Постанова

від 15.02.2023 по справі 755/1264/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/1264/22 головуючий у суді І інстанції Галаган В.І.

провадження № 22-ц/824/1709/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 лютого 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «АС» про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, визнання частково незаконним та скасування частково наказу про попередження про наступне звільнення, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати незаконним та скасувати наказ № 60 голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» Мельниченка М.О. від 03 листопада 2021 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 »; стягнути з відповідача на користь позивача посадовий оклад в сумі 404 грн. 09 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за вислугу років в сумі 40 грн. 41 коп.; стягнути відповідача на користь позивача додаткову заробітну плату у вигляді премій за вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року в сумі 95 227 грн. 27 коп.; стягнути відповідача на користь позивача матеріальну допомогу в сумі 30 000 грн.; стягнути відповідача на користь позивача заробітну плату за складання звіту 1-ПВ за грудень 2021 року та 4-й квартал 2021 року в сумі 1 500 грн.; стягнути відповідача на користь позивача доплату за суміщення професій (посад), за виконання позивачем обов`язків, покладених на неї наказом №65 голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» Мельниченка М.О. від 08 грудня 2021 року, в сумі 8 890 грн.; визнати незаконним та скасувати наказ № 66 голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» Мельниченка М.О. від 15 грудня 2021 року, в частині попередження позивача про те, що в разі невиконання нею обов`язків, викладених в наказі №65 від 08 грудня 2021 року, в наступний раз позивач буде звільнена згідно ст. 147 КЗпП України та ст. 40 пункт 3 КЗпП України; стягнути з ПрАТ «ВКФ «АС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 250 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу №5-0К від 16 лютого 2011 року позивач була прийнята на посаду головного бухгалтера ПрАТ «ВКФ «АС». Наказом №60 голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» Мельченка М.О. від 03 листопада 2021 року позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни - відсутність на роботі 05 жовтня 2021 року, з 07 год. 20 хв. до 11 год. 04 хв., та неодноразові порушення правил внутрішнього трудового розпорядку протягом вересня-жовтня місяця. Разом з тим, позивач вважає зазначений наказ незаконним та таким, що порушує трудове законодавство. Зокрема, в наказі про накладення дисциплінарного стягнення має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини та дату вчинення проступку, які виступили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен містити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Проте, при винесенні цього наказу ПрАТ «ВКФ «АС» не було дотримано вищезазначених норм закону. Зі змісту наказу № 60 голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» Мельниченка М.О. від 03 листопада 2021 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » неможливо встановити час, місце, всі обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Зі змісту наказу слідує, що дисциплінарних проступків декілька, але вони всі неконкретизовані. Крім цього, згідно зі ст. 152 КЗпП України питання щодо вчинення позивачем нібито дисциплінарних проступків не передавалися на розгляд трудового колективу ПрАТ «ВКФ «АС» або його органу, якому надано право прийняття на роботу головного бухгалтера підприємства. Від позивача не вимагались письмові пояснення щодо відсутності на роботі 05 жовтня 2021 року, оскільки голова правління ПрАТ «ВКФ «АС» бачив хворобливий стан позивача. В наказі № 60 від 03 листопада 2021 року містяться надумані обставини щодо відсутності позивача на робочому місці з 07 год. 20 хв., оскільки її робочий день починається з 09 год. 00 хв., відповідно рішення голови правління ПрАТ «ВКФ «АС», починаючи з 16 лютого 2011 року, а про зміну графіка роботи позивача не ознайомлено. Окрім цього, позивач відпрацювала всю норму часу 05 жовтня 2021 року та виконала всю роботу, що підтверджено табелем обліку робочого часу за жовтень 2021 року. У зв`язку з тим, що позивач за станом здоров`я, невідкладно змушена була пройти огляд лікаря 05 жовтня 2021 року, про що свідчить відповідна довідка, позивач прийшла на роботу не о 09 год.00 хв., а об 11 год. 00 хв. та відпрацювала норму часу в цей же день, після закінчення робочого дня, і виконала всю свою роботу. В наказі № 60 від 03 листопада 2021 року голова правління ПрАТ «ВКФ «АС» посилається на пояснювальну записку від 06 жовтня 2021 року, якої не існує. 07 жовтня 2021 року позивач вийшла на роботу, але на робочому місці у неї підвищилась температура. Близько 14 год. 30 хв. позивач звернулась у медпункт на території ПрАТ «ВКФ» АС», де їй проведено дослідження експрес-тесту для виявлення антигенів коронавірусу «COVID-19 Ag test», виявлено це захворювання та швидко направлено до сімейного лікаря, для лікування. Крім того, наказом № 66 голови правління ПрАТ «ВКФ» АС» від 15 грудня 2021 року, зокрема, попереджено ОСОБА_1 , що в разі невиконання нею обов`язків, викладених в наказі № 65 від 08 грудня 2021 року, в наступний раз вона буде звільнена згідно ст. 147 КЗпП України та ст. 40 пункт 3 КЗпП України. В зазначеній частині наказ № 66 голови правління ПрАТ «ВКФ`АС» від 15 грудня 2021 року, є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що попередження про звільнення позивача оголошене за невиконання обов`язків, строк виконання яких не настав. Таким чином, вищенаведеними порушеннями відповідача, на думку позивача, їй завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 250 000 грн., оскільки 19 жовтня 2021 року, після виходу з лікарняного, приступивши до виконання своїх посадових обов`язків, позивач була змушена працювати в напруженому режимі, понаднормово, щоб надолужити виконання роботи головного бухгалтера ПрАТ «ВКФ`АС» за дні її хвороби та вчасно здати всі звіти, але в наказі №60 від 03 листопада 2021 року голова правління ПрАТ «ВКФ`АС» зазначає, що позивач заподіяла шкоду підприємству, з чим остання не згодна.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду дійсним обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що вона сумлінно виконувала взяті на себе зобов`язання. Позивач працювала понаднормово, переживала за якість роботи. Робила все від неї залежне для підвищення продуктивності роботи ПрАТ «ВКФ» АС». Однак, не зважаючи на добросовісне ставлення до своїх обов`язків, позивачці 03 листопада 2021 року оголошено догану за порушення трудової дисципліни. Позивач вважає, що оголошення такої не відповідає дійсності, оскільки позивачка завжди чітко вчасно та швидко виконувала посадові обов`язки. З наданих позивачем матеріалів чітко видно її сумлінну працю. Це прослідковується і в тому, що на неї покладаються обов`язки сумісництва. Окрім цього, позивач отримувала неодноразово виплати винагород. Тривалий період свого життя ОСОБА_1 присвятила роботі у відповідача. Позивач зазначає, що відповідач не конкретизував в наданні нею письмових пояснень і не зазначав саме за які дні він мав намір отримати такі від ОСОБА_1 . Позивач також наголошує на тому, що її робочий час узгоджено під час прийому на роботу і починатися він повинен о 09 год. 00 хв., вихід на роботу раніше обумовленого часу зумовлено значним навантаженням та сумлінним ставленням до роботи. Та не зважаючи на цей факт, суд першої інстанції повністю проігнорував доводи позивача. З цього слідує, що судом при розгляді справи проігноровано презумпцію невинуватості ОСОБА_1 . Її винуватість не доведено і безпідставно оголошено догану. Такими діями відповідач вчинив і ряд інших порушень відносно позивача. ОСОБА_1 зазначає, що нею були надані всі необхідні та наявні в неї письмові докази та пояснення по справі. Однак, суд не дослідив доказів по справі та дійшов передчасного висновку щодо законності прийняття наказу від 03 листопада 2021 року про оголошення позивачу догани.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим з врахуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з правильним застосуванням норм як матеріального, так і процесуального права; відповідач не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, у зв`язку з чим вважає, що така апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Так, в своїй апеляційній скарзі позивач вказує на порушення матеріального та процесуального права, але разом з тим не конкретизує, в чому вони полягають і не посилається на норми чи конкретні докази, які суд першої інстанції не врахував при винесенні рішення. Позивач в своїй апеляційній скарзі обмежується загальними висловлюваннями щодо незаконності судового рішення першої інстанції, вказує про її сумлінну довготривалу роботу на підприємстві, що нібито підтверджує неправомірність застосування до неї дисциплінарного стягнення та посилається на норми чинного законодавства в сфері трудових відносин без застосування таких норм в контексті її позовних вимог та вимог апеляційної скарги. З тексту оскаржуваного судового рішення вбачається дослідження судом кожного з доказів, що надані як позивачем, так і відповідачем. При цьому, позивач у своїй апеляційній скарзі взагалі не вказує, який саме доказ не дослідив суд першої інстанції та який, на її думку, мав би врахувати суд при прийнятті рішення. Відповідач вважає, що суд першої інстанції описав, оцінив та дослідив всі наявні докази в матеріалах справи, зробив висновки по кожній позовній вимозі позивача з врахуванням норм чинного законодавства та виходячи з практики Верховного Суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що наказом Голови правління ВАТ «ВКФ «АС» №5-ОК від 16 лютого 2011 року ОСОБА_1 прийнято у ВАТ «ВКФ «АС» з 16 лютого 2011 року головним бухгалтером згідно штатного розкладу (Том 1, а.с. 33, 234-235).

Відповідно до посадової інструкції головному бухгалтеру ВАТ «ВКФ «АС» № 00201002006, та посадової інструкції бухгалтеру ВАТ «ВКФ «АС» № 00201002006, затверджених головою правління ДАХК «Артем» 07 серпня 2006 року № 126, головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо голові правління Підприємства. Головний бухгалтер в своїй роботі керується, серед іншого, наказами та розпорядженнями вищих керівників підприємства, правилами внутрішнього трудового розпорядку, цією посадовою інструкцією (Том 1, а.с. 34-41, 237-244, 245-249).

Згідно Розділів 2, 5 Посадової інструкції, головний бухгалтер, серед іншого, забезпечує раціональну організацію обліку і звітності на підприємстві, складає баланс підприємства, дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку. Головний бухгалтер повинен знати порядок і строки складання бухгалтерської та податкової звітності, правила внутрішнього трудового розпорядку, цю посадову інструкцію.

З посадовою інструкцією головного бухгалтера ОСОБА_1 ознайомлена, про що міститься підпис останньої (Том 1, а.с. 244).

Наказом Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» № 56/1 від 03 червня 2019 року за згоди ОСОБА_1 на час вакансії бухгалтера виконання його обов`язків покладено на головного бухгалтера ОСОБА_1 з доплатою 30% за розширення зони обслуговування (Том 1, а.с. 236).

06 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» із заявою про встановлення графіку роботи з 08.30 до 12.30 год. Заява містить візування Голови правління про відмову у клопотанні ОСОБА_1 та з вказівкою надати письмове пояснення причин порушення режиму роботи у вересні, жовтні 2021 року (Том 1, а.с. 232).

07 жовтня 2021 року на ім`я Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_1 складено пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 була відсутня на роботі 20 вересня 2021 року у зв`язку із хворобою, про що повідомляла телефоном, лікар відмовила у видачі лікарняного листа, тому що на час огляду не було пневмонії та температури, довідку буде надано пізніше, 29 вересня 2021 року півдня орієнтовно не була на роботі, так як повторно звернулась до лікаря, у зв`язку з тим, що посилився кашель (Том 1, а.с. 101, 233).

За даними табелю обліку використання робочого часу ПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_1 20 вересня 2021 року не табельована з інших причин (Том 2, а.с. 14).

За даними Акту, складеного заступником голови правління, старшим диспетчером, інспектором з кадрів ПрАТ «ВКФ «АС», головний бухгалтер ПрАТ «ВКФ «АС» ОСОБА_2 була відсутня на роботі більше 3 годин 05 жовтня 2021 року з 07.20 до 11.04 (Том 1, а.с. 231) .

Крім того, відсутність ОСОБА_1 на території підприємства 05 жовтня 2021 року з 07.20 до 11.04 години підтверджено даними електронної перепустки ОСОБА_1 з контрольно-пропускного пункту ДАХК «Артем», до складу якого входить ПрАТ «ВКФ «АС». Згідно даних електронної перепустки з контрольно-пропускного пункту ДАХК «Артем» ОСОБА_1 за період з 02 вересня 2021 року по 06 жовтня 2021 року жодного дня не з`явилась на роботу згідно правил трудового розпорядку, встановлених Колективним договором, тобто на 07.20 год. (Том 2, а.с. 9, 10).

Згідно Довідки від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 в ТОВ «Центр лазерної хірургії ока «Візіум» 05 жовтня 2021 року проходила авторефрактометрію з визначення гостроти зору (Том 1, а.с. 102).

07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 пройдено експрес-тест для виявлення антигенів коронавірусу «COVID-19 Ag test», результат позитивний. За даними виписки із медичної карти від 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 встановлено діагноз COVID-19 вірусне захворювання, легкий перебіг (Том 1, а.с. 104) .

Наказом Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» № 60 від 03 листопада 2021 року у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 трудової дисципліни, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких його було вчинено та попередню роботу ОСОБА_1 , керуючись статтями 147-149 КЗпП України, ОСОБА_1 , головному бухгалтеру ПрАТ «ВКФ «АС», оголошено догану за порушення трудової дисципліни - відсутність на роботі 05 жовтня 2021 року з 07.20 до 11.04 годин та неодноразові порушення правил внутрішнього трудового розпорядку протягом вересня - жовтня місяця. Підстава: Акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі 05 жовтня 2021 року, пояснювальна записка ОСОБА_1 від 07 жовтня 2021 року (дату кореговано доповідною запискою від 23 лютого 2022 року) (Том 1, а.с. 229, Том 2, а.с. 23).

З Наказом № 60 від 03 листопада 2021 року ОСОБА_1 ознайомлена 05 листопада 2021 року, про що міститься особистий підпис ОСОБА_1 на зазначеному наказі з поясненням про її не ознайомлення з актом про відсутність на робочому місці (Том 1, а.с. 229).

За даними Доповідної записки, складеної заступником голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» та інспектором з кадрів від 05 листопада 2021 року № 502/117, головний бухгалтер ОСОБА_1 05 листопада 2021 року при ознайомленні з Наказом № 60 від 03 листопада 2021 року про оголошення їй догани неправдиво вказала на даному Наказі про відсутність Акту як додатку до Наказу. Акт разом із Наказом був наданий їй на ознайомлення (Том 1, а.с. 230)

Наказом Голови Правління ПрАТ «ВКФ «АС» № 65 від 08 грудня 2021 року для своєчасної та ефективної роботи по підготовці звітності та своєчасної її здачі наказано головному бухгалтеру ОСОБА_1 надавати Голові Правління перелічену у наказі бухгалтерську звітну документацію у зазначені строки. З Наказом ОСОБА_1 ознайомлена 10 грудня 2021 року, про що свідчить підпис останньої (Том 1, а.с. 119).

Наказом Голови Правління ПрАТ «ВКФ «АС» № 66 від 15 грудня 2021 року в зв`язку з невиконанням наказу № 65 від 08 грудня 2021 року головним бухгалтером ОСОБА_1 стосовно складання та надання Ф 1-ПВ (термінова-місячна) Звіт з праці за листопад 2021 року наказано начальнику ВОПтаЗП ОСОБА_2 терміново скласти та надати в статуправління форму Ф1-ПВ Звіт з праці за листопад 2021 року. Головного бухгалтера ОСОБА_1 попереджено, що в разі невиконання нею обов`язків, викладених в наказі № 65 від 08 грудня 2021 року в наступний раз вона буде звільнена згідно ст. 147 КЗпП України та ст. 40 п. 3 КЗпП України (Том 1, а.с. 120).

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено накази про преміювання працівників ПрАТ «ВКФ «АС» (Том 1, а.с. 124-140) та заяву ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги від 03 травня 2021 року, яка містить візування на 15 000, та заяви ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги від 28 жовтня 2021 року та від 29 грудня 2021 року (Том 1, а.с. 157, 158, 159).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Апеляційний суд частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 147 ст. 139 Кодексу законів про працю України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Частиною 14 ст. 149, ст. 139 Кодексу законів про працю України передбачено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни роботодавцем вимагається письмове пояснення. Якщо вказаної процедури не дотримано, в органа, що розглядатиме трудовий спір, будуть підстави для скасування наказу роботодавця про накладення дисциплінарного стягнення на порушника. Відмова порушника трудової дисципліни надати письмове пояснення не є перешкодою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Якщо ж факт дисциплінарного проступку підтверджено іншими доказами, зокрема поясненнями інших свідків, а також відповідними документами, а потребується лише зафіксувати факт відмови порушника надати письмове пояснення з приводу вчинення ним цього проступку, складається відповідний акт про таку відмову, який підписують особи, що є свідками такої відмови.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.12.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» № 60 від 03 листопада 2021 року у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Підставою для видачі наказу стало відсутність на роботі 05 жовтня 2021 року з 07.20 до 11.04 годин та неодноразові порушення правил внутрішнього трудового розпорядку протягом вересня - жовтня місяця.

Зазначене підтверджується актом про відсутність ОСОБА_1 на роботі 05 жовтня 2021 року та пояснювальна записка ОСОБА_1 від 07 жовтня 2021 року.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника - умислу чи необережність. Характерні ознаки умислу: усвідомлення працівником суспільної шкідливості своєї поведінки; передбачення негативних наслідків такої поведінки; бажання настання шкідливих наслідків у результаті своєї поведінки або свідоме допущення їх.

Необережність характеризується тим, що працівник, який вчинив дисциплінарний проступок, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення або не передбачав можливість таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Дисциплінарний проступок визначається, як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

З матеріалів справи вбачається, що перед застосуванням відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани відповідач не зажадав від неї письмових пояснень.

У матеріалах справи міститься акт щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі більше 3 годин 05 жовтня 2021 року з 07.20 до 11.04.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що роботодавець пропонував ОСОБА_1 надати пояснення щодо відсутності її на роботі 05 жовтня 2021 року і позивач від їх надання відмовилася. Самого пояснення позивача матеріали справи не містять.

Відповідач посилається на письмові пояснення ОСОБА_1 від 07 жовтня 2021 року. Разом з тим, ці пояснення стосуються відсутності на роботі позивача 20 вересня 2021 року та не місять пояснень стосовно відсутності її на роботі 05 жовтня 2021 року.

На наказі від 03 листопада 2021 року №60 про оголошення ОСОБА_1 догани містяться її пояснення від 05 листопада 2021 року щодо відсутності її на робочому місці саме 05 жовтня 2021 року. З зазначеного вбачається, що пояснення були відібрані у ОСОБА_1 вже після винесення наказу про оголошення догани.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді догани роботодавцем (відповідачем) було порушено вимоги ст. 149 КЗпП України щодо необхідності відібрання у позивача письмових пояснень. Відтак, вимоги позивача в частині скасування наказу відповідача про накладення дисциплінарного стягнення є обґрунтованими.

Водночас, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача посадового окладу в сумі 404 грн. 09 коп. та 40 грн. 41 коп. винагороди за вислугу років за 20 вересня 2021 року задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, згідно особистого письмового пояснення позивача від 07 жовтня 2021 року щодо її відсутності на робочому місці повний робочий день 20 вересня 2021 року, позивачем визнано, що вона дійсно була відсутня на робочому місці у зв`язку з хворобливим станом. При цьому в матеріалах справи відсутній лікарняний лист за вказану дату. Крім того, відсутність позивача на роботі 20 вересня 2021 року підтверджено даними електронної перепустки позивача на контрольно-пропускному пункті ДАХК «АРТЕМ», до складу якого входить ПрАТ «ВКФ «АС», що позбавляє позивача права на отримання посадового окладу за 20 вересня 2021 року в сумі 404 грн. 09 коп. та винагороди за вислугу років в сумі 40 грн. 41 коп.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати у вигляді премій за вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року в сумі 95 227 грн. 27 коп. апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1, п. 5, п. 7 Положення про преміювання робітників ВАТ «ВКФ «АС» за основні результати вбачається, зокрема, що преміювання працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань здійснюється в кожному конкретному випадку головою правління ВАТ «ВКФ «АС» за поданням заступника голови правління після узгодження з відділом праці; розмір премії визначається в кожному конкретному випадку в залежності від ступеню складності завдання, терміновості, трудомісткості його виконання і максимальним розміром не обмежується, підставою для виплати премії є висновок відповідальної особи на виданому завданні про час і якість виконання роботи; нарахування премії здійснюється за умови наявності коштів на оплату праці.

Відповідно до п.5.4, п. 6 додатку № 12, п. 7 додатку №14 до Колективного договору ВАТ «ВКФ «АС» зокрема вбачається, що за прогул без поважної причини робітникам всіх категорій сума премій зменшується частково або не нараховується зовсім; рішення про зменшення розміру нарахованої премії приймається балансовою комісією ВАТ; до примірного переліку особливо важливих завдань, виконання яких заохочується відносяться виконання підвищеного обсягу робіт на вузьких місцях виробництва.

Винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника. Прийняття керівником підприємства на основі положення і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/532/20.

З матеріалів справи вбачається, що є встановлені факти відсутності позивача на робочому місці без поважних причин, зокрема, 05 жовтня 2021 року та 20 вересня 2021 року, що не спростовується наданими суду доказами. Відтак, враховуючи, що виплата премії є не обов`язковою та здійснюється виключно за рішенням керівника, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав до задоволення зазначеної вимоги.

В позовній заяві ОСОБА_1 також просила стягнути з відповідача матеріальну допомогу в сумі 30 000 грн. відповідно до п. 5.1.22 Колективного договору. При цьому, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав до задоволення позовних вимог в цій частині з наступних підстав.

Посилання позивача на п. 5.1.22 Колективного договору та наявність поданих нею заяв з проханням надати матеріальну допомогу не є підставою для безумовної виплати такої допомоги позивачу.

Відповідно до п. 5.1.22 Колективного договору передбачено «проводити виплату грошової компенсації працівникам:

- на оздоровлення, у зв`язку із наданням щорічної відпустки у розмірі не менше 500 грн. (при фінансовій можливості);

- додатково тим, які не хворіли протягом року, у розмірі не менше 300 грн. (при фінансовій можливості).»

При цьому, в Колективному договорі відсутні будь-які інші положення, які б зобов`язували адміністрацію відповідача в обов`язковому порядку здійснювати такі виплати.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про працю» визначено інші заохочувальні та компенсаційні витати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто, в Колективному договорі встановлено інші компенсаційні виплати, які провадяться понад встановлені нормами чинного законодавства виплати за наявності певних умов. Це означає, що законодавство не вимагає та не зобов`язує власника чи уповноваженого ним органу здійснювати такі виплати в обов`язковому порядку. Оскільки грошова компенсація у вигляді матеріальної допомоги згідно Колективного договору надається на оздоровлення (у зв`язку із наданням щорічної відпустки) або додатково тим, які не хворіли протягом року і до того ж за наявності фінансової можливості, враховуючи встановлений її мінімальний розмір, вимога ОСОБА_1 щодо виплати їй допомоги в розмірі 30 000 грн. є безпідставною, а розрахунок розміру такої виплати необґрунтованим.

Також позивач просила стягнути з відповідача премію за складання нею звіту 1-ПВ за грудень 2021 року та 4-й квартал 2021 в сумі 1 500 грн.

Разом з тим, зазначені вимоги також є необґрунтованими з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» статистична звітність є частиною бухгалтерського обліку та звітності. Тому подання будь-якої звітності по підприємству, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку та використовує грошовий вимірник є прямим посадовим обов`язком головного бухгалтера ОСОБА_1 .

Як зазначалося раніше, будь-яке преміювання на підприємстві здійснюється на підставі Колективного договору та Положення про преміювання робітників, керівників, спеціалістів та службовців ВАТ ВКФ «АС» за виконання особливо важливих виробничих завдань. Премія виплачується працівникові в кожному конкретному випадку виключно рішенням керівника в межах повноважень, визначених Статутом ПрАТ «ВКФ «АС». При цьому, премія не носить регулярного (щомісячного) характеру і призначається на розсуд керівництва підприємства.

Згідно розрахункових листків за заявлений позивачем період (Том 2, а.с. 24-26) позивачу своєчасно та в повному обсязі виплачено заробітну плату, а складання звіту 1-ПВ віднесено до посадових обов`язків позивача, які не підлягають оплаті окремо від встановленої заробітної плати, що передбачено посадовою інструкцією позивача, з якою остання ознайомлена під особистий підпис.

Посилаючись на наказ ПрАТ «ВКФ «АС» №65 від 08 грудня 2021 року, позивач зазначає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню 8 890 грн. доплати за суміщення професій.

Так, згідно наказу № 65 від 08 грудня 2021 року ОСОБА_1 було зобов`язано надавати керівнику реєстр виданих та отриманих накладних, журнал операцій, вивантажених в форматі excel з програми 1C, оборотно-сальдову відомість загальну по конкретним рахункам, вивантажних в excel з програми 1C.

Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що на ОСОБА_1 не було покладено жодних додаткових обов`язків, а фактично письмово зобов`язано надавати керівнику дані бухгалтерського обліку та підвищено контроль за своєчасність здачі звітності по підприємству.

Тому, наказ № 65 від 08 грудня 2021 року не є підставою для додаткової виплати 100% посадового окладу ОСОБА_1 в розмірі 8 890 грн., а фактичні доплати в розмірі 30% за розширення зони обслуговування позивач отримала згідно наказу № 56/1 від 03 червня 2019 року за виконання обов`язків бухгалтера на час вакансії.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, не вбачається правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Голови правління ПрАТ «ВКФ «АС» №66 від 15 грудня 2021 року, в частині попередження позивача про те, що в разі невиконання нею обов`язків, викладених в наказі №65 від 08 грудня 2021 року, в наступний раз позивач буде звільнена згідно ст. 147 КЗпП України та ст. 40 пункт 3 КЗпП України (Том 1 а.с. 120) з наступних підстав.

Оспорюваний Наказ прийнято уповноваженою особою/керівником підприємства для забезпечення адміністративно-господарської діяльності підприємства, є мотивованим та прийнятий з урахуванням встановлених керівником підприємства порушень з боку позивача. При цьому попередження керівником підприємства працівників про передбачену законом відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання посадових обов`язків не є порушенням прав працівників підприємства, зокрема, позивача.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 250 000 грн., апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено підстави відшкодування роботодавцем моральної шкоди, яку він заподіяв працівнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено судам, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода обґрунтована позивачем тим, що 19 жовтня 2021 року, після виходу з лікарняного і приступивши до виконання своїх посадових обов`язків, вона була змушена працювати в напруженому режимі, понаднормово, щоб надолужити виконання роботи головного бухгалтера ПрАТ «ВКФ`АС» за дні її хвороби та вчасно здати всі звіти.

Крім того, позивач вказувала, що незаконне притягнення її до дисциплінарної відповідальності призвело до нанесення їй моральних страждань, які виразилися у порушені звичайного ритму її життя, погіршенні можливості реалізації її повсякденних звичок та бажань, руйнування особистих планів на майбутнє, що призвело не тільки до негативних наслідків особисто для неї, але і для її рідних, а також у позбавленні права заробляти собі на життя, на підтвердження чого надала наказ № 66 від 15 грудня 2021 року, яким їй оголошено попередження про можливе звільнення, а також посилається на оголошення їй догани за прогул.

Разом з тим, обов`язок працівника виконувати свої посадові обов`язки, до яких позивача спонукає керівник, не може розглядатися як тяжкі вимушені зміни позивача у її життєвих стосунках. Також не можна розцінювати як порушення звичайного ритму її життя, погіршення можливості реалізації її повсякденних звичок та бажань, руйнування особистих планів на майбутнє законна вимога керівника своєчасно, в межах встановленого режиму роботи, починати робочий день саме з 07:20 ранку.

При цьому, позивач не вказала, який ритм життя в неї був до винесення наказів, і який став після їх винесення, в чому змінився ритм життя. Також, позивачем не наведено, яким чином після винесення оскаржуваних наказів погіршилися можливості реалізації її повсякденних звичок та бажань.

Отже, матеріали справи не містять доказів, що діями відповідача, які полягали в спонуканні керівником до виконання посадових обов`язків позивачем, останній була спричинена моральна шкода.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення з прийняттям нового судового рішення по суті вимог позивача в цій частині. В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим з наведених вище мотивів, підстав до його зміни чи скасування не вбачається.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви в частині задоволених позовних вимог сплаті підлягав судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. При подачі апеляційної скарги в цій частині сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 488 грн. 60 коп. (992,4*150%).

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку щодо наявності підстав до часткового задоволення апеляційної скарги, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 488 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ голови правління Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «АС» Мельниченка М.О. № 60 від 03 листопада 2021 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «АС», місцезнаходження якого: вул. Іллєнка, 2/10, м. Київ, ідентифікаційний номер - 19026153, на користь ОСОБА_1 , місце проживання якої: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.