Рішення

від 08.05.2022 по справі 922/5009/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/5009/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Гребенюк Т.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-М" (код ЄДРПОУ: 35590228, 61068, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський, будинок 118) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ТЕХНО СЕРВІС+" (код ЄДРПОУ:41932480, 61098, Харківська обл., місто Харків, вул.Алуштинська, будинок 31) про стягнення коштів у сумі 82 953,73 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астер-М" (далі - позивач або ТОВ «Астер-М») звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Техно Сервіс +" (далі - відповідач або ТОВ "Транс Техно Сервіс +") про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 67 184,51 грн., 3% річних у сумі 2 103,89 грн., інфляційних втрат у сумі 6 946,88 грн., штрафу у за порушення строків оплати у сумі 6 718,45 грн. Також позивач просить покласти на відповідача витрати на сплату судового збору у розмірі 2270, 00 грн. та витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №13/11-20 від 13.11.2020 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 грудня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-М" залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у спосіб шляхом подання до суду належним чином засвідчених копій документів, які додані до позовної заяви.

04.01.2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-М" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№38).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 січня 2022 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-М" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/5009/21, яку вирішено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Копії ухвали суду про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам за адресами, зазначеними у позовній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6102270773442 на адресу відповідача, ухвала Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі №922/5009/21 повернута до суду 13 січня 2022 року з зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, відповідно до матеріалів справи днем вручення ухвали про відкриття провадження у справі №922/5009/21 є 12.01.2022 року (згідно штемпеля поштового відправлення).

Відповідно до п. 3 ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження від 05 січня 2022 року строк для подання до суду відзиву на позовну заяву становив до 27.01.2022 року включно.

Тож, відповідач до введення правового режиму воєнного стану в Україні міг реалізувати надані йому господарсько-процесуальним законодавством права для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог.

Втім, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений строк.

Крім того, 14.01.2022 року судом було також здійснено телефонограму відповідачу, яка ним не була прийнята.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», Суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №922/5009/21 та встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Астер-М» та ТОВ "Транс Техно Сервіс +" був укладений договір поставки №13/11-20 від 13.11.2020 року, відповідно до якого постачальник передає у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною згідно рахунку, який є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах та обсязі, встановленими цим Договором (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.3. Договору товар має бути переданий покупцю протягом 5 (п`яти) днів за дати підписання даного договору поставки. Замовлення покупця є прийнятим постачальником в момент надання покупцю рахунку-фактури.

На підставі п.2.5. Договору датою поставки вважається дата передачі товару покупцю та підписання сторонами видаткової накладної. Право власності на придбані товари переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної. Ризик випадкової загибелі та/або псування товарів переходить до покупця з моменту передачі (відвантаження) товару покупцю.

Відповідно до п.3.1. Договору загальна сума Договору визначається загальною вартістю партії товару, що поставляється в період терміну дії Договору та вказаному Рахунку на оплату №691311017-01 від 13.11.2020 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору покупець здійснює оплату товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати, отримання товару покупцем, якщо сторонами не погоджено інше.

08.12.2020 року ТОВ «Астер-М» було направлено лист-вимогу щодо сплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 67 184,51 грн. з ПДВ., що підтверджується поштовим відправленням №6112405954103 та описом вкладення у лист із штемпелем поштового відділення зв`язку (а.с. 50).

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи міститься видаткова накладна №20006304 від 16.11.2020 року на поставку товару на суму 67184,51 грн., яка підписана сторонами Договору (а.с. 47).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, відповідно до пункту 2.4. якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, який використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

За змістом наведених положень чинного законодавства, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що надана позивачем видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції, та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, позаяк відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

Також у матеріалах справи міститься рахунок на оплату №691311017-1 від 13.11.2020 року на суму 55 987, 09 грн., ПДВ - 11 197, 42 грн., усього з ПДВ = 67 184, 51 грн. (а.с. 46).

Матеріали справи не містять доказів сплати вказаного рахунку відповідачем.

З урахуванням п. 4.1. Договору ТОВ "Транс Техно Сервіс +" повинно було здійснити оплату за товар до 30.11.2020 року включно.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Тож факт порушення відповідачем зобов`язання на суму 67 184, 51 грн. належним чином доведений, документально підтверджений первинними документами та відповідачем не спростований. Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 67 184, 51 грн. з ТОВ "Транс Техно Сервіс +" підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 6 718, 45 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з умовами п. 5.2. Договору у випадку прострочення більш ніж на 10 календарних днів строків оплати товару, який було поставлено на умовах цього Договору покупець, на вимогу постачальника сплачує штраф в розмірі 10% від вартості партії товару щодо якої порушено строки оплати.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оскільки встановлено, що відповідачем прострочено строк оплати за товар, постачальник має сплатити штраф в розмірі 10% від вартості партії товару щодо якої порушено строки оплати, а саме щодо поставки товару на суму 67184,51 грн.

Відтак, Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 6 718, 45 грн., який нарахований відповідно до п. 5.2 Договору, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а отже підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 2103, 89 грн. 3% річних та 6946,88 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 6946,88 грн. та розрахунок 3% річних у розмірі 2103,89 грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 2270,00 грн.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст.16 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ( ч.1 ст.123 ГПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами ( ч.ч.1,2 чт.126 Господарського процесуального кодексу України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 ГПК України).

Подані позивачем докази свідчать, що 04.10.2021 року, між адвокатом Чупріним Андрієм Олеговичем, (надалі - Адвокат)та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астер-М», укладено Договір про надання правової допомоги №04/10, за умовами п. 1. якого адвокат приймає доручення на здійснення представництва та захисту прав та інтересів клієнта в усіх цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших судових та несудових провадженнях (справах), у судах всіх інстанцій, під час проведення слідчих та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні, в усіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, а клієнт зобов`язується сплатити адвокатові гонорар та відшкодувати понесені витрати у зв`язку з виконанням доручення.

Адвокат має право на отримання гонорару у зв`язку з виконанням доручення клієнта у порядку, встановленому цим договором. Клієнт сплачує на користь адвоката гонорар в якості оплати послуг адвоката в порядку та на умовах, визначених у додаткових угодах до цього Договору (п.6.1., п. 6.2. Договору).

Як передбачено пунктом 4.1 Договору, розмір оплати наданих Адвокатом послуг, а також умови та порядок розрахунків визначаються Сторонами в додатках до цього Договору.

06.12.2021 року між ТОВ "Астер-М" та Адвокатом було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №04/10 від 04.10.2021 року, якою визначено розмір та порядок оплати клієнтом послуг - ознайомлення з документами первинного бухгалтерського обліку, договору, складення на їх основі позовної заяви про стягнення з ТОВ "ТРАНС ТЕХНО СЕРВІС +" суми боргу, 3% річних, інфляційних витрат, штрафних санкцій за договором, витрат на правову допомогу на користь клієнта, подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області, в тому числі представництво інтересів клієнта у Господарському суді Харківської області.

За змістом Додаткової угоди №1 до договору від 06.12.2021 року, підписаної сторонами, правова допомога (гонорар) складає загалом 10 000,00 грн.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено ордер від 13 грудня 2021 року серії ВІ №1040312 на ім`я адвоката Чупрін Андрій Олегович, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20 квітня 2021 року №5.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 статті 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також загальні засади законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, як це передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

За змістом ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання від сторони відповідача до суду не надходило.

Дослідивши клопотання позивача та додані до нього документи, суд дійшов висновку, що розмір заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. є співмірним з обсягом, наданих адвокатом послуг, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Враховуючи викладене, клопотання про стягнення судових витрат підлягає задоволенню, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Техно Сервіс +" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Астер-М" 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи №922/5009/21 у Господарському суді Харківської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з покладенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-М" задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Техно Сервіс +" (код ЄДРПОУ: 41932480, вул. Алуштинська, буд. 31, м. Харків, 61098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-М" ( код ЄДРПОУ: 35590228, проспект Московський, 118, м. Харків, 61068) заборгованість за поставлений товар у розмірі 67 184, 51 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "АСТЕР-М" № НОМЕР_1 у АТ "ПроКредит Банк", м. Київ; 3 % річних у розмірі 2103,89 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "АСТЕР-М" № НОМЕР_1 у АТ "ПроКредит Банк", м. Київ; інфляційні витрати у розмірі 6946, 88 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "АСТЕР-М" № НОМЕР_1 у АТ "ПроКредит Банк", м. Київ; штраф за порушення строків оплати у у розмірі 6 718, 45 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "АСТЕР-М" № НОМЕР_1 у АТ "ПроКредит Банк", м. Київ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Техно Сервіс +" (код ЄДРПОУ:41932480, вул. Алуштинська, буд. 31, м. Харків, 61098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-М" ( код ЄДРПОУ: 35590228, проспект Московський, 118, м. Харків, 61068) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, встановлені статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "09" травня 2022 р. з огляду на введення воєнного стану в Україні.

Суддя Т.Д. Гребенюк