Рішення

від 05.05.2022 по справі 320/13016/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2022 року справа №320/13016/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної інспекції України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.10.2020 №220512, прийняту щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.12.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 22.12.2020 разом з позовною заявою в новій редакції від 22.12.2020, в якій відповідачем визначено Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 відкрито провадження у справі №320/13016/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перевізник не може нести передбачену абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за відсутність у нього під час перевезення подільного (насипного) вантажу дозволу на право руху автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, оскільки видача таких дозволів законодавством не передбачено внаслідок заборони на перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових обмежень.

Позивач вважає, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними внаслідок відсутності методики вимірювання, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Вказує, що відповідачем порушено порядок прийняття оскаржуваної постанови, оскільки встановивши перевищення вагових норм посадові особи відповідача не заборонили подальший рух транспортного засобу автомобільними дорогами України, а також не надали водію транспортного засобу довідку про здійснення габаритно-вагового контролю, натомість надіслали таку довідку позивачу разом із оскаржуваною постановою.

28.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; вказує, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства.

Відповіді на відзив на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданим Міським відділом № 1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 05.08.1997 року (а.с. 14-15).

Позивач є власником сідлового тягача RENAULT PREMIUM 460 DXI, р.н. НОМЕР_2 та спеціалізованого напівпричепуконтейнеровозу SCHMITZ S 01, р.н. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 та серія НОМЕР_5 відповідно (а.с. 12-13).

Зазначеними транспортними засобами під керуванням водія ОСОБА_2 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАН ТРАНС», код ЄДРПОУ 452570509 на підставі товарно-транспортної накладної від 22.08.2020 № 224088 здійснювало перевезення вантажу пшениці насипом загальною вагою 43200 кг за маршрутом с. Дубовець, Житомирська область - с. Візирка Одеська область (а.с. 52).

Під час здійснення вказаного перевезення відповідачем на підставі направлення на рейдову перевірку від 21.08.2020 № 026440 (а.с. 54) у пункті габаритно-вагового контролю, розташованого на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса, 452 км + 811 м, 23.08.2020 здійснено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого встановлено, що навантаження на одиничну вісь транспортного засобу становіть 12,12 тонн замість нормативного навантаження 11 тонн, а, отже, є більшим на 10,18 %.

Зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.08.2020 № 241217, результатів зважування, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.08.2020 № 0004820, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 23.08.2020 № 030098 (а.с. 47 51).

За результатами розгляду вказаних матеріалів заступник начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінський Сергій Андрійович виніс оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.10.2020 № 220512, якою за допущене перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% наклав на позивача адміністративно-господарський штраф, передбачений абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17 000,00 грн. (а.с. 46).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання таких відносин на момент їх виникнення.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III.

Відповідно до статті 6 зазначеного Закону державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).

При цьому, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306(далі - Правила дорожнього руху).

Водночас, абзацом 1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється, зокрема, рух транспортних засобів та їх составів, що мають фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється (абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху).

Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд критично ставиться до доводів позивача про неможливість притягнення перевізника до передбаченої абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальності за перевезення подільного вантажу (вантажу, який можна розділити на дві і більше частин) автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, внаслідок того, що такі перевезення законодавчо заборонені.

Неможливість отримання дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень внаслідок законодавчої заборони на здійснення такого перевезення не є обставиною, яка виключає встановлену абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за здійснення перевезення без дозволу.

Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень вантажних транспортних засобів у русі та як наслідок виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування суд враховує правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21, який полягає в наступному.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасуванням постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якому було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення, зокрема методики виконання вимірювань поосьових навантажень вантажних транспортних засобів у русі, у спірних правовідносинах.

Що стосується доводів позивача про порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови суд зазначає наступне.

Той факт, що встановивши перевищення вагових норм посадові особи відповідача не заборонили подальший рух транспортного засобу автомобільними дорогами України, а також не надали водію транспортного засобу довідку про здійснення габаритно-вагового контролю, натомість надіслали таку довідку позивачу разом із оскаржуваною постановою не є порушеннями порядку прийняття постанови у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Також зазначені факти не є такими, що впливають на суть оскаржуваного позивачем рішення суб`єкта владних повноважень та відповідно на можуть бути підставами для його скасування.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, згідно з яким порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перевезення вантажу пшениці насипом, що здійснювалось належними позивачу транспортними засобами на підставі товарно-транспортної накладної від 22.08.2020 № 224088 здійснено з перевищенням вагових обмежень, за що перевізник має бути притягнутий до адміністративно господарської відповідальності, передбаченої абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Разом з тим, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним з основних принципів адміністративного судочинства поряд із змагальністю сторін та диспозитивністю є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частинами першою четвертою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на наступне.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені цією статтею, застосовуються до автомобільних перевізників.

Згідно із статтею 1 зазначеного Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

З акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом від 23.08.2020 № 241217 (а.с. 47), на який міститься посилання в оскаржуваній постанові, вбачається, що відповідачу під час проведення перевірки було надано товарно-транспортну накладну від 22.08.2020 № 224088 (а.с. 52).

Згідно з товарно-транспортною накладною від 22.08.2020 № 224088 перевізником вантажу пшениці належними позивачу транспортними засобами є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАН ТРАНС», код ЄДРПОУ 42570509.

З огляду на це правові підстави для накладення на позивача, який не є перевізником, адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні, а оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.08.2019 у справі №806/1450/16.

За таких обставин, системно проаналізувавши положення законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1928960755.1 від 03.12.2020 (а.с.6).

Зважаючи на задоволення позовних вимог зазначені судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.10.2020 №220512.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (ідентифікаційний код: відсутній, місцезнаходження: просп. Науки, 57, м. Київ, 03083).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 06.05.2022.

Суддя Кушнова А.О.