Постанова

від 04.05.2022 по справі 546/671/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/671/21 Номер провадження 22-ц/814/423/22Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю. В. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гальонкіна С.А.,

суддів Пилипчук Л.І., Хіль Л.М.,

при секретарі Таценко Т.Р.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою Решетилівської міської ради Полтавської області

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 була особою з інвалідністю з дитинства та проживала з 1960 років у житловому будинку своєї тітки ОСОБА_3 та перебувала на її утриманні, оскільки не могла працювати та самостійно отримувати дохід. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла ОСОБА_2 , так як на момент смерті проживала разом з нею, інших спадкоємців вона не мала. У подальшому ОСОБА_2 до своєї смерті у 2000 році проживала разом з ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після ОСОБА_2 згідно заповіту.

На ім`я ОСОБА_3 було видано сертифікат про право на земельну частку (пай), розміром 4,3 га, що перебувала у колективній власності агрофірми «Новомихайлівська», оригінал якого був втрачений. У 2010 році рішенням Решетилівського районного суду було визнано відумерлою спадщину, а саме, земельну частку (пай) розміром 4,3 га. Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року скасовано рішення Решетилівського районного суду про визнання спадщини ОСОБА_3 відумерлою та залишено без розгляду заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою.

У липні 2021 року позивачка звернулася до Решетилівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, а саме, сертифікату про право на земельну частку (пай).

Просила встановити факт перебування ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менше одного року до її смерті.

Визнати за ОСОБА_1 в порядок спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) розміром 4,3 в умовах кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності агрофірми «Новомихайлівська», яке належало ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0173997, який було видано на підставі розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації № 8 від 17 січня 1997 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та додаткового рішення

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Беркута В.Л., до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менше одного року до смерті ОСОБА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування зазаповітом право на земельну частку (пай) площею 4,3 га в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності агрофірми «Новомихайлівська», яке належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0173997, виданого на підставі розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації №8 від 17 січня 1997 року.

Стягнуто із Решетилівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2367 грн. 66 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням суду не погодилася Решетилівська міська рада Полтавської області та оскаржила його в апеляційному порядку. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, не з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що позивачем не доведено факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 . Крім того суду не надано оригінал сертифікату права власності на земельну частку пай.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,є особоюз інвалідністюІІ групиз дитинства,що підтверджуєтьсяособистою справою№ 6одержувача щомісячноїдопомоги ОСОБА_2 ,та отримувала з 11 січня 1968року «пожизнено»щомісячну допомогув сумі16крб (а.с.11-23).

Відповідно до довідки, виданої ПАФ «Подоляка» Диканського району Полтавської області, ОСОБА_3 дійсно працювала в колгоспі імені Калініна Решетилівського району Полтавської області з 1960 по 1984 роки (а.с.38), її дохід значно перевищував суму щомісячної допомоги ОСОБА_2 .

Як зазначено у довідці за вих. № 02-44/503, виданій 06 листопада 2019 року Виконавчим комітетом Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживала з племінницею ОСОБА_2 , 1933 року народження, з 1961 року та по день смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно погосподарської книги № 4 особовий рахунок № НОМЕР_1 (за 1961-1964 роки), погосподарської книги № 8 особовий рахунок № НОМЕР_2 за 1996-2000 роки (а.с. 25).

Згідно довідки за вих. № 02-44/507, виданої 07 листопада 2019 року Виконавчим комітетом Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була інвалідом ІІ групи та перебувала на утриманні своєї тітки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та проживала разом з нею до її смерті в с. Потеряйки Решетилівського району Полтавської області. Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в подальшому перебувала на утриманні своєї племінниці ОСОБА_1 в с. Нова Михайлівка Решетилівського району Полтавської області (а.с. 26).

Відповідно до довідки за вих. № 01-26/800, виданої 25 лютого 2021 року Виконавчим комітетом Решетилівської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно була інвалідом з дитинства ІІ групи, що підтверджується «Особовою справою №6». ОСОБА_2 проживала та перебувала на утриманні у своєї тітки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в її будинку в с. Потеряйки Новомихайлівської сільської ради до смерті тітки, що підтверджується записами в погосподарських книгах (а.с.28)

Зазначені обставини також підтверджуються витягами з погосподарських книг за особистими рахунками № 82, 301, 731, 807 (а.с. 46, 47, 48, 49).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 9).

Допитана при розгляді справи судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 повідомила, що вона працювала секретарем Новомихайлівської сільської ради, їй відомо, що ОСОБА_2 була інвалідом та не могла працювати. Вона проживала та була на утриманні у своєї тітки ОСОБА_3 . Проживали вони разом з 1960 х років, більше з ними ніхто не проживав.

Свідок ОСОБА_5 зазначила, що вона народилася та проживає в с. Потеряйки Решетилівського району Полтавської області. Їй відомо, що ОСОБА_2 була особою з інвалідністю та проживала в своєї тітки ОСОБА_6 . Жили вони вдвох, оскільки чоловік ОСОБА_6 загинув на війні. ОСОБА_6 утримувала ОСОБА_2 , так як та в силу своїх фізичних вад не могла працювати.

Свідок ОСОБА_7 зазначила, що вона приїхала в с. Потеряйки у 1987 році. На той момент ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вже проживали вдвох в будинку ОСОБА_3 , яка доглядала ОСОБА_2 , оскільки та була інвалідом. Жили вони до смерті ОСОБА_3 вдвох. ОСОБА_2 була племінницею ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що він є чоловіком позивачки. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 він знав з 1983 року. ОСОБА_2 була інвалідом та жила у своєї тітки ОСОБА_3 , яка її доглядала. 3 1997 року ОСОБА_2 проживала з ними до своєї смерті.

Відповідно до заповіту, посвідченого 19 лютого 2000 року Новомихайлівською сільською радою, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було та з чого не складалося, заповіла племінниці ОСОБА_1 (а.с.29)

Спадщину після ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою за вих. № 01-16/7, виданою 09 січня 2020 року Решетилівською державною нотаріальною конторою (а.с. 27).

Згідно листа Виконавчого комітету Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 13 січня 2020 року №02-44/8, адресованого ОСОБА_1 , земельна ділянка (пай) кадастровий номер 5324282800:00:008:0028 площею 7,564 га перебуває у комунальній власності сільської ради згідно рішення Решетилівського району Полтавської області від 16 червня 2010 року (а.с.32).

Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0173997 ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) розміром 4,3 в умовних кадастрових гектарах, як члену колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Новомихайлівська», що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області на підставі розпорядження Решетилівської райдержадміністрації від 17 січня 1997 року №8, на звороті якого зазначено: «Право на земельну частку (пай) передано територіальній громаді Новомихайлівської сільської ради на підставі рішення Решетилівського районного суду від 16 червня 2010 року» (а.с. 31). Оригінал зазначеного сертифікату на право на земельну частку (пай) було втрачено.

Як вбачається зі змісту постанови Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у справі № 546/581/20, рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 червня 2010 року було визнано відумерлою спадщину ОСОБА_3 , а саме, земельну частку (пай) розміром 4,3 га, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дане рішення про визнання спадщини ОСОБА_3 відумерлою скасовано та залишено без розгляду заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою (а.с. 33-36).

Постановою державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 02-31/683 від 20 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу (а.с. 40).

Позиція суду апеляційної інстанції

Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення факту перебування на утримані колегія суддів звертає увагу, що нормами законодавства не встановлено вичерпний перелік фактів, що підлягають встановленню.

Відповідно до пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року.

При цьому, Верховний Суд в ряді постанов, зокрема від 22 жовтня 2020 року по справі № 210/343/19 , від 13 січня 2021 року по справі № 592/17552/18 сформулював правову позицію щодо встановлення факту перебування особи на утриманні зазначивши, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Також ВС зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї.

Аналізуючи матеріали справи та оцінюючи докази в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність факту перебування ОСОБА_2 на утримані ОСОБА_3 .

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була інвалідом ІІ групи з дитинства та проживала у ОСОБА_3 з 1961 року по 02 травня 1997 року, при цьому остання працювала у колгоспі, утримала ОСОБА_2 та доглядала за нею. Дані обставини підтверджуються показами свідків та довідками, що містяться в матеріалах справи, в тому числі довідкою Виконавчого комітету Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області вих. № 02-44/507 від 07 листопада 2019 року.

Досліджуючи матеріали справи колегія суддів звертає увагу, що як при розгляді справи судом першої інстанції так і при розгляді справи судом апеляційної інстанції відповідачем не надано жодних доказів на спростування даних обставин, також не надано жодних обґрунтувань щодо вказаної довідки, в тому числі підстав її не прийняття при встановлені зазначеного факту.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спадкові відносини регулюютьсяЦК України, іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правиламицивільного кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦивільного кодексу Української РСР(далі -ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістомст.80ЦПК Українидостатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1,2ст.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи на момент смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 проживала разом з нею, однак у зв`язку зі станом здоров`я потребувала сторонньої допомоги тому в подальшому проживала разом з позивачкою ОСОБА_1 .

При цьому, факт спадкування ОСОБА_2 майна ОСОБА_3 після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 також підтверджується довідкою Решетилівської державної нотаріальної контори за вих. № 01-16/7 від 09 січня 2020 року.

Аналізуючи зазначену довідку суд першої інстанції вірно звернув увагу на положення пункту113 Глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 відповідно до яких доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.

Враховуючи, що матеріалами справи в тому числі наданими довідками та показами свідків доводиться проживання ОСОБА_2 протягом тривалого часу та до моменту смерті разом з ОСОБА_3 , беручи до уваги положення цивільного законодавства, що було чинне на момент смерті останньої суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність достатніх доказів на підтвердження факту спадкування ОСОБА_2 майна ОСОБА_3 у відповідності до положень ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.

У свою чергу стороною відповідача не надано жодних доказів на спростовання зазначених обставин, тоді як доводи наведені в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів вступу ОСОБА_2 у фактичнекористування майномє припущенням Решетилівської міської ради та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Як вбачається з копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0173997 ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) розміром 4,3 в умовних кадастрових гектарах, як член колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Новомихайлівська», що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області на підставі розпорядження Решетилівської райдержадміністрації від 17 січня 1997 року №8, на звороті якого зазначено: «Право на земельну частку (пай) передано територіальній громаді Новомихайлівської сільської ради на підставі рішення Решетилівського районного суду від 16 червня 2010 року» (а.с. 31).

Факт належності даної земельної ділянки ОСОБА_3 на момент її смерті також підтверджується постановою Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року по справі № 546/581/20.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після померлої ОСОБА_2 у розмірі всього її майна, де б воно не було та з чого не складалося, вона також успадкувала право власності на земельну частку (пай) розміром 4,3 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Разом з цим суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність оригіналу сертифіката на право на земельну частку пай, як на підставу для відмови у задоволенні позову оскільки матеріали справи містять достатньо доказів щодо належності даного права ОСОБА_3 на момент її смерті.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Решетилівської міської ради Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 06 травня 2022 року

Головуючий С.А. Гальонкін

Судді Л.І. Пилипчук

Л.М. Хіль