому засіданні 28.04.2022, за наслідками розгляду справи по суті було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція Позивача.

Позовні умови обґрунтовані порушенням Відповідачем -1 умов укладеного між Позивачем та Відповідачем -1 Договору фінансового лізингу №200625-2/ФЛ-Ю-А від 25.06.2020.

Як зазначає Позивач, всупереч договірних зобов`язань, Відповідач-1 зобов`язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, внаслідок чого з 22.04.2021р. року по 22.06.2021 р. за ним виникла заборгованість в розмірі 53 980,54 грн., а саме: з 22.04.2021 року (10 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 16 595,26 грн.; з 22.05.2021 року (11 період лізингу) заборгованість збільшилась на 37 385,28 грн.

Крім цього, Позивачем нараховано 892,30 грн пені на підставі п. 7.1.1. Договору; 892,30 грн -процентів річних, 30 789,83 грн - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, а разом 86 428,97 грн на підставі 7.1.3. за 3,4 квартал 2020 року та 1 квартал 2021 року.

Оскільки ОСОБА_1 є поручителем за виконання зобов`язань за Договором лізингу, то Позивач вимагає виконання зобов`язання з Відповідача-1, з Відповідача-2, як солідарних боржників.

Позиція Відповідача-1.

Відповідачем 1 заперечено позовні вимоги з наступних підстав.

Так, договір фінансового лізингу, згідно доводів Відповідача -1, було укладено з порушенням законодавства; предмет лізингу вибув з володіння та користування Відповідача -1 незаконно; підстави для розірвання договору фінансового лізингу були відсутні, оскільки прострочення з оплати становило менше тридцяти днів, а остання оплата по договору здійснена 17.05.2021.

Відповідач -2, поручитель, є військовозобов`язаним, а тому штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягають стягненню.

Позиція Відповідача -2.

Відповідач -2 зазначає, що частина позовних вимог, а саме щодо сплати 892,3 грн пені, 892,3 грн процентів річних та 30789,83 штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, не може бути звернута до ОСОБА_1 , оскільки Наказом Міністра оборони України від 24.11.2020 № 602 ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України строком на 18 місяців. Вказане передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вилучивши предмет лізингу з володіння та користування Відповідача-1, Позивач втратив право вимоги подальшої сплати лізингових платежів, які виникли після вилучення предмета лізингу, а також невнесеного відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу за період до вилучення предмета лізингу. Зважаючи на те, що відповідачем-1 було фактично сплачено частину коштів за спірні періоди, сума, щодо сплати якої позивач має право вимоги до відповідача-2 солідарно становить 17826,62 грн.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест лізинг» (далі - Позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бік Марк» (далі - Відповідач-1, Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №200625-2/ФЛ-Ю-А від 25.06.2020 року (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Предмет лізингу (надалі - Предмет лізингу"), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку «Специфікація» (надалі «Специфікація»), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на Предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.

Сторони п.2.1 Договору домовились, що для цілей цього Договору вводяться такі терміни та визначення: дата фактичного здійснення будь-якого платежу за Договором - дата фактичного зарахування грошових коштів на банківський рахунок Лізингодавця

Остаточна загальна вартість Предмета лізингу - вартість Предмета лізингу, вказана в Акті, або в останньому по даті акті коригування вартості Предмета лізингу, направленому Лізингодавцем Лізингоодержувачу.

Число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7 1 Загальних умов Договору.

Числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів додати підписання Акту. (Наприклад- дата підписання Сторонами Акту-25 липня 2017 року. Черговий лізинговий платіж 1 -го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2017 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.

Період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.

Відповідно до п.п.2.2.-.2.3. Договору, усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у Число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень цього Договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Предмета лізингу (з врахуванням коригування, вказаного 8 п. 2.5., 2.6. Загальних умов); винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг Предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7.- 2 9., 3.5. Загальних умов (далі - «Винагорода»). При цьому Сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим Договором не містять покупної ціни, передбаченої цим Договором у сукупності, є платою за користування Предметом лізингу.

Авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору), з урахуванням пункту 2 6 Загальних умов, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку Лізингодавцем, але не пізніше ніж в дату зазначену Сторонами в пуністі 5.6 цього Договору та в сумі, Авансового лізингового платежу визначеному у Графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору) не залежно від отримання рахунку. Сторони домовились, що достатнім доказом відправлення Лізингодавцем Лізингоодержувачу рахунку є витяг з реєстру рахунків, Лізингодавця. Дата відправлення зазначеного рахунку визначається за даними реєстру рахунків Лізингодавця. Цей рахунок може бути відправлений Лізингоодержувачу в т.ч. факсимільним способом, поштою, кур`єрською доставкою, вручений особисто або в інший спосіб, який обере Лізингодавець. Сторони на підставі частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України досягли згоди про те. що у випадку сапати Лізингоодержувачем Лізингодавцю грошових коштів в порядку пункту 2.3. Загальних умов до моменту укладення цього Договору, такі кошти зараховуються в рахунок сплати Лізингоодержувачем Авансового лізингового платежу в розмірі, в якому вони були сплачені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Акту прийому передачі Предмета лізингу в користування за Договором №200625-2/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 25 червня 2020 року, Лізингодавець передав Предмет лізингу, а саме: новий загальний / легковий - загальний / - пасажирський - В / Ford, моделі Transit, 2020 року випуску, номер кузова(шасі, рами, заводський) WF0КХХТТRКLВ637І2, а Лізингоодержувач прийняв вишевказанний Предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг).

Серед іншого, відповідно до умов п. 5.2.1. Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком «Довідка» до Договору. В разі настання з Предметом лізингу подій, які мають ознаки Страхового випадку, Лізингоодержувач зобовязаний негайно, але о будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв`язку інформувати про це Лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій Додатком «Довідка» до Договору.

Сторони у п. 6.1.1. погодили, що Лізингодавець мас право в односторонньому порядку змінити умови цього Договору у випадку, зокрема, несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі.

Відповідно до п. 6.6.4. Договору, вилучення Предмета лізингу, припинення або розірвання Договору не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів, передбачених Договором. Сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови Лізингодавця від цього Договору (розірвання Договору), Лізингоодержувач, на відповідну вимогу Лізингодавця, зобов`язаний буде протягом строку встановленому у повідомленні про відмову Лізингодавця від Договору (розірвання Договору) сплатити Лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі, передбачені Договором, а також передбачені Договором та/або чинним законодавством України штрафні санкції.

Відповідно до п. 7.1.1., 7.1.3., Договору, сторонами визначено, що Лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов`язків, зокрема: за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, зівдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Крім того, за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) Предмета лізингу технічної документації, отриманої Лізингоодержувачем разом з Предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.15., 2.16., 3.6., 4.1.2., 4.1.7., 5.2., 10.2. Загальних умов Лізингоодержувачем разом з Предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.15., 2.26., 3.6., 4.1.2., 4.1.7., 5.2., 10.2. Загальних умов сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен та будь який випадок із зазначених порушень.

Відповідно до п. 2.7. Договору, у разі, якщо Лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що Лізингодавець має право нарахувати, а Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості, Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу, у зв`язку із чим розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет Лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.

Відповідно до п. 10.8. Договору, даний Договір є змішаним договором, в якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на Предмет лізингу або права вимоги по договору страхування). Не обмежуючись зазначеним, у цьому Договорі Сторони врегулювали свої відносини та визначили окремі зобов`язання (окремі умови) відповідно до частин 1-3 статті 6 Цивільного кодексу України. Сторони погодили, що у разі визнання умови недійсною, така умова не вважалася (на момент укладення) істотною умовою Договору. Сторони домовились, що у випадку суперечностей між положеннями Загальних умов, Додатків до Договору та особливими умовами Договору, перевагу мають особливі умови Договору. Сторони дійшли згоди що строк Договору це час в продовж якого існують зобов`язання Сторін, які виникли на основі цього Договору.

Додатком до Договору №200625-2/ФЛ-Ю-А від 25.06.2020 року є графік сплати лізингових платежів, з якого вбачається, що до складу лізингового платежу входить: відшкодування (компенсація) частини вартості Предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20%; винагорода (комісія) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу, без ПДВ, грн.

Також Додатками до Договору №200625-2/ФЛ-Ю-А від 25.06.2020 року є Специфікація, Страхування, Технічний асістанс, Довідка типової форми про технічний стан Предмета лізингу та фактичну адресу базування (зберігання); Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на Предмет лізингу; Поняття нормального зносу.

Другого липня 2020 року укладено Договір поруки № 200602-1/П між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бік Марк» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2, Поручитель), з метою забезпечення зобов`язань Відповідача-1 за Договором лізингу було укладено договір поруки №200602-І/П, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В, реєстровий №607 (далі - Договір поруки).

Згідно умов п. 2 Договору поруки, Відповідач-2 зобов`язався відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 усіх грошових зобов`язань в за Договором лізингу в повному обсязі, в т.ч.: за сплату Позивачу лізингових платежів; сплату Позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на Відповідача-1 відповідно до умов Договору лізингу та/або чинного законодавства України.

Наказом Міністра оборони України від 24.11.2020 № 602 ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України строком на 18 місяців (згідно довідки від 02.12.2020 № 3/52, виданої Івано-Франківським міським військовим комісаріатом).

Як зазначає Позивач, всупереч договірних зобов`язань, Відповідач-1 зобов`язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, внаслідок чого з 22.04.2021р. року по 22.06.2021 р. за ним виникла заборгованість в розмірі 53 980,54 гри., а саме: з 22.04.2021 року (10 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 16 595,26 грн.; з 22.05.2021 року (11 період лізингу) заборгованість збільшилась на 37 385,28 грн.

Сторонами не заперечується, що предмет лізингу вибув із володіння та користування Відповідача -1 24.06.2021, Договір лізингу був розірваний 11.06.2021.

Відповідачем -1 долучено до матеріалів справи платіжне доручення №287 ВІД 17.05.2021, одержувач згідно платіжного доручення: «БЕСТ ЛІЗИНГ», призначення платежу: часткова оплата відповідно рахунку фактури №5962 договору фінансового лізингу.

Аргументи та висновки суду.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 частини другої статті 11 наведеного Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі у порядку, встановленому договором.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містяться в статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

При цьому стаття Закону України "Про фінансовий лізинг" не містить приписів щодо вичерпного переліку зазначених у ній платежів та дозволяє сторонам вільно визначатися з іншими витратами лізингодавця, які, на їх розсуд, мають бути включені до складу лізингових платежів, оскільки безпосередньо пов`язані з виконанням певного договору.

Зазначені положення статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.07.2018 року у справі № 911/2449/17, від 26.04.2018 року у справі N 911/3483/16, від 21.02.2020 у справі №910/10191/17.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами у справі виникли з Договору фінансового лізингу №200625-2/ФЛ-Ю-А від 25.06.2020 року.

Відповідно до п.2.2. Договору сторонами визначено, що усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у Число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень цього Договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Предмета лізингу (з врахуванням коригування, вказаного 8 п. 2.5., 2.6. Загальних умов); винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг Предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7.- 2 9., 3.5. Загальних умов (далі - «Винагорода»). При цьому Сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим Договором не містять покупної ціни, передбаченої цим Договором і у сукупності, є платою за користування Предметом лізингу.

Додатком до Договору №200625-2/ФЛ-Ю-А від 25.06.2020 року є графік сплати лізингових платежів, з якого вбачається, що до складу лізингового платежу входить: відшкодування (компенсація) частини вартості Предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20%; винагорода (комісія) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу, без ПДВ, грн.

Предметом спору у справі, що розглядається судом є стягнення солідарно з відповідачів 53 980, 54 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 892, 30 грн пені, 892, 20 процентів річних, 30 789, 83 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Сторонами не заперечується, що предмет лізингу вибув із володіння та користування Відповідача -1 24.06.2021, Договір лізингу був розірваний 11.06.2021.

Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов`язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору, на які посилається відповідач, не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.04.2018 року у справі №911/3483/16).

Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність.

Таким чином у зв`язку з розірванням договору та вилученням предмету лізингу на користь лізингодавця, обов`язок щодо сплати предмету лізингу у відповідача відсутній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №904/2357/20 від 15.01.2021.

Так, матеріали справи не містять доказів здійснення оплат Відповідачем 1 платежів, окрім платіжного доручення №287 від 17.05.2021, одержувач згідно платіжного доручення: «БЕСТ ЛІЗИНГ», призначення платежу: часткова оплата відповідно рахунку фактури №5962 договору фінансового лізингу.

Так, відповідно до погодженого Сторонами графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору №200625-2/ФЛ-Ю-А від 25.06.2020 року), лізинговий платіж за 10-й період оплати включає в себе суму відшкодування (компенсації) частини вартості Предмета лізингу, в т. ч. ПДВ 20% - 18 076, 96 грн та винагороду (компенсацію) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу, без ПДВ, грн. 20 156, 59 грн; за 11-й період - відшкодування (компенсації) частини вартості Предмета лізингу, в т. ч. ПДВ 20% - 18 076, 96 грн та винагороду (компенсацію) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу, без ПДВ, грн. 19 308, 32 грн.

У позовній заяві позивачем зазначено, що заборгованість за 10-й період заборгованості становить 16 595, 26грн. Відтак, з загальної суми лізингового платежу 38 233, 55 грн оплаченою є 21 638, 29 грн.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для стягнення несплаченої у складі лізингових платежів за 10-й період заборгованості по відшкодуванню частини вартості Предмета лізингу в сумі 18 076, 96 грн відсутні, а оскільки з загальної суми лізингового платежу 38 233, 55 грн оплаченою є 21 638, 29 грн, винагорода (комісія) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу у сумі 20 156, 59 до стягнення не підлягає.

За 11 й період правові підстави для стягнення несплаченої у складі лізингових платежів за 11-й період заборгованості по відшкодуванню частини вартості Предмета лізингу в сумі 18 076, 96 грн відсутні, відповідно до стягнення підлягає сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу у сумі 19 308, 32 грн.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду №911/3483/16 від 26.04.2018.

Крім того позивач просить стягнути з відповідачів 892, 30 грн пені, 892, 20 процентів річних.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1.1., Договору, сторонами визначено, що Лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов`язків, зокрема: за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України сплачує пеню в розмірі подвійної= облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, зівдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Відповідно до п. 2.7. Договору, у разі, якщо Лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що Лізингодавець має право нарахувати, а Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості, Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу, у зв`язку із чим розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет Лізингу збільшується на суму на суму таких сплачених процентів.

Судом здійснено перерахунок пені та процентів річних, здійсненої на суму 19 308, 32 грн (винагорода (комісія) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу за 11-й період) у період з 25.05.2021 по 10.06.2021 (22.05.2021 вихідний день, відповідно 24.05.2021 останній день для виконання зобов`язань зі здійснення чергового лізингового платежу) та встановлено, що до стягнення підлягає 134,89 грн - пені, 134,89 грн - процентів річних у визначений період прострочення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30 789,83 грн - штрафу за неподання відомостей про стан та місце знаходження майна на підставі п. 5.2.1, 7.1.3. Договору.

Матеріали справи не містять, а Відповідачем -1 не надано доказів подання відомостей про стан та місце знаходження майна за 4 квартал 2020 року та 1 квартал 2021 року на підставі п. 5.2.1., а тому суд, перевіривши правильність нарахування штрафу на підставі п. 7.1.3. Договору, дійшов висновку про підставність такого нарахування.

Позовні вимоги у справі пред`явлено солідарно до Відповідача-1, Відповідача -2. Відповідачем -2 у справі є ОСОБА_1 .

Як було встановлено судом, другого липня 2020 року укладено Договір поруки № 200602-1/П між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бік Марк» та ОСОБА_1 (Поручитель), з метою забезпечення зобов`язань Відповідача-1 за Договором лізингу було укладено договір поруки №200602-І/П, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В, реєстровий №607 (далі - Договір поруки).

Згідно умов п. 2 Договору поруки, Відповідач-2 зобов`язався відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 усіх грошових зобов`язань в за Договором лізингу в повному обсязі, в т.ч.: за сплату Позивачу лізингових платежів; сплату Позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на Відповідача-1 відповідно до умов Договору лізингу та/або чинного законодавства України.

Серед іншого, судом було встановлено, що Наказом Міністра оборони України від 24.11.2020 № 602 ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України строком на 18 місяців (згідно довідки від 02.12.2020 № 3/52, виданої Івано-Франківським міським військовим комісаріатом).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, та в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 3 ст. 554 Цивільного кодексу України особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18.03.2014 року.

За змістом статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в ст.ст. 1, 2 Закону закріплені Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" зазначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Враховуючи, що п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період скасовано відповідальність за порушення грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Викладені висновки підтверджені позицією Верховного Суду у справах №496/188/17 (постанова від 15.05.2018 року); №199/8367/16 (постанова від 27.03.2019 року); №327/353/16 (постанова від 10.01.2019 року); №522/12270/15-ц (постанова від 26.12.2018 року).

Оскільки ОСОБА_1 є солідарним боржником, через невиконання Відповідачем -1 основного зобов`язання, до Відповідача -1 та Відповідача -2 як солідарного боржника пред`явлено вимогу про сплату 53 980, 54 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 892, 30 грн пені, 892, 20 процентів річних, 30 789, 83 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна. Нарахування та пред`явлення вказаних вимог здійснено протягом особливого періоду за невиконання грошових зобов`язань.

Враховуючи, набуття з 24.11.2020 року ОСОБА_1 статусу військовослужбовця, не підлягає до стягнення з Відповідача -2 як солідарного боржника 134,89 грн - пені, 134,89 грн - процентів річних, 30 789,83 грн - штрафу за неподання відомостей про стан та місце знаходження майна.

Разом з тим, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не звільняють військовослужбовців від виконання зобов`язання повністю.

Тому судом задоволено вимогу про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) суми основного боргу (винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу) у розмірі 19 308,32 грн.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати на судовий збір покладаються: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник з вини Відповідача -1, суд вважає за доцільне витрати на сплату судового збору покласти на Відповідача -1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бік Марк» (81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Солонка, вулиця Січових Стрільців, будинок 12; ідентифікаційний код 40286642) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, /ЛІТЕРА Б/; ідентифікаційний код 33880354) 19 308,32 грн заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бік Марк» (81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Солонка, вулиця Січових Стрільців, будинок 12; ідентифікаційний код 40286642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, /ЛІТЕРА Б/; ідентифікаційний код 33880354) 134,89 грн - пені, 134,89 грн - процентів річних, 30 789,83 грн - штрафу за неподання відомостей про стан та місце знаходження майна.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бік Марк» (81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Солонка, вулиця Січових Стрільців, будинок 12; ідентифікаційний код 40286642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, /ЛІТЕРА Б/; ідентифікаційний код 33880354) 1 322, 88 відшкодування витрат на оплату судового збору.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 06.05.2022

Суддя Синчук М.М.