Рішення

від 09.05.2022 по справі 600/7329/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/7329/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАПИТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАПИТРЕЙД" (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 000003465/Ж10/24-13-07-02 від 02.07.2021 року винесене на підставі акту перевірки від 10.06.2021 року № 2093/24-13-07-02/43695353 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 158001,00 грн та застосування штрафу у сумі 39500,25 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що отримав податкове повідомлення-рішення від 02.07.2021 року №000003465/Ж 10/24-13-07-02, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 158001,00 грн, а також застосовано штрафну санкцію у розмірі 39500,25 гривень, згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 158001,00 грн, та застосування штрафу у сумі 39500,25 грн протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Зазначив, що перерахування коштів у сумі 948004,74 грн на рахунок постачальника, відбулось трьома платежами 28.07.2020 року, 06.08.2020 року та 13.08.2020 року і є забезпечувальним гарантійним платежем, що підтверджується договором, додатковою угодою та іншими первинними документами, з їх подальшим відповідним відображенням у бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому звертав увагу суду на те, що забезпечувальний гарантійний платіж перерахований на підставі ч. 1 ст. 199 ГКУ, згідно з якою виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав і відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГКУ та іншими законами.

Наголошував на тому, що за умовами договору поставки передбачено, що забезпечувальний гарантійний платіж виконує винятково функцію гарантії своєчасної оплати за товар та є забезпеченням виконання зобов`язань покупця за Договором.

Водночас зазначив, що 10.12.2020 року позивачем укладено додаткову угоду №1 до договору поставки від 20.07.2020 року №200720/03, щодо зміни напряму використання забезпечувального гарантійного платежу та спрямування коштів в рахунок оплати за товар. Відтак, на думку останнього, дата підписання додаткової угоди - вважається датою зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в оплату за товар.

Отже позивач вважає, що оскільки він зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.09.2020 року, тому правомірним є віднесення сум до податкового кредиту за фінансово-господарською операцією з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АГРІНОЛ" на суму 948005,00 грн. в т.ч. ПДВ 158001,00 грн. у грудні 2020 року.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що згідно наданих до перевірки первинних документів податковим органом встановлено, що здійсненні позивачем платежі від 28.07.2020 року, 06.08.2020 року, 13.08.2020 року на загальну суму 948004,7 грн, в т.ч. 158001 грн не виконують функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань, оскільки: умовами договору від 20.07.2020 року № 200720/03 не визначено розмір гарантійного платежу; не передбачено, що гарантійні внески виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань та підлягають поверненню в кінці дії договору; не передбачена можливість проведення взаємозаліку зобов`язання.

Крім того, звертав увагу суду на те, що кошти за товар (бочки металеві) перераховані протягом липня - серпня 2020 року - є коштами повної вартості поставленого у грудні товару. При цьому зазначив, що згідно умов договору поставки визначено, що датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Заперечив з приводу доводів позивача, про існування додаткової угоди до даного договору поставки, оскільки додаткова угода № 1 від 10.12.2020 року, на яку посилається позивач - є додатком іншого договору, а відтак не свідчить про внесення змін до договору від 20.07.2020 року № 200720/03.

Окрім іншого відповідач наводив аргументи з приводу того, що операції перерахування коштів контрагенту ТОВ "НВП " Агрінол" в бухгалтерському обліку позивача відображені за рахунком 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками", який не призначений для обліку забезпечувального гарантійного платежу, на думку останнього таку операцію слід відображати на 377 субрахунку.

З огляду на наведене вище відповідач вважає, що перераховані позивачем кошти за товар (бочки металеві) протягом липня - серпня 2020 року є попередньою оплатою. Відтак, позивачем всупереч податкового законодавства віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 158001,00 грн в грудні 2020 року по операціях, які насправді відбулись у липні - серпні 2020 року, при цьому останній зареєстрований, як платник податку на додану вартість у вересні 2020 року.

3. Позивачем подано також до суду відповідь на відзив, в якій наведені переважно подібні аргументи, які викладені в обґрунтуваннях позовних вимог.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.

2. Ухвалою суду закрито підготовче провадження в справі, призначено справу до судового розгляду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подали заяву, в якій просили суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

2. Представник відповідача в судовому засіданні подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 14.05.2021 року відповідно до наказу Головного управління ДПС в Чернівецькій області № 649-п, на підставі пп.19-1.1.6 п.19-1 ст. 19, пп.20.1.4 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларування за березень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.04.2021 року № 9091709535 від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

2. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 2093/24-13-07-02/43695353 від 10.06.2021 року, в якому зафіксовані наступне порушення, зокрема: порушення п.44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України - завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку (ряд. 20.2 Декларації), всього в сумі 158001,00 грн, в тому числі за грудень 2020 року.

3.На підставі акту перевірки податковим органом 02.07.2021 року винесено податкове повідомлення - рішення № 00000/Ж10/24-13-07-02, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 158001,00 грн, а також застосовано штрафну санкцію у розмірі 39500, 25 грн. згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

4. Судом встановлено, по позивач зареєстрований та розпочав свою діяльність з 07.07.2020 року, з 01.09.2020 року платник податку на додану вартість.

5. 20.07.2020 року між позивачем (покупець) та ТОВ "НВП "АГРІНОЛ" (постачальник), укладено договір поставки №200720/03 від 20.07.2020 року, місце укладання угоди - м. Бердянськ.

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, у термін до 25.12.2020 року, тару (надалі - товар), а саме: бочки сталеві закатні з гофрами на корпусі 1A2/LICF з внутрішнім лаковим покриттям у загальній кількості 900 шт. Покупець відповідно до умов договору, зобов`язується перерахувати забезпечувальний гарантійний платіж, який служитиме гарантією своєчасної оплати за товар та буде забезпеченням виконання зобов`язань Покупця за договором.

6. Згідно виписок банку встановлено, що ТОВ "Вестапитрейд" перераховано на рахунок ТОВ "НВП "Агрінол" 948004,74 грн, платіжними дорученнями: від 28.07.2020 року № 2 перераховано суму 360003,60 грн з призначенням платежу - оплата (50%) за товар згідно рахунку - фактури № АГ 2707026 від 27.07.2020 року; від 13.08.2020 року № 3 перераховано 22801,14 грн з призначенням платежу - оплата за товар згідно Договору б/н від 11.08.2020 року та рахунку - фактури № АП 1108040 від 11.08.2020 року; від 06.08.2020 року № 11, перераховано 360000 грн з призначенням платежу - оплата (50%) за товар згідно рахунку - фактури № АГ2707026 від 27.07.2020 року.

5. Крім того судом встановлено, що ТОВ "Вестапитрейд" направлено до ТОВ "НВП "Агрінол" листи від 27.07.2020 року № 05-07/20, від 06.08.2020 року № 01-08/20 та 13.08.2020 року № 02-08/20, згідно яких позивач зазначив про призначення платежу в платіжних дорученнях № 2 від 28.07.2020, № 11 від 06.08.2020, № 3 від 13.08.2020 вважати вірним в такій редакції: "перерахування коштів згідно п.1.1. Договору від 20.07.2020 року № 200720/03".

7. 10 грудня 2020 року сторонами договору укладено додаткову угоду від 10.12.2020№1 до договору поставки під 20.07.2020 №200720/03, відповідно до умов якої Покупець та Постачальник дійшли взаємної згоди, щодо спрямування забезпечувального гарантійного платежу внесеного Покупцем згідно п.1.1 Договору поставки № 200720920/03 від 20 липня 2020 року, в рахунок оплати за товар. Дана Додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту дати її підписання.

8. 10.12.2020Постачальником було відвантажено Товар, про що свідчать видаткові накладні №АП-1012095 від 10.12.2020, №АП-1012096 від 10.12.2020, №АП-1012097 від 10.12.2020, №АП-1012098 від 10.12.2020, товарно-транспортні накладні №№АП-0001012095-АП-0001012098 від 10.12.2020), надані транспортно-експедиційні послуги (Акт надання послуг №№234/2, 240/1, 241, 242 від 10.12.2020).

9. Окрім іншого, судом дослідженні податкові декларації з податку на додану вартість подані позивачем до контролюючого органу 20.04.2021 року за березень 2021 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 192093 грн.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України .

2. Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з положеннями п. 20.2 ст. 20 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень п.135.1ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

3. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

4. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

5. Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

6. Звертаючись до суду, аргументи позивача фактично зводились до того, що перерахування коштів у сумі 948004,74 грн на рахунок постачальника, які відбулись трьом платежами 28.07.2020 року, 06.08.2020 року та 13.08.2020 року є забезпечувальним гарантійним платежем, що підтверджується зокрема договором, додатковою угодою та іншими первинними документами, з їх подальшим відповідним відображенням у бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, наголошувалось, що 10.12.2020 року позивачем укладено додаткову угоду №1 до договору поставки від 20.07.2020 року №200720/03, щодо зміни напряму використання забезпечувального гарантійного платежу та спрямування коштів в рахунок оплати за товар, відтак на думку останнього, дата підписання додаткової угоди - вважається датою зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в оплату за товар.

Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20.07.2020 року між позивачем (покупець) та ТОВ "НВП "АГРІНОЛ" (постачальник), укладено договір поставки №200720/03 від 20.07.2020 року, місце укладання угоди - м. Бердянськ. Відповідно до умов цього договору (п.1.1.) постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, у термін до 25.12.2020 року тару (надалі - товар), а саме: бочки сталеві закатні з гофрами на корпусі 1A2/LICF з внутрішнім лаковим покриттям у загальній кількості 900 шт. Покупець відповідно до умов договору, зобов`язується перерахувати забезпечувальний гарантійний платіж, який служитиме гарантією своєчасної оплати за Товар та буде забезпеченням виконання зобов`язань Покупця за договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки від 20.07.2020 року №200720/03, зокрема пункту 1.1. розділу 1, Покупцем протягом 30 днів перераховано забезпечувальний гарантійний платіж за договором у сумі 948004,74 грн., зокрема: 28.07.2020 - 360003,60 грн., 06.08.2020 - 360000,00 грн., 13.08.2020 - 228001,14 грн.

10 грудня 2020 року сторонами договору укладено додаткову угоду №1 до договору поставки під 20.07.2020 №200720/03, відповідно до умов якої Покупець та Постачальник дійшли взаємної згоди, щодо спрямування забезпечувального гарантійного платежу внесеного Покупцем згідно п.1.1 Договору поставки № 200720920/03 від 20 липня 2020 року, в рахунок оплати за Товар. Дана Додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту дати її підписання.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними №АП- 1012095 від 10.12.2020, №АП-1012096 від 10.12.2020, №АП-1012097 від 10.12.2020, №АП-1012098 від 10.12.2020, товарно-транспортними накладними №№АП-0001012095-АП-0001012098 від 10.12.2020), надані транспортно-експедиційні послуги (Акт надання послуг №№234/2,240/1,241,242 від 10.12.2020).

Отже, у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для відображення у податковій звітності, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження віднесення відповідних сум по господарським операціям з контрагентом до податкового кредиту.

Відтак, судом встановлено, що фактичне здійснення господарської операції відбулось 10.12.2020 року, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема договором поставки від 20.07.2020 року № 200720/03, видатковими та товаро - транспортними накладними, та додатковою угодою № 1 від 10.12.2020 року до договору поставки від 20.07.2020 року, згідно умов якої забезпечувальний гарантійний платіж внесений Покупцем згідно п.1.1 Договору поставки № 200720920/03 від 20 липня 2020 року, спрямовано в рахунок оплати за Товар. При цьому, суд відхиляє, аргументи відповідача про те, що перераховані позивачем кошти за товар (бочки металеві ) протягом липня - серпня 2020 року в сумі 948004,70 грн в т.ч. ПДВ - 158001 грн, є попередньою оплатою, оскільки гарантійний внесок в господарській операції на поставку товару не може вважатись першою подією. В такому випадку платник правомірно вважав для себе першою подією поставку товару, після чого відніс відповідні суми коштів до податкового кредиту, що по своїй суті не суперечить вимогам податкового законодавства.

7. Також суд відхиляє аргументи відповідача з приводу того, що операції перерахування коштів контрагенту ТОВ "НВП " Агрінол" в бухгалтерському обліку позивача відображені за рахунком 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками", який не призначений для обліку забезпечувального гарантійного платежу, а не на субрахунках 377 "Розрахунки з іншими дебіторами", з огляду на наступне.

Інструкція, про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій встановлює, призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

На субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" ведеться облік розрахунків за іншими операціями, облік яких не відображається на інших субрахунках рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", зокрема розрахунки за операціями, пов`язаними із здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків за виплатами працівникам та з підзвітними особами), інші розрахунки.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що по субрахунку 377 відображається облік за іншими операціями аванс, тощо, наданих іншим підприємствам. Відтак, спеціального рахунку для ведення обліку забезпечувального гарантійного платежу планом рахунку бухгалтерського обліку не передбачено. Як встановлено судом та відповідно до пояснень головного бухгалтера позивача наданих в судовому засіданні, для полегшення обліку та пришвидшення зведення даних позивачем в господарській діяльності не використовується субрахунки групи 37 "Розрахунки з різними дебіторами" та 681 " Розрахунки за авансами одержаними", що визначено в обліковій політиці останнього, що власне й не заборонено чинним законодавством.

8. Також суд відхиляє аргументи відповідача з приводу того, що договір № 200720/03, який укладений між позивачем та ТОВ "НВП Агрінол" є договором купівлі - продажу, а не договором поставки, оскільки такі аргументи не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, слід зазначити, що вказаний вище договір по своїй суті та змісту відповідає ознакам договору поставки, які визначені законодавством України.

9. Таким чином, неприйнятними є посилання податкового органу на припущення неможливості виконання контрагентами позивача господарських операцій, саме 10.12.2021 року, з огляду на те, що такий вид доказів, як припущення в адміністративному судочинстві відсутній та відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку, підтвердження необхідними первинними документами .

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 28 травня 2019 року по справі № 826/15112/16 в подібний правовідносинах.

10. Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

З огляду на встановлені судом обставини відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1.Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

2. Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3178,00 грн. Разом з тим, згідно вимог Закону України "Про судовий збір", останній мав сплатити судовий збір в сумі 2962,52 грн, як за позовну вимогу майнового характеру, з розрахунку (197501,25х1,5%).

Отже, зважаючи на викладене,керуючись вимогами Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про повернення позивачеві надміру сплаченого судового збору в сумі 215,48 грн з розрахунку( 3178, 00 - 2962,52 )з Державного бюджету України.

3. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати судовий збір в сумі 2962,52 грн., розрахунку (197501,25х1,5%).

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАПИТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 000003465/Ж10/24-13-07-02 від 02.07.2021 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 158001,00 грн та застосування штрафу у сумі 39500,25 грн.

3. Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАПИТРЕЙД" з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 215,48 грн.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАПИТРЕЙД"за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2962,52 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ТзОВ "ВЕСТАПИТРЕЙД" (вул. Головна, 12/2, м. Чернівці, 58008, код ЄДРПОУ: 43695353).

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 44057187).

Суддя О.В. Боднарюк