Постанова

від 04.05.2022 по справі 547/292/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/292/21 Номер провадження 22-ц/814/903/22Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сенкевича Володимира Івановича

на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року

та апеляційну скаргу представника відповідача -Фермерського господарства «Поділ-Агро»-

адвоката Калафути Дарії Володимирівни

на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року

у справі за заявами представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сенкевича Володимира Івановича та Фермерського господарства «Поділ-Агро» про стягнення з позивача судових витрат

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Поділ-Агро", третя особа: державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова Ольга Юріївна про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі з одночасним припиненням такого права,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2021 року клопотання представника позивача ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" адвоката І.В. Близнюка від 19.11.2021р. про залишення вказаного позову без розгляду і повернення сплаченого позивачем судового збору задоволено частково.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Поділ-Агро", третя особа державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова Ольга Юріївна, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі з одночасним припиненням такого права, залишено без розгляду.

Роз`яснено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

У задоволенні клопотання представника позивача ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" адвоката І.В. Близнюка про повернення сплаченого позивачем 06.04.2021 судового збору у сумі 6810,00 грн, відмовлено повністю.

01.12.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сенкевич В.І. звернувся до суду з заявою про стягнення з позивача судових витрат, викликаних необґрунтованими діями позивача.

В обґрунтування заяви посилається на те, що: позовна заява подана з підстав ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», для поновлення договору на умовах, визначених у 2008-2009р.р., тобто з орендною платою в розмірі 576,10грн. за рік користування 2,46га. ріллі; позовна заява подана через один рік і 22 дні після припинення договору оренди земельної ділянки №46, зі сподіванням, що відповідач знищив всі докази листування з позивачем щодо подальшого використання спірної земельної ділянки, оскільки позов не містить зазначених доказів листування між сторонами договору оренди; позов поданий зі сподіванням, що відповідач не надасть доказів щодо подання позову іншою особою (ФГ «Поділ-Агро»), яка використовує спірну земельну ділянку; позов поданий зі сподіванням, що позивач не надасть доказів, що примусив відповідачку сплатити за оранку її земельної ділянки при передачі їй останньої; позивач, після отримання відзиву з зазначеними доказами, не зразу подав заяву про залишення позову без розгляду, а саме з ініційованих ним процесуальних дій справа розглядалася майже півроку всупереч вимог процесуального законодавства; матеріали справи не містять направлення, до моменту подання цього позову, позивачем відповідачці листа-пропозиції до договору оренди земельної ділянки №46 щодо поновлення його дії, що є обов`язковим, відповідно до норми ст.33 ЗУ «Про оренду землі» (Відповідач 27.05.2021р. направив поштою на адресу ТОВ «АФ «Пузиківська» лист-повідомлення від ОСОБА_1 про відмову від укладення (поновлення/продовження) на новий строк договору оренди землі від 01.01.2008 року).

Вважає, що подання позову мало на меті саме помсту орендодавці за те, що припинила правовідносини з позивачем-це понесення нею грошових витрат на правничу допомогу для захисту своїх прав, оскільки позивач примусив її сплатити за оранку земельної ділянки, хоча в Акті приймання-передачі земельної ділянки від 01.01.2008р. зазначено, що земельна ділянка була передана не зораною, крім того, він не сплатив відповідачці за використання земельної ділянки ні за 2018р., ні за 2019р.

Вказує, що в позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу на день подання позову в сумі 20000,00грн, що змусило відповідача шукати компетентного фахового правника, який зміг би врятувати його від додаткових збитків, це є додатковою підставою необґрунтованості позову.

Зазначає, що відповідачем надано акти прийому-передачі про надання правової допомоги від 17.05.2021р.: від 08.09.2021р. на суму 22000,00грн, від 27.11.2021р. на суму 14000,00грн, які містять детальний опис робіт та витрат на правову допомогу, загальна вартість яких становить 36000,00грн. Факт здійснення оплати за вказаними актами підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру з сумами відповідно до наведених вище актів.

З аналогічною заявою про стягнення з позивача судових витрат, викликаних необґрунтованими діями позивача звернулося і ФГ «Поділ-Агро».

Зазначають, що, внаслідок визнання недійсним укладеного 01 квітня 2020 року з ОСОБА_1 спірного договору оренди землі №147 щодо земельної ділянки загальною площею 2,4601га кадастровий номер 5324581200:00:001:0429 фактичний користувач (ФГ «Поділ-Агро») на підставі ст.216 ЦК України має повернути іншій особі договору земельну ділянку. Позивач не є стороною зазначеного договору. Тому вважають, що позивачем чинився тиск з метою залякати відповідача ОСОБА_1 та примусити її переукласти новий договір оренди землі з позивачем.

Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року у стягненні з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" на користь відповідача ОСОБА_1 судових витрат, викликаних необґрунтованими діями позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська", що є витратами, пов`язаними з правничою допомогою адвоката Сенкевича Володимира Івановича у сумі 36000,00 грн, - відмовлено повністю.

Із вказаним додатковим рішенням не погодився представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сенкевич В.І., який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року скасувати; стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" на користь ОСОБА_1 судові витрати, викликані необґрунтованими діями позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська", що є витратами, пов`язаними з правничою допомогою адвоката Сенкевича Володимира Івановича у сумі 36000,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що дії позивача мають штучний характер, наводячи перелік таких дій, по аналогії з викладеним узаяві про стягнення з позивача судових витрат, викликаних необґрунтованими діями позивача.

Вважає, що, подаючи позов, ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" посягало на права інших людей (права власника земельної ділянки самостійно розпорядитися власним майном), умисно зазначило 20000,00грн. на правову допомогу, яку збиралося стягнути з відповідача, внаслідок чого відповідач змушений був нести витрати на правову допомогу зі свого боку. Фактично з боку позивача відбулися дії, спрямовані на обман відповідача та дії психологічного тиску на відповідача з метою примушення до укладення правочину на продовження договору оренди землі.

Також вважає, що ухвалення додаткового рішення до ухвали від 23.11.2021р., а не до рішення, суперечить чинному законодавству та не має юридичної сили, оскільки ЦПК України не передбачено додаткового рішення до ухвали про відмову.

Також, додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року у стягненні з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" на користь відповідача Фермерське господарство "Поділ-Агро" судових витрат, викликаних необґрунтованими діями позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська", що є витратами, пов`язаними з правничою допомогою адвоката Калафута Дарії Володимирівни, - відмовлено повністю.

З зазначеним додатковим рішенням не погодилася представник відповідача-Фермерського господарства "Поділ-Агро" адвокат Калафута Дарія Володимирівна, яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року скасувати; стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" на користь відповідача-Фермерського господарства "Поділ-Агро" (ЄДРПОУ 33803482) судові витрати, викликані необґрунтованими діями позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська", що є витратами, пов`язаними з правничою допомогою адвоката ОСОБА_2 у сумі 12000,00 грн.

Вважає, що дії позивача мають штучний характер, що виявилося, зокрема, у тому, що позовна заява подана через один рік і 22 дні після припинення договору оренди земельної ділянки №46, і фактично жодної перспективи позов не мав. При цьому позивач сподівався, що відповідач знищив усі докази листування з позивачем щодо подальшого використання спірної земельної ділянки.

Позовна заява подана зі сподіванням, що відповідач не зберегла доказів , що до подання позову інша особа (ФГ «Поділ-Агро»), використовує спірну земельну ділянку.

Позов поданий зі сподіванням, що відповідач не надасть доказів, що позивач примусив її сплатити за оранку її земельної ділянки при передачі їй останньої;

Позивач, після отримання відзиву з зазначеними доказами, не зразу подав заяву про залишення позову без розгляду, а саме з ініційованих ним процесуальних дій справа розглядалася майже півроку всупереч вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи не містять направлення, до моменту подання цього позову, позивачем відповідачці листа-пропозиції до договору оренди земельної ділянки №46 щодо поновлення його дії, що є обов`язковим, відповідно до норми ст.33 ЗУ «Про оренду землі» (Відповідач 27.05.2021р. направив поштою на адресу ТОВ «АФ «Пузиківська» лист-повідомлення від ОСОБА_1 про відмову від укладення (поновлення/продовження) на новий строк договору оренди землі від 01.01.2008 року).

Вважає, що, подаючи позов, ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" посягало на права інших людей (права власника земельної ділянки самостійно розпорядитися власним майном), умисно зазначило 20000,00грн. на правову допомогу, яку збиралося стягнути з відповідача, внаслідок чого відповідач змушений був нести витрати на правову допомогу зі свого боку. Фактично з боку позивача відбулися дії, спрямовані на обман відповідача та дії психологічного тиску на відповідача з метою примушення до укладення правочину на продовження договору оренди землі.

Також вважає, що ухвалення додаткового рішення до ухвали від 23.11.2021р., а не до рішення, суперечить чинному законодавству та не має юридичної сили, оскільки ЦПК України не передбачено додаткового рішення до ухвали про відмову.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Установлено, що додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року у стягненні з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" на користь відповідача ОСОБА_1 судових витрат, викликаних необґрунтованими діями позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська", що є витратами, пов`язаними з правничою допомогою адвоката ОСОБА_3 у сумі 36000,00 грн, - відмовлено повністю.

Також, додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року у стягненні з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" на користь відповідача Фермерське господарство "Поділ-Агро" судових витрат, викликаних необґрунтованими діями позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська", що є витратами, пов`язаними з правничою допомогою адвоката Калафута Дарії Володимирівни, - відмовлено повністю.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Відповідачу 1- ОСОБА_1 надавалася правнича допомога адвокатом Сенкевичем В.І., що підтверджено договором про надання правової допомоги від 17.05.2021, ордером на надання правової (правничої) допомоги серії ВІ №1043823 від 26.05.2021 року, Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Сенкевичем В.І., актом прийому - передачі виконаних робіт за договором від 08.09.2021р. на суму 22000,00 грн., квитанцією до прибуткового касового ордера від 08.09.2021р. на суму 22000,00 грн., додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 року про сплату гонорару успіху адвоката у розмірі 10000,00 грн, актом прийому-передачі про надання правової допомоги від 27.11.2021 року на суму 14000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера від 27.11..2021 на суму 14000,00 грн.

Відповідачу 2- ФГ «Поділ-Агро» надавалася правнича допомога адвокатом Д.В. Калафутою, що підтверджено договором про надання правової допомоги від 18.05.2021, ордером на надання правової (правничої) допомоги серія ВІ №1043831, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Д.В.Калафутою, актом прийому-передачі виконаних робіт за договором від 08.09.2021 на суму 12000,00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера від 08.09.2021 на суму 12000,00 грн.

Як установлено судом першої інстанції, ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 24.11.2021р. за клопотанням представника позивача від 19.11.2021р. залишено позовну заяву без розгляду та відмовлено у поверненні сплаченого позивачем 06.04.2021р. судового збору у сумі 6810,00 грн.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України).

Слово "необґрунтований" має значення як позбавлений достатньої кількості фактів, доказів; бездоказовий; неточний; необґрунтованість суджень свідчить про нелогічність мислення.

Відмовляючи в задоволенні заяв про стягнення з позивача судових витрат, викликаних необґрунтованими діями позивача від 27.11.2021 року представника відповідача-1 ОСОБА_1 - адвоката Сенкевича В.І., заяви про стягнення з позивача судових витрат, викликаних необґрунтованими діями позивача представника, відповідача-2 Фермерського господарства «Поділ-Агро», суд першої інстанції встановив, що підстави для визнання дій позивача необґрунтованими відсутні, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Такий висновок суду першої інстанціїє обґрунтованим, в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

За змістом абз.3 п.38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014р. №10, у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Розмір відшкодування доводить відповідач (статті 10,11 ЦПК). При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Окрім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статями 55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Доводи апелянтів в апеляційних скаргах про те, що, подаючи позов, ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" посягало на права власника земельної ділянки самостійно розпорядитися власним майном, умисно зазначивши 20000,00грн. на правову допомогу, яку збиралося стягнути з відповідачів, внаслідок чого відповідачі були змушені нести витрати на правову допомогу зі свого боку та доводи про те, що з боку позивача відбулися дії, спрямовані на обман відповідачів та дії психологічного тиску з метою примушення до укладення правочину на продовження договору оренди землі, колегія суду вважає необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачі мають довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість, відповідних доказів відповідачі суду не надали.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ознак зловживання позивачем ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" процесуальними правами, встановленими ст.44 ЦПК України стосовно відповідачів ФГ "Поділ-Агро" і ОСОБА_1 , у справі не встановлено, а так само і не встановлено необґрунтованих дій, спрямованих на обман відповідачів та дії психологічного тиску на них з метою примушення до укладення правочину на продовження договору оренди землі.

Доводи в апеляційних скаргах про те, що дії позивача мають штучний характер, що виявилося, зокрема, у тому, що позовна заява подана через один рік і 22 дні після припинення договору оренди земельної ділянки №46, і фактично жодної перспективи позов не мав, а також позивач сподівався, що відповідач знищив усі докази листування з позивачем щодо подальшого використання спірної земельної ділянки, колегія суддів оцінює критично.

Власне сприйняття і бачення відповідачами дій та намірів позивача ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" є їх суб`єктивним сприйняттям обставин справи. Лише за наслідками розгляду справи по суті суд може робити висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог у справі та надавати оцінку відповідним доказам і фактам у справі, що є відмінним від "необґрунтованих дій позивача".

Твердження в апеляційних скаргах про те, що ухвалення додаткового рішення до ухвали від 23.11.2021р., а не до рішення, суперечить чинному законодавству та не має юридичної сили, не заслуговують на увагу з огляду на те, що в даному випадку ухвалення додаткового рішення (а не постановлення ухвали) не суперечить нормам ст.ст.133, 137,141,142,270 ЦПК України, не спростовує правильність вирішення питання щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Судова колегія також зауважує, що при залишенні позову без розгляду, в ухвалі суду від 07.12.2021 року не було констатовано будь-яких причин, які містили б ознаки зловживання позивачем своїми правами, питання про причини не усунення позивачем недоліків позовної заяви, що стали причиною залишення її без руху, не були предметом з`ясування.

При цьому, з урахуванням того, що доводи апеляційних скарг відповідачів не містять нових фактів та доказів, а суд першої інстанції надав їм належну оцінку, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.

З огляду на те, що додаткові рішення суду відповідають вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сенкевича Володимира Івановича залишити без задоволення.

Додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника відповідача - Фермерського господарства «Поділ-Агро» - адвоката Калафути Дарії Володимирівни залишити без задоволення.

Додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ Л.І. Пилипчук

О.В. Чумак