Рішення

від 05.05.2022 по справі 676/204/22

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/676/963/22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року. м. Кам`янець- Подільський

Кам`янець- Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючої судді - Семенюк В.В.

за участю секретаря судового засідання - Сенчишеної Р.М..

справа № 676/204/22

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи.

Ухвалою суду від 14.01.2022 року розгляд справи призначений в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28.04.2022 року позовну заяву, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря ветеринарної медицини 1 категорії Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби, залишено без розгляду.

Позивачка, уточнивши позовні вимоги, просить визнати незаконним та скасувати наказ директора Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби Войткова Р.В. від 14.12.2021 року №57-в та стягнути середній заробіток за час відсторонення від роботи з 14.12.2021 року по 24.03.2022 року.

В обґрунтування позову вказує, що з 01.09.2000 року її прийнято на посаду лікаря ветеринарної медицини Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби. У грудні 2021 року відповідачем було порушено її право на працю, гарантоване Конституцією України, яке полягало в тому, що у неї настійливо незаконно вимагали надати документальне підтвердження введення в організм експериментального медичного препарату від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, 09.12.2021 року директор Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби Войтков Р.В. склав акт від 09.12.2021 року №1 про відмову ОСОБА_2 отримати повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19. ЇЇ проінформували про правові наслідки відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти СОVID-19 та у разі неподання відповідних підтверджуючих документів 14.12.2021 року її відсторонять від роботи.

14.12.2021 року завідувач лабораторії ВСЕ на ринку ОСОБА_3 , провідний лікар ветсанексперт ОСОБА_4 , лаборант 1 категорії ОСОБА_5 ознайомили (зачитали вголос) ОСОБА_1 з наказом №57-в від 14.12.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та вручили їй витяг з наказу. Наказ мотивований тим, що у неї відсутнє відповідне щеплення від СОVID-19, оскільки вона не надала документи, які підтверджують наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом МОЗ від 16.09.2011 року № 595. Наказ винесено з дотриманням відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153, пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Вважає вищевказаний наказ про відсторонення її від роботи незаконним і таким, що підлягає скасуванню, а також стягненню з відповідача на її користь середнього заробітку за час відсторонення від роботи, оскільки цей наказ грубо порушує її права, крім того, на її утриманні перебуває дитина, яка є інвалідом з дитинства, а від її доходу залежить забезпечення дитини всім необхідним та їжею.

Тому, просить суд визнати незаконним та скасувати Наказ директора Дунаєвецької міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 14.12.2021 року за № 57-в та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.12.2021 року до дня фактичного допуску до роботи - до 24.03.2022 року.

Представник Дунаєвецької міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби директор Войтков Р.В. подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 від 01.02.2022 року, в якому просить залишити без задоволення позов в повному обсязі. Відзив обґрунтовує тим, що він вважає позов безпідставним та необґрунтованим, а винесений ним наказ таким, що відповідає вимогам вчинного законодавства.

09.12.2021 року він намагався вручити ОСОБА_1 повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, однак вона відмовилась від отримання повідомлення. Факт відмови від отримання повідомлення був заактований актом №1 від 09.12.2021 року. Текст повідомлення позивачці було зачитано вголос в присутності свідків, повідомлено про обов`язковість щеплення проти СОVID-19 та про правові наслідки відмови від щеплення, про надання підтверджуючих документів щодо щеплення чи протипоказання проти щеплення.

Вказує, що він мав всі правові підстави відсторонити позивачку від роботи через відмову вакцинуватися від СОVID-19 на підставі ст.46 КЗпП України. Він керувався ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року за №2153, Постановою КМ України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19» від 09.12.2020 року за №1236, тому, виходячи з зазначеного він мав всі правові підстави для відсторонення ОСОБА_1 через відмову вакцинуватися від СОVID-19.

Щодо посилання ОСОБА_1 на порушення її права на працю щодо примусової вакцинації, оскільки в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію, посилається на міжнародне законодавство та вказує, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, проте такі втручання цілком припустимі. Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст.8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправність таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті, тобто встановити , чи є втручання виправним «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві». ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень. В Україні таким законом є ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

В даному випадку обов`язкова вакцинація для позивача з подальшим відстороненням у зв`язку з відсутністю щеплення від СОVID-19 або абсолютних протипоказань для такої вакцинації, тимчасово обмежує її право на працю з огляду на суспільні інтереси. Просить у позові відмовити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про слухання справи у їх відсутності, уточнений позов підтримують в повному обсязі та просять його задовольнити.

Представник Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби директор Войтков Р.В. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, позов не визнає.

Суд розглядає справу у відсутності учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , перебуває в трудових відносинах з відповідачем з 01.09.2000 року, працюючи на посаді лікаря ветеринарної медицини Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби.

14.12.2021 року на підставі Наказу за № 57-в про відсторонення від роботи, виданого директором Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби Войтковим Р.В., позивачку ОСОБА_1 будо відсторонено від роботи з посади лікаря ветеринарної медицини 1 категорії відділу ВСЕ на ринку м.Кам`янець-Подільського Дунаєвецької міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби без збереження заробітної плати, оскільки вона не надала документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затверджених Наказом МОЗ від 16.09.2011 року за №595.

Відповідно до ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 21 Конституції України вказує, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

За статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 43 Конституції України вказує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 55 Конституції України, Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 64 Конституції України право людини на те, що без її вільної згоди людина не може бути піддана медичним науковим чи іншим дослідам, яке закріплене в ст. 28 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

В Україні з листопада 2021 року і в подальшому не оголошувався ні надзвичайний, ні воєнний стан, оголошення якого надавало хоча б теоретичну можливість розглядати можливість чи необхідність звуження або обмеження права людини на працю та належну оплату, гарантовані ст. 43 Конституції України.

Відповідно до Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) № 2361 (2021) від 27.01.2021 року «Вакцини проти СОVID-19: етичні, правові та практичні міркування» визначено, органи влади повинні забезпечити, щоб громадяни були поінформовані про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не піддається політичному, соціальному чи іншого тиску з метою зробити собі вакцинацію, якщо вони не хочуть робити це самі» (ст. 7.3.1); «Гарантувати, що ніхто не піддаватиметься дискримінації за те, що він не був вакцинований, через можливі ризики для здоров`я або небажання пройти вакцинацію» ст.7.3.2) (Resolution 2361 (2021) Covid-19 vaccines: ethical, legal and practical considerations. URL: https://pace.coe.int/en/files/29004/html).

Відповідно до ст.ст. 2, 5 Конвенції про захист прав та гідності людини у зв`язку з використанням досягнень біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину) (ETS-164) Інтереси та благополуччя окремої людини превалюють над інтересами суспільства або науки (пріоритет людини); Медичне втручання може здійснюватись лише після того, як заінтересована особа, будучи поінформованою, дасть на це свою добровільну згоду. Така особа отримує заздалегідь належну інформацію про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризик. Заінтересована особа вільна в будь який момент відмовитись від своєї згоди.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до абзацу 15 ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» календар профілактичних щеплень (далі - календар щеплень) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Таким чином, перш ніж зобов`язувати певну категорію працівників певних професій, виробництв, організацій тощо в обов`язковому порядку пройти щеплення від інфекційного захворювання - гострої вірусної інфекції COVID-19 таке інфекційне захворювання повинно бути визнано таким, щеплення від якого повинно бути обов`язковим, і інфекційне захворювання - гостра вірусна інфекція COVID-19 повинно бути внесено Міністерством охорони здоров`я України до календаря профілактичних щеплень, яким буде визначено, обов`язковість профілактичних щеплень від гострої вірусної інфекції COVID-19 та оптимальні строки їх проведення.

Календар профілактичних щеплень в Україні затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я № 595 від 16.09.2011р. (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я № 551 від 11.08.2014р. «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.10.2011р.за № 1159/19897.

Гостра вірусна інфекція COVID-19 не визначена в Україні Міністерством охорони здоров`я інфекційним захворюванням щеплення від якого є обов`язковим, не внесена до Календаря профілактичних щеплень, і не встановлено оптимальні строки проведення таких щеплень.

Відповідно до п.п. 4 р. ІV «Щеплення, які проводяться на епідемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями» Наказом Міністерства охорони здоров`я № 595 від 16.09.2011р. (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я № 551 від 11.08.2014р. «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» визначено, що рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на ендемічних та ензоотичних територіях приймають головний державних санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Станом на час вирішення спору рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями Головним державним санітарним лікарем України, головними держаними санітарними лікарями Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя не приймалось.

Крім того, Наказом МОЗ України від 24.12.2020р. № 3018 «Про затвердження Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках» ( в редакції наказу МОЗ України від 12.07.2021р. № 1423) в розділі «Мета та цілі впровадження вакцини від коронавірусної хвороби COVID-19» зазначено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Разом з тим в цьому ж Наказі МОЗ України визначено, що в 2021 - 2022 роках в Україні проводиться виключно медичні випробування препаратів, кандидатів у вакцини від коронавірусної хвороби COVID-19, з метою в подальшому за результатами випробувань реєструвати певні з них як вакцини.

Таким чином, зобов`язання осіб відокремлених професійних груп вводити в організм медичні препарати, які на даний час проходять в Україні лише медичні випробування з метою їх подальшої реєстрації вакцинами від коронавірусної хвороби COVID-19, яка не віднесена до інфекційних хвороб, вакцинація проти яких є обов`язковою і не внесена до Календаря профілактичних щеплень, суперечить ст. ст. 21, 22, 28 Конституції України.

Суперечить чинному законодавству України опосередкований примус через обмеження права на працю (відсторонення від роботи) певної категорії працівників або професійної групи вводити від інфекційної хвороби не віднесеної до переліку хвороб обов`язкових для щеплень, медичні препарати, які перебувають на етапі клінічних випробувань і не зареєстровані в Україні як вакцини.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Відповідно до ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011№ 595 (у редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. № 1237/26014 - до профілактичних та обов`язкових щеплень, що включаються до Календаря щеплень, відносяться щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу.

Отже, зазначенні норми матеріального права містять вичерпний перелік обов`язкових захворювань, які на підставі цих норм включені до Календаря профілактичних щеплень в Україні, а щеплення проти коронавірусної хвороби СОVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень, визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи у випадку її відмови від участі в експериментальному щеплені проти СОVID-19 .

Так відповідно до ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», передбачено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються, в правовому аспекті цієї норми закріплено та обумовлено процедуру відсторонення працівника від роботи, відповідно до якої виникнення права у роботодавця на відсторонення працівника від роботи відбувається тільки при наявності необґрунтованої відмови особи за поданням відповідної, тобто уповноваженої посадової особи державної санітарно-епідемологічної служби. В разі надання працівником обґрунтованої відмови, відсутні підстави посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби для подання, а у роботодавця права на відсторонення працівника від роботи. Крім того, Закон не містить поняття «необґрунтована відмова від щеплення», як і не містить вказівок, у якому вигляді подається зазначена відмова і в який орган. Відтак, особа на свій розсуд обирає форму відмови та орган для її подання, і жодна посадова особа, у зв`язку з відсутністю в Законі поняття необґрунтованої відмови, не має права надавати їй будь-яку кваліфікацію.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про захист персональних даних», особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.

Відповідно до ст.39-1 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

За змістом Наказу за №57-в від 14.12.2021 року під загрозою відсторонення позивачки від роботи без збереження оплати праці, тобто в примусовому порядку, вимагає від неї надання персональної медичної інформації у вигляді документу, який підтверджує наявність клінічного випробування у вигляді щеплення від СОVID-19 , або протипоказань до його застосування.

Враховуючи наведене, є неправомірним і не може бути підставою для відсторонення від роботи здорової людини, оскільки відповідно до ст.46 КЗпП України, відмова працівника про надання конфіденційної медичної інформації не може бути підставою для відсторонення від роботи, як і не може бути підставою для відсторонення відмова працівника від профілактичних щеплень, не віднесених до переліку обов`язкових та не внесених до Календаря профілактичних щеплень.

З врахуванням вказаних норм права та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування Наказу за №57-в від 14.12.2021 року , директора Войткова Р.В. Дунаєвецької міжрайонної державної лабораторії Держпроспоживслужби, в частині відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 14.12.2021 року, на час відсутності щеплення від COVID-19, ОСОБА_1 , лікаря ветеринарної медицини 1 категорії відділу ВСЕ на ринку м. Кам`янець-Подільський Дунаєвецької міжрайонної державної лабораторії Держпроспоживслужби, підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з Дунаєвецької міжрайонної державної лабораторії Держпроспоживслужби середнього заробітку за час відсторонення від роботи ,зазначаємо, що відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими розд. 2 абз. 3 постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р № 100, а також згідно п.32 Постанови Пленуму ВСУ за №9 від 06.11.1992 р. - обчислення середньої заробітної плати для виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати проводиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках , передбачених чинним законодавством , на число календарних днів за цей період.

Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в Постанові від 26.06.2019 року в справі № 761/9584/15-ц.

Позивачка ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області середній заробіток за час відсторонення від роботи з 14.12.2022 року по час поновлення на роботі, 24.03.2022 року, тобто по час допуску її до роботи, відповідно до Наказу «Про допущення до роботи ОСОБА_1 » за № 40/1-в від 01.03.2022 року.

Аналіз наведених доказів дає підстави для висновку, що стягненню з Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня винесення Наказу за №57-в «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з 14.12.2021 року і до для фактичного допуску до роботи, тобто до 24.03.2022 року, згідно Наказу за №40/1-в від 01.03.2022 року «Про допущення до роботи ОСОБА_1 » директора Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби Войткова Р.В., тому позов і в цій частині, підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, Дунаєвецької міжрайонної державної Лабораторії Держпродспоживслужби, на користь держави у розмірі 992,40 грн..

На підставі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст.117 КЗпП України, керуючись ст. ст.141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ директора Дунаєвецької міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 14.12.2021 року за № 57-в, в частині відсторонення ОСОБА_1 , лікаря ветеринарної медицини 1 категорії відділу ВСЕ на ринку м.Кам`янця-Подільського Дунаєвецької міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби , від роботи без збереження зробітної плати з 14 грудня 2021 року на строк відсутності у неї щеплення проти COVID-19.

Стягнути з Дунаєвецької міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби (код ЄДРПОУ 33902839, м.Дунаївці, вул.Шевченка,119) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.12.2021 року до дня фактичного допуску до роботи - до 24.03.2022 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 8539,66 грн.

Стягнути з Дунаєвецької міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби (код ЄДРПОУ 33902839, м.Дунаївці, вул.Шевченка,11) судовий збір на користь держави в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення.

Дата складення повного судового рішення - 06 травня 2022 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду : Семенюк В.В.