Постанова

від 27.04.2022 по справі 500/5273/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/5273/21 пров. № А/857/22791/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.

з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування припису за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року (суддя першої інстанції Мандзій О.П., м. Тернопіль, повний текст складено 15.11.2021)

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування припису від 23.06.2021 №881-ДК/0471Пр/03/01/-21, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Підперигорою І.М.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Вважає його ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним дослідженням обставин справи, порушенням норм процесуального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Обґрунтовуючи незгоду, вказав, що відповідачем 07.06.2021 винесено наказ №881-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», згідно яким об`єктом перевірки є суміжна земельна ділянка до земельної ділянки з кадастровим номером: 6120489400:01:001:1019, орієнтовною площею 4 га. Вказаний наказ не містить посилання на вид державного контролю, зокрема плановий або позаплановий, та найменування суб`єкта господарювання щодо якого здійснюється захід державного контролю. Із акту перевірки та оскаржуваного припису, складених 23.06.2021 за результатами здійсненого заходу державного контролю, вбачається, що об`єктом перевірки є земельна ділянка суміжна до земельної ділянки з кадастровим номером: 6120489400:01:001:1019, орієнтовною площею 8,0071 га, що перебуває у користуванні позивача. Такі акт перевірки та припис за формою не відповідають наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.11.2018 №538 «Про затвердження уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, та інших форм розпорядчих документів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2018 №1321/32773. Апелянт вважає, що під час проведення заходу державного контролю відповідачем не додержано вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки проведено захід державного контролю без належної правої підстави (наказу про проведення заходу державного контролю), без повідомлення суб`єкта господарювання про проведення заходу державного контролю та у його відсутності, що має наслідком визнання результатів такої перевірки протиправними та скасування припису прийнятого за її результатами.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Так, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання повідомлення на номер телефону, зазначений ним у матеріалах справи, вказане повідомлення прийняте ним 14.04.2022 о 11:31 год, що підтверджено телефонограмою.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки до його Електронного кабінету, судова повістка доставлена до Електронного кабінету відповідача 14.04.2022 о 13:39 год, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 24.01.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16).

У зв`язку з виконанням п.1.4 Плану роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель на ІІ квартал 2021 року (а.с.52-55), Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області видано наказ від 07.06.2021 № 881-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», шляхом проведення перевірки під час використання земельної ділянки, як об`єкта перевірки, орієнтовною площею 4 га, яка межує із ділянкою за кадастровим номером 6120489400:01:001:1019 на території Бережанської міської територіальної громади Тернопільського району (колишній Бережанський район) Тернопільської області (а.с.10).

За результатами перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 23.06.2021 №881-ДК/0177АО/10/01/-21 (а.с.13-14) та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 23.06.2021 № 881-ДК/088АТ1/09/01/-21 щодо порушень вимог ст.125, 126 Земельного кодексу України, яким встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку державної форми власності, яка суміжна із земельною ділянкою за 6120489400:01:001:1019, площею 8,0071 га, розташована на території Бережанської міської територіальної громади, відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (ботанічний заказник місцевого значення «Комарівський»). Земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та обробляється єдиними масивом разом із суміжною земельною ділянкою за кадастровим номером 6120489400:01:001:1019, що перебуває в оренді ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 24.04.2017, речове право па земельну ділянку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме про реєстрацію іншого речового права від 05.05.2017, реєстраційний номер 1064388161204, із змінами від 13.05.2021(а.с.11-12).

Також 23.06.2021 винесено припис №881-ДК/0471Пр/03/01/-21 про усунення виявленого порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення позивачем земельної ділянки від використання (а.с.15).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орган Держгеокадастру, наділений повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Спірні правовідносини вирішуються в рамках Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон №963-IV), який є спеціальним та регулює правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля, поряд з Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), який є загальним та визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Об`єктом перевірки була саме земельна ділянка, орієнтовною площею 4 га, яка межує із ділянкою за кадастровим номером 6120489400:01:001:1019 на території Бережанської міської територіальної громади Тернопільського району (колишній Бережанський район) Тернопільської області. Відповідачем правомірно проведена перевірка, оскільки така проведена не щодо господарської діяльності позивача, а безпосередньо щодо самовільно зайнятої ним земельної ділянки. Спірний припис містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, та містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень. Отже, такий припис винесений з дотриманням вимог законодавства є конкретизований, зокрема містить посилання на встановлені факти під час здійснення перевірки та порушені норми земельного законодавства та шляхи усунення таких порушень.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

За нормами статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 ЗК України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

За вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно із вказаним положенням Головне управління Держгеокадастру наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон №963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно із положеннями ст.1 Закону №963-IV самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки тощо в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки, незалежно від добросовісності особи, яка фактично користується земельною ділянкою.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 817/1337/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 1940/1655/18.

У статті 4 Закон №963-IV визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 5 Закону №963-IV встановлено, що державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Положеннями статті 6 Закону №963-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до статей 9, 10 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, у тому числі, шляхом проведення перевірок. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами..

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель встановлюється цим Законом, Земельним кодексом України, законами України «Про охорону земель», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно ст.2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції спірні правовідносини вирішуються в рамках Закону №963-IV, який є спеціальним та регулює правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля, поряд з Законом №877-V, який є загальним та визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Встановлено, що об`єктом перевірки була саме земельна ділянка, орієнтовною площею 4 га, яка межує із ділянкою за кадастровим номером 6120489400:01:001:1019 на території Бережанської міської територіальної громади Тернопільського району (колишній Бережанський район) Тернопільської області.

Отже, посилання позивача на відсутність у наказі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 07.06.2021 №881-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» найменування суб`єкта господарювання щодо якого здійснюється захід державного контролю та про проведення заходу державного контролю без повідомлення суб`єкта господарювання та у його відсутності є безпідставними.

Вказаний наказ видано відповідачем у зв`язку з виконанням п.1.4 Плану роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель на ІІ квартал 2021 року Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, що свідчить про здійснення саме планового заходу державного нагляду (контролю) та помилковість доводів позивача, що наказ не містить виду державного нагляду (контролю).

За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку державної форми власності, яка суміжна із земельною ділянкою за 6120489400:01:001:1019, площею 8,0071 га, розташована на території Бережанської міської територіальної громади, відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (ботанічний заказник місцевого значення «Комарівський»). Земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та обробляється єдиними масивом разом із суміжною земельною ділянкою за кадастровим номером 6120489400:01:001:1019, що перебуває в оренді ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 24.04.2017, чим порушено вимоги ст.125, 126 ЗК України.

За наслідками перевірки 23.06.2021 складено акт обстеження земельної ділянки №881-ДК/0177АО/10/01/-21, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №881-ДК/088АТ1/09/01/-21 та винесено припис №881-ДК/0471Пр/03/01/-21 про усунення виявленого порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення позивачем земельної ділянки від використання.

Отже, безпідставними є доводи позивача у відповідності до акта перевірки та оскаржуваного припису, складених 23.06.2021 за результатами здійсненого заходу державного контролю, об`єктом перевірки є земельна ділянка суміжна до земельної ділянки з кадастровим номером: 6120489400:01:001:1019, орієнтовною площею 8,0071 га, що перебуває у користуванні позивача.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, акт перевірки та припис за формою підставно не відповідають наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.11.2018 №538 «Про затвердження уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, та інших форм розпорядчих документів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2018 №1321/32773, оскільки перевірка проведена не щодо господарської діяльності ОСОБА_1 , а тому такі посилання позивача є помилковими.

Відповідачем правомірно проведена перевірка ОСОБА_1 , оскільки така проведена не щодо його господарської діяльності, а безпосередньо щодо самовільно зайнятої ним земельної ділянки.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а тому мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний припис містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, та містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень, а саме - зобов`язано позивача звільнити земельну ділянку від використання.

Таким чином, відповідач зазначивши у приписі про необхідність усунути порушення вимог земельного законодавства вказав, які саме дії, та у якій спосіб та на підставі яких положень закону позивач повинен здійснити усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства.

Докази того, що земельна ділянка перебуває на праві власності або на праві користування у позивача відсутні, що не спростовує висновки про використання земельної ділянки державної форми власності без належно оформлених документів.

Колегія суддів зазначає, що встановлення відповідачем самовільного зайняття земельної ділянки є, зокрема, констатацією факту того, що землекористувач не володіє належними документами, вимога щодо яких передбачена чинним законодавством, а також не залежить від добросовісності чи недобросовісності дій суб`єкта щодо використання цієї земельної ділянки, зокрема, у зв`язку з не оформленням її у встановленому порядку.

Згідно ст.125-126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як правильно зауважив суд першої інстанції, у даній справі позивач просить для створення умов уникнення будь-якої відповідальності, скасувати оскаржений припис відповідача з формальних причин, на основі якого було (зокрема) здійснено розрахунок шкоди земельним ресурсам та відкрито кримінальну справу (а.с. 41-42).

Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності з наведеними вище приписами нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний припис від 23.06.2021 №881-ДК/088АТ1/09/01/-21 винесений з дотриманням вимог законодавства, є конкретизований, зокрема містить посилання на встановлені факти під час здійснення перевірки та порушені норми земельного законодавства та шляхи усунення таких порушень, а тому такий є правомірним та скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 09.05.2022.