Рішення

від 09.05.2022 по справі 340/8253/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/8253/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 04055297) прийняте на чотирнадцятій сесії восьмого скликання від 20.07.2021 та у вигляді листа від 03.08.2021 №02-30/2027 в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер №3521180400:02:000:0195 площею 2,0000 га розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області для передачу у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень Гайворонську міську раду Голованівського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 04055297) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер № 3521180400:02:000:0195 розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області та передати мені у власність земельну ділянку кадастровий номер №3521180400:02:000:0195 площею 2,0000 га розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.08.2019р. №11-4363/14-19-СГ йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, на підставі якого ним було замовлено за власні кошти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Проект землеустрою пройшов всі необхідні погодження передбачені земельним законодавством, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3521180400:02:000:0214. Згідно Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій'', повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою щодо якої розроблено проект землеустрою, перейшли до відповідача. З метою затвердження проекту землеустрою позивач передав до відповідача вказаний проект, проте Гайворонська міська рада листом від 03.08.2021р. поінформував позивача, що рішення про затвердження проекту землеустрою не прийнято у зв`язку з не набранням відповідної кількості голосів депутатів, але при цьому відповідне рішення позивачеві не надано.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою судді від 08.11.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 24.03.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши позовну заяву та надані до неї докази, надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Гайворонської міської ради із заявою про затвредження проекту землеустрою, розробленого на підставі

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.08.2019р. №11-4363/14-19-СГ позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (а.с.14 звор.).

На підставі вказаного рішення позивачем було замовлено, а ФОП ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою, який отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, відомості щодо земельної ділянки внесені до Державного земельного кадастру, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3521180400:02:000:0195.

Відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020р. №716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області", повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою щодо якої розроблено проект землеустрою, перейшли до відповідача по справі.

З метою затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.07.2021 року (а.с.35).

Листом від 03.08.2021р. відповідач поінформував позивача, що рішення про затвердження проекту землеустрою не прийнято у зв`язку з не набранням відповідної кількості голосів депутатів ( надалі, спірне рішення, а.с.36).

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Згідно пункту 14 частини 4 статті 42 ЗК України сільський, селищний, міський голов: представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1, 4 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Отже, відповідач згідно вищевказаними нормами закону, зобов`язаний вирішувати питання щодо затвердження проекту землеустрою на пленарному засіданні, за результатом розгляду такого питання має бути прийняте рішення.

Отримавши заяву позивача відповідач був зобов`язаний вирішити окреслене в ній питання саме на пленарному засіданні, а не одноособово першим заступником сільського голови з питань діяльності виконавчих органів.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Розгляд заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою повинно відбуватись в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні Гайворонської міської ради із прийняттям відповідного рішення протягом двотижневого строку, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань затвердження проекту землеустрою передбачений законодавством.

Судом установлено, що заява позивача про затвердження проекту землеустрою не розглянута відповідачем у двотижневий строк та у спосіб, що встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та відповідно жодного рішення відповідач за заявою позивача не прийняв.

У пункті 19 статті 4 КАСУ наведено визначення індивідуального акту це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зауважує, що лист, який позивач просить суд визнати протиправним та скасувати не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки містить лише інформаційний характер, а тому не може бути скасованим.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Отже, оскільки відповідачем не було прийнято жодного рішення за заявою позивача, тому суд дійшов висновку, що останнім допущено протиправну бездіяльність стосовно не розгляду заяви позивача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі ''Рисовський проти України'' (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу ''доброго врядування''.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Отже у даному спорі відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення за заявою позивача, а не як, зазначено позивачем, шляхом винесення протиправного рішення у формі листа.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його затверджені, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу надати дозвіл або відмовити. Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження проекту землеустрою.

Жодного рішення за заявою позивача не було прийнято, відтак суд не вбачає за можливим здійснювати за відповідача перевірку відповідності заяви про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою усім вимогам законодавства, а відтак у задоволенні позовної ввимоги щодо зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою слід відмовити.

Станом на день розгляду справи суду не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від зобов`язання розглянути заяву позивача.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою протягом місяця, з дня набрання законної сили цим рішенням.

Водночас, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною бездіяльність Гайворонської міської ради, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача розглянути цю заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Звертаючись до суду, позивач на меті має намір захистити своє право щодо не розгляду його заяви, а тому належним способом захисту у даній справі є зобов`язання відповідача розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою протягом двотижневого строку, визначеного статтею 118 ЗК України, а відтак позовна заява підлягає частковому задоволенню.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання та адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області (пл. Героїв Майдану, буд.5, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, 26300; код ЄДРПОУ 04055297) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 05.07.2021 року.

Зобов`язати Гайворонську міської ради Голованівського району Кіровоградської області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 5.07.2021 року та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук