Рішення

від 04.05.2022 по справі 260/301/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2022 рокум. Ужгород№ 260/301/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, якою просить: 1) Визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС у Закарпатській області щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати у день звільнення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби; 2) Стягнути із Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС у Закарпатській області на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби) за період із 16 липня 2021 року по день фактичної виплати заборгованості 20 грудня 2021 року, здійснивши нарахування відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМ України від 15 січня 2004 року № 44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника Головного Управління ДСНС України у Закарпатській області № 148 від 15 липня 2021 року позивача звільнено зі служби та з 16 липня 2021 року виключено зі списків особового складу ДСНС України та всіх видів забезпечення. На переконання позивача, відповідачем протиправно не проведено своєчасний розрахунок при звільненні. Так, одноразову грошову допомогу при звільненні позивачу виплачено тільки 20 грудня 2021 року. У зв`язку з цим позивач, зазначає, що набув право на стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку, тобто з 16 липня 2021 року по 20 грудня 2021 року.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що позивач проходив службу в органах і підрозділах цивільного захисту за укладеним контрактом та отримував грошове забезпечення, відтак норми Кодексу законів про працю України та інші нормативно-правові акти у сфері дії трудового законодавства не поширюються на осіб, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту, оскільки підпадають під сферу дії спеціальних правових норм.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом начальника Головного Управління ДСНС України у Закарпатській області № 148 від 15 липня 2021 року позивача звільнено зі служби та з 16 липня 2021 року виключено зі списків особового складу ДСНС України та всіх видів забезпечення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року в адміністративній справі № 260/5791/21 визнано протиправною бездіяльність аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов`язано аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

20 грудня 2021 року відповідачем перераховано одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 95079,57 грн., що підтверджується відомістю перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та випискою по банківському рахунку позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Правова позиція з вказаного питання висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 лютого 2020 року по справі № 821/1083/17 та №810/451/17 від 13.05.2020 року, яка є обов`язковою для врахування судами інших інстанцій.

При цьому суд зазначає, що нерозповсюдження на військовослужбовців норм КЗпП України стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати. Разом з тим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення, неврегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому щодо них необхідно застосувати положення КЗпП України, а саме статті 116, 117 цього Кодексу, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 31.10.2019 у справа № 2340/4192/18.

Як вже встановлено судом, позивач виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16 липня 2021 року, однак виплату одноразової грошової допомоги при звільненні здійснено відповідачем 20 грудня 2021 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме не виплати у день звільнення одноразової грошової допомоги при звільненні.

При цьому суд зазначає, що 30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19. У вказаному судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, застосовуючи вищевказаний підхід щодо пропорційності визначення розміру середнього заробітку до обставин цієї справи, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, з наступними змінами та доповненнями (далі Порядок №100).

Згідно з абзацом першим п.2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом третім п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки позивача звільнено з військової служби 16 липня 2021 року, а виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснена 20 грудня 2021 року, то строк затримки розрахунку при звільненні складає 156 календарних днів.

Згідно довідки про розмір нарахованого грошового забезпечення позивача, виданої відповідачем розмір грошового забезпечення позивача у травні 2021 року склав 21087,21 грн., у червні 2021 року 21087,27 грн. Так, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 691, 40 грн.

Таким чином, істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: одноразова грошова допомога при звільненні 95079,57 грн. (частка компенсації) / 107858,40 (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (156 днів) х 100 % = 0,88 %.

Отже сума, яка підлягає відшкодуванню за несвоєчасний розрахунок при звільненні з урахуванням істотної частки 0,88 становить: 691,40 грн. х 0,88 х 156 (кількість днів затримки розрахунку) = 94 915,40 грн.

В той же час, не підлягає задоволенню позовна вимога в частині виплати зазначеного середнього заробітку з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 р. №44 (далі - Порядок), з огляду на наступне.

Так, п. 1 Порядку передбачено, що такий визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до п. 2 Порядку, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Разом з тим, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за своєю правовою природою не є грошовим забезпеченням, винагородою або іншою виплатою, право на яку військовослужбовець набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, натомість носить компенсаційний характер та має на меті відшкодувати працівнику майнові втрати за несвоєчасний розрахунок з боку роботодавця.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Верещагіна, буд. 18, код ЄДРПОУ 08588688) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області щодо не проведення повного розрахунку при звільненні.

3. Зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 16 липня 2021 року по 20 грудня 2021 року у сумі 94915,40 грн. (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот п`ятнадцять гривень сорок копійок).

4.У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Верещагіна, буд. 18, код ЄДРПОУ 08588688) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька