Рішення

від 02.05.2022 по справі 917/178/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2022 р. Справа № 917/178/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Погрібної С.В., після виходу з відпустки, секретар судового засідання Костандян О.В., розглянувши справу № 917/178/22

За позовною заявою Селянського фермерського господарства "Аверс", вул. Нафтобазівська, б. 28, с. Веприк, Миргородкий район, Полтавська область, 37362

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр", вул. Комарницького, 16, кв. 24, м. Полтава, Полтавська область, 36007

про стягнення 1 197 977,69 грн.,

Без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2022 р. до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Селянського фермерського господарства "Аверс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр" про стягнення 1 107 928,95 грн. основного боргу згідно договору купівлі-продажу № 10/02/21 від 01.02.2021, 23 129,89 грн. 3% річних та 66 918,85 грн. втрат від інфляції за неналежне виконання умов вказаного договору.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року було відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Дана ухвала Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 р. була надіслана сторонам засобами поштового зв`язку та розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Відповідач заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи).

Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 2 частини 5 статті 12 ГПК України визначено, що справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-АГРОЦЕНТР» (далі - покупець) та Селянським фермерським господарством «АВЕРС» (далі - постачальник) укладено Договір купівлі-продажу № 10/02/21, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва (далі - товар) за найменуванням, в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього узгоджену суму.

Згідно п. 2.1. Договору загальний обсяг продукції визначається згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.2 договору асортимент товару, поставка товару постачальником підтверджується оригіналами слідуючих документів:

-Рахунок-фактура, податкова накладна оформлені на ім`я покупця;

- Видаткова накладна або ТТН (як супроводжувальний документ на перевезення).

Відповідно до п. 2.3. Договору датою поставки є дата оформлення видаткової накладної на товар.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому або готівковому порядку у вигляді 80% оплати вартості партії товару, протягом 3-х (трьох) банківських діб з моменту отримання товару та за умови надання документів, перелічених в п. 2.2 Договору. 20% решти суми оплачується після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом З (трьох) банківських днів, після виконання Продавцем відповідних зобов`язань передбачених п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ та цим пунктом договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє 31.10.2021 р. (п. 5.1 Договору).

Договір скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін.

На виконання умов цього Договору, 16.02.2021 року, постачальником було поставлено покупцю товар, а саме : кукурудза в кількості 162,12 тон, обсяг якої дата поставки підтверджується рахунком - фактурою № 1 від 16.02.2021 року та видатковою накладною № від 16.02.2021 року (копії наявні у матеріалах справи). Сума поставленого товару, відповідно до вищевказаних документів, становить 1 309 928,95 грн. Вказані документи підписані обома сторонами договору та скріплені печатками сторін.

В порушення умов договору , відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар, а саме: 19.02.2021 р. сплачено 40 000,00 грн., 12.03.2021 р. сплачено 82 000,00 грн., 30.03.2021 р. сплачено 80 000,00 грн., що разом склало 202 000,00 грн. Крім того, податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрів податкових накладних від 16.02.2021 року, отже, решту 20% покупець також мав оплатити до 19.02.2021 року.

Тобто, відповідач умов Договору щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом за період: 16.02.2021 р. - 01.07.2021 р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін, відповідачем здійснено оплату товару на загальну суму 202 000, 00 грн., в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість за переданий товар в розмірі 1 107 928,95 грн.. Проведення відповідачем часткових проплат підтверджується випискою з банку по особовому рахунку продавця від 24.01.2022 року.

Як зазначає позивач повідомлення про виникнення обставин непереборної сили, які б спричинили невиконання грошового зобов`язання покупцем, від відповідача на адресу постачальника не надходили, тобто жодної з обставин, необхідної для звільнення від виконання умов договору, у покупця не має.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 107 928.95 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов Договору купівлі-продажу №01/02/21 від 01.02.2021 року, 23 129,89 грн. 3% річних та 66 918,85 грн. втрат від інфляції.

Оцінюючи подані позивачем документи та докази та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чим відповідач не скористався, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив отриманий товар, заборгованість останнього складає 1 107 928,95 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення санкціяційні суми, а саме: 23 129,89 грн. 3% річних за період з 20.02.2021 року по 31.10.2021 року та 66 918,85 грн. інфляційних нарахувань за період з березня по жовтень 2021 року.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю. Перевірка правильності розрахунку інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 107 928,95 грн. основної заборгованості, 23 129,89 грн. 3% річних та 66 918,85 грн. втрат від інфляції, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що сума судового збору в розмірі 19 210,17 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-АГРОЦЕНТР» (Полтавська обл., м. Полтава, вул. Комарницького, буд.16, кв. 24, код ЄДРПОУ 38170872) на користь Селянського фермерського господарства «АВЕРС» (37362, Полтавська обл.. Миргородський район, с. Веприк, вул. Нафтобазівська, буд. 28. код ЄДРПОУ 31103658) 1 107 928.95 гри. основного боргу, 23 129,89 грн. 3% річних, 66 918,85 грн. втрат від інфляції та 19 210,17 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

З огляду на введення воєнного стану на території України та виходу судді з відпустки, Рішення підписано 04.05.2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 257 ГПК України).

Суддя Погрібна С.В.