Постанова

від 11.04.2022 по справі 192/1877/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2252/22 Справа № 192/1877/20 Суддя у 1-й інстанції - Кітов О. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Заворотного К.Я.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРІС-АВТО",

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРІС-АВТО" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, перевід прав покупця, припинення права власності на земельну ділянку та скасування запису про право власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2020 року ТОВ "АУРІС-АВТО" звернулося до суду з позовом в подальшому уточнивши позовні вимоги, до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, перевід прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності, припинення права власності на земельну ділянку та визнання недійсним та скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 травня 2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди належної останній земельної ділянки площею 1,00 га (кадастровий номер 1225081500:01:081:0009) строком на 7 років. Також позивач зазначив, що починаючи з 2018 року відповідач ОСОБА_1 почала ухилятись від отримання орендної плати в рамках укладеного договору оренди.

Водночас, 05 жовтня 2020 року позивачу стало відомо про те, що 26 червня 2017 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. за реєстровим №1285.

Також позивач зазначає, що договір оренди, укладений 25 травня 2016 року, станом на момент розгляду справи є діючим, не є припиненим або розірваним, недійсним не визнавався і позивач вважає, що укладанням оскаржуваного договору купівлі-продажу від 26 червня 2017 року, про який йому стало відомо 05 жовтня 2020 року, відповідач ОСОБА_1 , не зважаючи на той факт, що вона є власником земельної ділянки, яка не мала права відчужувати вказану земельну ділянку без попередження та надання пропозиції про її придбання ТОВ «АУРІС-АВТО», порушила законні права позивача як належного орендаря за договором.

З урахуванням того, що законодавчо не врегульовано питання щодо переведення прав та обов`язків покупця на підставі ст. 9 Закону України «Про оренду землі», позивач вважає за можливе просити суд про застосування аналогії закону, відповідно до ст. 8 ЦК України, якою визначено, що, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Позивач також вважає, що до даних правовідносин повинна бути застосована ст. 362 ЦК України, оскільки у разі продажу власності з порушенням переважного права купівлі позивач може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків Покупця.

Посилаючись на те, що позивач має переважне перед іншими право на придбання орендованої земельної ділянки в разі її продажу орендодавцем, ТОВ «АУРІС-АВТО», в силу положень ст.ст. 8, 203, 215,362, 655, 657 ЦК України, просило:

- визнати недійсним договір купівлі продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілією Вячеславівною за р.№1285 від 26 червня 2017 року, щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0009, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ;

- перевести на ТОВ «АУРІС-АВТО» права та обов`язки покупця по договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілією Вячеславівною за р.№1285 від 26 червня 2017 року, щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0009, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладеному між ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , визнавши право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0009, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області за Товариством з обмеженою відповідальністю «АУРІС-АВТО»;

- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0009, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області;

- визнати недійсним та скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №1285 внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35873951 від 26 червня 2017 року, здійсненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кокосадзе Лілією Вячеславівною;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «АУРІС-АВТО» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзивів на апеляційну скаргу не подавали.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №077598 (а.с.45) спірна земельна ділянка була надана відповідачу ОСОБА_1 на підставі Розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації № 104-р-05 від 02 січня 2005 року.

26 червня 2016 року між позивачем ТОВ «АУРІС-АВТО» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди належної останній земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,0 га (кадастровий номер 1225081500:01:081:0009), що розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 7 років, який був зареєстрований 28 травня 2016 року, що вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05 жовтня 2020 року (номер інформаційної довідки 226869566).

26 червня 2017 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. за реєстровим номером 1285.

За умовами даного договору відповідач ОСОБА_1 продала, а відповідач ОСОБА_2 купив у власність, належну ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку площею 1,0 га (кадастровий номер 1225081500:01:081:0009), яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Василівська сільська рада та надана для ведення особистого селянського господарства. Продаж ділянки вчинено за домовленістю сторін за ціною 34800 (тридцять чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до п.29 договору оренди сторонами визначено, що орендар має переважне право на придбання у власність об`єкту оренди у разі його продажу та переважного права за різних умов на поновлення договору оренди (а.с.6). Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час судового розгляду справи позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка отримана відповідачем ОСОБА_1 як в порядку приватизації безоплатно, так і в порядку виділення її в натурі (на місцевості), а цільове призначення спірної земельної ділянки "ведення особистого селянського господарства" підпадає під дію мораторію, умови якого визначені у п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 26 червня 2017 року), та який діє до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 01 січня 2012 року, з огляду на що ОСОБА_1 не мала законного права на відчуження спірної земельної ділянки, яка в свою чергу не могла бути предметом договору купівлі-продажу та його державної реєстрації, а тому, в силу нікчемності правочину, що не потребує визнання судом його недійсним, позивач обрав не вірний спосіб захисту права та інтересів, установленим законом.

Проте колегія суддів не може повністю погодитись з обґрунтуванням відмови у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, посилаючись на норми п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України (а редакції, чинній станом на 26 червня 2017 року) та положення ст.ст. 1,2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)", при вирішенні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 недійсним, яким відчужена спірна земельна ділянка ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , також посилався на норми ч.ч.1,2 ст. 118, п.п.а,б с.1 ст. 121 Земельного Кодексу України, які суперечать за своїм юридичним складом одне одному, оскільки вирішують спірні земельні правовідносини як по застосуванню мораторію на відчуження земель, зокрема з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на земельних ділянка, виділених як земельний пай, та виділених в натурі (на місцевості), до яких саме і застосовується дія мораторію на таке відчуження, так і регулюють земельні відносини по земельним ділянкам, набутим у власність громадянами в порядку їх приватизації, при цьому судом встановлено факт наявності у відповідача ОСОБА_1 . Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №077598 (а.с.45) виданого на підставі Розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації № 104-р-05 від 02 січня 2005 року, що свідчить саме про відсутність набуття спірної земельної ділянки на умовах паю ви виділу її на місцевості, щоб надавало можливість заборонити відчуження такої земельної ділянки, а свідчить про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 площею 1.0000 га., органом місцевого самоврядування, що відповідало вимогам п.б ч.1 ст. 121, п.1,3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 03 березня 2005 року), за оплатним договором купівлі-продажу та за розпорядженням голови Солонянської районної державної адміністрації від 02 лютого 2005 року за №104-р-05, що судом не було враховано з наведенням помилкових висновків про порушення відповідачем ОСОБА_1 вимог закону на відчуження земельної ділянки, яка до тог ж їй належить на праві приватної власності за оплатним договором купівлі-продажу.

Разом з цим судом першої інстанції застосовані позиції Верховного Суду, які висловлені щодо нікчемності правочину та непотрібності встановлення таких правочинів недійсними, як такі, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, у відповідності до ч.1 ст. 216 ЦК України, з огляду на що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів не відповідає визначеним законом способам, однак колегія суддів не погоджується з цим та вважає, що, враховуючи встановлення факту отримання відповідачем ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за оплатним договором купівлі-продажу, укладеному з державою в особі органа місцевого самоврядування, у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, до якої не застосовуються ані дія мораторію, ані будь-які обмеження, передбачені нормами Земельного Кодексу України щодо заборони відчуження власного нерухомого майна, позивачем дійсно обрано не вірний спосіб захисту прав та інтересів, як сторони договору оренди, умови якого, на думку позивача, порушено відповідачем ОСОБА_1 щодо не застосування при обранні покупця земельної ділянки та переважного права позивача на купівлю земельної ділянки, як орендатора цієї земельної ділянки.

Так, враховуючи що судом першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтована ця відмова забороною відчуження земельної ділянки відповідачем на користь третіх осіб в порядку дії мораторію, що само по собі породжує нікчемність подальших угод з відчуження такої земельної ділянки без визнання такого договору купівлі-продажу недійсним, що є невірним способом захисту прав та інтересів позивача, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, однак з обґрунтуванням такої відмова з невідповідністю способу захисту своїх прав та інтересів, як сторони договору оренди та порушення відповідачем ОСОБА_1 умов цього договору в частині ненадання позивачеві, як орендарю земельної ділянки переважного права на придбання у власність цієї земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги ТОВ "АУРІС-АВТО" зводяться до переоцінки доказів, які досліджені судом першої інстанції, та до незгоди з рішенням суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За вимогами ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку із невідповідністю способу захисту своїх прав та інтересів позивача, як сторони договору оренди та порушення відповідачем ОСОБА_1 умов цього договору в частині ненадання позивачеві, як орендарю земельної ділянки переважного права на придбання у власність цієї земельної ділянки, тому, враховуючи, що суд першої інстанції при ухвалені рішення по справі прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку із невірним способом захисту своїх прав та інтересів позивачем у зв`язку із неможливістю відчуження земельної ділянки позивачем, на статус якої розповсюджується дія мораторію, рішення підлягає зміні в частині його обґрунтування.

керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРІС-АВТО" - задовольнити частково.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року - змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л.Демченко

М.О. Макаров