Рішення

від 09.05.2022 по справі 755/1264/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2022 р.

м. Київ

справа № 755/1264/22

провадження № 2/755/1992/22

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «АС» про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, визнання частково незаконним та скасування частково наказу про попередження про наступне звільнення, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «АС» (далі - ПрАТ «ВКФ «АС»), просить: визнати незаконним та скасувати наказ №60 голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_2 від 03 листопада 2021 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 »; стягнути з ПрАТ «ВКФ «АС» на користь ОСОБА_1 посадовий оклад в сумі 404 грн. 09 коп.; стягнути з ПрАТ «ВКФ «АС» на користь ОСОБА_1 винагороду за вислугу років в сумі 40 грн. 41 коп.; стягнути з ПрАТ «ВКФ «АС» на користь ОСОБА_1 додаткову заробітну плату у вигляді премій за вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року в сумі 95 227,27 грн.; стягнути з ПрАТ «ВКФ «АС» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в сумі 30 000 грн.; стягнути з ПрАТ «ВКФ «АС» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за складання звіту 1-ПВ за грудень 2021 року та 4-й квартал 2021 року в сумі 1 500 грн.; стягнути з ПрАТ «ВКФ «АС» на користь ОСОБА_1 доплату за суміщення професій (посад), за виконання позивачем ОСОБА_1 обов`язків, покладених на неї наказом №65 голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_2 від 08 грудня 2021 року, в сумі 8 890 грн.; визнати незаконним та скасувати наказ №66 голови правлінняПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_2 від 15 грудня 2021 року, в частині попередження позивача про те, що в разі невиконання нею обов`язків, викладених в наказі №65 від 08 грудня 2021 року, в наступний раз позивач буде звільнена згідно ст. 147 КЗпП України та ст. 40 пункт 3 КЗпП України; стягнути з ПрАТ «ВКФ «АС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 250 000 грн. та відшкодувати позивачу сплачений судовий збір.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на підставі наказу №5-0К від 16 лютого 2011 року позивач була прийнята на посаду головного бухгалтераПрАТ «ВКФ «АС». Наказом №60 голови правління ПрАТ «ВКФ`АС» ОСОБА_2 від 03 листопада 2021 року позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни - відсутність на роботі 05 жовтня 2021 року, з 07 год. 20 хв. до 11 год. 04 хв., та неодноразові порушення правил внутрішнього трудового розпорядку протягом вересня-жовтня місяця. Разом з тим, позивач вважає зазначений Наказ незаконним та таким, що порушує трудове законодавство. Зокрема, в наказі про накладення дисциплінарного стягнення має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини та дата вчинення проступку, які виступили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен містити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Проте, при винесенні цього наказу ПрАТ «ВКФ`АС» не було дотримано вищезазначених норм закону. Зі змісту наказу №60 голови правління ПрАТ «ВКФ`АС» ОСОБА_2 від 03 листопада 2021 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » неможливо встановити час, місце, всі обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Зі змісту наказу слідує, що дисциплінарних проступків декілька, але вони всі неконкретизовані.Крім цього, згідно зі ст. 152 КЗпП України питання щодо вчинення позивачем нібито дисциплінарних проступків не передавалися на розгляд трудового колективу ПрАТ «ВКФ`АС» або його органу, якому надано право прийняття на роботу головного бухгалтера підприємства. Від позивача не вимагались письмові пояснення щодо відсутності на роботі 05 жовтня 2021 року, оскільки голова правління ПрАТ «ВКФ`АС» бачив хворобливий стан позивача. В наказі №60 від 03 листопада 2021 року містяться надумані обставини щодо відсутності позивача на робочому місці з 07 год. 20 хв., оскільки її робочий день починається з 09 год. 00 хв., відповідно рішення голови правління ПрАТ «ВКФ`АС», починаючи з 16 лютого 2011 року, а про зміну графіка моєї роботи в ПрАТ «ВКФ`АС» позивача не ознайомлено.Окрім цього, позивач відпрацювала всю норму часу 05 жовтня 2021 року та виконала всю роботу, що підтверджено табелем обліку мого робочого часу за жовтень 2021 року. У зв`язку з тим, що позивач за станом здоров`я, невідкладно змушена була пройти огляд лікаря 05 жовтня 2021 року, про що свідчить відповідна довідка, позивач прийшла на роботу не о 09 год.00 хв., а об 11 год. 00 хв. та відпрацювала норму часу в цей же день, після закінчення робочого дня, і виконала всю свою роботу.В наказі №60 від 03 листопада 2021 року голова правління ПрАТ «ВКФ`АС» посилається на мою пояснювальну записку від 06 жовтня 2021 року, якої не існує.7 жовтня 2021 року позивач вийшла на роботу, але на робочому місці у неї підвищилась температура. Близько 14 год. 30 хв. позивач звернулась у медпункт на території ПрАТ «ВКФ`АС», де їй проведено дослідження експрес-тесту для виявлення антигенів коронавірусу «COVID 19 Ag test», виявлено це захворювання та швидко направлено до сімейного лікаря, для лікування.

Крім того, Голова правління ПрАТ «ВКФ`АС» видав наказ № 65 від 08 грудня 2021 року, в якому на позивача покладається виконання обов`язків за посадовими інструкціями інших працівників: пункт 1 цього наказу - виконує начальник ВАСУП, а пункт 2 наказу - начальник ВОПтаЗП. Враховуючи те, що на вищевказані посади прийняті працівники-сумісники з 4х годинним робочим днем, 50 % роботи за вищевказаними посадами наказом №65 від 08 грудня 2021 року голова правління ПрАТ «ВКФ`АС» покладає виконувати позивачу, головному бухгалтеру, без встановлення доплати за суміщення професій (посад), в порушення статті 105 КЗпАП України та пункту 1 Додатку №2 до Колективного договору ПрАТ «ВКФ`АС». Отже, ПрАТ «ВКФ`АС» зобов`язане виплатити позивачу доплату за суміщення професій (посад), згідно наказу №65 голови правління ПрАТ «ВКФ`АС» від 08 грудня 2021 року у розмірі 100 % від окладу позивача, а саме: за виконання обов`язків, встановлених пунктом 1 цього наказу, доплатити позивачу 50 % від її посадового окладу, за виконання обов`язків, встановлених пунктом 2 наказу, доплатити позивачу 50 % від її посадового окладу. ПрАТ «ВКФ`АС» не виплатило позивачу посадовий оклад в сумі 404 грн. 09 коп., винагороду за вислугу років в сумі 40 грн. 41 коп., згідно пункту 1.2. Положення про порядок виплати винагороди (надбавки) за вислугу років працівникам ПрАТ «ВКФ`АС» (Додаток №15 до Колективного договору ПрАТ «ВКФ`АС») за відпрацьований позивачем день, 20 вересня 2021 року.

В порушення пункту 5.4. Додатку №12 до Колективного договору, без винесення наказу про часткове чи повне позбавлення позивача премії, ПрАТ «ВКФ`АС» не виплатило позивачу додаткову заробітну плату у вигляді премій, згідно пункту 5.1.15. Колективного договору ПрАТ «ВКФ`АС», за вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року в сумі 95 227 грн. 27 коп., матеріальну допомогу в сумі 30 000 грн., згідно пункту 5.1.22. Колективного договору ПрАТ «ВКФ`АС», доплату за суміщення професій (посад), згідно наказу №65 від 08 грудня 2021 року, в сумі 8 890 грн., а також премію за складання позивачем звіту 1-ПВ за грудень 2021 року та за 4-й квартал 2021 року в сумі 1 500 грн. Отже, ПрАТ «ВКФ`АС» зобов`язане виплатити позивачу заробітну плату в сумі 136 061 грн. 77 коп., що підтверджується розрахунком позивача боргу ПрАТ «ВКФ`АС» з оплати праці за вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року від 21 січня 2022 року, який доданий до позовної заяви.

Крім того, наказом № 66 голови правління ПрАТ «ВКФ`АС» від 15 грудня 2021 року: 1. Наказано начальнику ВОП та ЗП ОСОБА_3 термінового скласти та надати в статуправління форму Ф1-ПВ Звіт з праці за листопад 2021 року. 2. Головного бухгалтера ОСОБА_1 попереджено, що в разі невиконання нею обов`язків, викладених в наказі № 65 від 08 грудня 2021 року, в наступний раз вона буде звільнена згідно ст. 147 КЗпП України та ст. 40 пункт 3 КЗпП України.

Наказ № 66 голови правління ПрАТ «ВКФ`АС» від 15 грудня 2021 року, в частині попередження позивача про те, що в разі невиконання нею обов`язків, викладених в наказі № 65 від 08 грудня 2021 року, вона буде звільнена згідно ст. 147 КЗпП України та ст. 40 пункт 3 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що попередження про звільнення позивача оголошене за невиконання обов`язків, строк виконання яких не настав.

В посадовій інструкції позивача (пункт 2.16. посадової інструкції №0020100.2006 головного бухгалтера ПрАТ «ВКФ`АС», затвердженої президентом компанії-головою правління ДАХК «Артем» ОСОБА_4, впровадженої наказом від 07 серпня 2006 року №126) вказано, що головний бухгалтер забезпечує на основі даних первинних документів і бухгалтерських записів своєчасне складання бухгалтерської та податкової звітності, подання її за встановленим порядком відповідним органом, а наказом № 65 від 08 грудня 2021 року позивача зобов`язано складати форми статистичної звітності, які, за його посадовою інструкцією, зобов`язаний складати начальник ВОПтаЗП. Останній день подання форми №1-ПВ місячна за листопад 2021 року - 07 грудня 2021 року, що підтверджується Календарем подання форм державних статистичних спостережень та фінансової звітності на 2021 рік та про це вказано у квитанції №2 до зданого електронного звіту. В наказі № 65 від 08 грудня 2021 року не зазначено, за який місяць позивачу необхідно подати звіти. Позивача з цим наказом ознайомлено 10 грудня 2021 року, тобто період, за який необхідно подати звіт №1-ПВ - за грудень. Останній день подання форми № 1-ПВ за грудень - 10 січня 2022 року, що підтверджується Календарем подання форм державних статистичних спостережень та фінансової звітності на 2022 рік. В той же час, голова правління ПрАТ «ВКФ`АС» підписав наказ № 62 від 30 листопада 2021 року про преміювання ОСОБА_3 за складання звіту №1-ПВ за листопад 2021 року. Тобто, в пункті 1 наказу № 66 від 15 грудня 2021 року голова правління ПрАТ «ВКФ`АС» повторно доручає начальнику ВОП та ЗП ОСОБА_3 скласти звіт №1-ПВ за листопад 2021 року, а в пункті 2 цього ж наказу позивача попереджує про звільнення за невиконання роботи, за яку вже премійовано начальника ВОПтаЗП ОСОБА_3 або за невиконання роботи за складання звіту, термін подання якого ще не настав. Через такі протиправні дії голови правління ПрАТ «ВКФ`АС» (постановлення наказів, які протирічать один одному), порушено трудові права позивача, яку змушено виконувати безоплатну роботу, безпідставно попереджено про звільнення, дискредитовано кваліфікацію позивача як спеціаліста.

Таким чином, вищенаведеними порушеннями відповідача, на думку позивача, їй завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 250 000,00 грн., оскільки 19 жовтня 2021 року, після виходу з лікарняного і приступивши до виконання своїх посадових обов`язків, позивач була змушена працювати в напруженому режимі, понаднормово, щоб надолужити виконання роботи головного бухгалтера ПрАТ «ВКФ`АС» за дні її хвороби та вчасно здати всі звіти, але в наказі №60 від 03 листопада 2021 року голова правління ПрАТ «ВКФ`АС» зазначає, що позивач заподіяла шкоду підприємству, з чим остання не згодна. Морально та фінансово нестерпні умови праці тривають у часі. Нервове виснаження, тривога, депресія, постійні переживання з цих приводів призвели до погіршення стану здоров`я позивача. Через винесення вищевказаних наказів, які мають негативний розголос в колективі, за межами колективу, про позивача поширюється неправдива, дискредитуюча її інформація, що створює напруженість в колективі та заважає позивачу виконувати свої посадові обов`язки. Страждає, знецінюється та знищується ділова репутація позивача, що є найціннішим надбанням у її професії. Крім цього, через моральні страждання, що викликані упередженим ставленням керівництва відповідача, порушився звичайний ритм життя позивача, погіршилися можливості реалізації її повсякденних звичок та бажань, зруйнувалися її особисті плани на майбутнє, що в кінцевому результаті призвело до негативних наслідків для позивача та її рідних.

09 лютого 2022 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «АС» про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, визнання частково незаконним та скасування частково наказу про попередження про наступне звільнення, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача ПрАТ «ВКФ «АС» Мальована В.А. скористалась процесуальним правом подачі письмового відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 09 лютого 2022 року строк (Том 1 а.с. 212-226), відповідно до якого проти позову заперечила в повному обсязі, вважає його безпідставним та необґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, що підставами застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у вигляді догани згідно наказу № 60 від 03.11.2021 року були: відсутність позивача 05 жовтня 2021 року на робочому місці більше трьох годин підряд, в зв`язку з чим нею порушено режим робочого часу, визначений Колективним договором; невиконання в робочий час трудової функції, покладеної на головного бухгалтера та бухгалтера (згідно наказу № 56/1 від 03.06.2019 року покладено виконання обов`язків бухгалтера на час вакансії з доплатою 30% за розширення зони обслуговування) згідно завдань та обов`язків, визначених в посадовій інструкції головного бухгалтера та бухгалтера; вина позивача: 06 жовтня 2021 року керівником на заяві позивача щодо зміни графіку роботи було письмово вказано надати їй письмові пояснення щодо причин порушення режиму роботи у вересні та жовтні 2021 року. В письмових поясненнях від 07 жовтня 2021 року позивач надала пояснення лише щодо її відсутності 20 та 29 вересня 2021 року, а про причини відсутності в жовтні, а сам: 05 жовтня 2021 року, позивач в поясненнях нічого не вказала. Позивач була відсутня на роботі більше трьох годин підряд з 07.20 до 11.04 год., що призвело до невиконання позивачем посадових обов`язків, про що був складений 05.10.2021 року акт за підписом працівників відповідача. Крім того, при ознайомленні 05.11.2021 року з оскаржуваним наказом позивач власноручно вказала, що «За плином часу не пам`ятає, яке завдання в той день виконувала, можливо була в банку». Крім того, згідно Колективного договору ПрАТ «ВКФ «АС» на 2016 рік від 02.06.2017 року, режим роботи ПрАТ «ВКФ «АС» встановлений з 07.20 до 15.50 з тривалістю робочого часу 8 годин, перервою на обід з 11.30. до 12.00 год., та наказом № 5-К від 16.02.2011 року про прийняття позивача на роботу не вбачається затвердження їй окремого режиму роботи з 09.00 год. Факт відсутності позивача на робочому місці 05 жовтня з 07.20 до 11.04 год. зафіксовано в акті про відсутність за підписом членів комісії та зафіксовано даними електронної перепустки ОСОБА_1 з контрольно-пропускного пункту ДАХК «Артем», до складу якого входить ПрАТ «ВКФ «АС». 06 жовтня 2021 року було запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо порушення трудової дисципліни у вересні та жовтні 2021 року, однак з наданої позивачем 07.10.2021 року пояснювальної записки не вбачається поважності причин невиходу на роботу 05 жовтня 2021 року.

Крім того, роботодавець не погоджується із необхідністю виплати позивачу розміру посадового окладу в сумі 404,09 грн. за 20 вересня 2021 року, оскільки згідно письмового пояснення позивача від 07 жовтня 2021 року щодо причин її відсутності на робочому місці протягом вересня та жовтня 2021 року, позивачка власноручно зазначила про те, що вона дійсно була відсутня на роботі 20 вересня 2021 року у зв`язку із хворобою, про що повідомила телефоном. Також факт відсутності позивача на роботі 20 вересня підтверджено даними електронної перепустки ОСОБА_1 на КПП ДАХК «АРТЕМ», до складу якого входить ПрАТ «ВКФ «АС», а також згідно даних програмно-інформаційного комплексу «1С: Підприємство. Версія 8.3» також підтверджено відсутність позивача на робочому місці 20 вересня 2021 року. Крім того, з огляду на те, що позивач виконує також обов`язки бухгалтера згідно наказу № 56/1 від 03.06.2019 року, внесення даних у вказаний документ здійснювала позивач особисто, так само як і нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час. Таким чином, з огляду на відсутність позивача на робочому місці 20 вересня 2021 року у відповідача відсутні підстави для нарахування позивачу за вказаний день 40,41 грн. винагороди за вислугу років.

Крім того, відповідач заперечує проти вимоги позивача щодо неправомірного не нарахування їй премії за заявлений період. Так, згідно норм Колективного договору та Положення про преміювання робітників, керівників, спеціалісті та службовців ВАТ «ВКФ «АС» премія виплачується працівникові в кожному конкретному випадку виключно за рішенням керівника в межах повноважень, визначених Статутом ПрАТ «ВКФ «АС». При цьому премія не носить регулярного (місячного) характеру і призначається на розсуд голови правління, що неодноразово підтверджено у постановах Верховного Суду.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення на її користь матеріальної допомоги в сумі 30 000,00 грн. за жовтень та грудень 2021 року, оскільки п. 5.1.22 Колективного договору передбачає такі виплати за наявності фінансової можливості, тобто безумовна виплата матеріальної допомоги не передбачена, а заявлена позивачем сума не обґрунтована.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення на її користь 1 500,00 грн. за складання звіту 1-ПВ за грудень 2021 року та 4-й квартал 2021 року, оскільки відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера ВАТ «ВКФ «АС» саме позивач забезпечує складання бухгалтерської звітності, що є її посадовим обов`язком, а преміювання працівників віднесено до виключної компетенції та права роботодавця.

Крім того, відповідачем зауважено, що наказом № 56/1 від 03.06.2019 року на позивача покладено виконання обов`язків бухгалтера на час вакансії з доплатою 30% за розширення зони обслуговування, тобто позивач з червня 2019 року виконує також і обов`язки бухгалтера, тому позивач нараховувала, а підприємство їй виплачувало вказану доплату, що підтверджено розрахунковими листами за заявлений позивачем період. Керівник підприємства відповідача має право на отримання від працівників підприємства інформації по підприємству, а тому, враховуючи посадові обов`язки головного бухгалтера та бухгалтера, а також те, що на усне затребування документів бухгалтерського обліку позивач не реагує, був виданий наказ № 65 від 08.12.2021 року щодо контролю за роботою головного бухгалтера щодо своєчасності подачі нею звітності по підприємству. Тобто наказом № 65 від 08.12.2021 року на позивача не було покладено жодних додаткових обов`язків, тому такий наказ не є підставою для додаткової виплати 100% посадового окладу позивача в розмірі 8 890,00 грн.

Крім того, відповідачем зауважено про безпідставність оскарження наказу № 66 від 15.12.2021 року в частині попередження позивача про звільнення, оскільки даним наказом не порушено жодних трудових прав позивача, тому відсутні підстави судового захисту таких прав. А також відповідачем спростовано твердження позивача про завдання їй відповідачем моральної шкоди, з огляду на відсутність факту порушення роботодавцем трудових прав позивача.

Позивач ОСОБА_1 скористалась процесуальним правом подачі письмової відповіді на відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, що містить позовна заява та додана письмова відповідь на відзив. (Том 1 а.с. 191-196)

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги письмові заяви сторін по суті позову, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до Статуту Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «АС», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протокол № 2 від 17 грудня 2018 року), ВАТ «Виробничо-комерційна фірма «АС» засноване згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 16.03.1999 року № 101 шляхом перетворення державного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АС» у відкрите акціонерне товариство на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 року № 1181 «Про створення Державної акціонерної холдингової компанії «Артем». Найменування ВАТ «Виробничо-комерційна фірма «АС» змінено на ПрАТ «Виробничо-комерційна фірма «АС» рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Виробничо-комерційна фірма «АС» (протокол № 1 від 24.02.2011 року), у зв`язку з приведенням у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». (Том 2 а.с. 1-6)

Відповідно до положення статті 10 Кодексу законів про працю України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації. (ст. 18 Кодексу законів про працю України)

Відповідно до статті 29 Кодексу законів про працю України визначено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити йому робоче місце. Правилами внутрішнього трудового розпорядку визначають трудовий розпорядок на підприємстві.

Згідно додатку № 5 Колективного договору Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «АС» на 2016 рік, з додатками, зареєстрованого Управлінням праці та соціального забезпечення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації за № 163 від 02 червня 2017 року, режим роботи ПрАТ «ВКФ «АС» встановлено з 07.20 год. до 15.50 год. з тривалістю робочого часу 8 годин, перервою на обід з 11.30 год. до 12.00 год. Крім того, Колективний договір містить Додатки про порядок виплати винагороди за вислугу років працівникам (Додаток № 15), положення про преміювання робітників за основні результати роботи (Додаток № 12), положення про преміювання робітників, керівників, спеціалістів та службовців за виконання особливо важливих виробничих завдань (Додаток № 14) (Том 1 а.с. 43-75, 82, Том 2 а.с. 17-21)

Згідно п. 5.1.15 Колективного договору на підприємстві застосовуються такі основні види преміювання: премії робітникам за основні результати роботи; премії ІТП та службовцям за основні результати роботи; премії робітникам, ІТП та службовцям за виконання особливо важливих виробничих завдань.

Відповідно до положень п. 5-8 Додатку № 12 до Колективного договору, нарахована сума премії зменшується, зокрема, частково або не нараховується зовсім за прогул без поважної причини робітникам всіх категорій. Нарахування премії здійснюється за умови наявності коштів на оплату праці. (Том 1 а.с. 94)

Згідно п. 1 та 5 Положення про преміювання робітників, керівників, спеціалістів та службовців за виконання особливо важливих виробничих завдань, преміювання працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань здійснюється в кожному конкретному випадку в залежності від ступеню складності завдання, терміновості, трудомісткості його виконання і максимальним розміром не обмежується; підставою для виплати премії є висновок відповідальної особи на виданому завданні про час і якість виконання роботи.

Судом встановлено, що Наказом Голови правління ВАТ ВКФ «АС» №5-ОК від 16.02.2011 року ОСОБА_1 прийнято у ВАТ ВКФ «АС» з 16 лютого 2011 року головним бухгалтером згідно штатного розкладу. (Том 1 а.с. 33, 234-235)

Відповідно до посадової інструкції головному бухгалтеру ВАТ ВКФ «АС» № 00201002006, та посадової інструкції бухгалтеру ВАТ ВКФ «АС» № 00201002006, затверджених головою правління ДАХК «Артем» 07.08.2006 року № 126, головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо голові правління Підприємства. Головний бухгалтер в своїй роботі керується, серед іншого, наказами та розпорядженнями вищих керівників підприємства, правилами внутрішнього трудового розпорядку, цією посадовою інструкцією. (Том 1 а.с. 34-41, 237-244, 245-249)

Згідно Розділів 2, 5 Посадової інструкції, головний бухгалтер, серед іншого, забезпечує раціональну організацію обліку і звітності на підприємстві, складає баланс підприємства, дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку. Головний бухгалтер повинен знати порядок і строки складання бухгалтерської та податкової звітності , правила внутрішнього трудового розпорядку, цю посадову інструкцію.

З посадовою інструкцією головного бухгалтера ОСОБА_1 ознайомлена, про що міститься підпис останньої. (Том 1 а.с. 244)

Наказом Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» № 56/1 від 03.06.2019 року за згоди ОСОБА_1 на час вакансії бухгалтера виконання його обов`язків покладено на головного бухгалтера ОСОБА_1 з доплатою 30% за розширення зони обслуговування. (Том 1 а.с. 236)

06.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» із заявою про встановлення графіку роботи з 08.30 до 12.30 год. Заява містить візування Голови правління про відмову у клопотанні ОСОБА_1 та з вказівкою надати письмове пояснення причин порушення режиму роботи у вересні, жовтні 2021 року. (Том 1 а.с. 232)

07.10.2021 року на ім`я Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_1 складено пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 була відсутня на роботі 20 вересня 2021 року у зв`язку із хворобою, про що повідомляла телефоном, лікар відмовила у видачі лікарняного листа, тому що на час огляду не було пневмонії та температури, довідку буде надано пізніше, 29 вересня 2021 року півдня орієнтовно не була на роботі, так як повторно звернулась до лікаря, у зв`язку з тим, що посилився кашель. (Том 1 а.с. 101, 233)

За даними табелю обліку використання робочого часу ПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_1 20 вересня 2021 року не табельована з інших причин. (Том 2 а.с. 14)

За даними Акту, складеного заступником голови правління, старшим диспетчером, інспектором з кадрів ПрАТ «ВКФ «АС», головний бухгалтер ПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_1 була відсутня на роботі більше 3 годин 05 жовтня 2021 року з 07.20 до 11.04. (Том 1 а.с. 231)

Крім того, відсутність ОСОБА_1 на території підприємства 05 жовтня 2021 року з 07.20 до 11.04 години підтверджено даними електронної перепустки ОСОБА_1 з контрольно-пропускного пункту ДАХК «Артем», до складу якого входить ПрАТ «ВКФ «АС». Крім того, згідно даних електронної перепустки з контрольно-пропускного пункту ДАХК «Артем» ОСОБА_1 за період з 02.09.2021 року по 06.10.2021 року жодного дня не з`явилась на роботу згідно правил трудового розпорядку, встановлених Колективним договором, тобто на 07.20 год. (Том 2 а.с. 9, 10)

Згідно Довідки від 05.10.2021 року ОСОБА_1 в ТОВ «Центр лазерної хірургії ока «Візіум» 05 жовтня 2021 року проходила авторефрактометрію з визначення гостроти зору. (Том 1 а.с. 102)

07.10.2021 року ОСОБА_1 пройдено експрес-тест для виявлення антигенів коронавірусу «COVID 19 Ag test», результат позитивний. За даними виписки із медичної карти від 18.10.2021 року ОСОБА_1 встановлено діагноз COVID 19 вірусне захворювання легкий перебіг. (Том 1 а.с. 104)

Наказом Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» № 60 від 03.11.2021 року у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 трудової дисципліни, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких його було вчинено та попередню роботу ОСОБА_1 , керуючись статтями 147-149 КЗпП України, ОСОБА_1 , головному бухгалтеру ПрАТ «ВКФ «АС», оголошено догану за порушення трудової дисципліни - відсутність на роботі 05 жовтня 2021 року з 07.20 до 11.04 годин та неодноразові порушення правил внутрішнього трудового розпорядку протягом вересня - жовтня місяця. Підстава: Акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі 05.10.2021 року, пояснювальна записка ОСОБА_1 від 07.10.2021 року (дату кореговано доповідною запискою від 23.02.2022 року). (Том 1 а.с. 229, Том 2 а.с. 23)

З Наказом № 60 від 03.11.2021 року ОСОБА_1 ознайомлена 05.11.2021 року, про що міститься особистий підпис ОСОБА_1 , якою на наказі зазначено про її не ознайомлення з актом про відсутність на робочому місці, та ОСОБА_1 зазначено, що за плином часу вона не пам`ятає, яке завдання голови правління в той день виконувала. (Том 1 а.с. 229)

За даними Доповідної записки, складеної заступником голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» та інспектором з кадрів від 05.11.2021 року № 502/117, головний бухгалтер ОСОБА_1 05.11.2021 року при ознайомленні з Наказом № 60 від 03.11.21 р. про оголошення їй догани неправдиво вказала на даному Наказі про відсутність Акту як додатку до Наказу. Акт разом із Наказом був наданий їй на ознайомлення. (Том 1 а.с. 230)

Наказом Голови Правління ПрАТ «ВКФ «АС» № 65 від 08.12.2021 року для своєчасної та ефективної роботи по підготовці звітності та своєчасної її здачі наказано головному бухгалтеру ОСОБА_1 надавати Голові Правління перелічену у наказі бухгалтерську звітну документацію у зазначені строки. З Наказом ОСОБА_1 ознайомлена 10.12.2021 року, про що свідчить підпис останньої, та ОСОБА_1 на Наказі зазначено про те, що за наявності змін в організації виробництва і праці вона просить дотриматися згідно ст. 32 КЗпП України. (Том 1 а.с. 119)

Наказом Голови Правління ПрАТ «ВКФ «АС» № 66 від 15.12.2021 року в зв`язку з невиконанням наказу № 65 від 08.12.2021 року головним бухгалтером ОСОБА_1 стосовно складання та надання Ф 1-ПВ (термінова-місячна) Звіт з праці за листопад 2021 р. наказано начальнику ВОПтаЗП Хаптинському ВП терміново скласти та надати в статуправління форму Ф1-ПВ Звіт з праці за листопад 2021 р. Головного бухгалтера ОСОБА_1 попереджено, що в разі невиконання нею обов`язків, викладених в наказі № 65 від 08.12.2021 року в наступний раз вона буде звільнена згідно ст. 147 КЗпП України та ст. 40 п. 3 КЗпП України. (Том 1 а.с. 120)

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено накази про преміювання працівників ПрАТ «ВКФ «АС» (Том 1 а.с. 124-140) та заяву ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги від 03.05.2021 року, яка містить візування на 15000, та заяви ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги від 28.10.2021 року та від 29.12.2021 року. (Том 1 а.с. 157, 158, 159)

Відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 147 ст. 139 Кодексу законів про працю України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно норм чинного трудового законодавства діє принцип презумпції невинуватості. Тобто не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість. Принцип презумпції невинуватості випливає із змісту ст. 138 КЗпП України, яка передбачає обов`язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до матеріальної відповідальності.

Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку. Такими доказами можуть слугувати різноманітні документи: доповідні записки інших працівників; письмові свідчення свідків; повідомлення державних органів, що здійснюють контроль і нагляд за додержанням законодавства, зокрема у сфері використання найманої праці; висновки фахівців; письмові пояснення самих порушників тощо.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника (керівника), якщо вони мають законний характер.

У цих спірних правовідносинах суд виходить із важливості дотримання принципів належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, які систематизовано в Рекомендаціях СМ /Rec (2007) 7 щодо належного управління.

Отже, керівник як посадова особа, яка наділена відповідно до законодавства повноваженнями, що мають вплив на права та інтереси людей, має діяти відповідно до закону в межах норм, що окреслює його повноваження. Роботодавець не повинен діяти свавільно (Рекомендація щодо належного управління СМ /Rec (2007) (стаття 2).

Частиною 14 ст. 149 ст. 139 Кодексу законів про працю України передбачено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни роботодавцем вимагається письмове пояснення. Це є доконечною процедурою. Якщо її не дотримано, в органа, що розглядатиме трудовий спір, будуть підстави для скасування наказу роботодавця про накладення дисциплінарного стягнення на порушника. Відмова порушника трудової дисципліни надати письмове пояснення не є перешкодою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Якщо ж факт дисциплінарного проступку підтверджено іншими доказами, зокрема поясненнями інших свідків, а також відповідними документами, а потребується лише зафіксувати факт відмови порушника надати письмове пояснення з приводу вчинення ним цього проступку, складається відповідний акт про таку відмову, який підписують особи, що є свідками такої відмови.

Так, статтею 147 Кодексу законів про працю України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Отже, чинним законодавством роботодавцю (керівнику) при обранні виду стягнення до працівника надано певний ступінь дискреційності щодо суті рішень, котрі він має ухвалювати, даючи йому змогу обирати з кількох юридично прийнятних рішень найбільш відповідне на його думку.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, в силу ст.ст. 147-149 Кодексу законів про працю України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Трудові спори з питань накладення дисциплінарних стягнень вирішуються в установленому законодавством порядку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.12.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, ураховуючи положення норм діючого трудового законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу № 60 Голови Правління ПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_2 від 03 листопада 2021 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 », - оскільки судом встановлено, що перед тим як ухвалити рішення про застосування до позивача догани, роботодавець провів об`єктивне розслідування та зібрав достатньо доказів, які свідчать про факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку в частині порушення трудової дисципліни - відсутність на роботі 05 жовтня 2021 року з 07.20 до 11.04 годин, тобто більше трьох годин підряд, та неодноразові порушення правил внутрішнього трудового розпорядку протягом вересня - жовтня місяця 2021 року. Вказані факти підтверджено Актом про відсутність ОСОБА_1 на роботі 05.10.2021 року, пояснювальна записка ОСОБА_1 від 07.10.2021 року, якою на оспорюваному Наказі позивачем зазначено про те, що за плином часу вона не пам`ятає, яке завдання голови правління в той день виконувала, тобто не пам`ятає місце свого перебування у робочий час з 07.20 до 11.04 години 05 жовтня 2021 року, та позивач не надала доказів виконання нею у робочий час розпоряджень Голови Правління, які потребували свого виконання поза межами території підприємства. Крім того, позивач ОСОБА_1 була обізнана про режим роботи ПрАТ «ВКФ «АС», який встановлено Колективним договором з 07.20 год. до 15.50 год. з тривалістю робочого часу 8 годин, перервою на обід з 11.30 год. до 12.00 год., - оскільки обов`язок такої обізнаності міститься в посадовій інструкції головного бухгалтера ОСОБА_1 , який містить підпис останньої про ознайомлення (Том 1 а.с. 244), та керівництвом підприємства відповідача не було встановлено особисто позивачу іншого режиму роботи. При цьому, на неодноразові порушення позивачем трудової дисципліни, а також на відсутність позивача ОСОБА_1 на території підприємства 05 жовтня 2021 року з 07.20 до 11.04 години свідчать долучені до матеріалів справи дані електронної перепустки позивача з контрольно-пропускного пункту ДАХК «Артем», до складу якого входить ПрАТ «ВКФ «АС», - оскільки згідно цих даних ОСОБА_1 за період з 02.09.2021 року по 06.10.2021 року жодного дня не з`явилась на роботу згідно правил трудового розпорядку, встановлених Колективним договором, тобто на 07.20 год. (Том 2 а.с. 9, 10)

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт вчинення позивачем проступку, та суд убачає наявність проступку у винній бездіяльності позивача, яка виражена у систематичному порушенні трудової дисципліни в частині дотримання встановленого Колективним договором режиму роботи ПрАТ «ВКФ «АС», тому оскаржуваний Наказ № 60 від 03 листопада 2021 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, який прийнято у встановлений законом строк, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам трудового законодавства.

Згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналогічні положення викладені у статті 15 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри надбавок, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника надбавок обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено колективним договором.

Частина четверта статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру надбавки, позбавлення працівників надбавок повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений. (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/532/20)

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2790цс16, постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 194/919/18, від 01 жовтня 2018 року у справі № 487/6105/16-ц, постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 194/919/18, постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 487/6105/16-ц).

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями трудового законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення з ПрАТ «ВКФ «АС» на користь ОСОБА_1 посадового окладу в сумі 404 грн. 09 коп., винагороди за вислугу років в сумі 40 грн. 41 коп., додаткової заробітної плати у вигляді премій з вересня по грудень 2021 року в сумі 95 227,27 грн., матеріальної допомоги в сумі 30 000 грн., заробітної плати за складання звіту 1-ПВ за грудень 2021 року та 4-й квартал 2021 року в сумі 1 500 грн., доплати за суміщення професій (посад), за виконання позивачем ОСОБА_1 обов`язків, покладених на неї наказом № 65 голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_2 від 08 грудня 2021 року, в сумі 8 890 грн. з огляду на наступне.

Так, згідно особистого письмового пояснення позивача від 07.10.2021 року щодо її відсутності на робочому місці повний робочий день 20 вересня 2021 року, позивачем зазначено, що вона дійсно була відсутня на робочому місці у зв`язку з хворобливим станом, однак в матеріалах справи відсутній лікарняний лист за вказану дату. Крім того, відсутність позивача на роботі 20 вересня 2021 року підтверджено даними електронної перепустки позивача на контрольно-пропускному пункті ДАХК «АРТЕМ», до складу якого входить ПрАТ «ВКФ «АС», тому позивача не було протабельовано у вказану дату, що позбавляє позивача права на отримання посадового окладу за 20 вересня 2021 року в сумі 404 грн. 09 коп. та винагороди за вислугу років в сумі 40 грн. 41 коп.

Крім того, суд визнає необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення на її користь додаткової заробітної плати у вигляді премій з вересня по грудень 2021 року в сумі 95 227,27 грн., матеріальної допомоги в сумі 30 000 грн., заробітної плати за складання звіту 1-ПВ за грудень 2021 року та 4-й квартал 2021 року в сумі 1 500 грн., - оскільки згідно розрахункових листків за заявлений позивачем період (Том 2 а.с. 24-26) позивачу своєчасно та в повному обсязі виплачено заробітну плату, а складання звіту 1-ПВ віднесено до посадових обов`язків позивача, які не підлягають оплаті окремо від встановленої заробітної плати, що передбачено посадовою інструкцією позивача, з якою остання ознайомлена під особистий підпис.

Крім того, положеннями Додатку № 12 до Колективного договору передбачено, що нарахована сума премії зменшується, зокрема, частково або не нараховується зовсім за прогул без поважної причини робітникам всіх категорій; нарахування премії здійснюється за умови наявності коштів на оплату праці. (Том 1 а.с. 94), - що свідчить про право, а не обов`язок роботодавця на виплату премій та заявленої позивачем матеріальної допомоги у зв`язку із скрутним фінансовим становищем (Том 1 а.с. 157, 158, 159). При цьому судом ураховано встановлені в розрізі даного спору факти порушення позивачем правил трудового розпорядку, а також ураховано факт задоволення заяви позивача про надання їй фінансової допомоги згідно заяви від 03.05.2021 року (Том 1 а.с. 159). Таким чином, винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника, а тому не є обов`язковою, що виключає судовий захист права за відсутності його порушення. (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/532/20)

Наказ - це розпорядчий документ, який видається керівником на правах єдиноначальності та в межах його компетенції, обов`язковий для виконання підлеглими.

За змістом накази поділяють на три основні групи: накази з основної діяльності (з основних питань); накази з адміністративно-господарських питань; накази з кадрових питань (особового складу). Зокрема, накази з адміністративно-господарських питань на підприємстві видають у тому разі, коли зазначені питання потребують правового регулювання.

Підставами для видання наказів на підприємствах, зокрема, є: конкретні доручення організацій вищого рівня; провадження виконавчої та розпорядчої діяльності з метою виконання підприємством покладених на нього завдань і функцій; потреба у правовому регулюванні діяльності.

Разом з тим, суд визнає необґрунтованою вимогу позивача ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь доплати за суміщення професій (посад), за виконання позивачем обов`язків, покладених на неї наказом № 65 Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» від 08 грудня 2021 року, в сумі 8 890 грн., - оскільки наказом № 65 голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» від 08 грудня 2021 року наказано позивачу, яка займає посаду головного бухгалтера підприємства, надавати Голові правління перелічену у наказі бухгалтерську звітну документацію у зазначені строки, тобто наказ прийнято в межах виконання посадових обов`язків/повноважень позивача, за відсутності факту покладення на позивача обов`язків, що не віднесено до її компетенції/посади. При цьому Наказ є мотивованим, за формою і змістом відповідає вимогам діючого законодавства та є таким, що прийнятий в межах дискреційних повноважень керівника підприємства, якому підпорядкована посада, займана позивачем.

Крім того, суд не убачає правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу №66 Голови правлінняПрАТ «ВКФ «АС» від 15 грудня 2021 року, в частині попередження позивача про те, що в разі невиконання нею обов`язків, викладених в наказі №65 від 08 грудня 2021 року, в наступний раз позивач буде звільнена згідно ст. 147 КЗпП України та ст. 40 пункт 3 КЗпП України (Том 1 а.с. 120), - оскільки оспорюваний Наказ прийнято уповноваженою особою/керівником підприємства для забезпечення адміністративно-господарської діяльності підприємства, є мотивованим та прийнятий з урахуванням встановлених керівником підприємства порушень з боку позивача. При цьому попередження керівником підприємства працівників про передбачену законом відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання посадових обов`язків не є порушенням прав працівників підприємства, зокрема, позивача.

В частині стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 2371 Кодексу законів про працю України передбачено підстави відшкодування роботодавцем моральної шкоди, яку він заподіяв працівнику.

Виходячи з наведеної правової норми під моральною шкодою слід розуміти моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв`язків, потребу у додаткових зусиллях для організації свого життя.

Правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної моральної шкоди, регулюються ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, зі змісту яких випливає, що моральна шкода компенсується лише винною особою.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Це правило кореспондується зі змістом ст. 2371 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди працівнику виключно у разі порушення його законних прав, якщо воно призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 2371 Кодексу законів про працю України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

З огляду на вищевикладене, встановивши відсутність порушень з боку відповідача прав позивача щодо прийняття оспорюваних наказів та виплати працівникові заробітної плати, в розрізі даного спору у суду відсутні правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «АС» про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, визнання частково незаконним та скасування частково наказу про попередження про наступне звільнення, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення в повному обсязі.

В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 97, 139, 147, 149, 2371 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «АС» про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, визнання частково незаконним та скасування частково наказу про попередження про наступне звільнення, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 10 травня 2022 року.

Суддя: В.І. Галаган