Постанова

від 06.09.2022 по справі 600/7329/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/7329/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

07 вересня 2022 рокум. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАПИТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вестапитрейд» (ТОВ «Вестапитрейд») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Чернівецькій області в якому просило:

-скасувати податкове повідомлення - рішенняГоловного управління ДПС у Чернівецькій області № 000003465/Ж10/24-13-07-02 від 02.07.2021 року винесене на підставі акту перевірки від 10.06.2021 року № 2093/24-13-07-02/43695353 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 158001,00 грн та застосування штрафу у сумі 39500,25 грн.

10 травня 2022 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що 20.07.2020 року між ТОВ «Вестапитрейд»(покупець) та ТОВ "НВП "АГРІНОЛ" (постачальник),укладено договір поставки №200720/03 від 20.07.2020 року, місце укладання угоди - м. Бердянськ, згідно умов якого постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, у термін до 25.12.2020 року, тару (товар), а саме: бочки сталеві закатні з гофрами на корпусі 1A2/LICF з внутрішнім лаковим покриттям у загальній кількості 900 шт. Покупець відповідно до умов договору, зобов`язується перерахувати забезпечувальний гарантійний платіж, який служитиме гарантією своєчасної оплати за товар та буде забезпеченням виконання зобов`язань Покупця за договором.

Згідновиписок банку встановлено, щоТОВ "Вестапитрейд" перераховано на рахунок ТОВ"НВП "Агрінол" 948004,74 грн, платіжними дорученнями: від 28.07.2020 року № 2 перераховано суму 360003,60 грн з призначенням платежу - оплата (50%) за товар згідно рахунку - фактури № АГ 2707026 від 27.07.2020 року; від 13.08.2020 року № 3 перераховано 22801,14 грн з призначенням платежу - оплата затовар згідно Договору б/н від 11.08.2020 року та рахунку - фактури № АП 1108040 від 11.08.2020 року; від 06.08.2020 року № 11, перераховано 360000 грн з призначенням платежу - оплата (50%) за товар згідно рахунку - фактури № АГ2707026 від 27.07.2020 року.

При цьому, ТОВ "Вестапитрейд" направлено до ТОВ "НВП "Агрінол" листи від 27.07.2020 року № 05-07/20,від 06.08.2020 року № 01-08/20 та 13.08.2020 року № 02-08/20, згідно яких позивач зазначив про призначення платежув платіжних дорученнях№ 2 від 28.07.2020, № 11 від 06.08.2020, № 3 від 13.08.2020 вважати вірним в такій редакції: "перерахування коштів згідно п.1.1. Договору від 20.07.2020 року № 200720/03".

Крім того, 10.12.2020 року сторонами договоруукладено додаткову угоду від 10.12.2020№1 до договору поставки під 20.07.2020 №200720/03, відповідно до умов якої Покупець та Постачальник дійшли взаємної згоди, щодо спрямування забезпечувального гарантійного платежувнесеного Покупцемзгідно п.1.1 Договорупоставки № 200720920/03 від 20 липня 2020 року, в рахунок оплати за товар. ДанаДодаткова угода вважаєтьсяукладеною і набирає чинностіз моменту дати її підписання.

Так, 10.12.2020 року Постачальником було відвантажено товар, про що свідчать видаткові накладні №АП-1012095 від 10.12.2020, №АП-1012096 від 10.12.2020, №АП-1012097 від 10.12.2020, №АП-1012098 від 10.12.2020, товарно-транспортні накладні №№АП-0001012095-АП-0001012098 від 10.12.2020), надані транспортно-експедиційні послуги (Акт надання послуг №№234/2, 240/1, 241, 242 від 10.12.2020).

За таких обставин, 20.04.2021 року позивачем до контролюючого органу подані податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодуванняв сумі 192093 грн.

14.05.2021 року відповіднодо наказу Головного управління ДПС в Чернівецькій області №649-п, на підставі пп.19-1.1.6 п.19-1 ст. 19, пп.20.1.4ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларування за березень 2021 року у податковій декларації з податкуна додану вартість від 20.04.2021 року №9091709535 від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт № 2093/24-13-07-02/43695353 від 10.06.2021 року.

У ході проведеної перевірки відповідачем встановлені наступні порушення: п.44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України - завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку (ряд. 20.2 Декларації), всього в сумі 158001,00 грн, в тому числі за грудень 2020 року.

На підставі акту перевірки податковим органом 02.07.2021 року винесено податкове повідомлення - рішення № 00000/Ж10/24-13-07-02, яким зменшено суму бюджетного відшкодуванняз податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 158001,00 грн, а також застосованоштрафну санкцію у розмірі 39500, 25 грн. згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для його прийняття.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з положеннями п. 20.2 ст. 20 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Так, судом першої інстанції встановлено те, що ТОВ «Вестапитрейд» перераховано кошти в сумі 948004,74 грн на рахунок постачальника, які відбулись трьома платежами 28.07.2020 року, 06.08.2020 року та 13.08.2020 року є забезпечувальним гарантійним платежем, що підтверджується зокремадоговором, додатковою угодою та іншими первинними документами, з їх подальшим відповідним відображенням у бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, 10.12.2020 року позивачемукладено додаткову угоду№1 до договору поставки від 20.07.2020 року №200720/03,щодо зміни напряму використання забезпечувального гарантійного платежу та спрямування коштів в рахунок оплати за товар, а томудата підписання додаткової угоди - вважається датою зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в оплату за товар.

Факт поставки підтверджуєтьсявидатковиминакладними№АП- 1012095 від 10.12.2020, №АП-1012096 від 10.12.2020, №АП-1012097 від 10.12.2020, №АП-1012098 від 10.12.2020, товарно-транспортними накладними№№АП-0001012095-АП-0001012098 від 10.12.2020), надані транспортно-експедиційні послуги (Акт надання послуг №№234/2,240/1,241,242 від 10.12.2020).

Таким чином, фактичне здійснення господарської операції відбулось 10.12.2020 року, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема договоромпоставки від 20.07.2020 року№ 200720/03,видатковимита товаро - транспортними накладними, та додатковою угодою № 1 від 10.12.2020 року до договору поставки від20.07.2020 року, згідно умов якої забезпечувальнийгарантійнийплатіжвнесенийПокупцемзгідно п.1.1 Договорупоставки № 200720920/03 від 20 липня 2020 року, спрямовано в рахунок оплати за товар.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що перераховані позивачем кошти за товар (бочкиметалеві ) протягом липня - серпня 2020 року в сумі 948004,70 грн в т.ч. ПДВ - 158001 грн, є попередньою оплатою, оскільки гарантійний внесок в господарській операції на поставку товару не може вважатись першою подією. У даному випадку платник правомірно вважав для себе першою подією поставку товару, після чого відніс відповідні суми коштів до податкового кредиту, що по своїй суті не суперечить вимогам податкового законодавства.

Стосовно тверджень апелянта про те, що операції перерахування коштів контрагенту ТОВ "НВП " Агрінол" в бухгалтерському облікупозивача відображеніза рахунком631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками", який не призначений для облікузабезпечувального гарантійного платежу, а не на субрахунках 377"Розрахунки з іншими дебіторами", то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, на субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" ведеться облік розрахунків за іншими операціями, облік яких не відображається на інших субрахунках рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", зокрема розрахунки за операціями, пов`язаними із здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків за виплатами працівникам та з підзвітними особами), інші розрахунки.

Тобто, по субрахунку 377 відображається облік за іншими операціями аванс, тощо, наданих іншим підприємствам.

Таким чином, спеціального рахункудля ведення обліку забезпечувального гарантійного платежу планом рахунку бухгалтерського обліку не передбачено.

Як встановлено судом першої інстанції, для полегшення обліку та пришвидшеннязведенняданихпозивачем в господарській діяльності невикористовуєтьсясубрахункигрупи 37 "Розрахунки з різними дебіторами" та 681 " Розрахунки за авансами одержаними",що визначено в обліковій політиці останнього, що власне й не заборонено чинним законодавством.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а тому наявні підстави для його скасування.

При цьому, у апеляційній скарзі відповідачем не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.