Постанова

від 03.05.2022 по справі 143/491/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 143/491/21

Провадження № 22-ц/801/814/2022

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сич С. М.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 рокуСправа № 143/491/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Француза М. Г., представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 - адвоката Скрицького Р. Л., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради Вінницької

області, Левківської сільської ради Погребищенського району Вінницької

області про встановлення факту проживання однією сім`єю, родинних

відносин, визнання права на земельну частку ( пай ) у порядку спадкуван-

ня за законом,

за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Скрицького Романа Леонідовича на рішення Погребищенського ра-йонного суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року, ухвалене у примі-щенні суду в м. Погребище Вінницької області за головування судді Сича С.М., повний текст якого складений 21 лютого 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася у Погребищенський район-ний суд Вінницької області з позовом до Погребищенської міської ради Він-ницької області, Левківської сільської ради Погребищенського району Вінниць-кої області про встановлення фактів проживання однією сім`єю, родинних від-носин, визнання права на земельну частку ( пай ) у порядку спадкування за за-коном. Позов мотивований наступними обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_1 по-мер ОСОБА_2 , який до дня смерті мешкав у с. Ординці Погре-бищенського району Вінницької області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на право на земельну частку ( пай ) розміром 2,59 в умов-них кадастрових гектарах, розташовану на території Левківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, що належала померлому на під-ставі сертифіката на право на земельну частку ( пай ) від 08 липня 1997 року серії ВН № 0099964. З 1980 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 проживав спільно однією сім`єю з позивачкою у справі - рідною по матері сестрою та її донькою, а його племінницею ОСОБА_3 . Вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом. Позивачка з донькою без укла-дення договору здійснювали його довічне утримання, провели його поховання, несли пов`язані з цим витрати. Інших спадкоємців у померлого немає. ОСОБА_1 фактично вступила в управління, володіння спадковим майном, є спадкоє-мицею другої черги за законом. Встановлення фактів родинних відносин та спільного проживання із спадкодавцем має юридичне значення для реалізації спадкового права ОСОБА_1 . У зв`язку з відсутністю оригіналів правовста-новлюючих документів на спадкове майно, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, що за життя належало спадкодавцю, Погребищенською дер-жавною нотаріальною конторою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді права на земельну частку ( пай ). За обставин, що мають місце, ОСОБА_1 просила суд встановити факти її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , який до дня своєї смерті проживав у с. Ордин-ці Погребищенського району Вінницької області, її родинних відносин як рід-ної сестри ОСОБА_2 , визнати за нею як спадкоємицею другої черги за зако-ном у порядку спадкування за законом право на право земельну частку ( пай ) розміром 2,59 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського ви-робництва, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 згідно сер-тифіката на право на земельну частку ( пай ) серії ВН № 0099964, виданого на підставі рішення Погребищенської районної державної адміністрації від 02 червня 1997 року № 116 .

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15 лютого 2022 ро-ку, позивачка та її адвокат оскаржують його в апеляційному порядку, просять це рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повно-му обсязі. Скаржники посилаються на незаконність, необгрунтованість оскар-жуваного рішення через допущення судом першої інстанції грубого порушення дії закону у часі, ухвалення рішення за невідповідності висновків обставинам справи, даним судового розгляду, матеріалам справи, з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права, неврахування сталої прецедент-ної практики судів загальної юрисдикції, правових висновків Пленуму Верхов-ного Суду України від 30 травня 2008 року № 7, викладених у постанові «Про судову практику у справах про спадкування», за невизначення правомочного складу учасників справи через допуск до участі в ній неуповноваженого пред-ставника органу місцевого самоврядування.

Визначеним законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 04 квітня 2022 року правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачі у спра-ві не скористалися, у судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв від них суду на час розгляду справи не надходило. Беручи до уваги, що всі учасники справи належним чином, в установленому порядку повідомлені про місце, день та час її розгляду, про що відповідні докази додані до справи, відповідно до норм статті 372 ЦПК України колегія суддів, ураховуючи наполягання представника особи, яка подала апеляційну скаргу, адвоката Скрицького Р. Л., ухвалила роз-глянути справу у порядку апеляційного провадження у відсутності представни-ків відповідачів, котрі не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Скрицького Р. Л., який підтри-мав апеляційну скаргу за викладених у ній обставин, вважає необхідним її задо-волити, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимо-гам, воно є правильним, ухваленим з урахуванням у повному обсязі усіх фак-тичних, об'єктивних обставин справи, наявних у ній доказів.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи судом апеля-ційної інстанції, який переглядає справу за наявними у ній і додатково пода-ними доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстан-ції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилають-ся в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї.

У цій цивільній справі встановлені наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який на момент смерті проживав та був зареєстрований в с. Ординці Погребищенського району Вінницької об-ласті, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного ста-ну громадян у частині актового запису про смерть від 21 жовтня 2020 року № 00028243392 та довідкою Левківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області від 15 жовтня 2020 року № 316. 08 липня 1997 року Погре-бищенською районною державною адміністрацією виданий сертифікат на пра-во на земельну частку ( пай ) серії ВН №0099964, зареєстрований у Книзі реєс-трації сертифікатів на право на земельну частку ( пай ) за № 378, відповідно до якого ОСОБА_2 належить право на земельну частку ( пай ) у землі, яка пе-ребуває у колективній власності КСП «Ординецьке» с. Ординці Погребищенсь-кого району Вінницької області розміром 2,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості ). Цей сертифікат на право на земельну частку ( пай ) серії ВН № 0099964 власником не отримувався і зберігається у архіві Відділу у Погребищенському районі Головного управ-ління Держгеокадастру у Вінницькій області як не витребуваний, що підтвер-джується листом зберігача від 02 лютого 2021 року № 0-2-0.32-3/113-21.

10 лютого 2021 року завідувачем Погребищенською державною нотарі-альною конторою Швецем О. В. надане ОСОБА_3 ( доньці позивачки ), свід-ку у справі, роз`яснення щодо неможливості видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю правоустановчих документів на земельну частку ( пай ) площею 2,59 га, що розташована на території с. Ординці Погребищенського району Вінницької області.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення фак-тів, що мають юридичне значення: її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 у с. Ординці Погребищенського району Вінницької області, що вона була померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 рідною сестрою; визнання у по-рядку спадкування за законом за ОСОБА_1 як спадкоємицею другої черги за законом, права на земельну частку ( пай ), розміром 2,59 в умовних кадастро-вих гектарах, призначену для ведення товарного сільськогосподарського вироб-ництва, що належала ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земель-ну частку ( пай ) серії ВН № 009964, виданого згідно з рішенням Погреби-щенської районної державної адміністрації Вінницької області 02 червня 1997 року № 116, суд першої інстанції керувався статтями 524, 528, 530, 534, 548, 549, 554 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , та підкреслив, що доказом вступу в управління чи воло-діння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної орга-нізації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої дер-жавної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоє-мець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописа-ний ( зареєстрований ) у спадковому будинку ( квартирі ); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, від 03 березня 2021 року у справі № 747/467/18.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із цим позовом до Погребищенської міської ради Вінницької області, Левківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, не звернула увагу, що чинним на час відкриття че-рез смерть ОСОБА_2 спадщини законодавством не передбачався такий спо-сіб захисту спадкових прав, як встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. За такої обставини належним спо-собом захисту майнових прав та інтересів позивачки є пред`явлення вимоги про встановлення факту прийняття спадщини. Проте, таку вимогу ОСОБА_1 до суду не заявляла, що само по собі є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Суд першої інстанції підкреслив, що позивачкою не доведений в установ-леному порядку належними, допустимими, достовірними та достатніми дока-зами факт її родинних відносин з померлим ОСОБА_2 . Беручи до уваги норму частини третьої статті 3 чинного ЦПК України, якою визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, які діють на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, суд першої інстанції, керуючись статтями 67, 90-93 ЦПК України, визначився щодо наданих до справи письмових пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які, на задоволення клопотання позивачки викликалися у судове засідання як свідки, проте для безпосереднього надання суду показань не з`явилися. Чинним цивільним процесуальним законодавством України не передбачено такого порядку свідчень, як направлення, зокрема, належним чин-ом не посвідчених письмових пояснень суду. При цьому суд послався на близь-кий за змістом правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 200/17947/16-ц та дійшов висновку, що в си-лу приписів частини першої статті 78 ЦПК України письмові пояснення свідків у цій справі представлені суду стороною позивачки у порушення встановленого законом порядку, відтак є недопустимими доказами. Показання доньки ОСОБА_1 у якості свідка ОСОБА_3 суд визнав не достатніми в розумінні стат-ті 80 ЦПК України для беззаперечного встановлення судом такого юридичного факту, про який йдеться, оскільки даний свідок безпосередньо заінтересований у результатах розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає доцільним підкреслити, що пока-зання свідка ОСОБА_3 суперечать доводам самої позивачки, яка у позові вказувала, що, нібито, разом з донькою ( свідком ОСОБА_3 ) проживала од-нією сім`єю з ОСОБА_2 з 1980 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідок пояснила суду, що сімейні відносини мали місце лише за півроку до смерті спадкодавця. Звертає на себе увагу й той факт, що у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є власні садиби, де вони зареєстровані як постійні мешканці. Жод-ними офіційними документами, довідками органу місцевого самоврядування, зокрема, на що з незрозумілих підстав, зроблене посилання в апеляційній скар-зі, не підтверджується факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_2 .

Ретельно дослідивши, проаналізувавши факти, докази у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних ви-мог про встановлення фактів родинних відносин, спільного проживання пози-вачки та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Як наслідок, не підлягає задоволенню й похідна позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 у по-рядку спадкування за законом права на земельну частку ( пай ). При цьому суд узяв до уваги роз`яснення, викладені у пункті другому постанови Пленуму Вер-ховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду су-дами України справ про спадкування», у якому зазначено, що відповідно до глави 4 Закону України від 25 грудня 1974 року № 3377-VІІІ «Про держав-ний нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, органі-заціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не під-лягають. У зв`язку із вказаним суд наголосив, що зверненню ОСОБА_1 до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу їй но-таріусом свідоцтва про право на спадщину. Суд першої інстанції звернув увагу на наявність у матеріалах справи роз`яснення від 10 лютого 2021 року завіду-вача Погребищенською державною нотаріальною конторою Швеця О. В. щодо неможливості видачі ОСОБА_3 , тобто свідку у справі, доньці позивачки свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю правоустановчих документів на земельну частку ( пай ) площею 2,59 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території с. Ординці Погребищенського району Вінницької області. З урахуван-ням тієї обставини, що представник позивачки адвокат Скрицький Р. Л. вважав недоцільним постановлення судом ухвали про витребування з Погребищенської державної нотаріальної контори спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_2 , у цій цивільній справі відсутні докази, які б свідчили про звернення самої ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, існування у неї істотних, непереборних обставин, які б свідчили про неможливість оформлення нею спадкових прав у нотаріальному порядку.

За викладених фактичних встановлених та досліджених обставин у справі, суд дійшов висновку про необхідність у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду визнає висновки суду першої такими, що є правильними, достатніми та об`єктивними, зробленими з урахуванням усіх обставин справи, за повного їх з`ясування, та, всупереч доводам скарги, з до-триманням норм процесуального права, вірним застосуванням норм матеріаль-ного права.

У контексті викладеного, апеляційний суд убачає необхідним критично оцінити обгрунтування апеляційної скарги тими мотивами, що судом першої інстанції допущене грубе порушення дії закону у часі. Суд правильно викорис-тав у вирішенні цього спору норми матеріального права, ЦК України 1963 року, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, які були чинними на момент виникнення правовідносин у цій справі, на момент відкриття спадщини вна-слідок смерті ОСОБА_2 , саме ці норми матеріального права регулюють ви-никлі та наявні правовідносини між сторонами у справі. Належить звернути увагу сторони позивачки, що згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскаржуючи судове рішення від 15 лютого 2022 року, позивачка та її пред-ставник посилаються, зокрема, на не витребування судом на їхнє клопотання письмових доказів, не сприяння ОСОБА_1 у реалізації її процесуальних прав. Проте з матеріалів справи убачається протилежне. Суд вчинив усі необ-хідні дії для повного, об`єктивного вирішення заявлених позовних вимог. Нато-мість необхідно зауважити, що нормами статей 12, 13 ЦПК України встанов-лено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відпо-відно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, по-даних учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодек-сом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що сто-суються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необ-хідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, перед-бачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної діє-здатності.

У цій справі суд першої інстанції, скрупульозно дотримавшись норм ЦПК України, вчинив усі залежні від нього процесуальні дії задля досягнення мети правильно вирішити заявлений спір, не допустивши жодних преференцій щодо однієї із сторін. Тому посилання в апеляційній скарзі на нехтування судом ос-новоположними засадами, принципами цивільного судочинства, не можна визнати обгрунтованими, такими, що заслуговують на увагу.

Окремо убачається необхідним звернути увагу на зазначення в апеляційній скарзі тієї обставини, що суд першої інстанції не вказав об`єктивного змісту листа Відділу ДРАЦС у Вінницькій області від 12 листопада 2021 року № 9592/5.2-04-28, де вказано про часткове збереження книг щодо державної реєс-трації актових записів про народження у Погребищенському районі Вінницької області. У цьому листі чітко викладено, що книги державної реєстрації актів цивільного стану по Погребищенському району Вінницької області передані на постійне зберігання до Державного архіву включно по 1944 рік. Книги про дер-жавну реєстрацію актів про народження за 1913, 1925 роки по Погребищенсь-кому району збереглися частково. За запитуваними документами ( йдеться про державні акти про народження позивачки і спадкодавця ) належало звернутися до Державного архіву Вінницької області. Залишається незрозумілим, що пере-шкоджало позивачці в особі адвоката звернутися за такими доказами, якщо во-ни вважали це необхідним, які непереборні, істотні обставини цьому перешко-дили. З оскаржуваного рішення суду убачається, що сторона позивачки на свій розсуд дійшла висновку про відсутність необхідності витребування копій акто-вих записів про народження позивачки та спадкодавця із зазначенням місць їх народження. Тому такі мотиви скарги на рішення суду слід визнати безпідстав-ними, такими, що не тягнуть визнання цього рішення незаконним.

У якості представника відповідача Погребищенської міської ради Вінниць-кої області приймала участь головний спеціаліст юрист відділу правового та кадрового забезпечення цього органу місцевого самоврядування ОСОБА_10 , яка 15 лютого 2022 року подала Погребищенському районному суду Він-ницької області заяву про розгляд справи за її відсутності. Разом з тим у цій за-яві висловлена позиція відповідача щодо невизнання позову.

Посилання скаржників у скарзі на рішення суду першої інстанції у частині участі у справі неуповноваженого представника Погребищенської міської ради Вінницької області не узгоджується з нормами статті 58 ЦПК України, частина-ми третьою, четвертою якої передбачено, що юридична особа незалежно від по-рядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконав-чого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору ( контракту ) ( самопредставниц-тво юридичної особи ), або через представника. Держава, Автономна Республі-ка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керів-ник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору ( контракту ) ( самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самовряду-вання ), або через представника.

На аркушах справи 26 - 28 містяться копія розпорядження Погребищенсь-кого міського голови С. О. Волинського від 08 червня 2021 року № 438 «Про призначення ОСОБА_10 » на посаду головного спеціаліста юриста відділу правового та кадрового забезпечення Погребищенської міської ради та поса-дова інструкція зазначеного спеціаліста, де підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. роз-ділу 2 «Завдання та обов`язки» ОСОБА_10 уповноважена представляти у встановленому законодавством порядку інтереси Погребищенської міської ради ( у порядку самопредставництва ), її виконавчих органів, міського голови у су-дах, інших органах під час розгляду правових питань, спорів відповідно до ви-мог статті 58 ЦПК України, статті 56 ГПК України, статті 55 КАС України. Отже, сумнівів у повноважності представника відповідача ОСОБА_10 суд першої інстанції обгрунтовано не висловив.

Ненадання судом оцінки добросовісності спадкодавця ОСОБА_2 як на-бувача земельної частки ( паю ) дійсно має місце, але це питання не було пред-метом спору за заявленими вимогами ОСОБА_1 . Як уже наголошувалося, частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає спра-ви у межах заявлених особою вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Усім доводам позивачки судом першої інстанції дана вичерпна та об`єк-тивна оцінка в оскаржуваному, наразі, рішенні, її доводи та представлені докази визнані недостатніми та недоведеними для задоволення пред`явленого в суд позову.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 та її представника, оскільки вони не є переконливими, такими, що тягнуть скасування оскаржуваного рішення. У справі відсутні докази, які б у сукупності мали взаємний зв`язок, були належними, допустимими, достатніми на доведен-ня заявлених ОСОБА_1 позовних вимоги. Саме такого безпомилкового висновку дійшов суд першої інстанції, відмовляючи позивачці у задоволенні її позову у повному обсязі.

Згідно з нормами статей 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права.

За висновку апеляційного суду щодо законності й обгрунтованості оскар-жуваного рішення суду першої інстанції, не спростування мотивів такого рі-шення скаржниками у поданій апеляційній скарзі, є всі підстави для визнання цього рішення ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуально-го права, у зв`язку з чим підстав для його скасування на задоволення вимоги апеляційної скарги не убачається.

Відповідно до норм статті 141 ЦПК України понесені у справі судові витрати, у тому числі через її перегляд судом апеляційної інстанції, підлягають залишенню за позивачкою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , її представника адвоката Скрицького Романа Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 15 лю-того 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до По-гребищенської міської ради Вінницької області, Левківської сільської ради По-гребищенського району Вінницької області про встановлення факту проживан-ня однією сім`єю, родинних відносин, визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 травня 2022 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський