Рішення

від 26.04.2022 по справі 918/1189/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1189/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, буд.5, група приміщень, 57, офіс 7, код ЄДРПОУ 42502769), яка діє від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01014, м. Київ, вул Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 39019265)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Нек Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )

про стягнення в сумі 68 100,00 грн..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Гуйда Д.М.;

від відповідача: Борейко А.О., Шевчук В.С..

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі по тексту ГУ "УЛАСП"), яка діє від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі по тексту Позивач, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна"), звернулася в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Нек Тетяни Сергіївни (далі по тексту Відповідач, ФОП НЕК Т.С.), в якому просить стягнути з останньої на рахунок Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» ідентифікаційний код 42502769, р/р НОМЕР_2 в Печерській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Київ, МФО 300711 в інтересах та на користь Позивача 68 100 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. в якості компенсації за незаконне використання фонограми Ну и что (Cover Version) (виконавець - Артур Пирожков).

Даний позов обгрунтовує тим, що Відповідач без укладання договору та без виплати винагороди здійснив використання об`єктів суміжних прав, які належать Позивачу і знаходяться в управлінні ГС «УЛАСП»., а саме в публічному закладі, в якому здійснює господарську діяльність Відповідач, було зафіксовано використання фонограми Ну и что (Cover Version) (виконавець - Артур Пирожков).

Ухвалою суду від 24.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на "18" січня 2022 р..

Відповідач через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подав заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.01.2022 року Заяву Фізичної особи-підприємця Нек Тетяни Сергіївни про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті, яке призначене на "18" січня 2022 р. на 15:30 год., підготовчим засіданням.

17.01.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, при цьому зазначає наступне. Як вбачається із доводів позовної заяви, Позивач вказує, що підставою цього позову є те, що Відповідач без укладення договору та без виплати винагороди здійснив використання об`єктів суміжних прав, які належать Позивачу. В підтвердження власних доводів, Позивач посилається на фіксацію, яка була проведена шляхом складання відповідного акту фіксації та проведенням відеозапису використання Відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань фонограми «Ну и что (Cover Version)» виконавця Артура Пирожкова.

В підтвердження майнових суміжних прав на дану фонограму музичного твору Позивачем було надану для суду угоду №М-0012014/01-д від 01.11.2014 р. та додаток №2 до даної угоди. Відповідач зазначає, що жодним чином не порушував майнові суміжні права Позивача на дану фонограму музичного твору, а сама фонограма музичного твору не була використана у закладі Відповідача. Зазначає, що Позивач жодним чином не довів та не надав належних доказів до матеріалів справи щодо підтвердження наявності у нього авторського чи суміжного майнового права на музичний твір виконавця Ревви Олександра Володимировича, що означає недоведеність права Позивача використовувати музичний твір - « ІНФОРМАЦІЯ_1 )» у власній комерційній діяльності, а також пред`являти вимоги щодо компенсації за незаконне його використання до інших осіб.

Крім того 17.01.2022 представник відповідача подав клопотання в якому просив суд призначити у справі судову експертизу відеозвукозапису, на вирішення якої поставити наступні питання:

- «Чи є відеозвукозапис, який долучений до матеріалів справи оригіналом чи копією?»

- «Чи проводився відеозвукозапис, який долучений до матеріалів позовної заяви безперервно?»

- «Чи можна за відеозвукозаписом, який міститься в матеріалах справи достовірно встановити дату, час та місце проведення відео фіксації? Якщо можна, то яка дата, час та місце здійснення відеофіксації?»

- «Чи має відеозвукозапис, який міститься в матеріалах справи ознаки монтажу?»

- «Чи відповідає зафіксований звуковий ряд наявний у відеозвукозаписі, фактичній обстановці, яка міститься на у відеозвукозаписі?»

- «Чи можна за відеозвукозаписом достовірно встановити джерела походження зафіксованих на них звуків? Якщо можна, то з яких джерел (технічних пристроїв) лунали звуки, які містять відеозвукозапис?»

- «Чи можна за відеозвукозаписом, який міститься в матеріалах справи, достовірно встановити фіксацію використання виключно об`єктів авторського права - музичних творів з текстом і без тексту?»

- «Чи можна за відеозвукозаписом, який міститься в матеріалах справи, достовірно встановити спосіб використання (публічне використання, публічна демонстрація, публічний показ, публічне сповіщення) об`єктів авторського права - музичних творів з текстом і без тексту?»

- «Чи можна за відеозвукозаписом, який міститься в матеріалах справи, достовірно встановити звучання об`єктів авторського права - оригінального музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 )» виконавця ОСОБА_1 (творчий псевдонім - ОСОБА_2 )?»

- «Чи можна за відеозвукозаписом, який міститься в матеріалах справи, достовірно встановити, що суб`єктом господарювання здійснювалось з комерційною метою публічне виконання об`єктів авторського права - оригінального музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 )» виконавця Ревви Олександра Володимировича (творчний псевдонім - ОСОБА_2 );

- «Чи була у відвідувачів кафетерію технічна можливість увімкнути свою музику через функцію транслювання з телефону відеохостингу Youtube, оскільки і смарт телевізор і мобільні телефони відвідувачів закладу підключені до одної мережі WІ-FI?».

Протокольною ухвалою у підготовчому засіданні судом було відмовлено у призначенні судової експертизи.

31.01.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позов підтримує у повному обсязі. При цьому зазначає наступне. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» комерційне використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору. Спосіб використання твору, про який йдеться в цьому спорі, це «публічне виконання».

Позивач зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: «публічне виконання - подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час».

Крім того, у відповіді на відзив, представник позивача зазначив, що додає до неї оригінал Угоди №М-0012014/01-д від 01.11.2014 року (з Додатком №2 від 04.01.2020 року) укладеної між ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» та ТОВ «Ворнер Мьюзік» (Росія) засвідчений ЕЦП адвоката Гуйди Д.М. та засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою Угоди №М- 0012014/01-д від 01.11.2014 року засвідчений ЕЦП адвоката Гуйди Д.М..

Однак суд зазначає, що додана до відповіді на відзив Угода №М-0012014/01-д від 01.11.2014 року не є оригіналом.

07.02.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. При цьому зазначає наступне. Представник позивача у відповіді на відзив вказує на те, що спроби Відповідача поставити під сумнів результати проведеної фіксації є цілком і повністю безпідставними, наводячи при цьому висновки Верховного Суду, які містяться у Постанові у справі №91(У12033/18 від 9 липня 2019 року та у Постанові від 20 березня 2018 року у справі № 910/7609/17. Однак, Відповідач категорично не погоджується з такою позицією сторони, оскільки наявні належні підстави вважати, що такі докази «фіксації правопорушення» містять ознаки підробки/монтажу, а сам процес фіксації проводився невідомою особою без належних йому повноважень. Як вказувалось і раніше, в підтвердження фіксації порушення майнових прав, Позивачем надано для суду диск з відеозаписом, акт фіксації №19/03/21 від 19.03.2021 р. та фіскальний чек. Однак, зауважує, що поданий відеодоказ був отриманий не у передбачений законом спосіб. Зокрема, зйомка, що проводилась невідомою особою без будь-яких підтверджених повноважень була здійснена у прихований спосіб без відома власників приміщення, а також без повідомлення працівника попри наявну заборону зйомки приміщення закладу «На Забрамі».

Ухвалою суду від 11 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду по суті представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві, натомість представники відповідача проти їх задоволення заперечили з мотивів наведених у відзиві на позов.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Правовідносини з використання права інтелектуальної власності регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, інших відповідних нормативно-правових актів, зокрема, спеціальних приписів Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» .

За змістом статті 418 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України, ЦКУ) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 421 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

У відповідності до частини 3 статті 426 Цивільного кодексу України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ст. 435 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статтею 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до положень статті 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Публічне виконання - подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Статтею 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

В силу положень пункту 2 частини 3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані (ч.1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Правові засади діяльності організацій колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організація колективного управління - громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.

В Законі України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" законодавець розмежував різновиди колективного управління.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" добровільне колективне управління - колективне управління, що здійснюється організаціями колективного управління, зареєстрованими у встановленому цим Законом порядку, виключно щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, включених до каталогу відповідної організації колективного управління; розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Організація колективного управління може здійснювати управління майновими правами її членів у межах, визначених автором (автор визначає конкретні майнові права для управління які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, у свою чергу, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги (крім випадків вилучення майнових прав автором).

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права наведений у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/16803/19, від 22.02.2021 у справі №910/18772/19.

У відповідності до пункту а статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій (ч. 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв`язку з порушенням майнових авторських прав суб`єкта авторського права.

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління в сфері діяльності передбачених пунктом 3 абзацу 3 частини 5 статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", що підтверджується Рішенням щодо акредитації організації колективного управління ГС «УЛАСП» (Витяг з Протоколу №1додано до позовної заяви), а саме сфери:

«право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою».

Статутними повноваженнями ГС «УЛАСП» передбачена функція із захисту прав правовласників. Так, Статутом ГС «УЛАСП» передбачено, що:

« 2.2. Напрямами діяльності Організації є:

2.2.6.Фіксація фактів правопорушень авторського права та/або суміжних прав.

2.2.7.Надання допомоги лравовласникам в реалізації та захисті їх авторських та суміжних прав, у тому числі на підставі повноважень, які надані іншими національними та іноземними організаціями по управлінню правами на колективній основі, сприяння правовласникам в передачі прав на використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав.

2.4. Для реалізації мети та напрямів діяльності, щодо колективного управління майновими правами, у межах повноважень одержаних на підставі закону, а також укладених письмових договорів з правовласниками, як на території України та за її межами, Організація виконує такі функції:

2.4.9. Здійснює (за участі своїх уповноважених представників) фіксації використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав для виявлення можливих порушень щодо майнових авторських і суміжних прав, що знаходяться в управлінні Організації.

2.4.10. виступає в інтересах правовласників (зокрема, членів Організації) в суді (в будь-яких судах та судових інстанціях)...».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами в сфері авторського права і (або) суміжних прав»:

«Організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції:

4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація».

Таким чином, ГС «УЛАСП» наділена належним правом здійснювати захист прав правовласника, що узгоджується із частиною першою статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами в сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав організації колективного управління здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію.

Судом встановлено, що 05 листопада 2018 року між Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав", як Організацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", як Правовласником укладено Договір №05/11/2018 про управління майновими правами (далі по тексту Договір про управління).

Відповідно до пункту 2.1. зазначеного Договору Правовласник надав Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на об`єкти суміжних прав (фонограми та зафіксовані у них виконання), які належать Правовласнику: дозволяти та/або забороняти в інтересах Правовласника використання таких об`єктів третіми особами, а також здійснювати інші дії, передбачені цим Договором та законом.

Відповідно до розділу б Договору про управління:

« 6.1. Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав Правовласника на об`єкти суміжних прав та об`єкти авторських прав, повноваження на управління якими передані Організації за цим Договором.

6.2. Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав Правовласника, в тому числі-здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів суміжних прав та об`єктів авторських прав.

6.3. У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, та після отримання письмового дозволу Правовласника, Організація має право пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав Правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. При цьому, при здійсненні судового захисту інтересів Правовласника стосовно майнових прав, які передані Організації в управління, Організація може виступати в судовому процесі як від власного імені, так і від імені Правовласника беручи за основу приписи закону. При цьому, якщо в зазначеному вище випадку Організація виступатиме від імені Правовласника, то ані Організації, ані представникам залученим Організацією до представництва в судовому процесі, довіреність від Правовласника не потрібна (факту наявності цього Договору для такого представництва достатньо). Правовласник підтверджує, що Організація при захисті прав Правовласника в судовому порядку має процесуальні права та обов`язки особи в інтересах якої вона діє (Правовласника) в рамках передбачених законом".

19.03.2021 представник Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" Шибрук А.В., який діяв на підставі довіреності від 23.022021 (т.1, а.с.77), склав акт фіксації №19/03/21 комерційного використання об`єктів авторського права (музичних творів) способом публічного виконання (з додатком) про те, що у приміщенні кафе кафе-барі "На Забрамі" (м.Дубно, вул.Забрама, 1) зафіксований факт публічного виконання музичних творів, зокрема, музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 )» виконавця Артура Пирожкова. Фіксування використання музичних творів здійснювалося за допомогою технічного засобу - відеокамера Sony.

З огляду на вищевказане Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Нек Тетяни Сергіївни на рахунок Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» в інтересах та на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" 68 100 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. в якості компенсації за незаконне використання фонограми Ну и что (Cover Version) (виконавець - Артур Пирожков).

Надавши оцінку вимогам ГС "УЛАСП", зокрема, підставам та предмету позову, суд доходить висновку, що вимоги останньої є безпідставними, так як не підтверджені матеріалами справи, не грунтуються на договорі та законі, що підтверджується наступним.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Як вбачається із доводів позовної заяви, ГС "УЛАСП" вказує, що підставою цього позову є те, що Відповідач без укладення договору та без виплати винагороди здійснив використання об`єктів суміжних прав, які належать Позивачу. В підтвердження власних доводів посилається на фіксацію, яка була проведена шляхом складання відповідного акту фіксації та проведенням відеозапису використання Відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань фонограми «Ну и что (Cover Version)» виконавця Артура Пирожкова.

Однак ГС "УЛАСП" не подавав жодних доказів до матеріалів справи, що підтверджували б передачу авторських чи суміжних прав для ООО «Ворнер Мьюзик» (Росія) чи ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" від самого виконавця музичного твору - ОСОБА_1 (творчий псевдонім - ОСОБА_2 ).

Як зазначає ГС "УЛАСП" у позовній заяві, майнові суміжні права ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на фонограму музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 )» виконавця Ревви Олександра Володимировича (творчний псевдонім - ОСОБА_2 ) підтверджуються Угодою №М-0012014/01-д від 01.11.2014 р. та додатком №2 до даної угоди.

Однак суд зазначає, що ОСОБА_1 (творчний псевдонім - ОСОБА_2 ) не є стороною (учасником) вказаної угоди.

Також слід відмітити, що ГС "УЛАСП" не надала суду, на його вимогу, оригіналу Угоди №М-0012014/01-д від 01.11.2014 р. з додатками, що викликає сумнів у її наявності.

А тому, суд вважає, що ГС "УЛАСП" жодним чином не довів та не надав належних доказів щодо підтвердження наявності у ООО «Ворнер Мьюзик» (Росія), і, відповідно, у ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" авторського чи суміжного майнового права на музичний твір виконавця Ревви Олександра Володимировича, що означає недоведеність права Позивача використовувати музичний твір - « ІНФОРМАЦІЯ_1 )» у власній комерційній діяльності, а також пред`являти вимоги щодо компенсації за незаконне його використання до інших осіб.

Крім того суд зазначає, що стверджуючи, що саме Фізична особа-підприємець Нек Тетяна Сергіївна без укладання договору та без виплати винагороди здійснювала використання об`єктів суміжних прав, які належать Позивачу і знаходяться в управлінні ГС «УЛАСП», так як остання здійснює господарську діяльність у кафе-барі "На Забрамі" (м.Дубно, вул.Забрама, 1), де було зафіксовано використання фонограми Ну и что (Cover Version) (виконавець - Артур Пирожков), ГС "УЛАСП" не надала суду належних доказів здійснення такої господарської діяльність відповідачем.

Сам по собі фіскальний чек, наданий ГС «УЛАСП», не може свідчити про те, що ФОП Нек Т.С. здійснює господарську діяльність у кафе-барі "На Забрамі" (м.Дубно, вул.Забрама, 1).

Також слід відмітити, що у наданому ГС «УЛАСП» рахунку №3 (т.1. а.с. 82) зазначено два найменування продукції пельмені та коньяк, в той же час у фіскальному чеку вказано тільки коньяк. Доказів оплати вартості пельменів ГС «УЛАСП» суду не надала.

Тобто вказане може свідчити про те, що у кафе-барі "На Забрамі" (м.Дубно, вул.Забрама, 1) можуть здійснювати господарську діяльність і інші особи.

В підтвердження фіксації порушення майнових прав, Спілкою надано для суду диск з відеозаписом, акт фіксації №19/03/21 від 19.03.2021 р. та фіскальний чек.

Однак, варто зауважити, що поданий відеодоказ був отриманий не у передбачений законом спосіб. Зокрема, зйомка, що проводилась невідомою особою без будь-яких підтверджених повноважень була здійснена у прихований спосіб без відома власників приміщення, а також без повідомлення працівника попри наявну заборону зйомки приміщення закладу «На Забрамі».

Крім того, як видно з відеодоказу, основним об`єктом відеофіксування була саме працівниця закладу, оскільки саме на неї весь час був націлений об`єктив відеокамери. Законодавство обмежує можливість фото-, відеозйомки особи без її особистої попередньої згоди тільки тими випадками, коли такі зйомки ведуть у громадських місцях: на стадіонах, майданах, концертах. Тобто тими випадками, коли фізично неможливо взяти від кожного згоду на зйомку, та і присутність людини в такому місці не створює приватності, отже, немає вторгнення в особисте життя.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є обов`язковою для застосування на території України зазначено: «Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

Положення ч. 2 ст. 32 Конституції України передбачають вичерпні підстави можливого правомірного втручання в особисте та сімейне життя особи (в тому числі й тієї, яка займає посаду, пов`язану з функціями держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї). Такими підставами с: згода особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно неї, а також, у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Даючи офіційне тлумачення положень ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України у системному зв`язку з ч. 2 ст. 34 цієї Конституції, Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково

у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Отже, будь-яка неявна відеозйомка, здійснена без згоди особи, яка є об`єктом такої відеозйомки, або без рішення суду, вважатиметься порушенням засадничих прав такої особи на невтручання в її особисте життя (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст 32 Конституції).

Повертаючись до відеозапису та акту фіксації, варто вказати й те, що такий доказ не доводить у повній мірі вини Відповідача у пред`явленому, оскільки:

1) З відеозапису та акту фіксації не вбачається де саме здійснювалася фіксація публічного виконання творів. Відеозапис не має чіткого та однозначного підтвердження адреси або назви місця, в якому здійснювалася фіксація порушення використання авторського чи суміжного права;

2) У відеозаписі відсутній точний час та період фіксації публічного виконання, оскільки час та дата могла бути встановлена користувачем засобу відео фіксації самостійно, повинні бути присутні інші беззаперечні докази дійсних часу та дати проведення зйомки;

3) З відеозапису не можливо встановити, якими особами здійснено фіксацію публічного виконання музичних творів. На відеозаписі візуально не присутні особи, які є представниками організації колективного управління. Крім того, на відеозаписі не зафіксовано зміст довіреностей, документів, що посвідчують особи представників, які здійснюють фіксацію використання авторського чи суміжного права;

4)У відеозаписі відсутні будь які дії представника Спілки щодо складання акту фіксації на місці у закладі та визначення фонограми за допомогою програм Sound Hound/ Shazam (як це зазначено в акт; фіксації №19/03/21);

5)З відеозапису вбачається відсутність доказів того, що у представників особи, що на думку Спілки використовувала авторські чи суміжні права, було запитано підстави їх використання, а також, що їм було запропоновано для ознайомлення та підпису акт фіксації. Не зафіксовано відмову від надання своїх даних Відповідачем та підпису вказаного акту останнім.

6) 3 відеозапису не можливо встановити, що під час здійснення відео-звукозапису у приміщенні проводилось комерційне використання саме музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 )» виконавця Ревви Олександра Володимировича (творчний псевдонім - ОСОБА_2 ) способом його публічного виконання;

7)Акт фіксації не надавався для ознайомлення Відповідачу, в тому числі у сторони Відповідача не відбирались жодні пояснення щодо використання фонограми.

Стосовно поданого Спілкою фіскального чеку, яким остання підтверджує перебування її представника в кафе «На Забрамі», слід зауважити, що даний чек дійсно підтверджує перебування особи в зазначеному закладі, проте чек не може розглядатись окремо, як доказ незаконного використання відповідачем об`єктів авторського права, оскільки може бути лише однією складовою доказової бази і підлягає розгляду в сукупності з іншими доказами.

Відповідач в підтвердження своїх доводів відсутності протиправних дій надав для суду нотаріально посвідчену заяву свідка, очевидця та учасника ситуації, де, начебто, представником Спілки було здійснено фіксацію порушення суміжних прав на об`єкт інтелектуальної власності.

Зокрема, зі слів свідка подій - працівника закладу «На Забрамі» - ОСОБА_3 , вбачаєтсья, що працівниками закладу не вмикались на смарт телевізорі об`єкти суміжних прав зафіксовані в акті фіксації №19/03/21 від 19.03.2021 р., в тому числі не вмикалась фонограма «Артур Пирожков «Ну и что (Cover version)», оскільки така фонограма ніколи не перебувала у музичному репертуарі закладу.

За даними відповідача відтворення фонової музики у закладі здійснюється за допомогою смарт телевізора та сервісу відеохостингу «Youtube» через підключену мережу інтернет у закладі. Поряд з тим для відвідувачів закладу, адміністрація ресторану надала безкоштовний доступ до WІ-FI мережі. До даної мережі WI-FI підключений і смарт телевізор, який відтворював музику в закладі і відвідувачі закладу, користуючись технічною можливістю та прогалинами в налаштуванні локальної мережі вмикають свою музику через функцію транслювання з телефону відеохостингу Youtube, оскільки і смарт телевізор і мобільні телефони відвідувачів закладу підключені до одної мережі WI-FI.

Водночас, зі показів свідка вбачається, що 19 березня 2021 р. близько 11:30 год. дійсно заходив відвідувач закладу, дана особа здійснила замовлення для споживання готових страв та алкогольних напоїв на місці в приміщенні закладу «На Забрамі». Бармен, увімкнувши телевізор та отримавши замовлення, пішла за барну стійку наливати алкогольний напій для клієнта та передати замовлення на кухню закладу. В той же час, вказаний відвідувач здійснював прослуховування музичних творів із використанням власного мобільного телефону, а згодом під`єднавшись до смарт телевізора відвідувачем закладу передавалися через телефон бажані музичні твори, на що працівники закладу, не звернули уваги, оскільки були зайняті своєю робою.

Тобто, з огляду на такі пояснення свідка, варто прийти до висновку, що представник ГС «УЛАСП» міг самостійно здійснювати прослуховування музичних творів із використанням власного мобільного телефону, а згодом, під`єднавшись до смарт телевізора, передавати через телефон бажані музичні твори, що в свою чергу виключає вину Відповідача в комерційному використанні музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 )» виконавця ОСОБА_1 (творчний псевдонім - ОСОБА_2 ) способом його публічного відтворення у кафе-барі "На Забрамі".

Окремо до вищевикладеного, суд зазначає наступне.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2212-IX від 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В той же час судом встановлено, що кошти отримані Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" за колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав товариства "Ворнер Мьюзік Україна" на підставі розділу 7 Договору №05/11/2018 від 05.11.2018 року виплачуються товариству за мінусом адміністративних зборів Спілки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в свою чергу, на підставі п.6 Угоди №М-01112014/01-д від 01.11.2014 року та додатків до неї, за право використовувати результати інтелектуальної діяльності, зобов`язане сплачувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік" (Росія) ліцензійну винагороду.

Відтак суд вважає, що в той час, як Російська Федерація здійснює військову агресію проти України та її громадян, знищує, грабує українські міста та села, вбиває дітей, стягнення грошових коштів з підприємця-громадянина України, які в подальшому будуть перераховані організації агресора, є неприпустимим, безвідповідальним та не може виправдовуватися будь-яким законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі в частині судового збору покладаються на Громадську спілку "Українська ліга авторських та суміжних прав".

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати у справі в частині судового збору покласти на позивача - Громадську спілку "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, буд.5, група приміщень, 57, офіс 7, код ЄДРПОУ 42502769), яка діє від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01014, м. Київ, вул Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 39019265).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10 травня 2022 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.