Рішення

від 05.05.2022 по справі 240/5803/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2022 року м. Житомир справа № 240/5803/21

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Прайм Сервіс" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "МТС Прайм Сервіс" (далі - ТОВ "МТС Прайм Сервіс") із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0002985/0714 від 17.03.2021, №00029860714 від 17.03.2021 та №00029870714 від 17.03.2021;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 426657 грн, заявленої ТОВ "МТС Прайм Сервіс" в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується з порушеннями, встановленими контролюючим органом за результатами позапланової виїзної перевірки, а тому оскаржувані рішення відповідачем прийняті неправомірно, без достатніх підстав.

На думку товариства, позивач дотримався податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету. Зазначає, що позивачем в декларації за листопад 2020 року заявлялось до відшкодування з бюджету 426657 грн за звітні періоди з квітня по листопад 2020 року та декларувалось від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 1785515 грн. Однак, контролюючим органом проведено перевірку починаючи з червня 2019 року, що на думку представника позивача є неправомірним, здійсненим з перевищенням наданих повноважень та відсутності правових наслідків такої.

Пояснює, що висновок контролюючого органу про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2020 року суперечить даним вказаним у змістовній частині акту перевірки, де підтверджується, що по відносинах з контрагентами не встановлено жодних порушень. А висновок відповідача про використання автомобіля KIA Sportage 1.6 LX 2WD, запчастин, сировини, матеріалів, мастил, як таких, що не пов`язані із господарською діяльністю позивача є помилковим та безпідставним.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 13.05.2021,

06.05.2021 до суду надійшов відзив на позов Головного управління ДПС України в Житомирській області (далі - ГУ ДПС України в Житомирській області) (том ІІ, а.с.5-19), в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказала, що позивачем не спростовано факти порушень, встановлені за результатами перевірки, а тому спірні рішення винесені відповідачем правомірно.

Підготовче засідання 13.05.2021 було відкладено на 01.06.2021 у зв`язку з відсутністю представника позивача.

01.06.2021 підготовче засідання у даній справі не відбулося з причини неявки представників сторін до суду та відкладене до 08.07.2021.

08.07.2021 у підготовчому засіданні суд задовольнив клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків та відклав підготовче засідання на 12.08.2021.

12.08.2021 протокольною ухвалою оголошено перерву до 16.09.2021.

16.09.2021 протокольною ухвалою оголошено перерву до 28.09.2021.

У зв`язку із тимчасовою втратою працездатності головуючої судді Єфіменко О.В. розгляд справи 28.09.2021 та 21.10.2021 було відкладено.

11.11.2021 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 25.11.2021.

25.11.2021 у судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, наданих поясненнях та додаткових документах.

25.11.2021 у судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову враховуючи відзив на позовну заяву, додаткові пояснення, заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 25.11.2021, суд призначив подальший розгляд справу здійснювати у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із військової агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022, тому виготовлення рішення судом відкладалось.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

В період із 21.01.2021 по 29.01.2021 посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області на підставі наказу від 18.01.2021 №9-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «МТС Прайм Сервіс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Результати перевірки оформлені актом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МТС Прайм Сервіс" від 05.02.2021 №1411/06-30-07-14/42483851 (далі - акт перевірки) (том І, а.с. 226-251), в якому встановлено порушення:

- п.2001.3 ст.200 1, п. 200.4 "б", п.200.7, п.200.9 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та вимог п.п.4 п.5 розділу V "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21, у зв`язку із чим позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні по декларації за листопад 2020 року на суму 426657 грн;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, абзацу "г" п.198.5 ст.198, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду по рядку 21 Декларації за листопад 2020 року на суму 356193 грн.;

- п.201.1, п.201,10 ст.201 ПК України, оскільки не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 293102 грн, в тому числі за червень 2019 року - 5898 грн, липень 2019 року - 52786 грн, серпень 2019 року - 5364 грн, вересень 2019 року - 8599 грн, жовтень 2019 року - 74131 грн, листопад 2019 року - 2330 грн, грудень 2019 року - 23440 грн, березень 2020 року - 125 грн, квітень 2020 року - 19857 грн, травень 2020 року - 1359 грн, червень 2020 року - 3753 грн, липень 2020 року - 3530 грн, серпень 2020 року - 49260 грн, вересень 2020 року - 18233 грн, жовтень 2020 року - 7907 грн, листопад 2020 року - 16529 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, надав відповідачу заперечення на акт перевірки №1411/06-30-07-14/42483851 від 05.02.2021 разом з додатковими документами (том І, а.с.26).

Однак, згідно з листом відповідача від 15.03.2021№3701/6/06-30-07-03 подані заперечення не були враховані, та відповідачем було винесено спірні податкові повідомлення-рішення:

- від 17.03.2021 № 0002985/0714 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2020 року на 356193 грн (том І, а.с. 22);

- від 17.03.2021 № 00029860714 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2020 року та відсутність права врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 426657 грн (том І, а.с.23);

- від 17.03.2021 № 00029870714 про застосування штрафу в розмірі 15749 грн на підставі п.120 1.2 ст. 120 1 ПК України за відсутність складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних протягом граничного строку (том І, а.с.21).

Не погодившись з винесеними рішеннями позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пункт 198.1 статті 198 ПК України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд встановив, що документальна позапланова виїзна перевірка проводилась на підставі наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 18.01.2021 №9-п з метою контролю щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «МТС Прайм Сервіс» за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Як зазначає позивач, в декларації за листопад 2020 року заявлялась до відшкодування з бюджету сума 426657 грн за звітні періоди із квітня по листопад 2020 року та декларувалось від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 1785515 грн за звітні періоди із квітня по листопад 2020 року (том ІІ, а.с.164), однак, в акті перевірки контролюючим органом вказано у абзаці другому розділу 3.2, що перевірка здійснювалась за період з 01.11.2018 по 30.11.2020. Позивач вважає, що в наказі на проведення перевірки не зазначено такий період, тому контролюючий орган перевищив надані йому повноваження.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, так як відповідно до матеріалів справи, позивач за період з 01.11.2018 декларував від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, а отже, відобразивши бюджетне відшкодування в листопаді 2020 року в сумі 426657 грн позивач підлягав перевірці податкових зобов`язань за весь період, що передував формуванню позитивного значення. Позивачем не доведено суду, що сума 426657 грн була саме розрахована з квітня 2020 року.

Щодо спірних рішень №0002985/0714 від 17.03.2021 про завищення суми значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду, за листопад 2020 року в сумі 356193 грн та №00029870714 від 17.03.2021 про застосування штрафу в розмірі 15749 грн за нескладення та нереєстрацію в ЄРПН податкових накладних за операціями, що не є господарською діяльністю платника податку суд зазначає наступне.

Пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.198.5. «г», п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною другої статті 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 згаданого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частина друга статті 9 Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.

Факт безпосереднього зв`язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг (товарів), які мають однозначно свідчити про призначення наданих послуг чи придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідати змісту цієї діяльності. При цьому, необхідно, щоб первинні документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі господарських операцій.

Перевіркою встановлено, що позивачем занижено зобов`язання за період з 01.11.2018 по 30.11.2020 в результаті придбання та списання паливно-мастильних матеріалів (бензину, мастила) (далі - ПММ) в операціях щодо яких документально не підтверджено їх використання господарській діяльності платника податку на загальну суму 151746,06 грн, в т.ч. ПДВ 25291,01 грн. В ході аналізу первинних та інших документів ТОВ «МТС Прайм Сервіс» з питань оприбуткування та використання придбаних мастильних матеріалів (мастило YUKO Літол, Мастило Grease Gard Premium 400 rp.JD, Мастило гідравлічне, Мастило моторне JDPlus 50 15 W-40 20 L, Мастило пластичне JD, Мастило трансмісійне JD 20L тощо) надано лише акти списання товарів, які затверджені директором з виробництва ОСОБА_1 .

До заперечення на акт перевірки позивачем наступні документи: доповідні записки на ім`я директора підприємства Ковальського Р С. заступника директора по виробництву Бєлінського В.Е., щодо необхідності придбання мастильних матеріалів для ремонту техніки, проте в документах відсутні підпис та погодження директора підприємства на придбання запасних частин, мастильна, і інших матеріалів для ремонту техніки; лімітно-забірні картки на отримання мастильних матеріалів, в яких не ідентифіковано підпис керівника та відсутня інформація щодо матеріально-відповідальної особи за видачу ПММ зі складу, в графі «зав. складом» та "одержував" лише підписи без ідентифікації.

Як зазначає представник відповідача в наданих до заперечення лімітно-забірних картках (далі - ЛЗК) в графі структурний підрозділ зазначено «основний склад», проте інформації щодо наявності приміщень, місць зберігання придбаних запасів (мастильних матеріалів) за період (01.11.2018 по 30.11.2020) в ході проведення перевірки та до заперечення не надано, тому враховуючи наведене вважає про безпідставне списання позивачем ПММ.

Щодо списання ТОВ «МТС Прайм Сервіс» запасних частин та інших матеріалів на проведення ремонтів сільськогосподарської техніки на загальну суму 1164520,92 грн в т.ч. ПДВ 194086,82 грн контролюючий орган зазначив, що було надано: акти списання товарів; доповідні записки на ім`я директора підприємства Ковальського Р С. заступника директора по виробництву ОСОБА_2 , щодо необхідності придбання запасних частин для ремонту техніки, проте в документах відсутні підпис та погодження директора підприємства на придбання запасних частин, мастильних матеріалів, інших матеріалів для ремонту техніки; лімітно-забірні картки на отримання запасних частин, в яких не ідентифіковано підпис керівника та відсутня інформація щодо матеріально-відповідальної особи за видачу ПММ зі складу, в графі "зав. складом" та "одержував" лише підписи без ідентифікації.

Представник відповідача пояснює, що як і в ситуації із списанням ПММ по даних операціях позивачем не доведено контролюючому органу місце зберігання придбаних запасів (запасних частин та інших матеріалів), не зазначено об`єкти затрат (види техніки) на які видавались запасні частини для проведення поточного ремонту зі складу у підзвіт працівників, які безпосередньо проводять ремонтні роботи, тому первинні документи оформлені з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і як наслідок позивачем не доведено належним чином використання запасних частин в господарській діяльності підприємства.

Представник позивача вважає, що надані первинні документи в сукупності підтверджують використання ПММ, запасних частин в господарській діяльності підприємства та відповідно у відображенні у первинних документах. На підтвердження місця зберігання ПММ, та запасних частин надав суду договір суборенди №02/04 від 02.04.2019 з ТОВ «Фруттрейд» щодо строкового користування нежитловим приміщенням (том ІІ, а.с. 162-163) та пояснив, що ПММ, як правило, одразу ж використовувалось і лише не в значних кількостях зберігалось у складському приміщенні.

Суд критично відноситься до доводів позивача, оскільки наведений договір суборенди не був наданий ні під час перевірки, ні до заперечень на акт перевірки, а лише до суду. Крім того, до цього договору не надано актів прийому-передачі, виконання ремонтних робіт з поліпшення приміщення, як передбачено умовами договору, оплату за комунальні послуги тощо. Тому оцінивши в сукупності первинні документи, надані позивачем в обґрунтування своїх доводів, суд підтримує висновок контролюючого органу про недоведеність використання ПММ, запасних частин в господарській діяльності позивача. Платник податків повинен вести бухгалтерський облік належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, і забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно на порушення п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України ТОВ «МТС Прайм Сервіс» не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1316268 грн, в т.ч. ПДВ 219378 грн за період з 01.06.2019 по 30.11.2020 по операціям, що не є господарською діяльністю платника податку.

Під час перевірки відповідачем зроблено висновок щодо заниження податкових зобов`язань ТОВ «МТС Прайм Сервіс» за жовтень 2019 року на суму ПДВ 73724 грн внаслідок ненарахування всупереч п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України податкових зобов`язань у зв`язку із використанням позивачем автомобіля КІА Sportage 1.6 LX 2 WD в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, оскільки наявність вказаного автомобіля не було встановлено під час інвентаризації, та відповідно до пояснення керівника ОСОБА_1 зазначений легковий автомобіль, власником якого є ТОВ «МТС Прайм Сервіс» знаходиться у користуванні засновника підприємства ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що вказаний автомобіль було придбано 23.09.2019 за ціною 442344 грн, в т.ч. ПДВ 73724 грн. Дана операція у бухгалтерському обліку проведена Дт. 152.1 "Транспортні засоби" власником є ТОВ «МТС Прайм Сервіс». Позивачем було сформовано у вересні податковий кредит на суму 73724 грн та введено автомобіль в експлуатацію 14.10.2019.

Як пояснює відповідач, передача вказаного автомобіля відповідно до норм Цивільного кодексу України засновнику можлива лише в платне користування, тобто, за договором оренди. І такий договір має бути складено у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Адже згідно з ч.2 ст. 829 Цивільного кодексу України юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Позивач заперечує такий висновок контролюючого органу і вказує, що разом із запереченнями відповідачу були надані:

- лімітно-забірні карти: №0000-000003 від 27.07.2020 на видачу для ОСОБА_3 бензину А-92 в кількості 70,2 л.; №0000-000001 від 31.08.2020 на видачу для ОСОБА_3 бензину А-95 в кількості 20,0 л.; №0000-000002 від 28.06.2020р. на видачу для ОСОБА_3 бензину А-92 в кількості 20,0 л.;

- подорожні листи службового легкового автомобіля №0000-000003 від 31.07.2020 на автомобіль КІА Sportage 1.6 LX 2 WD, водій ОСОБА_3 , завдання водієві - у господарських справах TOB "МТС ПРАЙМ СЕРВІС" (Київ, Вінниця, Львів); №0000-000001 від 31.08.2020 на автомобіль КІА Sportage 1.6 LX 2 WD, водій ОСОБА_3 , завдання водієві - у господарських справах ТОВ "МТС ПРАЙМ СЕРВІС" (Київ); №0000-000002 від 30.06.2020 на автомобіль КІА Sportage 1.6 LX 2 WD, водій ОСОБА_3 , завдання водієві - у господарських справах ТОВ "МТС ПРАЙМ СЕРВІС"; №0000-000001 від 28.01.2021 на автомобіль КІА Sportage 1.6 LX 2 WD, водій ОСОБА_3 , завдання водієві - у господарських справах ТОВ "МТС ПРАЙМ СЕРВІС".

Таким чином, представник позивача вважає, що вказаними первинними документами підтверджується використання службового легкового автомобіля у господарській діяльності позивача, однак в порушення норм ПК України контролюючим органом не було їх враховано за результатами розгляду заперечень.

Суд не вважає доводи позивача обґрунтованими, враховуючи кількість первинних документів з 14.10.2019 - моменту введення даного автомобіля в експлуатацію, користування засновником товариства даним автомобілем, та оцінивши ці дані в сукупності вважає правильним висновок ГУ ДПС у Житомирській області про використання вказаного автомобіля в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Відповідно платником податку ТОВ "МТС ПРАЙМ СЕРВІС" занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у жовтні 2019 року на суму 73724 грн та не зареєстровано відповідну податкову накладну за операцією, що не є господарською діяльністю платника податку.

Також позивач зазначає про неправомірність висновків контролюючого органу про завищення ТОВ "МТС Прайм Сервіс" податкового кредиту по взаємовідносинах із Фермерським господарством «АГРОДІМ+» та Приватним підприємством «Райгородецьке» щодо наданих ними послуг із перевезення вантажів на підставі актів наданих послуг, але за відсутності товарно-транспортних накладних та дорожніх листів (в тому числі по ФГ «АГРОДІМ+» - 11807,84 грн, по ПП "Райгородецьке" - 51283,01 грн) на загальну суму ПДВ 63091 грн сформовані за операціями за липень 2019 року - 2847 грн, серпень 2019 року - 3280 грн, квітень 2020 року - 5681 грн, червень 2020 року - 23179 грн, липень 2020 року - 5710 грн, серпень 2020 року - 4024 грн, вересень 2020 року - 17105 грн, жовтень 2020 року - 1265 грн.

Пояснює, що позивачем після отримання акту перевірки були надані разом із запереченнями товарно-транспортні накладні, які підтверджують послуги з перевезення сільськогосподарської техніки та обладнання по взаємовідносинах із Фермерським господарством «АГРОДІМ+» та Приватним підприємством «Райгородецьке».

Водночас, представник відповідача заперечує проти доводів представника ТОВ "МТС Прайм Сервіс". Пояснює, що надані до перевірки акти надання послуг та зареєстровані до них в ЄРПН податкові накладні по перевезенню техніки ПП «Райгородецьке» та ФГ «АГРОДІМ +» не підтверджують саме факту здійснення господарської операції, так як позивачем не надано пояснень та підтверджуючих документів на підставі яких складено акти наданих послуг. Надані разом із запереченнями товарно-транспортні накладні (далі ТТН) мають значні недоліки: не вказано яка саме техніка перевозилась; не вказано адресу прибуття; різна кількість кілометражу при ідентичному маршруті; не надано шляхових л,истів до ТТН; автомобілі, які здійснювали перевезення не відображені у формах 20-ОПП як власні чи орендовані транспортні засоби вказаних перевізників.

Оглянувши вказані ТТН, надані позивачем (том І, а.с. 197-218) суд вважає, що вказані контролюючим органом недоліки мають місце, крім того, жодних інших документів для підтвердження господарських операцій представником позивача не було надано. Тому, позивачем, на думку суду, не доведено здійснення господарських операцій по перевезенню техніки ПП «Райгородецьке» та ФГ «АГРОДІМ +» і наведені первинні документи не можуть підтвердити понесені витрати та формування податкового кредиту на суму по ФГ «АГРОДІМ+» - 11807,84 грн, по ПП "Райгородецьке" - 51283,01 грн.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Проте, враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача спірних операцій з надання послуг, відсутність чинників, з якими закон пов`язує можливість віднесення до витрат за спірними операціями, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці в сукупності всіх доказів по справі, на встановлених судом обставинах та вищенаведених положеннях законодавства, дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для відображення в первинних документах господарських операцій і відповідно формування даних бухгалтерського обліку, адже позивачем ні у ході проведення податкової перевірки, ані під час розгляду справи у суді не доведена належними і допустимими доказами обґрунтованість задекларованих даних податкового обліку, а тому суд вважає правомірним висновок ГУ ДПС у Житомирській області про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2020 року на суму 356193 грн.

Узагальнюючи наведене спірні рішення відповідача від 17.03.2021 № 0002985/0714 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2020 року на суму 356193 грн та № 00029870714 про застосування штрафу в розмірі 15749 грн за відсутність складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних прийняті в межах наданих відповідачу повноважень та не підлягають скасуванню.

Щодо скасування спірного рішення від 17.03.2021 № 00029860714 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2020 року та відсутність права врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 426657 грн та позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 426657 грн, заявленої ТОВ "МТС Прайм Сервіс" в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року суд зазначає наступне.

Як пояснює позивач, до декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року ним подано «Розрахунок бюджетного відшкодування» Д-3, яким підтверджується, що позивачем заявлено до бюджетного відшкодування 426657 грн податкового кредиту сплаченого для ТОВ «Агробудівельний Альянс «Астра», ТОВ «РДО Україна», ТОВ «Селмагро», ТОВ «Паран Трейд», ПрАТ «Елсітон», ФОП ОСОБА_4 , ПП «Успіх», ПрАТ «Промисловірегіони», ТОВ «Фруттрейд». Відповідач підтвердив правомірність вказаного податкового кредиту, адже змістовною частиною акту перевірки підтверджується, що по взаємовідносинах із вказаними контрагентами не встановлено жодних порушень.

Зазначає, що в таблиці 1 додатку Д-3 у рядку «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» вказано 426657 грн за рядком 2 «Фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальником товарів/послуг або до Державного бюджету України» зазначено 426657 грн. До декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року позивачем також подано «Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ…» (Д-4) згідно з якою позивач просив йому відшкодувати 426657 грн.

Таким чином, представник позивача запевняє, що у ТОВ "МТС Прайм Сервіс" були правові підстави для заявленого бюджетного відшкодування ПДВ на вказану суму, однак при заповненні підстави при заповненні податкової звітності було допущено технічну помилку не внесено у додаткове поле рядка 19.1 декларації реєстраційної суми обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, при тому, що витягом із СЕА підтверджуючим її наявність в сумі 2212172,05 грн на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, є технічною помилкою.

Суд зазначає, що положеннями пп. б, п.200.4, ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.7. ст.200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Статтею 47 ПК України визначено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Представники сторін у справі не заперечували проти того факту, що платником податків при заповненні податкової звітності за листопад 2020 року було допущено технічну помилку не внесено у додаткове поле рядка 19.1 декларації реєстраційної суми обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Як пояснює відповідач перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) встановлено її завищення на суму 426657 грн та відмовлено у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість по декларації за листопад 2020 року на суму 426657 грн (винесено ППР форми «В3», а не зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ задекларовану на рахунок платника у банку (форма «В1»). Цим рішенням платника повідомлено, що за умови відсутності порушень норм статей 197-199 ПК України сума, у якій відмовлено при наданні бюджетного відшкодування ПДВ, може бути врахована у збільшення значення рядків «збільшено/зменшено залишок від`ємного значення (від`ємного значення попередніх звітних податкових періодів) за результатами перевірки контролюючого органу» податкової декларації з ПДВ за звітний період, на який припадає день узгодження цього ППР. Тобто, платник податків мав можливість виправити помилку та заявити суму від`ємного значення ПДВ у наступному періоді.

Також зазначає, що відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

А отже, оскаржуючи спірне рішення від 17.03.2021 № 00029860714 (форми «В3) позивач просить зобов`язати вчинити дії щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, а згідно з приписами пп. ґ п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. Таким чином, суд зазначає, що дана сума бюджетного відшкодування не є узгодженою і відповідно позовна вимога про зобов`язання Головне управління ДПС у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 426657 грн, заявленої ТОВ "МТС Прайм Сервіс", в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року є передчасною і не підлягає задоволенню.

Відповідно і позовна вимога про скасування рішення від 17.03.2021 № 00029860714 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2020 року та відсутність права врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 426657 грн не підлягає задоволенню, так як позивачем допущено самостійно помилку у заповненні податкової звітності і платник податків мав можливість виправити помилку та заявити суму від`ємного значення ПДВ у наступному періоді.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами правомірність своїх позовних вимог, натомість відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "МТС Прайм Сервіс".

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог - судовий збір, сплачений позивачем, у даній адміністративній справі відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовується позивачу.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Прайм Сервіс" (вул. Незалежності, 43, с.Маркуші, Бердичівський район, Житомирська область,13373. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42483851) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 06 травня 2022 р.