Постанова

від 26.10.2022 по справі 240/5803/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5803/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

26 жовтня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника позивача: Камінського А.Ф.,

представника відповідача: Байдали І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Прайм Сервіс" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Прайм Сервіс" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «МТС Прайм Сервіс» (ТОВ «МТС Прайм Сервіс») в якому просило:

-визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0002985/0714 від 17.03.2021, №00029860714 від 17.03.2021та №00029870714 від 17.03.2021;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 426657 грн, заявленої ТОВ "МТС Прайм Сервіс" в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року.

06 травня 2022 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що працівниками ГУ ДПС у Житомирській області в період з 21.01.2021 по 29.01.2021 на підставі наказу від 18.01.2021 №9-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «МТС Прайм Сервіс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 05.02.2021 №1411/06-30-07-14/42483851.

У ході проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення ТОВ «МТС Прайм Сервіс»:

- п. 2001.3 ст. 200 1, п. 200.4 "б", п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК України) та вимог п.п.4 п.5 розділу V "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21, у зв`язку із чим позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні по декларації за листопад 2020 року на суму 426657 грн;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абзацу "г" п. 198.5 ст. 198, п. 198.6ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду по рядку 21 Декларації за листопад 2020 року на суму 356193 грн.;

- п. 201.1, п. 201,10 ст. 201 ПК України, оскільки не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 293102 грн, в тому числі за червень 2019 року - 5898 грн, липень 2019 року - 52786 грн, серпень 2019 року - 5364 грн, вересень 2019 року - 8599 грн, жовтень 2019 року - 74131 грн, листопад 2019 року - 2330 грн, грудень 2019 року - 23440 грн, березень 2020 року - 125 грн, квітень 2020 року - 19857 грн, травень 2020 року - 1359 грн, червень 2020 року - 3753 грн, липень 2020 року - 3530 грн, серпень 2020 року - 49260 грн, вересень 2020 року - 18233 грн, жовтень 2020 року - 7907 грн, листопад 2020 року - 16529 грн.

На підставі акта перевірки, 17 березня 2022 року ГУ ДПС у Житомирській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0002985/0714 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2020 року на 356193 грн;

- №00029860714 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2020 року та відсутність права врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 426657 грн;

- №00029870714 про застосування штрафу в розмірі 15749 грн на підставі п.120 1.2 ст. 120 1 ПК України за відсутність складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних протягом граничного строку.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх Житомирського окружного адміністративного суду.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а)в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимип. 201.11ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Також, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем занижено зобов`язання за період з 01.11.2018 по 30.11.2020 в результаті придбання та списання паливно-мастильних матеріалів (бензину, мастила) (ПММ) в операціях щодо яких документально не підтверджено їх використання господарській діяльності платника податку на загальну суму 151746,06 грн, в т.ч. ПДВ 25291,01 грн. В ході аналізу первинних та інших документів ТОВ «МТС Прайм Сервіс» з питань оприбуткування та використання придбаних мастильних матеріалів (мастило YUKO Літол, Мастило Grease Gard Premium 400 rp.JD, Мастило гідравлічне, Мастило моторне JDPlus 50 15 W-40 20 L, Мастило пластичне JD, Мастило трансмісійне JD 20L тощо) надано лише акти списання товарів, які затверджені директором з виробництва ОСОБА_1 .

При цьому, до заперечення на акт перевірки позивачем надано наступні документи: доповідні записки на ім`я директора підприємства Ковальського Р С. заступника директора по виробництву Бєлінського В.Е., щодо необхідності придбання мастильних матеріалів для ремонту техніки, проте в документах відсутні підпис та погодження директора підприємства на придбання запасних частин, мастильна, і інших матеріалів для ремонту техніки; лімітно-забірні картки на отримання мастильних матеріалів, в яких не ідентифіковано підпис керівника та відсутня інформація щодо матеріально-відповідальної особи за видачу ПММ зі складу, в графі «зав. складом» та "одержував" лише підписи без ідентифікації.

Також, у лімітно-забірних картках (далі - ЛЗК) в графі структурний підрозділ зазначено «основний склад», проте інформації щодо наявності приміщень, місць зберігання придбаних запасів (мастильних матеріалів) за період (01.11.2018 по 30.11.2020) в ході проведення перевірки та до заперечення не надано, що свідчить про безпідставне списання позивачем ПММ.

Стосовно списання ТОВ «МТС Прайм Сервіс» запасних частин та інших матеріалів на проведення ремонтів сільськогосподарської техніки на загальну суму 1164520,92 грн в т.ч. ПДВ 194086,82 грн., позивачем надано: акти списання товарів; доповідні записки на ім`я директора підприємства Ковальського Р С. заступника директора по виробництву ОСОБА_2 , щодо необхідності придбання запасних частин для ремонту техніки, проте в документах відсутні підпис та погодження директора підприємства на придбання запасних частин, мастильних матеріалів, інших матеріалів для ремонту техніки; лімітно-забірні картки на отримання запасних частин, в яких не ідентифіковано підпис керівника та відсутня інформація щодо матеріально-відповідальної особи за видачу ПММ зі складу, в графі "зав. складом" та "одержував" лише підписи без ідентифікації.

Таким чином, списання ПММ по вказаних вище операціях позивачем не доведено контролюючому органу місце зберігання придбаних запасів (запасних частин та інших матеріалів), не зазначено об`єкти затрат (види техніки) на які видавались запасні частини для проведення поточного ремонту зі складу у підзвіт працівників, які безпосередньо проводять ремонтні роботи, тому первинні документи оформлені з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і як наслідок позивачем не доведено належним чином використання запасних частин в господарській діяльності підприємства.

Так, на підтвердження місця зберігання ПММ, та запасних частин позивач надав до суду першої інстанції договір суборенди №02/04 від 02.04.2019 з ТОВ «Фруттрейд» щодо строкового користування нежитловим приміщенням та пояснив, що ПММ, як правило, одразу ж використовувалосьі лише не в значних кількостях зберігалось у складському приміщенні.

Проте, вказаний договір суборенди не був наданий ні під час перевірки, ні до заперечень на акт перевірки, а лише до суду. Крім того, до вказаного договору не надано актів прийому-передачі, виконання ремонтних робіт з поліпшення приміщення, як передбачено умовами договору, оплату за комунальні послуги тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що первинні документи, надані позивачем в обґрунтування своїх доводів, не підтверджують використання ПММ, запасних частин в господарській діяльності позивача, оскільки платник податків повинен вести бухгалтерський облік належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, і забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Крім того, у ході проведеної перевірки встановлено заниження податкових зобов`язань ТОВ «МТС Прайм Сервіс» за жовтень 2019 року на суму ПДВ 73724 грн внаслідок ненарахування всупереч п. 198.5 «г» ст. 198 ПК Україниподаткових зобов`язань узв`язку із використанням позивачем автомобіля КІА Sportage 1.6 LX 2 WD в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, оскільки наявність вказаного автомобіля не було встановлено під час інвентаризації, та відповідно до пояснення керівника ОСОБА_1 зазначений легковий автомобіль, власником якого є ТОВ «МТС Прайм Сервіс» знаходиться у користуванні засновника підприємства ОСОБА_3 .

Так, вказаний автомобіль було придбано 23.09.2019 за ціною 442344 грн, в т.ч. ПДВ 73724 грн. Дана операція у бухгалтерському обліку проведена Дт. 152.1 "Транспортні засоби" власником є ТОВ «МТС Прайм Сервіс». Позивачем було сформовано у вересні податковий кредит на суму 73724 грн та введено автомобіль в експлуатацію 14.10.2019.

Так, у підтвердження використання позивачем даного автомобіля у господарській діяльності товариства надано наступі документи:

-лімітно-забірні карти: №0000-000003 від 27.07.2020 на видачу для ОСОБА_3 бензину А-92 в кількості 70,2 л.; №0000-000001 від 31.08.2020 на видачу для ОСОБА_3 бензину А-95 в кількості 20,0 л.; №0000-000002 від 28.06.2020р. на видачу для ОСОБА_3 бензину А-92 в кількості 20,0 л.;

- подорожні листи службового легкового автомобіля №0000-000003 від 31.07.2020на автомобіль КІА Sportage 1.6 LX 2 WD, водій ОСОБА_3 , завдання водієві - у господарських справах TOB "МТС ПРАЙМ СЕРВІС" (Київ, Вінниця, Львів); №0000-000001 від 31.08.2020 на автомобіль КІА Sportage 1.6 LX 2 WD, водій ОСОБА_3 , завдання водієві - у господарських справах ТОВ "МТС ПРАЙМ СЕРВІС" (Київ);№0000-000002 від 30.06.2020 на автомобіль КІА Sportage 1.6 LX 2 WD, водій ОСОБА_3 , завдання водієві - у господарських справах ТОВ "МТС ПРАЙМ СЕРВІС"; №0000-000001 від 28.01.2021 на автомобіль КІА Sportage 1.6 LX 2 WD, водій ОСОБА_3 , завдання водієві - у господарських справах ТОВ "МТС ПРАЙМ СЕРВІС".

Згідно ч. 2 ст. 829 Цивільного кодексу України юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Таким чином, передача вказаного автомобіля відповідно до норм Цивільного кодексу України засновнику можлива лише в платне користування, тобто, за договором оренди, який має бути складено у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.Проте, такий договір позивачем складено не було.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що користування засновником товариства даним автомобілемсвідчить про використання його в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а тому ТОВ "МТС ПРАЙМ СЕРВІС" занижено податкове зобов`язанняз податку на додану вартість у жовтні 2019 року на суму 73724 грн та не зареєстровано відповідну податкову накладну за операцією, що не є господарською діяльністю платника податку.

Також, перевіркою встановлено завищення ТОВ «МТС Прайм Сервіс» податкового кредиту по взаємовідносинах із Фермерським господарством «АГРОДІМ+» та Приватним підприємством «Райгородецьке» щодо наданих ними послуг із перевезення вантажів на підставі актів наданих послуг, але за відсутності товарно-транспортних накладних та дорожніх листів (в тому числі по ФГ «АГРОДІМ+» - 11807,84 грн, по ПП "Райгородецьке" - 51283,01 грн) на загальну суму ПДВ 63091 грн, які сформовані за операціями за липень 2019 року - 2847 грн, серпень 2019 року - 3280 грн, квітень 2020 року - 5681 грн, червень 2020 року - 23179 грн, липень 2020 року - 5710 грн, серпень 2020 року - 4024 грн, вересень 2020 року - 17105 грн, жовтень 2020 року - 1265 грн.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні (ТТН) мають значні недоліки: не вказано яка саме техніка перевозилась; не вказано адресу прибуття; різна кількість кілометражу при ідентичному маршруті; не надано шляхових листів до ТТН; автомобілі, які здійснювали перевезення не відображені у формах 20-ОПП як власні чи орендовані транспортні засоби вказаних перевізників.

Крім того, жодних інших документів для підтвердження господарських операцій позивачем не було надано.

За таких обставин, позивачем не доведено здійснення господарських операцій по перевезенню техніки ПП «Райгородецьке» та ФГ «АГРОДІМ +» і наведені первинні документи не можуть підтвердити понесені витрати та формування податкового кредиту на суму по ФГ «АГРОДІМ+» - 11807,84 грн, по ПП "Райгородецьке" - 51283,01 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 17.03.2021 № 0002985/0714 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2020 року на суму 356193 грн та№00029870714 про застосування штрафу в розмірі 15749 грн за відсутність складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних є правомірними та не підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 17.03.2021 № 00029860714 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2020 року та відсутність права врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 426657 грн та позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 426657 грн, заявленої ТОВ "МТС Прайм Сервіс" в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сумапідлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7. ст. 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Так, у декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року ним подано «Розрахунок бюджетного відшкодування» Д-3, яким підтверджується, що позивачем заявлено до бюджетного відшкодування426657 грн податкового кредиту сплаченого для ТОВ «Агробудівельний Альянс «Астра», ТОВ «РДО Україна», ТОВ «Селмагро», ТОВ «Паран Трейд», ПрАТ «Елсітон», ФОП ОСОБА_4 , ПП «Успіх», ПрАТ «Промисловірегіони», ТОВ «Фруттрейд».

У таблиці 1 додатку Д-3 у рядку «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» вказано 426657 грн за рядком 2 «Фактично сплаченоу попередніх та звітному (податкових) періодах постачальником товарів/послуг або до Державного бюджету України» зазначено 426657 грн. До декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року позивачем також подано «Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ…» (Д-4) згідно з якою позивач просив йому відшкодувати 426657 грн.

Однак, при заповненні підстави при заповненні податкової звітності було допущено технічну помилкуне внесено у додаткове поле рядка 19.1 декларації реєстраційної суми обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, при тому, що витягом із СЕА підтверджуючим її наявність в сумі 2212172,05 грн на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, є технічною помилкою.

Так, контролюючим органом під час перевірки достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) встановлено її завищення на суму 426657 грн та відмовлено у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість по декларації за листопад 2020 року на суму 426657 грн (винесено ППР форми «В3», а не зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ задекларовану на рахунок платника у банку (форма «В1»).

Даним рішенням платника повідомлено, що за умови відсутності порушень норм статей 197-199 ПК України сума, у якій відмовлено при наданні бюджетного відшкодування ПДВ, може бути врахована у збільшення значення рядків «збільшено/зменшено залишок від`ємного значення (від`ємного значення попередніх звітних податкових періодів) за результатами перевіркиконтролюючого органу» податкової декларації з ПДВ за звітний період, на який припадає день узгодження цього ППР. Тобто, платник податків мав можливість виправити помилку та заявити суму від`ємного значення ПДВ у наступному періоді.

Так, оскаржуючи спірне рішення від 17.03.2021 № 00029860714 (форми «В3) позивач просить зобов`язати вчинити дії щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, тоді як згідно з приписами пп. ґп. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, дана сума бюджетного відшкодування не є узгодженою, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про зобов`язання Головне управління ДПС у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 426657 грн, заявленої ТОВ "МТС Прайм Сервіс", в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року є передчасною і не підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.03.2021 № 00029860714 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2020 року та відсутність права врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 426657 грн не підлягає скасуванню, оскільки позивачем допущено самостійно помилку у заповненні податкової звітності і платник податків мав можливість виправити помилку та заявити суму від`ємного значення ПДВ у наступному періоді.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для їх скасування.

При цьому, у апеляційній скарзі позивачем не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Прайм Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 листопада 2022 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.